Рішення № 101323182, 23.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 листопада 2021 р. Справа № 120/8517/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Чернівецької селищної ради про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Чернівецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення відповідача від 14.07.2021 №443 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

В обгрунтування позовних вимог, позивач покликається на те, що вимогами Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні відповідного дозволу, який не містить такої підстави для відмови у наданні дозволу як перебування земельної ділянки у іншої особи.

Ухвалою від 02.08.2021 позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ч. 1 ст. 161 КАС України.

04.08.2021 на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази надсилання відповідачу листом з описом вкладення копій позовної заяви з доданими до неї документами.

Ухвалою від 09.08.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також вказаною ухвалою установлено строк для подання заяв по суті.

Крім того, цією ухвалою зобов`язано відповідача у 15-денний термін з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення 12-ї чергової сесії 8 скликання Чернівецької селищної ради від 14.07.2021 за № 443 в частині відмови ОСОБА_1 (докази перебування земельної ділянки в користуванні інших осіб).

Ухвала від 09.08.2021 направлена на електронні адреси сторін, про що секретарем судового засідання складено довідку (а.с. 24).

28.08.2021 на адресу суду надійшов лист за підписом селищного голови за змістом якого вказано, що Чернівецькою селищною радою отримано матеріали справи №120/8517/21-а. Одночасно заявлено, що враховуючи, що селищною радою не отримано копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів, висловлено прохання надати такі копії та додатковий термін для написання відзиву на позовну заяву.

14.09.2021 секретарем судового засідання повторно направлено копію позовної заяви з додатками на електронну адресу селищної ради, про що складено довідку.

Проте, відзив на адресу суду не надходив, витребувані докази щодо перебування спірної земельної ділянки в користуванні інших осіб відповідачем не надано.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач та інші заявники звернулися до відповідача з колективним клопотанням від 09.06.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 га на кожного на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Клопотання зареєстроване 11.06.2021 за № 608, про що зроблено адміністратором відмітку на ньому кульковою ручкою.

До клопотання позивач додав копії паспорта та ідентифікаційного номера, графічні матеріали із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.

Крім того, у клопотанні позивач конкретизував, що бажана для нього земельна ділянка має кадастровий номер 05249845800:09:006:0235 за цільовим призначенням "16.00 Землі запасу".

Спірним рішенням 12-ї чергової сесії 8 скликання Чернівецької селищної ради від 14.07.2021 за № 443 "Про відмову у наданні дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, з метою отримання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства", зокрема, позивачу відмовлено у наданні вищевказаного дозволу.

Підставою для прийняття такого рішення зазначено, що відповідно до раніше наданих рішень, запитувана земельна ділянка перебуває у користуванні інших громадян для ведення особистого селянського господарства.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, положеннями статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У той же час, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Аналіз частин 6 та 7 статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, повинні додати свого клопотання погодження відповідного землекористувача.

Отже, з урахуванням положень ч. 5 ст. 116 та ч. 6 ст. 118 ЗК України, вимога закону щодо надання погодження землекористувача є такою, що спрямована на захист прав землекористувачів (орендарів та постійних землекористувачів) від протиправного втручання в їх право користування земельною ділянкою. Відтак погодження землекористувача є обов`язковим, якщо клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою стосується земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і таке право не припинено у визначеному законом порядку.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 17.12.2018 року у справі №509/4156/15-а, зробив висновок, що враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), Суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Судом встановлено, що позивач, бажаючи використати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки комунальної власності, звернувся до селищної ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 га на кожного. До клопотання позивач додав всі необхідні документи та графічні матеріали із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.

Крім того, у клопотанні позивач конкретизував, що бажана для нього земельна ділянка має кадастровий номер 05249845800:09:006:0235 за цільовим призначенням "16.00 Землі запасу".

Спірним рішенням позивачу відмовлено у наданні вищевказаного дозволу з підстав того, що відповідно до раніше наданих рішень, запитувана земельна ділянка перебуває у користуванні інших громадян для ведення особистого селянського господарства.

Проте, доказів надання такої земельної ділянки іншій особі, суду не надано. Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Разом із тим в силу приписів ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З метою надання правової оцінки оскаржуваному рішенню Чернівецької селищної ради судом витребувано належним чином засвідчені копії усіх документів, що стали підставою для його прийняття, у тому числі докази перебування бажаної для позивача земельної ділянки у користуванні інших осіб.

Однак відповідних доказів суду не надано, тоді як інші матеріали справи не дають змогу зробити висновок про перебування спірної земельної ділянки у власності або користуванні будь-яких третіх осіб.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні відповідного дозволу.

На підставі вищевикладеного, рішення 12-ї чергової сесії 8 скликання Чернівецької селищної ради від 14.07.2021 за № 443 "Про відмову у наданні дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, з метою отримання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства" в частині відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою є необґрунтованим, а зазначені у ньому підстави для його прийняття відповідачем не доведені.

В силу приписів ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, ураховуючи, що відповідач не довів правомірності свого рішення, суд доходить висновку про його протиправність, а відтак таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл, то суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У спірних правовідносинах повноваження відповідача не можуть вважатися дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій – розглянути заяву громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства – прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви можуть бути лише визначені законом обставини. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18 та від 31.07.2020 у справі № 810/2474/18.

Тобто в кожній конкретній справі, що стосується відмови у наданні громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки у власність, суд, констатуючи незаконність наданої відмови, повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для надання такому громадянину відповідного дозволу.

Наведене також підтверджується положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, оскільки відповідач не надав жодних документів на підтвердження перебування бажаної для позивача земельної ділянки у користуванні інших осіб, а будь-яких інших обставин, що безпосередньо впливають на позитивне вирішення питання про можливість надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою не встановлено, суд приходить до переконання, що у даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача надати йому такий дозвіл.

Для підсилення висновку щодо необхідності у спірних правовідносинах зобов`язати відповідача вчинити конкретну дію слід навести висновки, до яких дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами перегляду судових рішень у справі №820/2307/17 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №509/1350/17: "Суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника".

Також суд звертає увагу, що відповідно до положень законодавства у сфері земельних відносин отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування особі, яка звернулась із відповідним клопотанням. Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правоустановлюючим документом, а тому не може порушити права третіх осіб на користування цією земельною ділянкою (у разі її перебування у користуванні цих третіх осіб).

Аналогічної правової позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду про що викладено у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 361/2562/16-а, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 підлягає врахуванню судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень.

Також у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 840/2979/18 зазначено, що процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнання протиправним та скасування рішення 12-ї чергової сесії 8 скликання Чернівецької селищної ради від 14.07.2021 за № 443 "Про відмову у наданні дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, з метою отримання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Зобов`язати Чернівецьку селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на території Чернівецької селищної ради згідно з поданим клопотанням від 09.06.2021 (вх. № 608 від 11.06.2021).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької селищної ради понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Чернівецька селищна рада (код ЄДРПОУ 04326856, місцезнаходження: вул. Святомиколаївська, 103/1, смт. Чернівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24100);

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна