Рішення № 101323129, 19.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 листопада 2021 р. Справа №120/4981/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації №8, Управління праці і соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації №8, Управління праці і соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС). В подальшому йому встановлено третю групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, він отримав статус інваліда війни і мав право на пільги, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулася до Управління праці і соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації із заявою про встановлення їй статусу члена сім`ї померлого ветерана (інваліда) війни і видачу відповідного посвідчення.

Проте, листом від 11 грудня 2020 року позивачці відмовлено у встановленні такого статусу і видачі посвідчення загиблого/померлого ветерана війни, що і стало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 24 травня 2021 року відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

24 червня та 01 липня 2021 року Управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що розпорядженням голови Тиврівської районної державної адміністрації від 16 січня 2021 року №2 "Про припинення структурних підрозділів Тиврівської районної державної адміністрації" припинено Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації шляхом приєднання до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації. А тому Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації є правонаступником Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації. При цьому, зазначення у позові як відповідача 8 відділ Управління праці і соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації є недоречним, оскільки такий відділ є структурним підрозділом Управління праці і соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації. Також у відзиві зазначено, що відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чинність цього закону поширюється, зокрема, на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статті 6 і 7 цього закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Відтак, ОСОБА_1 не є членом сім`ї померлого ветерана війни, оскільки ОСОБА_2 встановлено інвалідність у зв`язку із захворюванням, що пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На переконання відповідача, видати посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни ОСОБА_1 неможливо, оскільки це буде порушенням статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту деяким категоріям осіб", що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року №740. За наведених обставин відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий Гніванським МВМ УМВС України у Вінницькій області 12 березня 2007 року.

27 квітня 1976 року між позивачкою та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , що видане виконавчим комітетом Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області.

За життя ОСОБА_2 встановлено 3 групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки медико-соціальної експертної комісії серії 2-18АВ №054270. Вказаний факт підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 13 травня 2005 року.

Відповідно до експертного висновку Вінницької регіональної міжвідомчої комісії №5712 від 20 січня 2000 року захворювання ОСОБА_2 пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З експертного висновку Центральної міжвідомчої комісії МОЗ та МНС України №81 від 19 листопада 2020 року по встановленню причинного зв`язку захворювань з роботою по ліквідації аварії на ЧАЕС слідує, що захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Управління праці і соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації про встановлення їй статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачу відповідного посвідчення.

Листом Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області від 11 грудня 2020 року вих. №01-21/1933 заявниці відмовлено з огляду на приписи пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Розпорядженням голови Тиврівської районної державної адміністрації від 16 січня 2021 року №2 "Про припинення структурних підрозділів Тиврівської районної державної адміністрації" Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації припинено шляхом приєднання до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Правовий статус ветеранів війни, а також особливості забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктами 1 та 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 1 статті 10 Закону №3551-XII чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 був ветераном війни, оскільки мав інвалідність, що встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону №3551-XII чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна (частина 1 статті 18 Закону №3551-XII).

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, що затверджене постановою Кабінету міністрів України від 12 травня 1994 року №302.

Пунктом 4 цього Положення передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

У абзаці 2 пункту 7 цього Положення зазначено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Таким чином, наведені вище приписи свідчать про те, що чинність Закону №3551-XII поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби (в тому числі й під час виконання обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС).

При цьому, у розумінні пункту 2 статті 10 Закону №3551-XII чинність цього Закону поширюється і на дружин померлих учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге один з подружжя, який не одружився вдруге.

Як встановлено судом, позивачка перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, після смерті ОСОБА_2 позивачка не вступала у інший шлюб, що підтверджується довідкою виконкому Гніванської міської ради Вінницької області від 30 листопада 2020 року вих. №942.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач відповідно до вимог статті 10 Закону №3551-XII має право на встановлення статусу члена сім`ї та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни, а тому Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації неправомірно відмовило у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.

При цьому, слід критично оцінити посилання відповідача на те, що позивач як дружина померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не має права на встановлення статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни і отримання відповідного посвідчення, оскільки його смерть пов`язана із захворюванням, яке отримане під час ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, а тому позивачка має право на соціальний захист відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, суд уважає, що оскільки захворювання ОСОБА_2 , внаслідок якого він помер, було одержане ним під час виконання обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому на неї поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відтак, позовна вимога щодо визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації в частині відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про допущення Управлінням праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації протиправних дій щодо відмови позивачці у наданні статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення, а тому позовна вимога щодо зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації надати позивачці статус члена сім`ї загиблого ветерана війни та видати посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни також підлягає задоволенню.

Разом із тим, адресовані до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації №8 вимоги задоволенню не підлягають, оскільки з відзиву на позов слідує, що у структурі Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації функціонує 8 відділ, який територіального знаходиться у смт. Тиврів Вінницької області, та діє без статусу юридичної особи. Відтак, саме Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації є уповноваженим органом приймати рішення за результатами розгляду поданої позивачкою заяви.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією від 17 травня 2021 року.

Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління праці і соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни та видачі посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації надати ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого ветерана війни та видати посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці і соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 )

Відповідач: Управління праці і соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (місцезнаходження: 21032, м. Вінниця, вул. Грибоєдова, буд. 10а; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 03191928)

Повний текст рішення суду складено 19.11.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович