Рішення № 101323713, 02.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року Справа № 160/14244/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНІЛ» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІНІЛ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому позивач просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби №0003305005 від 14.08.2021 року, яким зменшено суму податкового відшкодування з ПДВ на суму 2083 грн., та застосовано штрафну санкцію – 1041,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що первинні документи, копії яких надані під час перевірки, у рамках здійснення фінансово-господарської діяльності між ТОВ «Вініл» та його контрагентами, відповідають діючому законодавству, містять усі необхідні реквізити, пов`язані з господарською діяльністю ТОВ «ВІНІЛ» та сформовані на підставі руху активів у процесі здійснення господарської діяльності та реального настання наслідків, які обумовлені цим правочином. При цьому, відповідач в акті перевірки не наводить жодних підстав щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з контрагентами. Також вказані правочини не визнані недійсними в судовому порядку, а отже висновки відповідача про нереальність (безтоварність) господарських операцій з придбання товарів у контрагентів суперечить принципу презумпції правомірності правочину. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

08.10.2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що складені первинні бухгалтерські документи по операціям за договором поставки не відповідають дійсності та суперечать вимогам ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, на думку відповідача, не містять правдивої та неупередженої інформації про результати діяльності та рух грошових коштів підприємств. Встановлені факти також свідчать про порушення вимог статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки порушено принцип превалювання сутності над формою внаслідок того, що позивачем формально дотримано процедуру складання бухгалтерських документів, однак, при цьому відсутні обставини, які б підтверджували сутність, тобто реальність здійснення відображених операцій з ТОВ «МІК-АЛЬЯНС».

Тому, згідно п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, було прийнято податкове повідомлення рішення форми «В1» від 14.08.2020 №0003305005 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування, на 2 083 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 1 041,50 грн. відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою (дія редакцій від 01.04.2020 та від 02.04.2020 року): «...при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом... зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків ... завищеної суми бюджетного відшкодування». Вперше протягом 1095 днів прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В1» від 13.11.2019 №0004325005 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування на 30 550 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 7 637,50 грн.

02.11.2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві. Також зазначено, що відповідачем не надано жодного доказу, якій свідчить про порушення позивачем податкового законодавства, з належним нормативним обґрунтуванням своїх висновків, всі твердження відповідача ґрунтуються на припущеннях.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ВІНІЛ» (код ЄДРПОУ 25513976) зареєстровано Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради 05.02.1998, свідоцтво №12241200000006051. ТОВ «ВІНІЛ» взято на податковий облік в СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську 05.02.1998 за №544, станом на момент перевірки перебуває на обліку у Дніпропетровському управлінні Офісу ВПП ДПС.

Основний вид економічної діяльності: 17.24 виробництво шпалер.

На підставі направлень від 24.06.2020 № 112/28-10-50-04, від 24.06.2020, № 113/28-10-50-04, виданих Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДПС, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств металургійної галузі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДПС та головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств гірничої галузі та інших підприємств Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДПС на підставі наказу Офісу великих платників податків ДПС від 19.06.2020 № 615, та відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.8, п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНІЛ» (код ЄДРПОУ 25513976) з питань формування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року (вх. №9110845624 від 19.05.2020 року).

За результатами перевірки складено акт № 42/28-10-50-05-25513976 від 17.07.2020 р., в розділі 4 якого викладені наступні порушення:

- п. 198.1, п. 198.2 статті 198, п. 200.1, абзац «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у квітні 2020 року на суму 2 083 грн.

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою, у зв`язку з повторним протягом 1095 днів визначенні зменшення суми бюджетного відшкодування, підлягає застосуванню штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50 % на суму 1 041,50 грн.

