Рішення № 101321072, 03.11.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/34290/20

Провадження № 2/947/3085/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів адвоката Савіна С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження цивільну справі за позовом Комунального підприємства « Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 19.11.2020 року звернулось Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання за період з листопаду 2006 року по травень 2020 року у загальному розмірі 19737,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як власник квартири АДРЕСА_1 , яка забезпечується тепловою енергією позивачем, не виконує належним чином договірні зобов`язання по сплаті отриманої теплової енергії , у зв`язку із чим виникла зазначена заборгованість, розмір якої встановлений згідно реєстру нарахувань та оплат абоненту по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я відповідача.

Ухвалою суду від 27.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження .

Заочним рішенням від 10.02.2021 року позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Згідно заяви від 11.03.2021 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як правонаступників ОСОБА_4 , остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вони, згідно свідоцтва про право на спадщину від 22.01.2020 року, стали співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 13.05.2021 року заочне рішення від 10.02.2021 року було скасоване, здійснена заміна відповідача та розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження із викликом сторін.

30.06.2021 року та доповненнями від 28.10.2021 року, КП « Теплопостачання міста Одеси» уточнило позовні вимоги та просила суд стягнути на користь позивача з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у солідарному порядку заборгованість у сумі 19737,93 грн. а також судові витрати.

20.07.2021 року від представника відповідачів подано відзив на позов, згідно якого відповідачі заперечують проти задоволення позову враховуючи пропуск строків позовної давності вимог до спадкоємців та загального строку позовної давності вимог з 2006 року.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані зі стягненням заборгованості з житлово-комунальних послуг а також стягнення заборгованості з спадкоємців врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України). Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" ( далі Закон ).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ч.1 ст. 316 ЦК України ).

За змістом ч.1,2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власність зобов`язує ( ч.4 ст. 319 ЦК України).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Участниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону). Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону).

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону).

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Відповідно до частини першої статті 1297, статті 1299 ЦК України отримання свідоцтва про право на спадщину та проведення його державної реєстрації спадкоємцем, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, є обов`язком спадкоємця. Право власності у спадкоємця на успадковане нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації майна.

Згідно частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, обов`язок власника квартири, набутої як спадщини, оплачувати житлово-комунальні послуги виникає з моменту прийняття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину та реєстрації права власності. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 15.03.2018 року у справі № 401/710/15-ц.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку що за період часу коли власником та споживачем житлово-комунальних послуг була ОСОБА_4 , тобто у визначений у розрахунку заборгованості період з листопаду 2006 року по грудень 2011 року, споживачем не було належним чином виконане своє зобов`язання щодо оплати отриманої теплової енергії.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між КП « Теплопостачання міста Одеси» та боржником (який помер), після його смерті, та які стосуються стягненню заборгованості за житлово-комунальні послуги, трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Згідно ч.2,3 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи що обов`язок спадкоємця споживача по оплаті житлово-комунальних послуг виникає не з моменту отримання свідоцтва а з моменту прийняття спадщини, яка у відповідно до вимог законодавства є днем відкриття спадщини, тобто днем смерті спадкодавця , а у відповідності до вимог ч.4 ст. 1283 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги, то суд, враховуючи що позов було подано 19.11.2020 року, вважає що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості із спадкоємців за вищевказаний період не підлягають задоволенню у зв`язку із пропуском відповідного строку пред`явлення вимог.

Що стосується вимог по стягненню заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги починаючи з січня 2012 року, тобто фактичного прийняття спадщини спадкоємцями , суд і по день розрахунку - травень 2020 року, дані позовні вимоги на думку суду є обґрунтованими та доведеними. При розгляді даних вимог суд враховує відсутність доказів відключення даної квартири у встановленому законом порядку від теплової енергії яка надається централізовано позивачем, а також відсутності заперечень проти розрахунку грошового еквіваленту заборгованості поданої позивачем.

Одночасно із цим при розгляді вказаних позовних вимог суд розглядає заяву представника відповідачів про застосування строку позовної давності до вказаних вимог.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16(пункт 138)).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК України).

Судом визнано обґрунтованість заявлених позивачем вимог, тобто встановлені підстави для їх задоволення.

З боку представника відповідачів зазначено про порушення строку позовної давності заявлених вимог.

Позов подано до суду 19.11.2020 року а тому суд вважає що позовні вимоги за період часу з січня 2012 року по жовтень 2017 року подано із порушенням строку позовної давності.

Судом при розгляді даного питання також враховується позиція Великої палати Верховного Суду викладена у постанові від 07.07.2020 по справі № 712/8916/17 про те, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною; Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення. Про розгляді даного питання Велика Палата Верховного Суду відійшла від правової позиції викладеної раніше у постановах Верховного Суду.

Таким чином суд вважає доведеним належними та допустимими доказами та поданої в межах строку позовної давності вимоги про стягнення заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги у вигляді теплової енергії споживачами квартири АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2017 року по травень 2020 року , у розмірі 6902,65 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК ).

У даному випадку розмір судового збору , пропорційно заявлених вимог складає 731,68 грн., тобто , стягненню підлягають судові витрати по 365,84 гривні з кожного відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Комунального підприємства « Теплопостачання міста Одеси» код ЄДРПОУ 34674102, місцезнаходження: 65110, м. Одеса, вул. Банківська, 1-Б, адреса для листування: 65101, м. Одеса, вул. Варненська, 27 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за комунальні послуги у вигляді теплопостачання.

Стягнути на користь Комунального підприємства « Теплопостачання міста Одеси» код ЄДРПОУ 34674102 ) у солідарному порядку з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість за комунальні послуги у вигляді теплопостачання за період з жовтня 2017 року по травень 2020 року, включно, у розмірі 6 902 ( шість тисяч дев`ятсот дві ) гривні 65 копійок.

Відмовити у стягненні заборгованості за теплопостачання за період з листопаду 2006 року по вересень 2017 року у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Стягнути на користь Комунального підприємства « Теплопостачання міста Одеси» код ЄДРПОУ 34674102 ) у рівних частках з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 731,68 грн., тобто по 365,84 гривні з кожного.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 15.11.2021 року.

Суддя Луняченко В. О.