Рішення № 101307139, 23.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2021Справа № 910/11278/21

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнавал Ресорт" (Україна, 63436, Харківська обл., Зміївський район, с. Коропове, вул. Монастирська, буд. 2; ідентифікаційний код: 34469921)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авва-Сервіс" (Україна, 02094, м. Київ, бульвар Праці, буд. 2/27; ідентифікаційний код: 30404258)

про стягнення 50 095,33 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карнавал Ресорт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авва-Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення 50 095,33 грн, з яких 45 356,00 грн заборгованості, 3 825,25 грн інфляційних втрат та 914,08 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання готельних послуг № 286 від 02.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

05.08.2021 (у встановлений судом строк) до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 02094, м. Київ, бульвар Праці, буд. 2/27.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 30.08.2021 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

03.11.2021 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 30.08.2021, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не було вручене під час доставки, у зв`язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 30.08.2021 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

02.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карнавал Ресорт" (далі - готель, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авва-Сервіс" (далі - замовник, відповідач) було укладено Договір про надання готельних послуг № 286 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого готель зобов`язується на підставі замовлень замовника надавати готельні послуги за умови їх оплати у порядку визначеному цим Договором.

За змістом пункту 1.2 Договору готельні послуги - це послуги з тимчасового розміщення та проживання, послуги з обслуговування номерів тощо, що включаються до ціни номера (основні послуги), а також інші послуги, що пов`язані з тимчасовим розміщенням та проживанням, які не входять до ціни номера (додаткові послуги), зокрема, послуги з ресторанного обслуговування, послуги міні-бару та інші подібні до них послуги, що можуть надаватися готелем.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна на основні та додаткові готельні послуги, які надаватимуться готелем замовникові на підставі відповідних замовлень погоджена сторонами в Додатку № 1, який є невід`ємної частиною цього Договору.

За умовами пункту 5.4 Договору ціна Договору складається із загальної вартості готельних послуг, наданих замовникові протягом дії цього Договору, а саме: вартості готельних послуг наданих замовникові в обсязі, визначеному Додатком № 1 до Договору (підп. 5.4.1); вартості готельних послуг наданих замовникові понад обсяг, визначений Додатком № 1 до Договору (підп. 5.4.2).

У пункті 5.5 Договору сторони погодили, що послуги згідно з Додатком № 1 замовник оплачує на умовах попередньої оплати в розмірі 100 % на поточний рахунок готелю, на підставі рахунків-фактур, відповідно до встановлених цін на готельні послуги, переданих факсом або наданих безпосередньо уповноваженій особі замовника протягом 1 (одного) банківського дня з дати їх одержання.

Згідно з п. 5.6 Договору рахунок-фактура на оплату готельних послуг, визначених підп. 5.4.1 Договору, надається готелем замовникові протягом 1 (одного) робочого дня від дати набрання Договором чинності. Оплата цього рахунку-фактури має бути підтверджена находженням грошових коштів на поточний рахунок готелю (підп. 5.6.1); рахунок-фактура на оплату готельних послуг, визначених підп. 5.4.2 Договору, надається готелем замовникові не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати виїзду, зазначеній у Додатку № 1 до Договору.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що здавання-приймання готельних послуг оформлюється двостороннім Актом здавання-приймання наданих готельних послуг (далі - Акт), що складається готелем у двох примірниках і передається замовникові на підпис.

Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 Договору замовник зобов`язаний підписати Акт і повернути один примірник готелю протягом 3 (трьох) робочих днів з дати його одержання або в цей же строк письмово відмовитися від його підписання з мотивованим обґрунтуванням відмови. Якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з дати одержання Акту замовник не поверне підписаний примірник Акту готелю або в цей же строк не надасть йому письмове мотивоване обґрунтування відмови від підписання Акту, послуги вважаються прийнятими замовником у повному обсязі без зауважень і заперечень.

Згідно з п. 12.1 Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до проведення повного взаєморозрахунку між сторонами.

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили види та загальну вартість готельних послуг, яка складає 177 452,00 грн.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним було надано відповідачу готельні послуги загальною вартістю 177 452,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами надання послуг №1028 від 19.09.2020 на суму 69 861,00 грн, №1029 від 19.09.2020 на суму 92 356,00 грн, №1047 від 19.09.2020 на суму 5 235,00 грн та №1075 від 19.09.2020 на суму 10 000,00 грн, проте відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, вартість наданих позивачем послуг оплатив частково в сумі 132 096,00 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 45 356,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем було направлено відповідачу досудову претензію вих. № 17/05-21-17 від 07.06.2021, в якій позивач вимагав у відповідача терміново, не пізніше 20 календарних днів з дати отримання претензії, погасити заборгованість за Договором у розмірі 45 356,00 грн, проте вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за надані готельні послуги, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 45 356,00 грн заборгованості, 3 825,25 грн інфляційних втрат та 914,08 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі станом на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документами, які підтверджують виконання позивачем зобов`язання з надання готельних послуг та прийняття їх відповідачем, є Акти надання послуг, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вищевказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме надання послуг відповідачу на виконання умов Договору.

Як встановлено судом, у Додатку № 1 до Договору сторони погодили дату заїзду - 17.09.2020 та дату виїзду - 19.09.2020, а також вартість готельних послуг, а саме: проживання - 79 861,00 грн, харчування - 95 191,00 грн, коференц-сервіс - 2 400,00 грн, що разом становить 177 452,00 грн.

Зі змісту наявних у матеріалах справи Актів надання послуг вбачається, що позивачем було надано відповідачу наступні готельні послуги, а саме: проживання вартістю 69 861,00 грн (Акт надання послуг №1028 від 19.09.2020); організація заходу вартістю 2 400,00 грн та харчування вартістю 89 956,00 грн, що разом становить 92 356,00 грн (Акт надання послуг №1029 від 19.09.2020), а також харчування вартістю 5 235,00 грн (Акт надання послуг №1047 від 19.09.2020).

Як встановлено судом, вищевказані акти надання послуг підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їхніми печатками.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг, а також претензій щодо виконання позивачем умов Договору суду не надано.

У свою чергу, Акт надання послуг №1075 від 19.09.2020 на суму 10 000,00 грн відповідачем не підписаний.

Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження передачі позивачем у будь-який спосіб відповідачу вказаного акту, як це передбачено пунктом 6.1 Договору, відтак у суду відсутні правові підстави вважати, що позивачем були надані, а відповідачем прийняті готельні послуги на вищезазначену суму, відповідно до п. 6.3 Договору.

Суд звертає увагу, що за змістом Додатку № 1 до Договору сторонами не було погоджено вартість готельних послуг з організації заходу - 10 000,00 грн.

При цьому, зі змісту Акту надання послуг №1029 від 19.09.2020 вбачається, що послуги з організації заходу вартістю 2 400,00 грн, які були погоджені сторонами в Додатку № 1 до Договору, були прийняті відповідачем.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем належними доказами, у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України, не доведено факту надання відповідачу послуг з організації заходу вартістю 10 000,00 грн, які зазначені в Акті надання послуг № 1075 від 19.09.2020.

Відтак, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем та прийняття відповідачем готельних послуг за Договором загальною вартістю 167 452,00 грн (69 861,00 грн + 92 356,00 грн + 5 235,00 грн).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 5.5 Договору, зобов`язання з оплати вартості послуг мало бути виконане відповідачем на умовах попередньої оплати в розмірі 100 % на поточний рахунок позивача, на підставі рахунків-фактур протягом 1 (одного) банківського дня з дати їх одержання.

Суд звертає увагу, що ненадання рахунків-фактур не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунків-фактур не звільняє замовника від оплати вартості наданих послуг.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У поданій до суду позовній заяві позивач зазначив, що відповідачем було частково оплачено вартість готельних послуг у сумі 132 096,00 грн.

З огляду на вищенаведене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати суми боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості підлягає частковому задоволенню в розмірі 35 356,00 грн (167 452,00 грн - 132 096,00 грн).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 та від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

В контексті встановлених судом обставин справи щодо наявності у відповідача невиконаного грошового зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем готельних послуг у сумі 35 356,00 грн, наявні підстави для здійснення перерахунків заявлених до стягнення з відповідача сум інфляційних втрат і 3 % річних.

За розрахунком суду, на суму заборгованості - 35 356,00 грн за заявлений позивачем період (листопад 2020 року - травень 2021 року) обґрунтованими є інфляційні втрати в розмірі 3 001,86 грн та 3 % річних за період з 01.11.2020 по 05.07.2021 в розмірі 717,29 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 35 356,00 грн заборгованості, 3 001,86 грн інфляційних втрат та 717,29 грн 3 % річних.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 770,64 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, а решта витрат позивача зі сплати судового збору, у зв`язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, у зв`язку з розглядом цієї справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авва-Сервіс" (Україна, 02094, м. Київ, бульвар Праці, буд. 2/27; ідентифікаційний код: 30404258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнавал Ресорт" (Україна, 63436, Харківська обл., Зміївський район, с. Коропове, вул. Монастирська, буд. 2; ідентифікаційний код: 34469921) 35 356 (тридцять п`ять тисяч триста п`ятдесят шість) грн 00 коп. заборгованості, 3 001 (три тисячі одну) грн 86 коп. інфляційних втрат, 717 (сімсот сімнадцять) грн 29 коп. 3% річних та 1 770 (одну тисячу сімсот сімдесят) грн 64 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 499,36 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.11.2021

Суддя О.В. Нечай