На підставі акту перевірки № 42/28-10-50-05-25513976 від 17.07.2020, відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0003305005 від 14.08.2020 року, яким зменшено суму податкового відшкодування з ПДВ на суму 2 083 грн, та застосовано штрафну санкцію - 1041,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що відповідачем щодо не підтвердження реальності взаємовідносин позивача з ризиковим контрагентом-постачальником на суму ПДВ 2 083 грн., в акті перевірки від 17.07.2020 зазначено, що до складу податкового кредиту квітня 2020 року ТОВ «ВІНІЛ» включено податкову накладну від 06.04.2020 №20 по взаємовідносинах з ТОВ «МІК-АЛЬЯНС» (код за ЄДРПОУ 41312746) на загальну суму 12 500 грн., в т.ч. ПДВ 2 083,33 грн. на постачання товару з номенклатурою - респіратор UVEX 2220 FFР2 D NR/N95 (код УКТЗЕД 6307 90 98 00 ) у кількості 25 шт. та респіратор 3М9322 +Аura FFР2, з клапаном (код УКТЗЕД 6307 90 98 00) у кількості 25 шт. Зазначені товари імпортного походження (наявна ознака імпортного товару у графі 3.2 «Ознака імпортного товару»).

Згідно даних АІС «Податковий блок», ТОВ «МІК-АЛЬЯНС» (код за ЄДРПОУ 41312746) зареєстроване в ГУ ДПС у Черкаській області (м.Черкаси); основний вид діяльності - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, згідно Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2019 року основні засоби становлять - 63,4 тис.грн.; кількість працівників - 1 особа за даними «Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за І квартал 2020 р. (форма 1-ДФ), також встановлено виплати доходу 2 фізичним особам: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), основний вид діяльності - 46.90- неспеціалізована оптова торгівля та згідно баз и даних АІС «Податковий блок» невстановленої особи за кодом (РНОКПП НОМЕР_2 ).

В акті перевіряючими зазначено, що до перевірки було надано висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 10.04.2017 року №602-123-20-2/11853 та сертифікат перевірки типу №UА1.001.Б005-14 на товар з номенклатурою респіратор 3МТМ 9322+Аura FFР2 з клапаном. Заявник експертизи є ТОВ «ЗМ Україна» (код за ЄДРПОУ 33405034).

В акті зазначено, що згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних та АІС «Податковий Блок», взаємовідносини між ТОВ «МІК-АЛЬЯНС» (код за ЄДРПОУ 41312746) та ТОВ «ЗМ Україна» (код за ЄДРПОУ 33405034) в період з 01.01.2017 року по

30.04.2020 року відсутні. В період з 01.01.2017 року по 30.04.2020 року ТОВ «ЗМ Україна» (код за ЄДРПОУ 33405034) не був імпортером.

Також, під час перевірки позивачем був наданий сертифікат перевірки типу №UА1.001.Б005-14, дійсний до 25.03.2019, тобто строк протермінований.

Перевіряючими в акті також зазначено, що за результатами аналізу Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що ТОВ «ЗМ Україна» (код за ЄДРПОУ 33405034) фігурує у кримінальному проваджені від 17.11.2014 №32014250000000152 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Згідно наявних матеріалів, ТОВ «ЗМ Україна» (код за ЄДРПОУ 33405034) сформовано штучний податковий кредит.

На товар з номенклатурою - UVEX 2220 FFР2 D NR/N95 (код УКТЗЕД 6307 90 98 00) сертифікат якості не надано.

В ході проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних та АІС «Податковий Блок» по ланцюгу постачання товарів від контрагентів-постачальників на ТОВ «МІК-АЛЬЯНС» (код за ЄДРПОУ 41312746) відсутнє постачання в період з 2019 року по дату складання акту товарів імпортного походження з номенклатурою - респіратор UVEX 2220 FFР2 D NR/N95 (код УКТЗЕД 6307 90 98 00) та респіратор 3М9322 + Аura FFР2, з клапаном (код УКТЗЕД 6307 90 98 00). Також зазначено, що ТОВ «МІК-АЛЬЯНС» не є імпортером даних товарів. Тобто постачання товарів з номенклатурою - респіратор UVEX 2220 FFР2 D NR/N95 (код УКТЗЕД 6307 90 98 00) та респіратор 3М9322 + Аura FFР2, з клапаном (код УКТЗЕД 6307 90 98 00) у квітні 2020 року здійснено за наступним ланцюгом: обрив ланцюгу постачання - ТОВ «МІК-АЛЬЯНС» (код за ЄДРПОУ 41312746), респіратор UVEX 2220 FFР2 D NR/N95 (код УКТЗЕД 6307 90 98 00) у кількості 25 шт. та респіратор UVEX 2220 FFР2 D NR/N95 (код УКТЗЕД 6307 90 98 00) у кількості 25 шт.) - ТОВ «ВІНІЛ».

