Рішення № 101306956, 16.11.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/173/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 Справа № 908/2639/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Івано-Франківськ-гіпс” (77422 Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Ямниця, вул. Яремчука, 2а/53, ідентифікаційний код юридичної особи 43632419)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод нестандартного обладнання” (69035 м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 40484062)

про стягнення 288 153 грн. 40 коп.

за участю представники сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

14.09.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Івано-Франківськ-гіпс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод нестандартного обладнання” 77 400 грн. 00 коп. попередньої оплати, 3 138 грн. 33 коп. інфляційних збитків, 1 215 (одна тисяча двісті п`ятнадцять) грн. 07 коп. 3 % річних, 129 000 грн. 00 коп. штрафу за необґрунтовану відмову від виконання зобов`язань, 25 800 грн. 00 коп. неустойки, 51 600 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.09.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2639/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 20.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2639/21, присвоєно справі номер провадження 27/173/21.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 25.10.2021.

Від відповідача 25.10.2021 на електронну адресу та 26.10.2021 поштою суду надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та заява про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %.

Ухвалою суду від 25.10.2021 на підставі ст. 216 ГПК України відкладено розгляд справи на 16.11.2021.

У судовому засіданні 16.11.2021 справу розглянуто, прийнято рішення.

Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Представник позивача в судове засідання 16.11.2021 не з`явився, 09.11.2021 від позивача надійшла відповідь на заперечення щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадження та просив суд розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання 16.11.2021 не з`явився, ухвали надіслані на його адресу вказану в позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повертались до суду з позначкою пошти: «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній», однак враховуючи, що відповідачем надсилались до суду заяви, останній усвідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Розглянувши заяву відповідача про здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження, суд залишив її без задоволення, в зв`язку з наступним.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При відкритті провадження у справі, суд врахував, що предметом спору є стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 288 153 грн. 30 коп., що відповідно до ч. 5 п. 1 ст. 12 ГПК України та ч. 1 ст. 247 ГПК України є малозначною справою, яка повинна розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження, а тому суд ухвалив проводити розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачем в строк визначений в ухвалі суду про відкриття провадження у справі для подачі відзиву не подав відповідну заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, за відсутністю позивача та відповідача.

За результатами судового засідання 16.11.2021 судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Івано-Франківськ-гіпс” (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод нестандартного обладнання” (Постачальник) 01 лютого 2021 року уклали Договір поставки № 02/02-21 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується у встановлені строки поставити і передати у власність Покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною вказаною у специфікації (додатку до цього Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що асортимент товару, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю Товару, визначається у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до специфікації Додаток №1 від 01.02.2021 Постачальник зобов`язувався поставити - Днище гіпсового казана згідно креслення Г-2244 в кількості одна штука по ціні 258 000 грн. з ПДВ. Вартість поставленого товару сплачується Покупцем на умовах передплати у розмірі 30% вартості та 70% вартості по факту отримання Товару протягом 10 календарних днів (п.2 Специфікації).

Платіжним дорученням № 1673 від 23.02.2021 позивач провів передоплату на загальну суму 77 400 грн.

Пунктом 3 Специфікації встановлено, що після проведеної передоплати відповідач зобов`язаний був провести поставку товару протягом 60 днів, однак позивач посилається на те, що відповідач зобов`язання не виконав.

Позивачем 18.06.2021 було надіслано відповідачу претензію-вимогу про виконання свого зобов`язання.

Листом № 138 від 26.04.2020 відповідач пояснює невиконання зобов`язання поломкою печі та зобов`язується виготовити товар 30.04.2021.

В зв`язку з тим, що відповідачем не поставлено передплачений товар та не повернуто передоплату, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до платіжного доручення № 1673 від 23.02.2021 здійснено попередню оплату в розмірі 77400 грн., однак відповідачем не поставлено продукції, яка була оплачена позивачем, як передоплата.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач не виконав умови Договору в частині поставки продукції та повернення передоплати вартості товару у розмірі 77400 грн. 00 коп., факт виконання зобов`язань в повному обсязі за Договором відповідач належним чином не довів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 77400 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача за період з 23.02.2021 по 01.09.2021 суму 1215 грн. 07 коп. – 3 % річних, 3138 грн. 33 коп. – втрат від інфляції за період з березня 2021 по липень 2021.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що нарахування позивачем даних сум здійснювалось з період без врахування 60-ти денного строку на поставку, отже, судом здійснено перерахунок даних сум та встановлено, що сума 3 % річних за період з 26.04.2021 по 01.09.2021 складає 827 грн. 01 коп., а сума втрат від інфляції за період з травня 2021 по липень 2021 складає 1084 грн. 29 коп., що і підлягають стягненню з відповідача.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2 Договору встановлено, що за прострочення строку поставки Товару/партії Товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,5% від вартості невчасно поставленого Товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 20% вказаної вартості.

Позивачем нарахована неустойку в розмірі 25800 грн. за період з 26.04.2021 по 15.05.2021 та штраф в розмірі 51600 грн.

Суд встановив, що неустойка у розмірі 0,5% від вартості невчасно поставленого Товару за кожний день прострочення по своїй правовій природі є пенею, тому суд здійснив перерахунок даної суми неустойки у вигляді пені. За встановлений позивачем період з 26.04.2021 по 15.05.2021 сума неустойки у вигляді пені склала суму 482 грн. 42 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.

Сума штрафу в розмірі 20 % від вартості товару, що становить 51600 грн. передбачена договором, сторони обізнані з умовами договору, суд стягує дану суму з відповідача.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що за односторонню необгрунтовану відмову від виконання зобов`язання у вигляді штрафу 50% від вартості товару. Оскільки вартість не поставленого товару згідно специфікації становить: 258 000 грн. з ПДВ то 50% від цієї суми становить 129 000 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення сум штрафних санкції на 90 %, суд задовольняє його частково та зменшує суму штрафу, яка становить 129000 грн. до 100000 грн., в зв`язку з наступним.

Суд бере до уваги, що відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, той факт, що сума штрафу в розмірі 129000 грн. є завищеними, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, ступінь вини відповідача та приймаючи до уваги період невиконання свого зобов`язання, суд за своєю ініціативою зменшує суму штрафу до 100000 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Івано-Франківськ-гіпс” підлягають частковому задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом враховано, що при зменшенні неустойки витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241,248,252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Івано-Франківськ-гіпс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод нестандартного обладнання” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод нестандартного обладнання” (69035 м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 40484062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Івано-Франківськ-гіпс” (77422 Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Ямниця, вул. Яремчука, 2а/53, ідентифікаційний код юридичної особи 43632419) 77400 (сімдесят сім тисяч чотириста) грн. суму попередньої оплати, 827 (вісімсот двадцять сім) грн. 01 коп. 3 % річних, 1084 (одну тисячу вісімдесят чотири) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 42 коп. неустойки, 51600 (п`ятдесят одну тисячу шістсот) грн. штрафу, 100000 (сто тисяч) грн. штрафу за відмову від виконання зобов`язань, 3905 (три тисячі дев`ятсот п`ять) грн. 90 коп. судового збору. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 22.11.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.