Рішення № 101323508, 30.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року Справа № 160/11213/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХII (в редакціях Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР, від 12.07.2001 №2663-III);

- зобов`язання відповідача призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХII (в редакціях Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР, від 12.07.2001 №2663-III), з 29.07.2020, виходячи з розміру 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 29.07.2020 року звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР та від 12.07.2001 №2663-ІІІ), виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії. За результатами розгляду якої, листом №0400-0305-8/68624 від 17.08.2020 року позивачу повідомлено, що за наданими документами вислуга років, яка дає право на пенсію складає 24 роки 6 місяців 15 днів із них на посадах слідчого, прокурора - 13 років 2 місяці 5 днів; навчання у юридичному вузі 4 роки 7 місяців. Однак, зазначеного стажу не достатньо для призначення пенсії у відповідності до вимог ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ. Позивач вважає, вказану відмову протиправною та такою, що порушує законне право на пенсійне забезпечення, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.03.2021 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

01.04.2021 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що 15.07.2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року, право на призначення пенсії за вислугу років мають прокурори незалежно від віку за наявності вислуги років з 01.10.2019 року по 30.09.2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців (ст.86 Закону України «Про прокуратуру»). Відповідно до наданих позивачем документів вислуга років, що дає право на пенсію на дату звернення становить 24 роки 6 місяців 15 днів із них на посадах слідчого, прокурора - 13 років 2 місяці 5 днів; навчання в юридичному вузі 4 роки 7 місяців. Позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугою років.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , 29.07.2020 року звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР та від 12.07.2001 №2663-ІІІ), виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії.

Листом №0400-0305-8/68624 від 17.08.2020 року відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР та від 12.07.2001 №2663-ІІІ) оскільки не має законних підстав. При цьому, зазначено, що згідно наданих документів вислуга років, яка дає право на пенсію складає 24 роки 6 місяців 15 днів із них на посадах слідчого, прокурора - 13 років 2 місяці 5 днів; навчання у юридичному вузі 4 роки 7 місяців, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку.

Позивач не погодившись з вказаною відмовою відповідача звернувся до суду з позовом.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції, яка була чинна на момент початку роботи позивача в органах прокуратури) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Згідно ст.56 Закону №1789-ХІІ під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Відповідно до Положення про проходженя служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114, яким згідно п.1 визначався порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки. До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністрерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Пунктом 2 зазначеного Положення передбачено, що особам присвоюються спеціальні звання, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ. Отже, до осіб начальницького складу органів внутрішніх справ відносяться особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно відповідні спеціальні звання, встановлені законодавством.

На час звернення позивача за призначенням пенсії набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, ч.1 ст.86 якого визначено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

З наданої до матеріалів справи трудової книжки ОСОБА_1 вбачається:

з 01.09.1993 по 27.06.1998 - навчання у вищому юридичному навчальному закладі - Національна юридична академія України ім.Ярослава Мудрого (слідчо-криміналістичний факультет);

з 01.04.1998 по 03.04.2001 - слідчий слідчого відділення Баглійського районного відділу Дніпродзержинського міського управління;

з 04.04.2001 по 25.04.2007 - слідчий в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів скоєних організованими групами слідчого управління УМВС України в Дніпропетровській області;

з 26.04.2007 по 30.06.2009 - слідчий прокуратури Царичанського району Дніпропетровської області;

з 01.07.2009 по 10.10.2013 - старший слідчий прокуратури Дніпровського району м.Дніпродзержинська;

з 11.10.2013 по 19.11.2014 - прокурор прокуратури м.Дніпродзержинська;

з 20.11.2014 по 02.02.2015 - заступник Дніпродзержинського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері;

з 03.02.2015 по 13.07.2015 - старший прокурор прокуратури Верхньодніпровського району Дніпропетровської області;

з 14.07.2015 по 27.07.2015 - прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за дордержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області;

з 28.07.2015 по 28.01.2016 - прокурор відділу процесуального ккерівнеицтва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області;

з 29.01.2016 по 04.09.2016 - прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області;

з 05.09.2016 по 02.02.2017 прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області;

з 03.02.2017 по 15.04.2018 - слідчий в особливо важливих справах другого слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області;

з 16.04.2018 по 14.04.2019 - прокурор другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області;

з 15.04.2019 - по теперішній час - прокурор другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області.

Згідно наданого відповідачем відзиву на позов вбачається, що позивачу відмовлено в призначені пенсії, оскільки за наданими документами вислуга років, що дає право на пенсію на дату звернення становить 24 роки 6 місяців 15 днів із них на посадах слідчого, прокурора - 13 років 2 місяці 5 днів; навчання у юридичному вузі 4 роки 7 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку.

Суд не погоджується з висновком пенсійного органу, оскільки останнім не враховано час роботи позивача слідчим на посаді начальницького складу органів внутрішніх справ, який зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вперше у рішенні у справі "Міллер проти Австрії'" від 16 грудня 1974 року, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і у рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Аналогічні висновки містяться в правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у п.23 рішення «Кічко проти України» від 08.11.2005, а саме: якщо правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років за наявності необхідного стажу роботи на посадах, які надають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, що викладена у листі від 17.08.2020 року, є протиправною, не ґрунтується на положенні Основного Закону.

Частинами 1-3 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , відповідно до ст.50-1 Закону України №1789 «Про прокуратуру» (в редакціях Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР, від 12.07.2001 №2663-III) та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України №1789 «Про прокуратуру» (в редакціях Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР, від 12.07.2001 №2663-III), з 29.07.2020, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зіст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обовязок субєкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Приймаючи до уваги наведене у сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

На підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840грн. 80коп., сплата яких підтверджується квитанцією №82233 від 08.09.2020р.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII (в редакціях Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР, від 12.07.2001 №2663-III).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII (в редакціях Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР, від 12.07.2001 №2663-III) з 29.07.2020, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840грн. 80коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова