Ухвала суду № 101319542, 16.11.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/4268/21

н/п 1-кп/766/2015/21

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду

16.11.2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Валігурської Л.В.

за участю секретаря: Фахрієвої А.Б.

прокурора: Лопіної О.О.

захисника: Пацалової Т.В.

обвинуваченої: ОСОБА_1

представника Херсонської міської ради: Рощіна В.А.

під час відкритого підготовчого судового засідання з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42020231010000058 від 18.06.2021, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, -

в с т а н о в и в:

На розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 364 КК України.

Обвинувальний акт складено з дотриманням вимог КПК України і поверненню прокурору не підлягає, підстави для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження відсутні. Дане кримінальне провадження підсудне Херсонському міському суду Херсонської області, а тому підстави для прийняття рішення згідно пунктів 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутні.

Сторони вважають за можливе призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, отже провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 підлягає призначенню в судове засідання.

Прокурором заявлено клопотання про виклик для допиту під час судового розгляду свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді є наступним: прокурор, обвинувачена, захисник, представник потерпілої особи, свідки.

Крім того Прокурором було заявлено клопотання про арешт майна, належного ОСОБА_6 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , а також житловий будинок по АДРЕСА_2 . В обґрунтування клопотання зазначено, що прокурором разом з обвинувальним актом та реєстром до суду направлено і цивільний позов про стягнення завданих матеріальних збитків, у разі задоволення якого з обвинуваченої буде стягнуто на користь держави завдану матеріальну шкоду. З урахуванням існування загрози того, що об`єкти нерухомості будуть відчужені на користь інших осіб, і це призведе до втрати вказаного майна, а в подальшому зробить неможливою звернення стягнення з метою відшкодування майнової шкоди – вказані обставини можуть перешкодити завданням заходів забезпечення кримінального провадження.

Захисник заперечила проти клопотання прокурора, оскільки обвинувачення щодо ОСОБА_1 не є обґрунтованим. Майно, про арешт якого просить прокурор належить на праві спільної сумісної власності обвинуваченій та її чоловікові, а тому у разі застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження будуть порушені права і співвласника вказаного у клопотанні майна. Також просила суд звернути увагу на ту обставину, що сума заявленої матеріальної шкоди не є співмірною вартості цілої квартири та будинку, а позов заявлено прокурором, хоча і без обґрунтування наявності підстав для здійснення такого представництва Херсонської міської ради в суді.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали надані в обґрунтування поданого клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно. Суд під час судового провадження накладає арешт на майно (ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до умов ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

При вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (ч. 2 ст. 173 КПК України).

З роз`яснення, даного Пленумом Верховного Суду України в своїй постанові від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання та утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимоги, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази. Проте, підстави викладені прокурором у заяві про накладення арешту з метою забезпечення позову щодо можливих складнощів у виконанні рішення суду, є тільки припущеннями і жодними доказами по справі не підтверджено. Крім того прокурором не надано і не зазначено суду жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 в майбутньому може ухилятись від виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог. Також суду не наведено жодних мотивів реальної загрози невиконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення заявленого позову. Крім того, прокурором надано відомості, що вартість квартири, про застосування арешту щодо якої поставлено питання, становить майже 800 тисяч гривень, що у свою чергу не є співмірною сумою із сумою заявлених позовних вимог – 149790 гривень.

За таких обставин, клопотання прокурора про накладення арешту на майно ОСОБА_1 задоволенню не підлягає як таке, що заявлене без достатніх правових підстав.

Також Прокурором було заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченої у виді «домашнього арешту», в обґрунтування якого зазначено, що метою застосування саме такого запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов?язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 має високий ступінь суспільної небезпеки, оскільки вчинено службовою особою. Вказане правопорушення зумовлене тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільна в цілому. Підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відсутні, оскільки інкримінований злочин вчинено у сфері службової діяльності і за його вчинення передбачено покарання на строк до трьох років позбавлення волі. Крім того, якщо відносно обвинуваченої не буде обрано саме такий запобіжний захід – вона не буде позбавлена можливості впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Захисник заперечила проти клопотання прокурора, оскільки докази, на які посилається прокурор є недостатніми для обґрунтованості обвинувачення, відповідно і відсутні підстави стверджувати про обґрунтованість обвинувачення. Просила також врахувати, що ризик переховування є надуманим, оскільки інкриміновані ОСОБА_1 події мали місце в 2019 році, тоді як відомості до ЄРДР внесено у 2020 році. За цей час ОСОБА_1 жодних дій, які б свідчили про ухилення від виконання покладених на неї обов?язків як на обвинувачену вчинено не було. Можливість впливу на свідків необґрунтована, оскільки їх показання стосуються лише тих фактів, що зафіксовані в письмових доказах, зібраних під час проведення досудового розслідування. Також просила врахувати, що прокурор вже звертався з аналогічним клопотанням до слідчого судді, в задоволенні якого було відмовлено, проте жодних нових обставин в обґрунтування клопотання прокурором не наведено.

Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов?язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров?я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв?язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв?язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов?язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд зобов?язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, суд бере до уваги таке. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі строком до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від 250 до 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має міцні соціальні зв`язки (заміжня, має постійне та зареєстроване місце проживання, офіційно працевлаштована). За час, що пройшов після надходження обвинувального акту до суду ОСОБА_1 покладених на неї обов?язків не порушувала, обставини, на які посилається прокурор жодними доказами не обґрунтовано.

Оцінивши на підставі наданих матеріалів всі обставини в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав вважати, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України й наведені в клопотанні ризики об`єктивно існують, оскільки заявлені стороною обвинувачення свідки не заявляли про факти тиску або погроз з боку обвинуваченої або іншого впливу з метою зміни ними показань.

Таким чином, судом хоча і встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою інкримінованого йому кримінального правопорушення, проте наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України – відсутні.

З огляду на викладене, враховуючи дані про особу обвинуваченої, яка не ухиляється від судового розгляду та не чинить інших перешкод будь-якого характеру, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої можливо шляхом застосування саме «домашнього арешту».

Крім того Прокурором було заявлено клопотання про відсторонення ОСОБА_1 від посади, в обґрунтування якого зазначено, що саме перебування ОСОБА_1 на посаді начальника управління комунальної власності Херсонської міської ради сприяло вчиненню нею інкримінованого злочину. Оскільки ж остання обвинувачується у вчиненні умисного корупційного злочину у сфері службової діяльності, з посади не звільнена і не відсторонена – існує ризик, що продовжуючи перебувати на вказаній посаді, обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також впливати на свідків.

Захисник заперечила проти клопотання прокурора, оскільки жодним чином не доведено та не надано будь-яких доказів, які б свідчили про наявність достатніх підстав вважати, що відсторонення ОСОБА_1 від посади необхідне для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці обвинуваченого, який перебуваючи на посаді може знищити чи підробити речі і документа, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження. Крім того просила суд врахувати ту обставину, що слідчим суддею аналогічне клопотання вже розглядалось і в його задоволенні було відмовлено.

Оцінюючи позиції сторін кримінального провадження, суд враховує наступне.

Згідно ч. 5 ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження серед іншого є і відсторонення від посади (ст. 131 КПК України).

Статтею 132 КПК передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст. 154 КПК України, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців, в межах строку досудового розслідування.

У клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання (ч. 2 ст. 155 КК України). До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання (ч. 3 ст. 155 КПК України).

Стаття 43 Конституції України передбачає, кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, тому будь-які обмеження щодо реалізації цього права, в тому числі і відсторонення від посади під час кримінального провадження, повинно здійснюватись виключно з підстав та у порядку, передбаченому КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 157 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного або обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З клопотання прокурора фактично вбачається, що ним визначено два основні ризики – це можливий вплив на свідків та ризик вчинення аналогічного кримінального правопорушення.

У той же час суд звертає увагу на ту обставину, що ризик вчинення аналогічного кримінального правопорушення не віднесений до підстав відсторонення від посади в контексті вищевикладених норм КПК України.

Оцінюючи можливість незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, суд керується загальними засадами кримінального провадження, а саме принципами законності та верховенства права (п. п. 1-2, ч. 1 ст. 7 КПК України). Судове рішення повинно бути обґрунтованим і вмотивованим (ч. 1 ст. 370 КПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (ч. 3 ст. 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11.07.2007, Заява №19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації.

Таким чином, необхідно встановити, чи достатньо доведено ризик можливого впливу на осіб у кримінальному провадженні. Застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як відсторонення від посади, з метою запобігання вищевказаним ризикам, передбачає доведення в сукупності фактів, які свідчать про існування таких ризиків та наявності в обвинуваченого можливості здійснення протиправних дій шляхом використання займаної посади. При прийняті рішення про відсторонення обвинуваченої особи від займаної посади судом повинні належним чином досліджуватись мотиви, наведені в клопотанні, правова підстава, а також оцінюватись ефективність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження поряд із наслідками такого застосування для інших осіб.

При цьому, суд критично оцінює доводи сторони обвинувачення стосовно того, що ОСОБА_1 може впливати на свідків, спілкуючись з ними навіть не будучи відстороненою від посади, оскільки як вбачається з клопотання прокурора про відсторонення від посади наведених вище вимог закону не дотримано. Так, згідно клопотання доводи про наявність існування ризиків незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, в більшій мірі ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим. Будь-яких доказів на користь існування зазначених в клопотанні ризиків стороною обвинувачення не надано.

Більше того, ризики, на які посилається прокурор, можуть бути задоволені за рахунок покладених на підозрюваного обов?язків, передбачених ст. 194 КПК України, а не шляхом відсторонення від займаної посади (наприклад, зобов`язання утримуватись від спілкування з будь-якою особою у кримінальному провадженні), проте лише у тому разі, якщо будуть надані належні і допустимі докази, що ОСОБА_1 вживає заходів впливу на свідків з метою зміни ними показань у даному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення клопотання прокурора не вбачається, оскільки останнє є недоведеним.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 26.01.2021, залишеною без змін ухвалою Херсонського апеляційного суду від 25.03.2021, було відмовлено в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді «домашнього арешту» щодо обвинуваченої та обрано запобіжний захід у виді «особистого зобов?язання», за час застосування якого ОСОБА_1 покладених на неї обов?язків не порушувала, про що свідчить відсутність доказів протилежного. Також ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 26.01.2021 було відмовлено в задоволенні клопотання про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади, а ухвалою слідчого судді від 04.02.2021, залишеної без змін ухвалою Херсонського апеляційного суду від 25.03.2021 відмовлено в задоволенні клопотання про арешт майна, належного ОСОБА_1 з підстав неспіврозмірності заявлених позовних вимог – вартості майна, арешт якого ініційовано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення допускається зловживання своїми процесуальними правами, враховуючи ту обставину, що аналогічні клопотання були предметом розгляду слідчого судді під час проведення досудового розслідування, а нових даних, які б свідчили про зміну обставин, які передували зверненню з відповідними клопотаннями суду надано не було.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 314-317, 131, 132, 154, 156, 157, 170-178, 181, 184, 194, 199, 350, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 364 КК України у відкритому судовому засіданні у приміщенні Херсонського міського суду Херсонської області (м. Херсон, вул. Маяковського, 6/29, каб. 203)

на «09» годину «00» хвилин «25» листопада 2021 року.

Клопотання прокурора про виклик свідків для допиту задовольнити. Зобов`язати прокурора забезпечити явку свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до суду.

Повідомити про день, час та місце судового засідання прокурора, обвинувачену, захисника, представника потерпілої особи, свідків.

* У задоволенні клопотання Прокурора про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника управління комунальної власності Херсонської міської ради – відмовити.

* У задоволенні клопотання Прокурора про обрання запобіжного заходу у виді «домашнього арешту» відносно ОСОБА_1 – відмовити.

* У задоволенні клопотання Прокурора про арешт майна, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 – відмовити.

Судовий розгляд кримінального провадження буде здійснюватись суддею Валігурською Л.В. одноособово.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження за наявності відповідного клопотання.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: Валігурська Л.В.