Рішення № 101310795, 03.11.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2206/21

Провадження № 2-а/344/128/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі судді Бородовського С.О., за участі секретаря судового засідання Герлан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції УПП в Івано-Франківській області Циганчук І.І., Департаменту УПП про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що постановою інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську ЕГА №151935 від 06.01.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП за те, що 06.01.2021 року о 09.51 годині в м. Івано-Франківську площа Привокзальна 1, а саме в приміщенні залізничного вокзалу перебував без вдягнутих засобів індивідуального захисту, чим порушив «Правила щодо карантину людей». В позові розміщено письмові пояснення позивача про те, що 06.01.2021 року о 09.45 ОСОБА_1 знаходився в приміщенні касового залу залізничного вокзалу, м. Івано-Франківську площа Привокзальна 1, з метою бронювання квитка до м. Київ, куди мав вирушити наступного тижня, оскільки на даний час на громадських засадах керує прес-службою ГО «Український комітет по боротьбі з корупцією». До приміщення касового залу увійшов у масці фабричного виробництва (придбаній у аптеці), належним чином вдягненій (закритий рот і ніс). Однак у вказаний час каса попереднього продажу квитків була зачинена на перерву, а тому вирішив уточнити різні варіанти квитків за допомогою Інтернет мережі, отже вийняв з футляра власний ноутбук. Та виявивши, що в ньому низький заряд батареї, скористався розеткою на стіні у приміщенні касового залу (що не заборонено і передбачено сервісом «Укрзалізниці»). Розетка знаходиться в кутку касового залу, людей на відстані (ближче як на 5-7 м.) поруч не було. Маску з обличчя не знімав; є інвалідом II гр. з вадами опорно-рухового апарату, рухається за допомогою палички, і для того, щоби підключити до ноутбука зарядний пристрій, потрібно було вивільнити обидві руки, приперши паличку до стіни. У вказаний час бачив, що посередині касового залу знаходяться двоє патрульних поліцейських, котрі розмовляли з черговим по вокзалу і чомусь дивилися в бік позивача. Це було приблизно на відстані 11-12 метрів. Позивач знайомий з текстом «Правил щодо карантину людей», вважає такі заходи необхідними, тим більше, побачивши правоохоронців, вказані правила порушувати не мав наміру. Також вважає необхідним додати, що внаслідок поганого зору змушений носити окуляри, скельця яких після того як позивач зайшов до приміщення касового залу запотіли, що перешкоджало не лише бачити монітор ноутбука, а й, взагалі, загрожувало тим, що ноутбук з рук міг випасти і розбитися. Для того, щоби протерти скельця окулярів, тримаючи лівою рукою ноутбук, правою дістав з кишені носовичок, і, вочевидь, мимоволі стягнув маску зі свого носа (на ньому знаходилась оправа окулярів), однак маска залишалася на обличчі. Саме на той момент, коли витирав носовичком окуляри підійшов спершу патрульний поліцейський (як пізніше з`ясувалося - Циганчук І.І ) і зробив зауваження, що позивач неналежним чином вдягнув засіб індивідуального захисту, на що позивач подякував і спробував усунути недолік - вдягнути власну маску. Однак Циганчук І.І. сказав, що маска позивача в непридатному стані (але вона й дотепер в придатному стані і позивач готовий пред`явити її в якості речового доказу), після чого Циганчук І.І. запропонував безкоштовно нову, запечатану маску, за його словами, кращої якості. В цей час позивача та відповідача до підійшов напарник Циганчука І. , як з`ясувалося пізніше на вимогу позивача - патрульний ОСОБА_4 . Обоє поліцейських беззаперечно наполягали на складенні протоколу про адміністративне порушення з подальшою сплатою штрафу, причому патрульний Лозинський відразу почав видруковувати на службовому пристрої постанову. Позивач має поганий зір, текст постанови надрукований дуже дрібним шрифтом на вузенькій і довгій смужці паперу який позивач прочитати не міг просто фізично, й лише вдома, вдягнувши окуляри з більшими діоптріями, прочитав, що позивача безпідставно звинуватили в тому, що він загалі не мав на собі засобу індивідуального захисту. Позивач підкреслив, що патрульні обступили його з обох боків, не міг дотягтися до своєї, припертої до стіни, палички, позивача боліла хвора нога, про що повідомив патрульних, навіть намагався показати Лозинському посвідчення інваліда, на що останній сказав, що це його не цікавить. Позивач обома руками тримав ноутбук, марно намагався вдягнути «подаровану» Циганчуком І.І. маску, це потребувало ще зусиль. І під час того обоє патрульних з обох боків наполягали на невідворотності покарання. На прохання позивача, що його соц. допомога інваліда становить 1.174 гривень і навіть якби позивач й погодився з висунутими обвинуваченнями, то сплатити штраф не матиме змоги, і що, як позивачу відомо положення КУпАП передбачають, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення уповноважений може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, патрульні твердо стояли на своєму. Врешті отримав від них постанову, пообіцявши, що неодмінно оскаржить її, що й робить. Вважає, що працівниками патрульної поліції Циганчуком І.І. та Лозинським на позивача чинився психологічний тиск: обоє бачили паличку позивача, вони були попереджені, що позивач інвалід, і зігнорували це.

Позивач та представник відповідача подали суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Судом встановлено наступні обставини.

Постановою інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську ЕГА №151935 від 06.01.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП за те, що 06.01.2021 року о 09.51 годині в м. Івано-Франківську площа Привокзальна 1, а саме в приміщенні залізничного вокзалу перебував без вдягнутих засобів індивідуального захисту, чим порушив «Правила щодо карантину людей».

Відповідач подав суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого заперечив позов та надав пояснення про те, що позивач перебував в громадському місці без засобів індивідуального захисту; відповідач повідомив йому про свою особу і посаду та про суть правопорушення, запропонував надати пояснення, повідомив про початок розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, ознайомив позивача з правами та обов?язками та ухвалив постанову.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» Кабінет Міністрів України відповідно до закону встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із подальшими змінами) з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Відповідно до указу Президента України від 13.03.2020 № 87/2020 було уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 1 серпня до 31 грудня 2020 р. на території України установлено карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19» та від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою «Запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19».

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до абзаців другого, третього, п`ятого і шостого статті 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадяни зобов`язані: не шкодити здоров`ю інших громадян; брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів; виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), на території України на період дії карантину забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно; перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 44-3.

Відповідно до Закону України від 06.11.2020 № 1000-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» було внесено зміни до Кодексу, доповнивши статтю 44-3 частиною другою наступного змісту: «Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення за частиною друга статті 44-3 КУпАП.

В ч. 2 ст. 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Разом з цим відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже відповідачем виконано його обов`язки.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже правовою підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення дії, яка заборонена за змістом КУпАП.

До адміністративної відповідальності особа притягається саме за порушення нею заборони за змістом закону, яка відповідає безпосередній фактичній дії такої особи.

При ухваленні постанови відповідачем повинно бути з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином позивачем визнано обставину його перебування в громадському місці без вдягнутого засобу індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закриває ніс та рот.

Так не є правовою підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності його пояснення про те, що у нього запотіли окуляри. Оскільки замість знімання маски йому необхідно знімати окуляри. Не звільняють від відповідальності за вчинення правопорушення пояснення позивача про те, що він на громадських засадах керує прес-службою ГО «Український комітет по боротьбі з корупцією». Не може бути використано інформацію про посадове становище позивача для звільнення від відповідальності за вчинення правопорушення, оскільки така дія належить до корупційних правопорушень.

Так само не є малозначним діяння щодо перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, оскільки така дія є самостійним адміністративним правопорушенням за змістом ст. 44-3 КУпАП.

Крім цього не звільняє від відповідальності за вчинення правопорушення обставина висловлення позивачем за його позовом думки про те, що у нього немає 170 гривень на виплату штрафу за вчинене правопорушення.

В ст. 293 КУпАП вказано, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

В п. 3 ст. 286 КАС України вказано, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції УПП в Івано-Франківській області Циганчук І.І., Департаменту УПП про скасування постанови про адміністративне правопорушення, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Бородовський С.О.