Рішення № 101310956, 15.11.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10870/18

Провадження № 2/344/1225/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді Польської М.В.

секретаря Федоришин М.З.

за участю представника позивача Широких Ю.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Франківськміськбуд» до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, ТОВ «Житлово-експлуатаційна дільниця «Експрес Комфорт»» про розірвання договору купівлі-продажу,-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Франківськміськбуд» звернулося в липні 2018р. до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу №Ф/Н150-69А від 07.03.2013р., укладений між ТзОВ «Франківськміськбуд» та ОСОБА_1 .

Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що між сторонами 07.03.2013р. було укладено договір купівлі - продажу № Ф/Н150-69А, за умовами п.1.1 якого позивач, який виконував функції забудовника, зобов`язувався передати у власність відповідача об`єкт нерухомого майна, який мав бути створений у майбутньому, а відповідач зобов`язувався прийняти цей об`єкт у відповідності до умов цього договору та оплатити його. Об`єктом нерухомого майна за цим договором є майнові права на двохкімнатну квартиру за проектним №69А на десятому поверсі проектною площею 68,45кв.м. за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.2 договору). На даний час спірний будинок отримав адресу: АДРЕСА_1 , а квартира отримала новий номер - 78. Пунктами 2.1., 2.2 і 2.4 договору було визначено вартість одного квадратного метра загальної площі - 3800 грн., що складало загальну суму договору 260 110 грн. Загальна сума договору може бути змінена, виходячи з фактичної загальної площі об`єкта нерухомого майна. Однак, відповідач без відома забудовника самовільно, без будь-якої погодженої містобудівної документації збільшила загальну та житлову площу квартири шляхом втручання в конструктивні елементи житлового будинку, а саме нею було демонтовано конструктивні елементи даху житлового будинку та захоплено частину горища, приєднавши до квартири АДРЕСА_2 . В результаті такої самовільної перебудови об`єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу двохкімнатна квартира площею 68,45кв.м. перестав існувати, натомість з`явився новий об`єкт - дворівнева чотирикімнатна квартира загальною площею 166,9кв.м. Виявивши такі зміни, позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 05.04.2017р. про сплату боргу, враховуючи умови п. 2.4 договору просив доплатити заборгованість за збільшення загальної площі квартири в сумі 634 220 грн. У випадку відмови погашення заборгованості, такі дії відповідача розцінював як відмову від договору купівлі-продажу, та просив вказати реквізити для повернення попередньо сплаченої суми за двокімнатну квартиру площею 68,45кв.м. та розірвання договору. Відповіді відповідача на це повідомлення позивач не отримував. Натомість ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТзОВ «Франківськміськбуд» про зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу № Ф/Н150-69А від 07.03.2013 року, який був судом задоволений - рішення суду від 13.09.2017, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.10.2017 року. З врахуванням того, що сторони не досягли згоди щодо приведення умов договору у відповідність з істотними обставинами, які змінилися через відмову відповідача доплатити вартість квартири, згідно вимог п.2.4 договору, цей договір підлягає розірванню.

15.08.2018 року відповідач подала відзив на позов, в якому просила у задоволенні позову відмовити, оскільки 26.04.2017 року вона звернулась з позовом до ТОВ «Франківськміськбуд» про зобов`язання виконати умови договору, який був задоволений рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.09.2017 року та залишений без змін ухвалою Апеляційного суду від 26.10.2017 року. Зазначені рішення судів набрали законної сили, однак їх дія зупинена ухвалою ВССУ, оскільки на даний час справа № 344/5570/2017 перебуває на розгляді Верховного суду. Позов ОСОБА_1 був спрямований на зобов`язання саме ТОВ «Франківськміськбуд», який грубо та неодноразово порушував низку пунктів договору купівлі-продажу №Ф/Н150-69А від 07.03.2013 року, який він тепер намагається через суд вже розірвати. Окрім того, що позов є надуманим та безпідставним, позивач пропустив і строк позовної давності. Відповідачем виконано усі зобов`язання по договору купівлі-продажу № Ф/Н150-69А від 07.03.2013 року та здійснено в повному розмірі оплату коштів як ціну (суму) договору. На даний час будинок побудовано та введено в експлуатацію, присвоєно поштову адресу, після завершення будівництва номер квартири змінено з АДРЕСА_3 . Після здійснення остаточних обмірів площа квартири збільшилась та становить 75,6кв.м, а суму коштів за цю площу нею оплачено вчасно та в повному розмірі. Вона неодноразово зверталася до відповідача в усному порядку для отримання пакету документів, як те передбачають п.п.1.1, 1.4, 3.1.1., 3.1.2 договору, зокрема і підписання та отримання акту приймання - передачі, однак їй весь час чиняться в цьому перешкоди, у зв`язку з чим вона зверталася до суду, а саме: підписати акт приймання-передачі квартири; надати їй документи, необхідні для оформлення права власності на квартиру. Таке рішення не виконано з вини ТОВ «Франківськміськбуд» та крім іншого, розірвання такого договору призведе до неможливості виконання законних рішень суду. 25.09.2014р. нею виявлено, що замок в дверях її квартири, щодо якої триває спір поданій справі - виламано та встановлено інший замок. Крім того, довідкою виданою ще 17.07.2014 року на ім`я ОСОБА_1 позивачем вказано, що згідно Інвентарної справи площа квартири становить 75,6м.кв. Оскільки її квартира знаходиться на останньому мансардному поверсі та її висота дозволяла їй здійснити переділ такої деревинними балками (навпіл), саме нею та за її власні кошти було здійснено таке в процесі збудованого будинку, але з відома та дозволу ТОВ «Франківськміськбуд», без жодної зміни елементів даху проведено монтаж 2-х мансардних вікон в існуючий дах будинку (оскільки горища над її квартирою немає і ніколи не було, таке і не було передбачено проектно-технічною документацією), однак таке остаточне переобладнання квартири здійснено нею після закінчення будівництва будинку та здійснення всіх обмірів цілого будинку позивачем, введенням його в експлуатацію. ТОВ «Франківськмісьбуд» безпідставно зазначає суду що нею самовільно було розібрано перекриття між квартирою і горищем, що не відповідає дійсності, така безпідставна позиція і експерта, який проводив своє дослідження та висновок № 027/БТ-18 в силу статті 110 ЦПК України не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами. Відповіді експерта є не чіткими, та висвітлюють суб`єктивну думку експерта щодо певних обставин. Отже, безпідставним є те, що нею було демонтовано конструктивні елементи даху житлового будинку та захоплено частину горища, більше того по справі № 344/5570/17 представник ТОВ «Франківськміськбуд» такого не зазначав. Позивач посилається на «Робочий проект», однак такого не надав суду, так само як і не надав копії техпаспорту всього будинку. Перепланування нею її власної квартири жодним чином не стосується прав позивача, обраного ним способу захисту та не може слугувати підставою саме для розірвання договору через необґрунтовану вимогу доплати коштів.

03.10.2018 року представником позивача подано відповідь на відзив, де вказав що строк позовної давності не пов`язаний з моментом введення будинку в експлуатацію. На сьогоднішній день право власності у покупця не виникло, оскільки не підписавши акт прийому - передачі, нею було здійснено реконструкцію квартири та як наслідок частини будинку, чим порушила Катамай свої зобов`язання за договором. Фактично відповідач у відзиві визнає, що провела самовільно будівельні роботи по перебудові квартири та конструктивних елементів будинку. З моменту початку будівництва і до моменту передачі квартири за актом приймання - передачі та отримання правовстановлюючих документів - власником майнових правна об`єкт будівництва є саме позивач.

04.10.2018 року подано заперечення на відповідь на відзив.

09.07.2019р. відповідач подала додатково заяву про застосування строків позовної давності, оскільки будинок введено в експлуатацію 18.04.2014р., то строк позовної давності сплив 18.04.2017р.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02.10.2019р. позов задоволено, розірвано договір купівлі-продажу від 07.03.2013р., яке залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13.01.2020р.

Постановою Верховного Суду від 02.09.2020р. рішення першої інстанції та апеляційної скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою суду від 26.11.2020р. до участі у справі було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області.

Ухвалою суду від 28.01.2021р. до участі у справі було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Житлово-експлуатаційну дільницю «Експрес Комфорт»».

09.02.2021р. третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області подала письмові пояснення, в якому вказано, що між УМВС в Івано-Франківській області (як пайовик №1) та ТОВ «Компанія Газ-Ойл Карпати» (як пайовик №2) 18.07.2006р. було укладено договір на будівництво об`єкту в порядку дольової участі. А 17.12.2010р. пайовика №2 було замінено на нового - ТОВ «Франківськміськбуд» з передачею прав та обов`язків по договору. Квартира АДРЕСА_2 не передавалась, а отримано ними інші квартири в якості службових, отже даний спір не порушує жодних прав третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав наведених у позові та наданих перед судом пояснень.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили, посилаючись на відзив на позов та наданих перед судом пояснень.

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу розірвання укладеного договору на підставі та в обґрунтування вимог ст.652 ЦК України.

Судом встановлено, що між ТОВ «Франківськміськбуд» як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем 07.03.2013р. було укладено договір купівлі - продажу № Ф/Н150-69А (а.с.7-8 т.1), за умовами п.1.1 якого позивач, який виконував функції забудовника, зобов`язувався передати у власність відповідача об`єкт нерухомого майна, який мав бути створений у майбутньому, а відповідач зобов`язувався прийняти цей об`єкт у відповідності до умов цього договору та оплатити його. Об`єктом нерухомого майна за цим договором є майнові права на двохкімнатну квартиру за проектним №69А, на десятому поверсі, проектною площею 68,45кв.м. житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . Право власності покупця на об`єкт нерухомого майна - дану квартиру виникає з моменту завершення будівництва, виконання покупцем всіх зобов`язань за договором купівлі-продажу та прийняття його в експлуатацію і підлягає державній реєстрації (п. 1.2 договору). При цьому, строк введення в експлуатацію сторонами визначено за проектною документацією ІІ 2013р.(п.1.4), де не вказано чи «ІІ» це квартал чи півріччя.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Отже, сторони в договірному порядку погодили те, що право власності покупця на квартиру виникає: 1) з моменту завершення будівництва, 2) виконання покупцем усіх зобов`язань за договором купівлі-продажу, 3) після прийняття його в експлуатацію, в подальшому таке право покупця підлягає державній реєстрації.

Спірний будинок був завершений будівництвом та введений в експлуатацію у квітні 2014 року, про що буде зазначено нижче, та отримав після цього певну адресу, а квартира отримала новий номер - № НОМЕР_1 (за проектним №69А).

Як вбачається з копії Витягу з рішення від 15.07.2015 року № 384 «Про присвоєння поштових адрес», зокрема п.1.8., на даний час спірний 115-ти квартирний житловий будинок отримав поштову адресу (замовник: УМВС України в Івано-Франківській області) - АДРЕСА_1 (а.с.107 т.1).

За змістом норм ст.ст.655, 657 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, в тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Представник позивача доводила те, що відповідач без відома забудовника самовільно, без будь-якої погодженої містобудівної документації збільшила загальну та житлову площу квартири, шляхом втручання в конструктивні елементи цілого житлового будинку, а саме нею було демонтовано конструктивні елементи даху житлового будинку та захоплено частину горища, приєднавши його до квартири АДРЕСА_2 . В результаті такої самовільної перебудови об`єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу двохкімнатна однорівнева квартира АДРЕСА_2 площею 68,45кв.м. перестав існувати, натомість з`явився новий об`єкт - дворівнева чотирикімнатна квартира загальною площею 166,9кв.м. Виявивши такі зміни, позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 05.04.2017р. про сплату боргу, враховуючи умови п. 2.4 договору та просив доплатити заборгованість за збільшення загальної площі квартири в сумі ще 634 220 грн. У випадку відмови погашення заборгованості такі дії відповідача розцінював як відмову від договору купівлі-продажу, та просив вказати реквізити для повернення попередньо сплаченої суми за двокімнатну квартиру площею 68,45кв.м. та розірвання договору. Відповіді відповідача на це повідомлення позивач не отримував. З врахуванням того, що сторони не досягли згоди щодо приведення умов договору у відповідність з істотними обставинами, які змінилися через відмову відповідача доплатити вартість квартири згідно вимог п.2.4 договору, цей договір за даним позовом підлягає за вимогою позивача розірванню на підставі ст.652 ЦК України.

Заперечуючи ж позовні вимоги сторона відповідача доводила те, що ОСОБА_1 було виконано усі зобов`язання по укладеному та погодженому договору купівлі-продажу від 07.03.2013 року та здійснено в повному розмірі оплату коштів як ціну (суму) договору. Після здійснення остаточних обмірів всіх приміщень будинку, в т.ч. квартири відповідача, площа квартири АДРЕСА_2 збільшилась з 68,45кв.м. та становила 75,6кв.м, а суму коштів за цю нову площу за умовами договору нею оплачено позивачу вчасно та в повному розмірі такого збільшення встановленої площі. Оплату коштів не заперечує і сторона позивача, оскільки видала довідку щодо цього. Натомість, позивач не здійснював жодного будівництва чи збільшення площі об`єкта продажу більшої ніж 75,6кв.м, а тому вимагати доплату за квартиру на підставі договору - не вправі. Багатоквартирний житловий будинок побудовано та введено в експлуатацію в 2014році, присвоєно йому поштову адресу.

Згідно з частиною першою статті 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов,- за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Також, пунктами 2.1.-2.4 договору купівлі-продажу було визначено вартість одного квадратного метра загальної площі в розмірі 3 800 грн., що складало загальну суму договору 260 110 грн., які сплачуються до 30.08.2013р. Загальна ж сума договору може бути змінена виходячи з фактичної загальної площі об`єкта нерухомого майна за результатами обмірів.

Як вже зазначено вище площа квартири забудівником була уточнена після будівництва багатоквартирного будинку, ще до введення в експлуатацію, та становила 75,6кв.м замість 68,45кв.м.

Щодо цього слід зазначити те, що відповідно до довідки ТОВ «Франківськміськбуд» від 17 квітня 2014 року і від 01.12.2015р. відповідач сплатила на виконання договору грошові кошти в сумі 135 910,00 грн., заборгованість на вказану першу дату становила 151 370,00 грн., яку вона також 01 грудня 2015 року - погасила. Всього ОСОБА_1 сплатила - 287 280,00 грн. Це не заперечується і сторонами.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Івано-Франківській області було зареєстровано 18.04.2014р. Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - будівництво житлового багатоквартирного будинку для працівників органів внутрішніх справ на АДРЕСА_1 , ІІІ категорії складності, замовником будівництва цього будинку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (а.с.109-114 т.1). З декларації вбачається, що строк введення в експлуатацію даного будинку – ІІ квартал 2014 року, проектна документація (будівельний паспорт) згідно наказу 10.04.2014р., кількість поверхів – 9 з мансардою, зазначається і загальна і житлова площа квартир, в будинку наявні одно-, дво- та трьокімнатні квартири.

Технічний паспорт на весь житловий будинок виданий 14.04.2014р. (а.с.115-122 т.1), містить також інформацію по поверховому плану, зокрема щодо мансарди (над 9-им поверхом), у якій розміщена спірна квартира АДРЕСА_2 (а.с.116 т.1), а також експлікацію даної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 75.6 м.кв. після остаточних обмірів, житлова площа - 32,3 кв.м (а.с.120 т.1).

Отже, на час введення будинку в експлуатацію та підтвердження його готовності, а також виготовленого Технічного паспорту цілого будинку на підставі цього, станом на квітень 2014р., спірна квартира містила площу - 75.6 м.кв., та зафіксовано довідкою також квітня 2014р. виданої позивачем факт сплати відповідачем 287 280,00 грн. за дану квартиру, розрахувавшись в т.ч. за збільшену площу до 75.6 м.кв. повністю, згідно довідки грудня 2015р. А тому, слід прийти до ствердного висновку про те, що умови договору укладеного сторонами у 2013 році, зі сторони покупця щодо оплати обумовлених коштів за квартиру АДРЕСА_2 з уточненими обмірами було виконано, будинок введено в експлуатацію забудівником (два дольовика, в т.ч. позивач), складено техпаспорт на весь будинок, в т.ч. на квартиру АДРЕСА_2 з уточненими обмірами площею 75.6 м.кв.. Після цього, сторонами договору було обумовлено наступні обов`язки за п.3.1.1 та 3.1.2 зокрема, не пізніше 3-х місячного строку визначеного п.1.4 (введення в експлуатацію), провести передачу об`єкту нерухомості та всієї документації продавцем для державної реєстрації прав покупця, за взаємними погодженими двохсторонніми актами приймання-передачі (недотримання цих умов договору є предметом спору та доказування в іншій цивільній справі).

Так, рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.09.2017 року, яке було залишено без змін ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.10.2017 року, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Франківськміськбуд» про зобов`язання виконати умови договору, задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Франківськміськбуд» виконати умови договору купівлі-продажу № Ф/Н 150-69А від 07 березня 2013 року (а.с.9-15 т.1). Однак, постановою Верховного суду України від 05.12.2018 року, рішення Івано-Франківського міського суду від 13.09.2017 року, та ухвалу Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.10.2017 року скасовано (а.с.91-97 т.1).

Верховний Суд скасовуючи рішення судів у даній цивільній справі зазначив, що судами не було з`ясовано чи передбачав проект будинку наявність горішнього поверху або мансарди у спірному будинку, чи належать ці приміщення (за наявності) до допоміжних або навпаки входять до складу окремих квартир.

У позові позивач зазначив, що у висновку експерта судово-експертної фірми «Експо-Фірма» складеного на замовлення позивача 09.07.2018р. (долученого на обґрунтування позовних вимог до позову та відкликаного в подальшому) зазначено, що покупець квартири АДРЕСА_2 відхилилася від Робочого проекту забудови будинку, чим порушено вимоги ДБН (останній абзац аркушу 3 позовної заяви).

Так, як вбачається з даного висновку експерта ОСОБА_3 судово-експертної фірми «Експо-Фірма» №027/БТ-18 складеного на замовлення позивача 09.07.2018р. (а.с.20-40 т.1) робочий проект на вимогу експерта – забезпечено замовником, однак за яке число і рік даний проект висновок таких даних не містить. При цьому, обміри квартири зроблено експертом в присутності заявника, натомість без сторони покупця так як сторона відповідача зазначила, що їх не було повідомлено про такий огляд. Також встановлено, що час побудови квартири АДРЕСА_2 , тобто самовільного збільшення площі горищного приміщення (мезоніну) ще на 91.6м.кв. – 2018рік. При цьому, експерт називає такі елементи квартири по різному: в одному абзаці «приналежним горищем що в спільній сумісній власності», в інших текстах мотивувальної частини як «горищане приміщення (мезонін)», «мансардно-горищний поверх», привласнення «допоміжних площ» та самовільне збільшення особистої приватної власності покупця квартири, «приміщення мезоніну із самовільною зміною конструктивних рішень даху», «горищаний поверх до відокремленої частини загального горища», «горищаний поверх та його квартирна приналежність» тощо.

Такий висновок експерта від 09.07.2018р. був під час розгляду справи відкликаний судово-експертною фірмою «Експо-Фірма» (а.с.146 т.1).

Натомість, позивачем повторно замовлено 06.04.2019р. у судово-експертної фірми «Експо-Фірма» проведення аналогічної експертизи, і отримано новий висновок судово-експертної фірми «Експо-Фірма» експерта Марченкова Г.Г. №15/19 від 15.05.2019р. (а.с.147-202 т.1).

На розгляд експертові були поставлені позивачем ті ж самі питання та надані ті самі матеріали, про що також вказав ВС у постанові від 02.09.2020р. при скасуванні судових рішень.

Так, згідно висновку експерта № 15/19з від 15.05.2019 року на який посилалась сторона позивача в обґрунтування вимог при новому розгляді справи судом першої інстанції, фактична площа квартири АДРЕСА_2 , запроектованій площі даної квартири не відповідає. Запроектована площа квартири складає 68,4 кв.м. Фактична площа квартири АДРЕСА_2 складає - 166,9 кв.м. Фактичні параметри квартири проектованим параметрам - не відповідають, за фактичним тобто існуючим планувальним рішенням це дворівнева квартира. За проектним планувальним рішенням - однорівнева квартира. Планувальне рішення змінилось внаслідок надбудови та розташування житлових приміщень квартири АДРЕСА_2 ( житлова кімната поз.8 площею 49,9 кв. м.) над приміщеннями машинного відділення ліфта, сходинкової площадки та коридору машиного відділення даної секції житлового будинку по віссях 7-Е, 7-9 , Е - Г. Облаштовані цегляні стіни житлової кімнати поз.8 площею 49,9 кв. м., частково являються частиною передбачених вентиляційних каналів даної секції (під`їзду) житлового будинку. Вимоги р.5,6,7,8 ДБН В.3.2-2-2009 Житлові будинки, реконструкція та капітальний ремонт, Порядку переобладнання (добудов, перебудов) житла в м. Івано-Франківську вищенаведені норми при здійсненні добудови до квартири, не витримані. Облаштовані конструктивні елементи даху та покрівлі у вісях 7-Е не відповідають передбаченому проектному рішенню дев`ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку в частині висоти стін цегляних стін та висотних відміток даху та покрівлі. Для приведення приміщень квартири до стану відповідно до вимог який відповідає проектному, необхідно отримати погодження та розробити проектно-кошторисну документацію на проведення реконструкції відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2014 СКЛАД ТА ЗМІСТ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА БУДІВНИЦТВО, ДБН В.3.2-2-2009 ЖИТЛОВІ БУДИНКИ. РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ, ДБН А.3.1-5:2009 ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА, Порядку переобладнання (добудов, перебудов) житла в м. Івано-Франківську. При цьому слід зазначити, що при існуючому планувальному та конструктивному рішенню квартири виконати будівельні роботи без втручання в конструктивні елементи даху та покрівлі, не можливо.

Разом з тим, як вбачається з даного висновку експерта ОСОБА_3 , «Робочий проект» на багатоквартирний житловий будинок надано замовником, однак суд звертає увагу на те, що повторний висновок експерта також не містить дані за яке число, місяць і рік даний «Робочий проект» будівництва був виготовлений, доповнено тільки що такий виготовлено ПП ОСОБА_4 , чи містив такий Робочий проект внесення змін та коригування під час будівництва багатоквартирного будинку. Також, вказано, що експерт використовував копію технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 від 05.07.2015р. складеного ФОП ОСОБА_5 (позивач долучав до матеріалів справи копію технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 але за іншою датою - від 05.01.2016р. складеного ФОП ОСОБА_5 , про що буде зазначено нижче), а також копію робочих креслень даху, які також експертом не зазначені зокрема частиною якої документації такі є, і до якого саме періоду будівництва такі стосуються, оскільки під час будівництва креслення можуть змінюватись та уточнюватись. При цьому, суд звертає увагу і на те, що в даному експертному висновку виконаному на замовлення позивача, також експерт використовує статус квартири та різну назву приміщень, а саме що така розташована – на 10-му поверсі (горищному, мансардному) - на 3 аркуші такого висновку, приміщення квартири ІІ рівня (горищного) - на 4,5 аркушах, приміщення квартири на другому (горищному, мансардному) рівні квартири - на аркуші 5, передбачення робочим проектом ж/будинку квартир у горищному поверсі в т.ч. дворівневих - на аркуші 6, тощо.

При цьому, поняття горища будинку як допоміжного приміщення та мансарди до конкретної квартири чи будинку – є різними.

Поняття горища використовується в висновках експертизи (згідно нормативно-правових актів) – це допоміжні приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, а поняття мансарди – це поверх у горищному просторі, фасад якого повністю або частково утворений поверхнею (поверхнями) похилого або ламаного даху (покрівлі).

З загальнодоступних відомостей (вікіпедії), окрім вище вказаного визначення в експертному висновку, поняття мансарди, також зазначається що така назва отримана на честь архітектора ОСОБА_6 , який у XVII столітті й запропонував використовувати горішні приміщення як житло. Внутрішній простір будинку при цьому використовується максимально, внаслідок чого вартість будинку істотно збільшується. Для збільшення висоти мансарди біля стін і відповідно, корисного об`єму, застосовується колінна стіна, яка підіймає дах будинку над вінцем (стелею) останнього поверху.

В практиці за загальновідомими прикладами, з метою збільшення вартості приміщень багатоквартирних будинків, забудівники часто використовують останні горішні приміщення як житло.

Попереднім складом суду проводився 09.07.2019р. допит експерта та отримувались судом роз`яснення поданого експертного висновку від 15.05.2019р. Такий звукозапис судового засідання від 09.07.2019р. був предметом дослідження при новому розгляді справи (оцінка прослуханого звукозапису судового засідання як сторонами, так і новим складом суду в нарадчій кімнаті) та отримано пояснення сторін щодо цього дослідженого доказу.

Сторона відповідача подала письмову заяву 08.07.2019р. та від 15.11.2021р. про невідповідність висновків експерта - не відкликаного, тобто наступного від 15.05.2019р. (а.с.206-208 т.1, 206-209 т.2), а також самих наданих пояснень експерта перед судом, в якій зазначила, що при його складанні допущено вимоги п.4.19, 2.2,4.15 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, зокрема не дотримано обов`язок експерта формувати та направляти висновок разом з додатками (до заяви замовника-позивача експертизи надавалась як зазначено у висновку копія технічного паспорту, копія Робочого проекту та робочі креслення по облаштуванню даху та покрівлі, які не долучені до висновку), не вказано чи дослідження проведені на підставі Технічного паспорта цілого будинку 2014 року чи тільки квартири виконаного в 2016р. (після 2-х річного строку введення в експлуатацію будинку), не надано відповіді на 3 та 4 питання що ставилось перед експертом (відсутнє зазначення площі квартири, яка здавалась позивачем при введенні в експлуатацію цілого будинку), при зазначенні факту зміни конфігурації даху із запроектованим кресленням не вказується чи така зміна відповідає Робочому проекту при введенні в експлуатацію будинку, відсутня інформація чи дах над квартирою та його перекриття влаштовувалися в один час чи різний і чи є ознаки втручання в покрівлю та стіни, експертиза даних таких не містить. Важливим питанням є опис експертом приміщення, яке нібито входить в площу квартири АДРЕСА_2 , до якого відповідач не має жодного відношення – машинного приміщення (суміжного до стіни спірної квартири, вхід в яке є зі сторони загального коридору, що є на фото фіксації експерта). При цьому, висновок експерта не містить дати проведення огляду та дослідження, а також самого стану об`єкта дослідження, без уваги залишено експертом чи обстежувана квартира містить самочинну добудову чи ні, тощо.

Щодо вказівки ВС про встановлення факту судом після скасування рішень наявності саме горішнього поверху або мансарди у спірному будинку, чи належать ці приміщення (за наявності) до допоміжних або навпаки входять до складу окремих квартир, то такі факти встановлювались судом саме з отриманих пояснень сторін та за наявних доказів в матеріалах справи, наданих сторонами.

Водночас, представник позивача подала при новому розгляді справи судом першої інстанції 10.03.2021р. клопотання про призначення експертизи з визначених позивачем 4-х питань, однак при розгляді даного клопотання судом, з метою визначення правильності питань експерту від яких залежить підтвердження чи спростування обставин даної справи, було задано питання представнику позивача зокрема: до якої саме проектної документації наявної у позивача буде проводитись така експертиза, у разі задоволення клопотання за питаннями визначеними позивачем, і чи така документація (без зазначення стороною позивача назви та року такої) буде подана до суду для одночасної подачі з метою проведення експертизи. Разом з тим, конкретну назву та вид проектної документації, періоду видачі такої та чи було коригуванням такої під час будівництва (суд звертає увагу, що на а.с.125 т.2 долученого до висновку експерта є назва «коригування по влаштуванню житлових приміщень в горищному поверсі), суду не було ні усно зазначено, як і не подавалися (під час оголошення перерви у розгляді клопотання) документи на проведення експертизи, окрім того, що судом можливо при вирішенні такого клопотання могли поставитися й інші питання, а саме: наприклад на якій стадії будівництва за проектною документацією (Робочим проектом, з коригуванням чи без, кресленнями тощо, яка мала бути подана на експертизу) чи після видачі Декларації про готовність до експлуатації цілого будинку у 2014 році, були виявлені позивачем ознаки втручання в спірну квартиру, коли такі втручання проведені відповідачем, які саме конструкції даху і ким були виконані, тощо, а тому ухвалою від 19.04.2021р. було відмовлено в задоволенні клопотання (а.с.159-161, 196 т.1). Інших клопотань щодо експертизи не подавалось.

Під час розгляду цивільної справи з 2018 року по день ухвалення даного рішення в листопаді 2021р., стороною позивача так і не було надано «Робочого проекту» будівництва багатоквартирного житлового будинку (для огляду чи долучення необхідних частин) чи іншої документації, з якої можливо б було з експертизою чи без такої, з`ясувати ті обставини справи на які також вказав і Верховний Суд.

Тому, суд приходить до висновку, що сторона позивача не довела ту обставину, що над спірною квартирою було наявним саме горище (площу якого над квартирою, чи із загального розміру, сторона позивача теж не вказала), яке тим паче на час подачі позову могло перебувати у спільному користуванні всіх мешканців будинку після введення його в експлуатацію і передачу на баланс іншої юридичної особи - ТОВ «Житлово-експлуатаційна дільниця «Експрес Комфорт»», а не позивача, а оскільки всі зібрані докази наявні у справі як кожен зокрема так і в сукупності (дані Декларації про 9-ти поверховий будинок з мансардою, Техпаспорт щодо саме як мансардного останнього поверху, на якому розміщена дана квартира АДРЕСА_2 на фото даного багатоквартирного - а.с.123-124 т.1, які на стадії дослідження визнаються сторонами як фото належних саме будинку АДРЕСА_1 ) вказують, що квартира є на мансардному (так званому 10-му над 9-тим) поверсі, як наслідок слід прийти до висновку, що спірна квартира є мансардною і ці приміщення квартири по вертикалі до самого наявного даху, в конструкцію якого відповідач не втручалася (окрім врізки мансардного вікна), входять до складу окремих квартир, в т.ч. і спірної, про що також це буде зазначено і нижче.

Верховний Суд скасовуючи рішення судів також зазначив, що поза увагою судів залишилось повідомлення позивача про сплату боргу та розірвання договору від 05 квітня 2017 року (а.с. 19 том 1), зі змісту якого вбачається, що позивач вимагав від останньої оплати вартості надлишкових квадратних метрів спірної квартири – 166.9м.кв., проте не вказував чи таке збільшення було виконане останньою за власний кошт або ця площа збільшилась внаслідок дій позивача, на які відповідач погодилась.

Щодо цього, судом з отриманих в судових засіданнях пояснень встановлено, що фактичне збільшення площі квартири (розподіл її на дві частини перпендикулярно) відбулось за кошт відповідача, що не заперечується і сторонами, і оскільки Тех.паспорт на будинок виготовлений 14.04.2014р. (а.с.115-116т.1), а подання Декларації щодо готовності об`єкта до експлуатації здійснено 18.04.2014р. (а.с.109-14т.1), то такі роботи були здійснені відповідачем після цього, і як вказувалось в першому експертному висновку, відкликаного в подальшому, рік - 2018.

05.01.2016 року позивачем на спірну квартиру було замовлено Технічний паспорт, згідно якого загальна площа квартири яка розташована у мансардному поверсі 9-ти поверхового житлового будинку (п.1 характеристики) становить 166,9 кв.м. та складається з чотирьох кімнат житловою площею 100,9 кв.м., кухні, санвузлу, коридорів та гардеробної, план квартири вказано як поверх мансарда (нижня частина квартири) та поверх мезонін (верхня частина квартири) (а.с.16-18 т.1), саме даний доказ був долучений до позову для підтвердження факту збільшення площі квартири у відмінність до площі визначеної договором купівлі-продажу.

Однак, представник позивача доводив те, що виготовлений Техпаспорт на цілий будинок який містив також спірну квартиру АДРЕСА_2 у квітні 2014 року дійсно вірно містив площу 75.6 м.кв., однак вже станом на січень 2016р., коли позивач замовив окремо на спірну квартиру Техпаспорт, площа вже дворівневої замість однорівневої квартири складала 166.9 м.кв., тобто така реконструкція здійснена нею без згоди позивача та є самочинною, що порушує права позивача, так як право власності у ОСОБА_1 ще не оформлені на квартиру, а отже власником залишається позивач.

Натомість сторона відповідача доводила те, що після виготовлення Техпаспорту на цілий будинок в т.ч. мансардний поверх (над 9-м) у квітні 2014р, введення будинку в експлуатацію у квітні 2014р., проведеної оплати повністю за збільшену до 75.6м.кв. площу мансардної квартири, про що свідчить довідка самого позивача, нею дійсно були проведені певні роботи по повздовжньому (частковому) переділі належної їй за договором купівлі-продажу квартири, тобто на два рівні, не збільшуючи при цьому ні широту, ні висоту квартири, а в межах існуючих форм. Ця квартира з самого початку та завершення будівництва була мансардною і закінчувався верх квартири – стеля – дахове покриття. За попередньою усною домовленістю з ТОВ «Франківськміськбуд» керівники дали дозвіл на придбання покупцем дахових (мансардних) 2-х вікон, які вмонтував саме підрядчик позивача у конструкцію даху цілого будинку, що знаходився над квартирою, вона сама такі вікна не могла б встановити при будівництві даху над всім багатоквартирним житловим будинком, жодної зміни конструкції даху нею не здійснювалось і не могло б здійснюватись.

Щодо машинного приміщення, та яке зазначено і в експертному висновку, то судом встановлено, що до площі 166.9 м.кв. за Техпаспортом цієї квартири АДРЕСА_2 , виговленого 2016року на замовлення позивача, було включено ще 49.9м.кв. (позиція 8) суміжного до квартири вверху збоку (а.с.18 т.1), яке є продовженням шахти машинного приміщення. Сторона відповідача зазначила, що стіна між її квартирою та приміщенням над шахтою не була завершена, тобто був отвір в квартирі в сторону над шахтою, дане приміщення нею не використовується і конфігураційно воно виходить за межі квартири (по одній стіні).

Суд погоджується, що таке приміщення як вірно доводила сторона позивача не може бути використаним зі сторони покупця-відповідача і у разі наявності незавершеної перестінки (забудівником чи іншими особами – підрядчиком тощо), таке підлягає замуруванню, що дозволить в повній мірі користуватися верхом шахти машинного відділення, до якого є доступ зі сторони приміщень загального користування через люк – металева драбина (а.с.193,196 т.2). Логічно, що з самої квартири, навіть не переобладнаної відповідачем на два рівні, доступ до приміщення над машинним відділенням з квартир будь яких власників, замість доступу з місць загального користування, не міг бути забезпечений власниками квартир.

Водночас, оскільки предметом спору є саме розірвання договору купівлі-продажу квартири, а не стягнення коштів за її переобладнання та як наслідок фактичне збільшення площі квартири в межах її розмірів (висота, ширина) відповідачем, то суд вважає за можливе не досліджувати чи була дійсно необхідність оплати коштів покупцем, при встановлених судом обставинах які доводилися сторонами, за площу квартири АДРЕСА_2 чи по Технічному паспорті, повторно замовленого продавцем у січні 2016р., чи по площі, яка має бути встановлена судом, у разі якщо б предмет спору була доплата.

За змістом ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Нормою ст.615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.652 ЦК України, на яку посилалась сторона позивача, та що застосовується також і судом у даних правовідносинах, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Оскільки позивач зазначив, що таке перепланування та як наслідок збільшення площі квартири відповідачем є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору і вони змінилися настільки, що, якби сторона позивача могла це передбачити, вона не уклала б договір або уклала б його на інших умовах, є також наявними одночасно умови, викладені нормою ст.652 ЦК України.

Сторона відповідача вказала, що таке розірвання договору не доведено позивачем, який, окрім вищезазначеного, не є вже власником будинку, роботи позивач не ніс за збільшення площі під час перепланування придбаної квартири, на права позивача таке перепланування не впливає, а власниками всіх приміщень чи то горища, чи то інших допоміжних приміщень є співвласники всіх квартир та є балансоутримувач вже. Тобто права саме позивача не порушені. При цьому, у разі б розірвання, знецінення внесених нею у 2013-2014 роках коштів відбулось значне.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього за однією особою, чи на кожну квартиру зокрема їх власниками.

ОСОБА_1 зазначала суду, що вона після введення в експлуатацію будинку, виконання власних договірних обов`язків неодноразово зверталася до відповідача в усному порядку для отримання пакету документів, як те передбачають п.п.1.1, 1.4, 3.1.1., 3.1.2, зокрема і підписання та отримання акту приймання - передачі, однак їй весь час чиняться в цьому перешкоди, у зв`язку з чим вона зверталася до суду. Довший період часу, протягом 7 років вона оплативши кошти, не може зайти у власну квартиру, завершувати її як сирець, та використовувати по меті придбання – як житло.

Як свідчать матеріали справи, будинок по АДРЕСА_1 перебуває на управлінні ТОВ «Житлово-експлуатаційна дільниця «Експрес Комфорт»» (а.с.146 т.2). Хоча дата взяття в управління третьої особи (жодних пояснень по суті спору до суду від такої не надходило) не зазначена в даній відповіді, як і не зазначено дату видачі такої довідки, а тільки міститься видана що на запит адвоката у січні 2021р., сторони цього не заперечують.

Для правильного вирішення спору, суду першочергово слід було встановити чи має право позивач на захист порушеного права у обраний ним спосіб, зокрема, шляхом розірвання договору купівлі-продажу від 07.03.2013р., а також встановити чи припинились правовідносини сторін за цим договором, про що наголосив ВС у постанові від 02.09.2020р.

Відповідно до копії вказаного договору від 07.03.2013р., р.3 сторони обумовили власні зобов`язання, зокрема обов`язок продавця: передати об`єкт та всі документи протягом 3-х місяців після ІІ кв.2013р., за взаємопогодженими двохсторонніми Актами приймання-передачі і виконання робіт, підготувати документи для реєстрації права власності, виконати певні обумовлені роботи, а обов`язок покупця: сплатити загальну суму договору, з`явитись за один місяць до строку здачі будинку для уточнення обмірів та загальної суми договору, прийняти об`єкт та підписати необхідний акт.

Отже, умови цього договору не передбачають такої підстави для розірвання договору як відмова відповідача доплатити вартість квартири загальною пл. 75,6кв.м. площа якої встановлена за результатами обмірів зроблених БТІ в Технічному паспорті на цілий багатоквартирний житловий будинок, згідно вимог пункту 2.4 договору, при повному як встановлено судами повного розрахунку покупцем за цю площу, з мотивів наведених позивачем, а саме збільшення без його відома площі квартири, оскільки про що зазначено вище є факт перепланування покупцем такої квартири (в межах висоти та ширини приміщення квартири), однак це було зроблено після введення позивачем та іншим дольовиком-забудівником в експлуатацію цілого будинку. Відповідальність цивільну за такі дії покупець ОСОБА_1 може нести у порядку визначеному законодавством.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, такий захист здійснюється у спосіб, передбачений у частині другій статті 16 ЦК України.

Згідно ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Враховуючи все викладене вище, у разі порушення зобов`язання однією стороною, а в даному спорі сторона позивача доводила обов`язок доплати за збільшену саме відповідачем за її ж кошти площу квартири, друга сторона тобто позивач мала б право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Договором відмова від зобов`язання чи розірвання не визначалась сторонами. Законом ж передбачено право на розірвання договору в судовому порядку одною стороною договору тільки у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, і така зміна є істотною, якщо обставини змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Одночасність умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, також не доведено перед судом. При укладенні договору позивач розраховував на отримання від відповідача визначених сумою коштів за проектовану площу 68.45м.кв. чи іншу площу, встановлену за результатами обмірів ОБТІ, які проводяться до закінчення строку здачі будинку в експлуатацію.

Іншого судом з оцінених доказів кожного зокрема, та в їх сукупності, на які посилались сторони, не встановлено, отже право позивача яке на його переконання порушено відповідачем, у обраний спосіб захисту позивачем – розірвання договору, не доведено перед судом.

ВС наголосив у даній справі, що суд першої інстанції не перевірив належним чином чи мало місце порушення умов договору купівлі-продажу зі сторони покупця, яке тягне за собою розірвання цього договору.

При розгляді даної цивільної справи порушення умов договору купівлі-продажу зі сторони покупця, яке тягне за собою саме розірвання цього договору не встановлено.

У інших подібних справах ВС висловив правову позицію, що при неповному розрахунку за договором купівлі-продажу належним способом захисту права є стягнення недоотриманих коштів, а не розірвання договору і повернення придбаної речі (відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 22 вересня 2021 року у справі № 194/342/15-ц.). У постанові від 2 червня 2021 року у справі № 636/5261/18 у подібних правовідносинах, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що такий спосіб захисту, як розірвання договору купівлі-продажу, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар не є ефективним, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовляти саме з цих підстав. Зазначений висновок Верховного Суду ґрунтується на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми статті 692 ЦК, викладеному у постанові від 8 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 про те, що "…покупці отримали товар, але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третьої статті 692 ЦК, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів відпокупця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів. Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар покупцю, і який його прийняв, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі).Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права."

Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності до заявленого позову, то оскільки суд прийшов до ствердного висновку про недоведеність позовних вимог, то сплив строків позовної давності заявлених стороною відповідача, судом не застосовується.

На підставі ст.ст. 652 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 128, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Франківськміськбуд» до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, ТОВ «Житлово-експлуатаційна дільниця «Експрес Комфорт»» про розірвання договору купівлі-продажу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 22.11.2021р.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА