Рішення № 101323908, 24.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року Справа № 160/19448/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача Корчака М.В. Позило І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення за формою «ПС» від 04.06.2021 року № 00/8226/0903.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- фактична перевірка призначена з порушенням вимог ПК України: не обгрунтовано наявність підстав фактичної перевірки зокрема стосовно отримання податковим органом інформації про порушення позивачем вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки; відсутні посилання у наказі на норми законодавства у сфері виробництва і обігу пального, які надають право та можливість податковому органу реалізувати функції, визначені ст. 19-1 ПК України;

- визнання незаконною перевірки, проведеної відповідачем, є безумовною підставою для визнання незаконним і прийнятого за її результатами податкового повідомлення – рішення;

- оскаржуване податкове повідомлення – рішення, наказ на перевірку, направлення на перевірку підписано не уповноваженою на те особою відповідача;

- позивач зареєстрував акцизний склад за податковою адресою: м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, враховуючи загальних обсяг ємностей, розташованих на одній території (земельній ділянці) позивача, куди увійшли всі цехи на підставі різних правовстановлюючих документів про право власності нерухоме майно, що входить до організаційної структури комбінату позивача, які задіяні в виробничому процесі;

- оскільки всі ємності для зберігання пального розташовані на одній території (земельній ділянці) позивача, то останній зареєстрував один акцизний слад загальною місткістю, яка відповідає місткості всіх резервуарів позивача, які знаходяться на одній території (земельній ділянці) позивача, що відповідає вимогам ПК України;

- у позивача відсутній обов`язок окремої реєстрації паливних складів, як акцизних за різними адресами будівель, що розташовані на одній території (земельній ділянці) позивача та експлуатуються виключно позивачем для власних потреб;

- ПК України передбачено, що розпорядник акцизного складу може, але не зобов`язаний реєструвати більше одного акцизного складу, якщо на одній території підприємства є кілька ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального.

Ухвалою суду від 21.10.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якій просить суд відмовити у задоволенні позову, з наступних підстав:

- фактична перевірка призначена відповідно до норм ПК України;

- позивач допустив працівників відповідача до перевірки, а тому в подальшому вправі оскаржити лише рішення, які прийняті за результатами перевірки;

- податкове повідомлення – рішення підписано уповноваженою особою;

- позивач не зареєстрував акцизний склад у системі електронного адміністрування пального та спирту етилового розпорядником акцизного складу за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47-06, а саме: фактичною перевіркою встановлено, що за даною адресою знаходяться резервуари загальної місткістю 24 метри кубічних (три резервуари по три кубічних метри), відповідно до даних, наданих підприємством, залишки пального в резервуарах становлять бензин А-92 – 7723 літри, дизельне паливо – 14 008 літри;

- на думку відповідача, позивач повинен зареєструвати акцизні склади за кожною адресою розташування об`єктів нерухомого майна, яке належить позивачу, незалежно від того, що вказані об`єкти знаходяться на одній земельній ділянці, що належить позивачу.

Ухвалою суду від 24.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.

Суд, дослідивши письмові докази, які містяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

Відповідачем на підставі наказу від 22.04.2021 року № 1894-п «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Інгулецький гірно-збагачувальний комбінат» проведено фактичну перевірку позивача, на наслідками якого складено Акт від 04.10.2021 року № 22446/6/99-00-06-01-02-06.

Зі змісту акту перевірки видно, що відповідача дійшов до висновку про те, що позивач не зареєстрував акцизний склад у системі електронного адміністрування пального та спирту етилового розпорядником акцизного складу за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Рудна , 47-06, а саме: фактичною перевіркою встановлено, що за даною адресою знаходяться резервуари загальної місткістю 24 метри кубічних (три резервуари по три кубічних метри), відповідно до даних, наданих підприємством, залишки пального в резервуарах становлять бензин А-92 – 7723 літри, дизельне паливо – 14 008 літри.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення за формою «ПС» від 04.06.2021 року № 00/8226/0903, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1 000 000 грн. за відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку – розпорядником акцизного складу.

У відповідності до вимог п.75.1.3 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Таким чином, фактична перевірка здійснюється лише за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника; фактична перевірка здійснюється з питань наявності ліцензій.

Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 ПК України).

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (п. 80.4 ПК України).

Згідно п. 80.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 ПК України.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ПК України),

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 ПК України (п. 80.10 ПК України).

У відповідності до вимог п. 81.1 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно п.81.2 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

За вказаних обставин акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки, а факт не допуску платником податків працівників контролюючого органу повинен підтверджуватися саме актом, який засвідчує факт відмови у допуску працівників контролюючого органу до перевірки.

Пунктами 86.5 та 86.6 ПК України визначено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки. Відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

У матеріалах справи міститься копія наказу від 22.04.2021 року № 1894-п «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Інгулецький гірно-збагачувальний комбінат» на проведення фактичної перевірки об`єктів позивача.

Позивач не надав суду доказів оскарження даного наказу у судовому порядку.

У матеріалах справи відсутній акт про не допуск працівників відповідача до проведення фактичної перевірки.

За вказаних обставин суд вважає, що відповідач мав право провести фактичні перевірки об`єктів позивача.

У акті фактичної перевірки від 04.10.2021 року № 22446/6/99-00-06-01-02-06 вказано, що фактична перевірка відбулася у присутності позивача, який відмовився підписати акти перевірки.

Факт відмови позивача підписати та отримати акт фактичної перевірки зафіксовано актом від 06.05.2021 року № 413/04-36-09-03/00190905, копії якого міститься у матеріалах справи.

Суд зазначає, що відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.02.2020 року по справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (не допуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень – рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень – рішень.

У відповідності до вимог п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити, зокрема, до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених ПК України, та за умови пред`явлення копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються, зокрема, і період діяльності, який буде перевірятися.

У матеріалах справи містяться копія наказу копія наказу від 22.04.2021 року № 1894-п «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Інгулецький гірно-збагачувальний комбінат», у якому наступним чином вказано період діяльності позивача, який буде перевірятися: згідно статті 102 ПК України.

Посилання у наказі на статтю 102 Податкового кодексу України з метою визначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, суд вважає недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього.

З встановлених у справі та підтверджених її матеріалами обставин вбачається, що спірні накази не містять зазначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, зазначення якого є обов`язковим за змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Кодексу.

Зазначені обставини зумовлюють висновок про те, що спірні накази не відповідають положенням Податкового кодексу України щодо їх змісту.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 року по справі № 826/14478/17.

У відповідності до ч.1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимим.

Оскільки докази здійснення позивачем діяльності без реєстрації акцизного складу отримані відповідачем під час проведення фактичної перевірки, наказ на проведення якої не відповідає вимогам ПК України, то такі докази одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а тому суд не бере їх до уваги у відповідності до вимог ч.1 ст. 74 КАС України.

Судом під час розгляду справи також встановлено, що позивач є власником комплексу будівель та споруд авто-транспортного цеху за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47-06, що підтверджується копією рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке видано КП Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» від 15.12.2009 року № 24800272, яке міститься у матеріалах справи.

Також позивач є постійним землекористувачем земельної ділянки, що підтверджується копією Акту на право постійного користування землею з кадастровим номером 1211000000:12:276:0001.

Судом під час розгялду справи встановлено, що комплекс будівель та споруд авто-транспортного цеху за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47-06 знаходиться на земельній ділянці позивача з кадастровим номером 1211000000:12:276:0001.

Судом під час розгляду справи встановлено, що всі ємності для зберігання пального позивача знаходяться на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні у позивача згідно Акту на право постійного користування землею з кадастровим номером 1211000000:12:276:0001.

Позивач зареєстрував акцизний склад в реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального № 1006029, куди згідно довідки розпорядника акцизного складу, увійшли резервуари загальною місткістю 2 450,32 метри кубічних, що підтверджується витягом з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального або сприту етилового від 25.06.2019 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

Уніфікований номер акцизного складу в реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального № 1006029, на території якого знаходяться резервуари згідно Довідки про розпорядника акцизного пального, а саме, зокрема, резервуари, які розташовуються на території авто-транспортного цеху: контейнерна автозаправочна станція КАЗС КО 0811, уніфікований номер резервуару 2/1006929, серійний номер 4500000616, загальна ємність 8 метрів кубічних; контейнерна автозаправочна станція КАЗС КО 0812, уніфікований номер резервуару 4/1006929, серійний номер 4500000617, загальна ємність 8 метрів кубічних; контейнерна автозаправочна станція КАЗС КО 0813, уніфікований номер резервуару 5/1006929, серійний номер 4500000618, загальна ємність 8 метрів кубічних.

Всі резервуари, які розташовуються на території авто-транспортного цеху, обладнані витратомірами, що підтверджується довідкою про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри від 23.04.2021 року, яка подана позивачем до ДПС України.

Також судом під час розгляду справи встановлено, що позивач не реалізує пальне на користь третіх осіб, а використовує його для власних потреб.

Таким чином, на земельній ділянці позивача з кадастровим номером 1211000000:12:276:0001 знаходиться один акцизний склад, до складу якого увійшли усі ємності для зберігання пального, що має позивач.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно з пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Оскільки приміщення або територія мають бути об`єктами права власності або користування з належним документальним підтвердженням, то їх слід розглядати як об`єкти нерухомості: приміщення - будівля або частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, а територія - одна (частина) або кілька земельних ділянок з розташованими на них об`єктами.

Відповідно до пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Акцизні склади двох і більше розпорядників не можуть розмішуватись в одному приміщенні або на одній території.

Акцизні склади різних розпорядників мають розміщуватись в різних приміщеннях/на різних територіях, що є розмежованими або відокремленими один від одного, та на які у кожного розпорядника є документи, що підтверджують право власності або користування.

Згідно індивідуальної податкової консультації ДПС України від 16.07.2019 року № 3302/ІПК/28-10-27-01-11, оскільки Товариство закуповує та зберігає пальне на території (приміщенні) в ємностях, загальна місткість чи обсяг яких буде перевищувати будь-яку з ознак, зазначену в пп. "б" пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (її редакції з 01.07.2019), то дана територія (приміщення) буде відповідати визначенню акцизного складу, а Товариство, за наявності документів про право власності / користування приміщенням або територією, означених як акцизний склад, вважатиметься розпорядником акцизного складу в розумінні Закону № 2628 та Кодексу.

Суд під час вирішення справи застосовує презумпцію правомірності рішень платника податків, яка передбачена у пункті 4.1.4 ПК України, оскільки податковий орган у податковій консультації ДПС України від 16.07.2019 року № 3302/ІПК/28-10-27-01-11 та у акті фактичної перевірки 06.05.2021 року по різному тлумачать одні й ті самі норми Податкового кодексу України.

Оскільки дані про фактично розташовані три резервуари по 8 метрів кубічний кожен, загалом 24 метри кубічних, на акцизному складі 1006029 відображені у довідці про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри від 23.04.2021 року, яка подана позивачем до ДПС України, вказані три резервуари знаходяться на території автотранспортного цеху позивача на одній земельній ділянці (території) позивача, оскільки позивач не реалізує пальне, а використовує його для власних потреб, то позивач мав право зареєструвати акцизний склад № 1006029, згідно ознак зазначених у пп. «б» пп.14.1.6 ПК України, враховуючи загальну кількість всіх розташованих ємностей на території позивача.

За вказаних обставин довод відповідача про те, що позивач не зареєстрував акцизний склад у системі електронного адміністрування пального та спирту етилового розпорядником акцизного складу за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Рудна , 47-06, а саме: фактичною перевіркою встановлено, що за даною адресою знаходяться резервуари загальної місткістю 24 метри кубічних (три резервуари по три кубічних метри), відповідно до даних, наданих підприємством, залишки пального в резервуарах становлять бензин А-92 – 7723 літри, дизельне паливо – 14 008 літри, відхиляється судом.

За вказаних обставин позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог статті 139 КАС України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (50064, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, код ЄДРПОУ 00190905) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за формою «ПС» від 04.06.2021 року № 00/8226/0903.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» сплачену суму судового збору у розмірі 15000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 листопада 2021 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 24.11.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.