Ухвала суду № 101320539, 16.11.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/35815/21

Провадження № 1-кс/947/16142/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Федосєєвої Є.О., прокурора Домбровского В.П., перекладача Якобішвілі Б.А., захисника підозрюваного – адвоката Пугача М.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №4 ОРУП №1 ГУ НП в Одеській області Каранфілова А.С., погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси Домбровським В.П. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021163480001057 від 13.11.2021 року відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Зугдіді, Грузія, грузина, громадянина Грузії, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 13.11.2021 року біля 20:20 годин, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , заздалегідь маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, визначили об`єктом свого злочинного посягання майно належне ОСОБА_6 , розподіливши між собою ролі таким чином, що БігваваПаат, за допомогою наявного в нього ножа, пошкодить колесо автомобіля марки «MitsubishiLancerX», білого кольору, д/н/з «Beatles», що належить потерпілому. Далі, в той час, коли ОСОБА_6 здійснив зупинку для зміни пошкодженого колеса, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та дотримуючись розподілу ролей, ОСОБА_4 , КукаваГіга та БігваваПаат під`їхали на автомобілі марки «DaewooNubira», синього кольору, д/н/з НОМЕР_1 , до зупинки громадського транспорту, що розташована біля будинку № 50/1 по вул. Академіка Вільямса в м. Одесі, де умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті таємно викрасти чуже майно, КукаваГіга підійшов до припаркованого автомобілю «MitsubishiLancerX», білого кольору, д/н/з «Beatles», шляхом вільного доступу, ОСОБА_3 , відчинив задні пасажирські двері та викрав з салону зазначеного автомобіля, належні ОСОБА_7 : сумку чорного кольору із зображенням прапору Великої Британії вартістю 400 грн., гаманець чорного кольору вартістю 700 гривень, в якому знаходились грошові кошти у сумі 2400 гривень, банківська картка банку «Абанк», знижкові картки, візитні картки, візитні картки на ім`я потерпілого, посвідчення водія на ім`я потерпілого, технічний паспорт на автомобіль марки «MitsubishiLancerX», білого кольору, д/н/з «Beatles», технічний паспорт на мопед марки «Yamaha», д/н/з НОМЕР_2 , мобільний телефон марки «Samsung», в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора «Інтертелеком» з мобільним номером телефону НОМЕР_3 , вартіст. 600 гривень.

Після чого ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, отримавши можливість розпорядитись ним на власний розсуд.

Проте, 13 листопада 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , рухаючись по дворовій території, біля будинку № 53/1 по вул. Академіка Корольова в місті Одесі на автомобілі «Daewoo Nubira», синього кольору, д/н/з НОМЕР_1 , були затримані працівниками поліції з викраденим майном, безпосередньо після вчинення злочину.

Даним кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_6 було спричинено матеріальний збиток на загальну суму 4 100 гривень.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням в якому зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено ряд ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

- згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку, що останній не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не одружений, не має постійного джерела доходу, являється громадянином іншої держави, а саме Грузії, що надає йому можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від трьох до шести років;

- згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх залякування з метою зміни ними показів в подальшому так, як жодного свідка не допитано у судовому засіданні за правилами судового розгляду;

- згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є ризик вчинення підозрюваним нового кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності, за вчинене ним вже кримінального правопорушення, так як, останнійсхильний до вчинення злочинів даного характеру, що фактично свідчить, що підозрюваий може вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення та застосувати до його підзахисного більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт.

Підозрюваний підтримав думку свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («Nechiporuk and Yonkalo v.Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п.48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.

Так, 14.11.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане із проникненням у інше приміщення.

Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, а також враховуючи особу підозрюваного, який є громадянином іншої держави, офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, слідчий суддя приходить до переконання, що ризик можливого переховування від органів досудового розслідування встановлений в судовому засіданні.

В частині існування ризику впливу підозрюваного на свідків в рамках кримінального провадження, слідчий суддя враховує те, що підозрюваний знаючи данні свідка, який не є співробітником правоохоронних органів, які зазначені в матеріалах, доданих до клопотання, має реальну можливість здійснювати вплив на свідка, схиляючи його до надання неправдивих показань, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, оскільки у випадку подальшого можливого направлення обвинувального акту до суду відносно ОСОБА_1 свідок буде допитуватися безпосередньо судом, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику ймовірного впливу підозрюваного на свідка, який не є працівником правоохоронного органу.

Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що органом досудового розслідування не надано доказів наявності ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП №4 ОРУП №1 ГУ НП в Одеській області Каранфілова А.С., погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси Домбровським В.П. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021163480001057 від 13.11.2021 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту затримання, а саме з 13.11.2021 року та припиняє свою дію 24.12.2021 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.