Рішення № 101306965, 26.10.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/10/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2021 Справа № 908/825/21(910/21196/20)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-технічна компанія “Автоматик груп”, м. Суми

до відповідача Приватного акціонерного товариства “Укрпластик”, с. Люцерна, Запорізька область

про стягнення 276 873,67 грн

в межах справи № 908/825/21

про банкрутство - Приватного акціонерного товариства “Укрпластик”, с. Люцерна, Запорізька область

Кредитори – 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Лабораторія банкрутства”, м. Дніпро

2/ Товариство з обмеженою відповідальністю “ФК СВ Кепітал”, м. Київ

3/ Товариство з обмеженою відповідальністю “ОКЛАНД-ТРАНСПОРТ”, м. Київ

4/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Хегельманн Транспорте Юкрейн”, м. Київ

5/ Дочірнє транспортно-експедиційне підприємство “ІСТ-ЗАХІД”, м. Львів

6/ Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРАНСПОРТНЕ АГЕНТСТВО ОКЛАНД ТЛС”, м. Київ

7/ Акціонерне товариство “КРЕДОБАНК”, м. Київ

Представники сторін:

Від позивача – не з`явився

Від відповідача – не з`явився

УСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду від 10.08.2021 прийнято справу № 910/21196/20 до розгляду в межах справи №908/825/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Укрпластик”, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 21.09.2021р. об 11-30.

Ухвалою від 21.09.2021 відкладено підготовче засідання на 07.10.2021 о 10-50.

Ухвалою від 07.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.10.2021 об 11-15.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про що повідомлені своєчасно та належним чином.

У відзиві на позовну заяву відповідача просить суд залишити її без руху, зобов`язати позивача усунути недоліки, відмовити у задоволенні позовних вимог.

До суду 05.10.2021 позивачем надано відповідь на відзив.

26.10.2021 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Зазначені документи приймаються судом до уваги.

Стосовно клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, зобов`язати позивача усунути недоліки, то суд вважає його необґрунтованим та безпідставним, оскільки містить лише припущення відповідача, які не підтверджені доказами.

Відповідно до ст. 202 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд установив наступне.

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до договору №004/17 від 23.03.2017 року, постачальник (ТОВ «ІТК «Автоматик груп») зобов`язалось передати у власність покупцю (ПАТ «Укрпластик»), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах договору (п. 1.1. договору)

У період дії договору ТОВ «ІТК Автоматик груп» здійснило поставки товару - стрічка поліетиленова для пакетів вакуумного пакування на суму 1 386 629,19 грн, одержувачем товару та платником є ПАТ «Укрпластик». Відповідач частково здійснив оплату прийнятого товару у розмірі 1 162 568,03 грн та з порушенням узгоджених сторонами строків, у зв`язку з чим перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 224 061,16 грн.

Товар, за який виникла заборгованість був поставлений відповідачу в період липень-вересень 2019 року, що підтверджується оформленими належним чином первинними документами:

- видаткова накладна №00000000346 від 08.07.2019р., ТТН №00000000346 від 08.07.2019р., довіреність на отримання ТМЦ 12ААЄ №704894 від 08.07.2019, рахунок на оплату №00000000481 від 08.07.2019р.;

- видаткова накладна №00000000447 від 02.09.2019р., ТТН №00000000447 від 02.09.2019р., довіреність на отримання ТМЦ 12ААЄ №705084 від 02.09.2019, рахунок на оплату №00000000638 від 30.08.2019р.;

Відповідно до п. 2.2 договору № 004/17, поставлений товар має бути оплачений протягом 90 календарних днів, з дати отримання товару, що підтверджуються відміткою на видатковій накладній, на підставі рахунку. Вказаний пункт Договору сторонами не змінювався.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару,12.02.2020р. відповідачу направлялась претензія №148 з вимогою виконати зобов`язання по договору, однак відповіді на претензії відповідач не надав. З метою погашення заборгованості відповідач запропонував укласти договір поруки з іншим підприємством, який виявив бажання сплатити борг за відповідача в повному обсязі. На підставі договору поруки, укладеного 29.04.2020 між ТОВ «Ел Ай Інвестментс» ( в подальшому перейменовано в ТОВ «Евотек.Інк»), як поручитель, ТОВ «ІТК «Автоматик груп», як кредитор та ПАТ «Укрпластик», як боржник, 05.05.2020 поручитель здійснив часткову виплату у розмірі 100 000,00 грн (платіжне доручення №71 від 30.08.2019 по рахунку №00000000638. В подальшому оплата не здійснювалась.

Після звернень позивача №385 від 27.03.2020р. та №1034 від 21.07.2020р., відповідач здійснив перерахування коштів по рахунку № 00000000638, сплативши 15.07.2020р.-30 000,00 грн., 27.08.2020р.- 18 273,60 грн.

Після вказаних платежів, відповідач припинив погашення заборгованості, яка складає 224 061,16 грн. по рахункам № 00000000481 від 08.07.2019р. та № 00000000638 від 30.08.2019 р.

Позивач, не отримавши грошові кошті в повному обсязі за поставлений та отриманий товар, 20.08.2020р. надіслав вимоги боржнику та поручителю про сплату заборгованості № 1246, 1247 відповідно, які залишені без відповіді.

Статею 222 ГК України встановлено, що претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами, а ткож, при розгляді претензії сторони у разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору та про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.

Станом на день подання позову заборгованість за отриманий товар ПАТ «Укрпластик» перед ТОВ «ІТК «Автоматик груп» складає 224 061,16 грн

Відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, необхідну суму грошових коштів позивачу не перерахував.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч., ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Сторони досягли всіх суттєвих умов договору, встановили його предмет, ціну, строк дії, а тому в розумінні вимог ст. ст. 638, 639 ЦК України договір вважається укладеним. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач довів суду факт часткового невиконання з боку відповідача своїх зобов`язань за договором, а сааме: не здійснив в повному обсязі оплату поставленого позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 224 061,16 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 42 836,47 грн, яка нарахована за загальний періоди з 07.10.19 по 07.04.2020 та з 04.12.19 по 04.05.20.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки борг відповідача виник за товари поставлені позивачем на виконання договору поставки, з урахуванням п. 2.2 Договору Поставки, зобов`язання у відповідача з оплати поставлених товарів виникло у строк, що не перевищує 90 календарних днів з моменту поставки товарів. Вказаний пункт Договору не змінювався сторонами.

Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за періоди з 07.10.19 по 07.04.2020 та з 04.12.19 по 04.05.20, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню в заявленій сумі 42 836,47 грн.

За печення позивача стосовно відмови у задоволенні нарахованої позивачем суми пені спростовуються вищевикладеним.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних від прострочення зобов`язання в розмірі 5 130,00 грн, які нараховані за загальний період з 07.10.19 по 07.04.20 та з 04.12.19 по 04.05.20, та інфляційні нарахування за період прострочення з жовтня 2019 по березень 2020 та з грудня 2019 по квітень 2020 в сумі 4 846,04 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення в розмірі 5 130,00 грн.

Наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд визнав виконаним вірно, а вимогу заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період прострочення в сумі 4 846,04 грн такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укрпластик», код ЄДРПОУ 00203588 (70037, Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Сонячна, 9-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічна компанія «Автоматик груп», код ЄДРПОУ 33390279 (40034, м. Суми, пр. М. Лушпи, 38) заборгованість у розмірі 276 873 (двісті сімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят три) грн 67 коп., з яких: 224 061 (двісті двадцять чотири тисячі шістдесят одна) грн. 16 коп. основного боргу, 42 836 (сорок дві тисячі вісімсот тридцять шість) грн 47 коп. пені, 5 130 (п`ять тисяч сто тридцять) грн 00 коп. – 3% річних, 4 846 (чотири тисячі вісімсот сорок шість) грн 04 коп. інфляційних втрат, судовий збір у розмірі 4 153 (чотири тисячі сто п`ятдесят три) грн 11 коп.

Видати наказ.

Судове рішення складено “23” листопада 2021р.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.