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими встановлена невідповідність між наданими позивачем документами та баз даних АІС «Податковий блок»; відсутність джерела походження товару свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності в розумінні пп. 14.1.36 Податкового кодексу та частин першої і другої ст.3 Господарського кодексу України.

Отже, на думку перевіряючих, ТОВ «ВІНІЛ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання товарів у ТОВ «МІК-АЛЬЯНС» (код за ЄДРПОУ 41312746) та, як наслідок, порушено п. 198.1, п. 198.2, ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту (рядок 17 Декларації) у квітні 2020 року на суму ПДВ 2 083 грн.

Надаючи правову оцінку наведеному відповідачем порушенню, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (далі - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Стосовно висновків перевіряючих, викладених в акті перевірки від 17.07.2020 року, про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з «МІК-АЛЬЯНС», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «ВІНІЛ» та ТОВ «МІК-АЛЬЯНС» було укладено договір поставки від 05.02.2020 року № 50220.

Відповідно до договору поставки від 05.02.2020 року №50220 та специфікації від 27.03.2020 №2, ТОВ «МІК-АЛЬЯНС» поставляє на адресу ТОВ «ВІНІЛ» товари: респіратор UVEX 2220 FFР2 D NR/N95 за ціною 208,33 грн. без ПДВ; респіратор 3М9322 + Аura FFР2, з клапаном за ціною 208,33 грн. без урахування ПДВ; респіратор Дніпро – 2 «Євро Стандарт за ціною 46,25 грн. без урахування ПДВ. 4. Респіратор Дніпро - 2К «Євро + за ціною 83,33 грн. без урахування ПДВ.

Згідно цього договору, Постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені Договором, передати Товар у власність Покупцеві, в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а останній прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

Оплата за цим Договором здійснюється Покупцем на умовах відстрочення платежу, яка становить 45 календарних днів з моменту поставки Партії товару, на підставі виставлених Постачальником рахунків, за умови надання Постачальником всіх документів, передбачених цим Договором.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару на базисних умовах поставки відповідно Правил Інкотермс 2010, БАР, склад Покупця (м. Дніпро, просп. Б.Хмельницького, 174). Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару протягом 7 календарних днів з моменту узгодження Сторонами заявки на поставку товару. Постачальник зобов`язується передати Покупцеві документи: податкову накладну; накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою; ТТН, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою Постачальника/Перевізника (за умови перевезення Товару Перевізником); документи, які підтверджують якість товару відповідно до чинного законодавства України і які відповідно до законодавства підлягають передачі Постачальником, а також інші документи, передбачені законодавством. При ненадання Постачальником зазначених у цьому Договорі товаросупровідних документів на партію Товару одночасно з передачею Товару, поставка вважається нездійсненою, а зобов`язання Постачальника щодо поставки - невиконаними до подання Постачальником вищевказаних документів, грн.

На підтвердження виконання умов договору поставки позивачем як до перевірки, так і до суду надані наступні первинні документи: договір поставки від 05.02.2020 року №50220, специфікація № 2 від 27.02.20 р., видаткова накладна № 332 від 06.04.20 р., рахунок № 358 від 06.04.20 р., експрес-накладна ТОВ «Нова Пошта» № 59000501726344, податкова накладна № 20 від 06.04.20 р., оборотно-сальдова відомість по ТОВ «Мік-Альянс».

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб`єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та Положення №88.

Належних та достатніх підстав, з яких було встановлено порушення платником податків декларування даних фінансового результату не зазначено, що свідчить про неналежність доказів, на які посилаються посадові особі ДПС, що здійснювали перевірку, невідповідність доказової бази критеріям допустимості, достатності та достовірності доказів.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою використання їх в господарській діяльності.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин, підстави для не включення сум податку на додану вартість по податковій накладній до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на непідтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Мік-Альянс», ТОВ «ЗМ Україна».

Проте, суд відхиляє посилання контролюючого органу на аналіз інформації баз даних ДПС, яким встановлено відсутність джерела походження товару, з огляду на те, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Наведена правова позиція узгоджується з викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 року у справі №2а/0470/4526/12.

Відповідачем під час судового розгляду не спростовано факт наявності у позивача податкових накладних, які належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також те, що за даними накладними сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані усі декларації, як це узгоджується з положеннями Податкового кодексу України то, відповідно, свідчить про наявність у позивача права на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само як і деякі помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах по справах №822/1815/17 від 21.03.2018р., №804/939/16 від 20.03.2018р.

Також, відповідачем не наведено жодних підстав щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем із вищезазначеними підприємствами. Вказані правочини не визнані недійсними в судовому порядку, а отже висновки податкового органу суперечать принципу презумпції правомірності правочину.

Також, суд зазначає, що формування позивачем податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, незалежно від того, що ТОВ «ЗМ Україна» фігурує у кримінальних провадженнях, відкритих в 2014 р. за ознаками ч. 2 ст. 205 КК. При цьому, відповідачем не надано доказів того, що відносно посадових осіб ТОВ «ЗМ Україна» є звинувачення, підозри, вироки, інші рішення суду, які доводили б вину посадових осіб ТОВ «ЗМ Україна».

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того суд зазначає, що рішення ЄСПЛ «Булвес АД проти Болгарії» як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати.

В даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ «ВІНІЛ» у взаємовідносинах з ТОВ «МІК-АЛЬЯНС», ТОВ «ЗМ Україна».

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується з позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові по справі №К/9901/1349/17.

Контролюючим органом всупереч вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених позивачем з контрагентами, як не було надано і доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак, не враховані під час прийняття рішень, та свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 31.07.2018 року у справі №817/1339/17 (адміністративне провадження №К/9901/49539/18).

Щодо посилань контролюючого органу на відсутність сертифікатів якості на товар, суд не бере їх до уваги, оскільки сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції. Відсутність таких сертифікатів сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

Наявність у договорі зобов`язання щодо передачі тих чи інших речей чи документів, виконання цього зобов`язання є здійсненням дій в рамках договірних відносин, контроль за виконанням яких не відноситься до компетенції відповідача.

Таким чином, належних доказів нереальності проведених позивачем господарських операцій відповідачем суду не надано.

Натомість позивачем надані всі необхідні належно складені первинні документи, з яких можливо встановити суть та зміст проведених господарських операцій.

В постанові Верховного Суду від 23.07.2020 року у справі №826/6806/17 зазначено, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема на формування податкового кредиту.

Стосовно застосування відповідачем штрафу у податковому повідомленні-рішенні від 14.08.2020 року № 0003305005 у розмірі 50% та посилання на податкове повідомлення-рішення від 13.11.2019 року №0004325005 на загальну суму штрафу 7637,50 грн., суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 13.11.2019 року оскаржувалось, а отже не було узгодженим і було скасовано рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 р. по справа № 160/12478/19 (у Єдиному держаному реєстрі судових рішень за № 99547785).

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Суду надано належним чином складені первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, які стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНІЛ» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби №0003305005 від 14.08.2021 року, яким зменшено суму податкового відшкодування з ПДВ на суму 2 083,00 грн., та застосовано штрафну санкцію - 1041,50 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНІЛ» (код ЄДРПОУ 25513976) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 43141471) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник