Рішення № 101323236, 17.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/11287/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Литвиненко І.П.,

представника позивача – Степанюка С.Є.,

представника Волинської митниці – Клекоцюка Р.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ АТАЛАНТА» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ АТАЛАНТА» (далі – ТзОВ «ТД АТАЛАНТА», позивач, товариство) звернулося в суд із позовом до Волинської митниці (далі – відповідач, митний орган) про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці від 03 вересня 2021 року №UA205030/2021/000060/1 про коригування митної вартості товару «Прокат плоский з вуглецевої сталі», ввезення якого в Україну задекларовано ТзОВ «ТД АТАЛАНТА» в митному режимі «імпорт» згідно митної декларації типу від 02 вересня 2021 року ІМ40ДЕ №UA205030/2021/021099.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «ТД АТАЛАНТА» здійснює зовнішньоекономічну діяльність та на умовах зовнішньоекономічного договору від 26 серпня 2021 року №3-21 придбало у компанії «Joint Stock Company «Bedryste» (м. Шауляй, Литва) прокат плоский з вуглецевої сталі (товар) для подальшого імпорту в Україну.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 30 серпня 2021 року №М/59/08/21 позивач отримав партію товару вагою нетто 22,601 тони на суму 15820,70 євро, який 02 вересня 2021 року доставлено для митного оформлення на митний пост «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби.

Митним брокером 02 вересня 2021 року подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA205030/2021/021099, згідно якої задекларовано ввезення в Україну на адресу одержувача ТзОВ «ТД АТАЛАНТА» в митному режимі «імпорт» товару «Прокат плоский з вуглецевої сталі» вагою нетто 22601 кг фактурною вартістю 15820,70 євро, що становить 505191,34 грн згідно курсу Національного банку України на дату декларування. Митна вартість декларантом визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач послався на наявність розбіжностей у документах, зокрема: у інвойсі від 30 серпня 2021 року №М/59/08/21 зазначено країну походження «European Union», в той час як у прайс-листі від 30 серпня 2021 року №б/н країну походження зазначено «Польща»; у митній декларації країни експорту зазначено рахунок-фактуру №FA/929/2021/ МЕ, про що в митного органу відсутня інформація; у інвойсі від 30 серпня 2021 року №М/59/08/21 вартість товару зазначено 15820,70 Євро, у митній декларації країни експорту від 30 серпня 2021 року №21PL402010E1303679 вартість товару зазначено 72472, 32 злотих (згідно офіційного курсу Республіки Польща 15 820,70 Євро становить 72748,32 злотих); у додатковій угоді №1 від 30 серпня 2021 року зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 180 днів після доставки товару покупцю, в той час як у специфікації б/н від 30 серпня 2021 року зазначено умови оплати: банківський переказ.

У відповідь на запит митного органу декларант надіслав заяву б/н від 02 вересня 2021 року разом із експортною декларацією на товар №21PL402010E1303679 від 30 серпня 2021 року та повідомив митницю про відсутністю інших документів.

Однак митний орган 03 вересня 2021 року прийняв рішення про коригування митної вартості №UA205030/2021/000060/1 та відмовив у митному оформленні товару згідно картки відмови №UA205030/2021/02962 у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості.

Рішенням Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 03 вересня 2021 №UA205030/2021/000060/1 відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару та визначено (скориговано) митну вартість товару за резервним методом згідно до статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України) відповідно до рівня на подібні товари за ЄАІС Держмитслужби в сумі 27799,23 Євро.

Позивач вказує, що на виконання положень частини другої статті 53 МК України декларантом надано усі передбачені цією нормою Кодексу і наявні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару згідно МД типу ІМ40ДЕ №UA205030/2021/021099 від 02 вересня 2021 року і обраного методу її визначення. Подані документи не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні.

Щодо країни походження товару вказує, що відповідно до положень частини першої статті 43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Отже прас-лист не може бути документом, який підтверджує походження товару. Більше того Республіка Польща з 01 травня 2004 року входить до складу European Union (Європейського Союзу).

Стосовно доводів митного органу, що у митній декларації країни експорту зазначено рахунок-фактуру №FA/929/2021/ME, в той час як до митного оформлення надано рахунок-фактуру №М/59/08/21 від 30 серпня 2021 року пояснює, що графа 32 експортної декларації №21PL402010E1303679 від 30 серпня 2021 року під кодом 380 містить реквізити інвойсу, за яким здійснювалась дана експортна операція - М/59/08/21.

В спростування порушень щодо різниці вартості товару, зазначеній у інвойсі від 30 серпня 2021 року №М/59/08/21 та декларації країни експорту зазначає, що відповідно до розділу 3 контракту від 02 серпня 2021 року №2-21, вартість товару визначається у Євро та узгоджується сторонами в рахунках (інвойсах). Згідно наданого до митного оформлення інвойсу від 30 серпня 2021 року №м/59/08/21 вартість даної партії товару становить 15820,70 Євро.

Відповідно до істотних умов контракту, оплата за товар здійснюється протягом 180 днів після доставки товару Покупцю або у вигляді передоплати на підставі рахунку (інвойсу/проформи) банківським переказом одним або декількома платежами. У даному випадку передоплата товару не проводилась, відтак такі документи митному органу не подавались. При цьому оплата за товар дійсно проводиться банківським переказом.

Також звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні, окрім номера та дати митної декларації (від 11 серпня 2021 року UA209170/2021/063092), на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

З наведених підстав уважає, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 03 вересня 2021 року №UA205030/2021/000060/1 є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийнято всупереч положенням статей 49, 57, 58 МК України, без дотримання умов, передбачених частинами третьою-четвертою статті 53, частиною шостою статті 54, статтями 55, 64 МК України та просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву від 23 жовтня 2021 року №413-7.3-10-14 представник відповідача заявлених позовних вимог не визнав, повідомив, що 02 вересня 2021 року для митного оформлення товару «прокат плоский з вуглецевої сталі, оцинкований з полімерним покриттям, в рулонах, для застосування в будівельних роботах» декларантом в інтересах ТзОВ «ТД АТАЛАНТА» подано МД №UA205030/2021/021099, згідно із якою митну вартість товару визначено за основним методом визначення вартості за ціною договору на рівні 15820,70 Євро.

Під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом із ВМД документів було встановлено розбіжності, відтак у митного і сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів, а саме: у митній декларації країни експорту зазначено рахунок-фактуру №FA/929/2021/ МЕ, про що в митного органу відсутня інформація; в інвойсі від 30 серпня 2021 року №М/59/08/21 зазначено країну походження «European Union», в той час як у прайс-листі від 30 серпня 2021 року №б/н країну походження зазначено «Польща»; у інвойсі від 30 серпня 2021 року №М/59/08/21 вартість товару зазначено 15820,70 Євро, у митній декларації країни експорту від 30 серпня 2021 року №21PL402010E1303679 вартість товару зазначено 72472,32 злотих (згідно офіційного курсу Республіки Польща 15820,70 Євро становить 72748,32 злотих).

Таким чином, наявні сумніви стосовно дійсних умов придбання товару, що в свою чергу створює сумніви стосовно достовірності заявлених декларантом відомостей про вартість товару, оскільки до митного оформлення не надано рахунок фактуру FA/929/2021/ME зазначену у митній декларації країни відправлення, митним органом також враховано, що вказана експортна декларація видана на конкретний товар, а не партію товарів.

Митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 26 (стаття 60 МК Україні) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу, митну вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС (митна декларація від 11 серпня 2021 року №UA209170/202/063092) на рівні 1, 23 кг/євро.

З наведених підстав відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 55-58).

Представником позивача 17 листопада 2021 року подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, в якій просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені товариством витрати на послугу правничої допомоги в сумі 8242, 50 грн (арк. спр. 92-93).

На адресу суду 27 жовтня 2021 року надійшло клопотання представника відповідача про залучення свідка у справі (арк. спр. 49).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у даній справі судове засідання на 11:00 год. 08 листопада 2021 року (арк. спр. 42).

Судовий розгляд справи, призначений на 11:00 год. 08 листопада 2021 року було відкладено до 11:40 год 17 листопада 2021 року (арк. спр. 82).

В судовому засіданні 17 листопада 2021 року представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додатково пояснив, що з компанією «Joint Stock Company «Bedryste» позивач співпрацює три роки та жодних проблем із митним оформленням товару раніше не було.

Представник Волинської митниці просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, подане клопотання про залучення свідка просить не розглядати у зв`язку із можливістю вирішення справи на підставі усних пояснень та наданих письмових доказів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності встановив такі обставини.

Між ТзОВ «ТД АТАЛАНТА» (покупець) та компанією «Joint Stock Company «Bedryste» (м. Шауляй, Литва) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 26 серпня 2021 року №3-21, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує прокат плоский з вуглецевої сталі, оцинкований, в рулонах та/або в листах з полімерним і цинкованим або алюмо-цинкованим покриттям (арк. спр. 32-33).

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 30 серпня 2021 року №М/59/08/21 позивач отримав партію товару вагою нетто 22,601 тони на суму 15820,70 євро (арк. спр. 11).

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару митним брокером 02 вересня 2021 року подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA205030/2021/021099, згідно якої задекларовано ввезення в Україну на адресу одержувача ТзОВ «ТД АТАЛАНТА» в митному режимі «імпорт» товару «Прокат плоский з вуглецевої сталі» вагою нетто 22601 кг фактурною вартістю 15820,70 Євро, що становить 505191,34 грн згідно курсу Національного банку України на дату декларування. Митна вартість декларантом визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (арк. спр. 61-62).

На підтвердження заявленої в митній декларації митної вартості товару, разом із декларацією суб`єкт господарювання надав такі документи: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 26 серпня 2021 року №3-21; рахунок - фактура (інвойс) №М/59/08/21 від 30 серпня 2021 року №М/59/08/21; автотранспортна накладна від 30 серпня 2021 року; специфікація від 30 серпня 2021 року; прайс-лист від 30 серпня 2021 року, доповнення до контракту від 26 серпня 2021 року №3-21 (арк. спр. 10-11, 13-14, 16, 29, 32-33).

На вимогу митного органу, позивач надав заяву від 02 вересня 2021 року та експортну декларацію від 30 серпня 2021 року №21РL4020Е1303679 та повідомив, що всі додаткові документи надані та додаткові документи надаватися не будуть (арк. спр. 70-71).

Волинська митниця прийняла рішення 03 вересня 2021 року №UA205030/2021/000060/1 про коригування митної вартості товарів від 03 вересня 2021 року, згідно із графою 30 якого митну вартість товару визначено за резервним методом в сумі 27799,23 Євро (замість 15820,70 Євро, що була заявлена декларантом).

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України не може бути визнана за вибраним декларантом методом у зв`язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості містять наступні розбіжності: у інвойсі від 30 серпня 2021 року №М/59/08/21 зазначено країну походження «European Union», в той час як у прайс-листі від 30 серпня 2021 року №б/н країну походження зазначено «Польща»; у митній декларації країни експорту зазначено рахунок-фактуру №FA/929/2021/ МЕ, про що в митного органу відсутня інформація; у інвойсі від 30 серпня 2021 року №М/59/08/21 вартість товару зазначено 15820,70 Євро, у митній декларації країни експорту від 30 серпня 2021 року №21PL402010E1303679 вартість товару зазначено 72472, 32 злотих (згідно офіційного курсу Республіки Польща 15 820,70 Євро становить 72748,32 злотих); у додатковій угоді №1 від 30 серпня 2021 року зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 180 днів після доставки товару покупцю, в той час як у специфікації б/н від 30 серпня 2021 року зазначено умови оплати: банківський переказ.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 26 (стаття 60 МК Україні) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу, митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме: товар 1 за митною декларацією від 11 серпня 2021 року UA209170/2021/063092 (арк. спр. 25-26, 59-60).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2021/00227 (арк. спр. 17, 69).

Митне оформлення для випуску у вільний обіг вказаних товарів було здійснено за МД від 03 вересня 2021 року №UA205030/2021/021146 (арк. спр. 29, 63-64).

Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, ТзОВ «ТД АТАЛАНТА» звернулося із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено частиною першою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Суд не заперечує права митного органу упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте уважає, що, при цьому, він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як убачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «Прокат плоский з вуглецевої сталі» та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи містять такі розбіжності і неточності: у інвойсі від 30 серпня 2021 року №М/59/08/21 зазначено країну походження «European Union», в той час як у прайс-листі від 30 серпня 2021 року №б/н країну походження зазначено «Польща»; у митній декларації країни експорту зазначено рахунок-фактуру №FA/929/2021/ МЕ, про що в митного органу відсутня інформація; у інвойсі від 30 серпня 2021 №М/59/08/21 вартість товару зазначено 15820,70 Євро, у митній декларації країни експорту від 30 серпня 2021 року №21PL402010E1303679 вартість товару зазначено 72472, 32 злотих (згідно офіційного курсу Республіки Польща 15820,70 Євро становить 72748,32 злотих); у додатковій угоді №1 від 30 серпня 2021 року зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 180 днів після доставки товару покупцю, в той час як у специфікації б/н від 30 серпня 2021 року зазначено умови оплати: банківський переказ.

Щодо країни походження товару, суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 43 МК України, декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Нормами частини першої статті 43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

З урахування зазначеного, суд погоджується із доводами позивача про те, що прайс-лист не є документом, який підтверджує походження товару.

Окрім того, Республіка Польща входить до складу European Union (Європейського Союзу), а відтак зазначення в інвойсі від 30 серпня 2021 року №М/59/08/21 зазначено країни походження «European Union», а у прайс-листі від 30 серпня 2021року - «Польща», на думку суду не може свідчити про наявність розбіжностей як таких.

Суд також зауважує, що графа 32 експортної декларації від 30 серпня 2021 року під кодом 380 №21PL402010E1303679 містить реквізити інвойсу, за яким здійснювалась дана експортна операція - М/59/08/21.

Щодо посилання митного органу на різницю вартості товару, яка в інвойсі від 30 серпня 2021 року №М/59/08/21 вказана в сумі 15 820,7 Євро, а у митній декларації країни експорту від 30 серпня 2021 року №21PL402010E1303679 - 72472 злотих (згідно офіційного курсу Республіки Польща - 15 820,7 Євро становить 72748,32 злотих), суд зазначає, що відповідно до розділу 3 контракту від 02 серпня 2021 року №2-21, вартість товару визначається у Євро та узгоджується сторонами в рахунках (інвойсах).

Як установлено судом, згідно наданого до митного оформлення інвойсу від 30 серпня 2021 року №м/59/08/21 вартість даної партії товару становить 15820,7 Євро.

Стосовно зауважень відповідача щодо оплати товару за банківським переказом, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.3 договору від 26 серпня 2021 року №3-21 ціна товару узгоджується в рахунках (інвойсах) та включає вартість тари (упакування).

Нормами пункту 3.3 вказаного договору, оплата за товар здійснюється протягом 180 днів після доставки товару покупцю або у вигляді передоплати на підставі рахунку (інвойсу/проформи) банківським переказом одним або декількома платежами.

Згідно із доповненням №1 до договору від 26 серпня 2021 року №3-21, пункт 3.3 викладено в редакції, відповідно до якої оплата за товар (партію товару) здійснюється протягом 180 днів після поставки товару покупцю (арк. спр. 29).

Як повідомив позивач у даному випадку передоплата товару не проводилась, відтак такі документи митному органу не подавались, при цьому умовами оплата дійсно є банківський переказ.

На думку суду, зазначення у специфікації б/н від 30 серпня 2021 року умови оплати банківський переказ не може беззаперечно свідчити про те, що товар оплачено шляхом внесення предоплати, виходячи із умов договору, у разі здійснення оплати за товар здійснюється протягом 180 днів після доставки товару, така оплата також буде здійснюватися шляхом внесення банківського переказу.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59, 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, в постановах від 06 жовтня 2020 року у справі № 825/472/17, від 27 лютого 2019 року у справі №814/1647/16, від 26 березня 2019 року у справі № 814/921/17.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

В даному випадку митним органом ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, ні в ході судового розгляду даної справи не надано жодних пояснень з приводу застосування резервного (шостого) методу, а не як то передбачено порядком застосування кожного з методів, що передує методу, обраному митним органом та, як наслідок не можливістю здійснення розрахунку ціни товару за іншими другорядними методами.

Окрім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Суд констатує, що в рішенні про коригування митної вартості товарів від 03 вересня 2021 року №UA205030/2021/000060/1 лише зазначено, що за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів взята МД від 11 серпня 2021 року UA209170/2021/063092, жодних пояснення щодо зроблених коригувань, тотожності товару, який оформлявся на підставі указаної МК не наведено.

У відзиві на позовну заяву представник митного органу зазначає, що митну вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС на рівні 1, 23 кг/євро, однак, не наведено ніяких розрахунків такого вартісного показника та письмових доказів на підтвердження митної вартості товарів, схожих із імпортованим в розмірі 27799,23 Євро суду не надано.

Натомість як установлено судом товар зазначений у митній декларації, взятій відповідачем за основу при визначенні митної вартості не є ідентичним товаром, оскільки згідно МД від 11 серпня 2021 року №UA209170/202/063092 здійснювалася поставка товару «прокат плоский з оцинкованою заліза, з однієї сторони покритий поліестровим покриттям, обтягнутий металевою пакувальною стрічкою та металевою обкантовкою» (арк. спр. 74-75), натомість ТзОВ «ТД АТАЛАНТА» придбавався товар «прокат плоский з вуглецевої сталі, з полімерним покриттям».

Також суд зауважує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані ТзОВ «ТД АТАЛАНТА» документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований товар.

Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 28 серпня 2021 року у справі № 815/4256/16.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На переконання суду, позивачем доведено задекларовану за основним методом митну вартість ввезеного на митну територію України товару «Прокат плоский з вуглецевої сталі» на рівні 15820,70 Євро, натомість відповідачем не виконано обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для визначення за резервним методом митної вартості у розмірі 27799,23 Євро, а також не наведено обґрунтованих доводів невизнання митної вартості, визначеної декларантом та підтверджених документами, наданими митниці, тобто при винесенні рішення, суб`єкт владних повноважень, Волинська митниця діяла не в спосіб визначений законом та не надала суду достатніх доказів правомірності свого рішення, відтак, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на встановлені судом обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці від 03 вересня 2021 року №UA205030/2021/000060/1 про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 07 жовтня 2021 року №42 (арк. спр. 15) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 41).

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8242,50 грн (вісім тисяч двісті сорок дві гривні п`ятдесят копійок) суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової (правничої) допомоги від 05 жовтня 2021 року №61/21, рахунок на послуги правничої допомоги від 05 жовтня 2021 року №61/21, платіжне доручення від 07 жовтня 2021 року №41, акт надання послуг від 17 листопада 2021 року №61/21 (арк. спр. 94-98).

Зокрема, як убачається із акту надання послуг від 17 листопада 2021 року №61/21 виконавцем були надані наступні послуги правничої допомоги: консультування клієнта щодо обґрунтованості, вмотивованості і законності рішення Волинської митниці про коригування митної вартості, наявності правових підстав оскарження рішення митного органу, способів захисту, позитивних та негативних аспектів, досудового адміністративного оскарження до Держмитслужби та судового оскарження до суду – 567,50 грн; підготовка справи: вивчення, аналіз та оцінка наявних письмових доказів, підбір нормативно – правових актів щодо правовідносин пов`язаних з публічно правовим спором; узагальнення практики оскарження рішень митних органів щодо коригування митної вартості; обрання способу та формування вимог з урахуванням отримання бажаного для клієнта результату – 1135,00 грн; складення адміністративного позову і подання до суду – 4540,00 грн; участь у судовому розгляді – 2000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 8242,50 грн (арк. спр. 98).

Представник Волинської митниці під час судового засідання 17 листопада 2021 року заперечує проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 8242,50 грн з підстав їх неспіврозмірності із складністю справи.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що вивчення, аналіз та оцінка наявних письмових доказів, підбір нормативно – правових актів щодо правовідносин пов`язаних з публічно правовим спором; узагальнення практики оскарження рішень митних органів щодо коригування митної вартості; обрання способу та формування вимог з урахуванням отримання бажаного для клієнта результату є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а визначення суми гонорару за кожну з зазначених дій не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року по справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року по справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року по справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів є сума 7000,00 грн (сім тисяч гривень). Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ АТАЛАНТА» (01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 7, офіс 28, ідентифікаційний код юридичної особи 44273553) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 03 вересня 2021 року №UA205030/2021/000060/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ АТАЛАНТА» судовий збір в розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн (сім тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 22 листопада 2021 року.