Рішення № 101307087, 17.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.11.2021Справа № 910/14077/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 910/14077/21

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, м. Київ площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421)

до Житлово-будівельного кооперативу "50 років Жовтня" (Україна, 03162, м. Київ, бульвар Ромена Роллана, буд. 5-Б; ідентифікаційний код: 24250902)

про стягнення 246 201,33 грн

Представники сторін:

від позивача: Гаврилов Є.Ю., довіреність № 23/09/21-24 від 23.09.2021;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "50 років Жовтня" (далі - відповідач) про стягнення 246 201,33 грн, з яких 221 794,35 грн заборгованості, 11 307,24 грн пені, 10 279,26 грн інфляційних втрат та 2 820,48 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 810305 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, задоволено клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 06.10.2021.

У судове засідання 06.10.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 06.10.2021 судом було оголошено перерву до 27.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/14077/21 призначено на 27.10.2021.

У судове засідання 27.10.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 27.10.2021 судом було оголошено перерву до 17.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/14077/21 призначено на 17.11.2021.

У судове засідання 17.11.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 17.11.2021 представник позивача подав клопотання, в якому повідомив суд про сплату відповідачем заборгованості в розмірі 221 794,35 грн, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 11 307,24 грн пені, 10 279,26 грн інфляційних втрат та 2 820,48 грн 3 % річних.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат і 3 % річних підтримав.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.11.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "50 років Жовтня" (далі - споживач, відповідач) було укладено Договір № 810305 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Відповідно до підп. 2.2.1 пункту 2.2 Договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

У свою чергу, у підп. 2.3.1 пункту 2.3 Договору споживач зобов`язався дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії за тарифами, зазначеними у Додатку 2.

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії.

За умовами пункту 1 Додатку № 2 до Договору розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) від 23.07.2018 № 1294, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ на рівні 1 097,94 грн/Гкал.

Відповідно до пункту 10 Додатку № 2 до Договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у філії - Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - п/р 26000302208020.

Згідно з пунктами 4.1, 4.4 Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Як зазначає позивач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, відповідачем не оплачено вартість спожитої ним за період з січня 2021 року по червень 2021 року теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 221 794,35 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками та актами приймання-передавання товарної продукції за вказаний період.

За твердженнями позивача, ним було направлено на адресу відповідача вимогу №30/вих-810305 від 15.07.2021 щодо сплати заборгованості за Договором у розмірі 221 794,35 грн, яка була залишена без задоволення.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 221 794,35 грн заборгованості, 11 307,24 грн пені, 10 279,26 грн інфляційних втрат та 2 820,48 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У відповідності до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За приписами частин 1, 4 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання своїх зобов`язань з поставки теплової енергії за Договором відповідачу позивачем надано облікові картки за січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року та квітень 2021 року (обліковий запис №810305) та Акти приймання-передавання товарної продукції №1/2021-810305 від 31.01.2021 на суму 78 159,24 грн, №2/2021-810305 від 28.02.2021 на суму 107 641,91 грн, №3/2021-810305 від 31.03.2021 на суму 77 018,92 грн та № 4/2021-810305 від 30.04.2021 на суму 37 133,52 грн.

Водночас, як встановлено судом, вказані акти приймання-передавання товарної продукції не підписані відповідачем.

За умовами пункту 9 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: просп. Повітрофлотський, 58 оформлені постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які підписує та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем пункту 9 Додатку № 2 до Договору щодо отримання у позивача вказаних вище документів, зокрема, актів приймання-передавання товарної продукції за спірний період, як і доказів на спростування факту та/або обсягів постачання позивачем теплової енергії відповідачу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято теплову енергію за Договором загальною вартістю 299 953,59 грн, з яких, як зазначає позивач, було оплачено відповідачем лише 78 159,24 грн.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 10 Додатку № 2 до Договору, зобов`язання щодо оплати вартості фактично спожитої теплової енергії мало виконуватись відповідачем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального закону можливе в разі, коли предмет спору існував на момент його виникнення та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як зазначає позивач, після звернення до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі відповідачем було погашено заборгованість за Договором у розмірі 221 794,35 грн, на підтвердження чого позивачем надано Довідку № 30/вих-810305 від 17.11.2021.

З огляду на викладене, у зв`язку з відсутністю предмета спору, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 221 794,35 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку пені, позивачем було здійснено нарахування пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, а також враховано встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період її нарахування.

Перевіривши розрахунок пені за заявлений позивачем період, суд встановив, що він є арифметично вірним, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 11 307,24 грн є обґрунтованою.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 та від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат і 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 10 279,26 грн, у свою чергу розрахунок 3 % річних є арифметично вірним, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних у розмірі 2 820,48 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 221 794,35 грн, в іншій частині судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 11 307,24 грн пені, 10 279,26 грн інфляційних втрат та 2 820,48 грн 3 % річних.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 693,02 грн, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (у зв`язку з оплатою вартості спожитої теплової енергії з порушенням визначеного Договором строку), відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 236, 237, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/14077/21 в частині позовних вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "50 років Жовтня" (Україна, 03162, м. Київ, бульвар Ромена Роллана, буд. 5-Б; ідентифікаційний код: 24250902) заборгованості в розмірі 221 794,35 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "50 років Жовтня" (Україна, 03162, м. Київ, бульвар Ромена Роллана, буд. 5-Б; ідентифікаційний код: 24250902) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, м. Київ площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) 11 307 (одинадцять тисяч триста сім) грн 24 коп. пені, 10 279 (десять тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн 26 коп. інфляційних втрат, 2 820 (дві тисячі вісімсот двадцять) грн 48 коп. 3 % річних та 3 693 (три тисячі шістсот дев`яносто три) грн 02 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 23.11.2021

Суддя О.В. Нечай