Ухвала суду № 101318770, 19.11.2021, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2200/21

Номер провадження 2/585/872/21

У Х В А Л А

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2021 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Цвєлодуб Г.О.,

секретаря судового засідання – Салій О.І.,

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому засіданні в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба в справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2021 року було закрите підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба в справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, призначено справу до судового розгляду по суті на 14 год. 00 хв. 19 листопада 2021 року в приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області за адресою: м. Ромни вул. Соборна, 12.

Позивач у судовому засіданні пояснила, що дитина проживає з нею у АДРЕСА_1 , дено вони удвох і зареєстровані, також з ними проживає її матрі – бабуся ОСОБА_3 . У відповідача не має претензій щодо проживання дитини саме з нею. Однак вона хоче щоб рішенням суду було визначено місце проживання дитини з нею, оскільки батько дитини не надає довіреність на доньку для відвідування родичів у РФ.

Відповідач ОСОБА_2 у засіданні пояснив, що їх спільна з позивачкою донька проживає з нею, і він не заперечує проти цього, не заперечував у минулому, на дату подачі позову, а також не заперечує у тому, щоб і надалі ОСОБА_3 проживала з матір`ю. При цьому він остерігається надавати довіреність на виїзд дитини із матір`ю закордон, оскільки вважає, що вона може не повернутись до України. оскільки не бажає втрачати зв`язко із донькою.

Суд, заслухавши учасників процесу та дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 7) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання.

Поряд з цим, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року, справа № 456/647/18 та від 13 квітня 2020 року, справа № 686/20582/19.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Так як у судовому засіданні сторони пояснили, що ОСОБА_4 проживає з матір`юОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач не заперечує і ніколи не заперечував проти того, щоб їхня спільна донька проживала з матір`ю, а спір про виїзд позивача за кордон із дитиною не є предметом позову, то суд вважає, що спір між сторонами про визначення місця проживання дитини з матір`юна даний час відсутній.

Враховуючи викладене, провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.2ч.1ст.255 ЦПК підлягає закриттю.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України , -

ПОСТАНОВИВ :

Закрити провадження у цивільній справі за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба в справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю

Роз`яснити ОСОБА_1 , що вона має право повторно звернутись із аналогічним позовом до ОСОБА_2 у випадку активних дій останнього по зміні місця проживання дитини чи виявлення бажання щоб дитина проживала із ним.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