Рішення № 101306821, 18.11.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.11.2021 Справа № 905/1550/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Вовк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Румікуб»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»

про: стягнення 24527,75грн, з яких: основна заборгованість - 21105,00грн, пеня - 1389,40грн, 3% річних - 366,00грн, інфляційні втрати - 1667,35грн,

за участю уповноважених представників сторін: від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

09.08.2021, шляхом направлення поштового відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю «Румікуб» (далі - ТОВ «Румікуб») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (далі - ПАТ «Енергомашспецсталь») про стягнення 24527,75грн, з яких: основна заборгованість - 21105,00грн, пеня - 1389,40грн, 3% річних - 366,00грн, інфляційні втрати - 1667,35грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання від 23.07.2020 №15/556 в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 21105,00грн, що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою суду від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1550/21; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі призначено на 14.09.2021 року.

Ухвалою від 14.09.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.10.2021, зобов`язано позивача відправити копію позовної заяви на адресу ПАТ «Енергомашспецсталь», а саме на: 84306, Донецька область, м.Краматорськ, докази надати суду, встановлено ПАТ«Енергомашспецсталь» додатковий строк на подачу до суду відзиву - 10 днів з моменту отримання копії позовної заяви.

Ухвалою від 05.10.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 19.10.2021.

19.10.2021 шляхом поштового направлення до суду від позивача надійшов лист, в якому останній надає докази надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою від 19.10.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.11.2021 до 10:00 год.

У судове засідання 18.11.2021 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені шляхом направлення ухвали суду від 19.10.2021 на електронні адреси: позивача «tov.rumikub@gmail.com», яка зазначена ним у позовній заяві, відповідача «CENTRAL@EMSS.DN.UA», згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та матеріалах справи, що підтверджується витягом з журналу обліку вихідної електронної пошти від 23.10.21 №04-19/5712, з огляду на зупинення розпорядженням керівництва Господарського суду Донецької області №33-р від 30.09.2021, у зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2021 рік та відсутністю знаків поштової оплати, з метою раціонального і цільового використання наявних Господарському суді Донецької області канцелярських товарів, з 01.10.2021 прийняття працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду.

Також, судом здійснено телефонограму за номером телефону позивача, вказаного ним в позовній заяві, однак зв`язок не встановлено, що підтверджується відповідною телефонограмою від 12.11.2021 №248926, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, з метою повідомлення сторін у справі про зміст ухвали суду від 19.10.2021, судом 15.11.2021 розміщено публікацію на офіційному сайті Господарського суду Донецької області в мережі Інтернет за веб-посиланням: https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/gromadyanam/povidomlenniz_dlia_

Окремо суд зазначає, що під час розгляду справи судом направлена ухвала суду від 25.08.2021 про відкриття провадження у справі на адресу місцезнаходження юридичної особи відповідача, та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду, вказана ухвала суду отримана відповідачем 31.08.2021. Відповідач під час розгляду справи наддав суду заяву від 01.09.2021 №17/542-1988 в якій фактично підтвердив факт отримання вказаної ухвали 31.08.2021, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність спору у суді.

Згідно приписів ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; (ч.3 ст.202 цього Кодексу).

Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція учасників процесу

ТОВ «Румікуб» в обґрунтування заявлених вимог зазначило, що позивач у листопаді 2020 на виконання умов договору постачання від 23.07.2020 №15/556 здійснив відповідачу поставку товару за видатковою накладною від 23.11.2020 №299 на загальну суму 21105,00грн. З урахуванням положень п.9.3. договору, відповідно до якого покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного в специфікаціях, відповідач, на виконання умов специфікації від 23.07.2020 №1 повинен був сплатити вартість товару протягом 14 днів з дати поставки, вказане зобов`язання відповідачем не виконано, відтак у останнього наявна заборгованість в розмірі 21105,00грн.

У зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання з оплати продукції, позивач нарахував штрафні санкції відповідно до п.10.5 договору у розмірі 1389,40грн та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 366,00грн, інфляційні втрати у розмірі 1667,35грн

Також, позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду копії: договору постачання №15/556 від 23.07.2020, специфікації №1 від 23.07.2020, скріншоту з електронної пошти від 05.07.2021 з переліком продукції для постачання, видаткової накладної №299 від 23.11.2020.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 20 Господарського кодексу України ( далі - ГК України), статті 4, 5, 12, 20, 27, 30, 161 - 164, 171, 172, 247 249 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 25.08.2021 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовну заяву - п`ятнадцять днів з дня вручення вказаної ухвали. Останній попереджений судом, що у разі відсутності відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішить справу за наявними матеріалами.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 25.08.2021 отримана представником відповідача 31.08.2021.

Таким чином, строк на подання відзиву на позовну заяву встановленого судом ухвалою суду від 25.08.2021 закінчився 15.09.2021.

Разом з тим, у заяві від 01.09.2021 №17/542-1988, яка надійшла на адресу суду, відповідач, зокрема, посилається на неотримання копії позовної заяви позивача, що унеможливлює його скористатися своїм правом на подання до суду заперечень, у зв`язку з чим просить суд зобов`язати позивача направити на його адресу копію позовної заяви, встановити відповідачу такий строк на подання відзиву, який дозволить після отримання позовної заяви підготувати його та відповідні докази.

Ухвалою суду від 14.09.2021 частково задоволено заяву відповідача від 01.09.2021 №17/542-1988; зобов`язано позивача відправити копію позовної заяви на адресу ПАТ «Енергомашспецсталь», а саме: 84306, Донецька область, м.Краматорськ, докази надати суду; встановлено ПАТ «Енергомашспецсталь» додатковий строк на подачу до суду відзиву - 10 днів з моменту отримання копії позовної заяви.

19.10.2021 шляхом направлення поштового відправлення від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу, а саме, фіскального чеку, поштової накладної та опису вкладення у цінний лист АТ «Укрпошта» поштового відправлення №4200009647663 від 29.09.2021

Згідно інформації щодо відстеження поштового відправлення №4200009647663, яка міститься на сайті АТ «Укрпошта», останнє вручене отримувачу 01.10.2021.

Таким чином, строк на подання відзиву на позовну заяву встановленого судом ухвалою суду від 14.09.2021 закінчився 11.10.2021.

Згідно ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач під час розгляду справи відзиву суду не надав, ніяким іншим способом своєї правової позиції за заявленим позовом не висловив, доказів на підтвердження поважності причин не можливості вчинення даних дій не надав, про факт наявності судового спору обізнаний, тому у порядку зазначених статей суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом

23.07.2020 між ТОВ «Румікуб» (Постачальник) та ПАТ «Енергомашспецсталь» (Покупець) укладено договір постачання №15/556 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає і оплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені Сто ронами в специфікаціях, є невід`ємною частиною цього договору.

Договір від 23.07.2020 №15/556 підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплений відтисками печаток підприємств.

Згідно з п.13.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підпи сання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє до 23.07.2022.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 ціна продукції вказується в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Загальна сума договору є величиною змінною і складається з суми всіх спе цифікацій, оформлених до цього договору, але не може перевищувати 100000,00грн без ПДВ, 20000,00грн. ПДВ, а всього 120000,00грн з урахуванням ПДВ.

Розділом 5 договору передбачено порядок поставки товару, зокрема, п.5.1 договору передбачено, що строки та умови постачання товару вказуються в Специфікаціях.

Умовами специфікацій сторони можуть передбачити постачання продукції на підставі відповідної заявки Покупця. У такому разі заявка на постачання продукції буде направлятися Покупцем на адресу Постачальника в електронному вигляді з e-mail ІНФОРМАЦІЯ_2 на e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 (п.п.5.1.1. договору).

У підпункті 5.1.2 договору Сторони погодили, що датою відправлення заявки буде вважатися дата, вказа на у скріншоті поштової програми Покупця, за допомогою якої направлена заявка. Нале жним доказом направлення заявки, буде вважатися скріншот поштової програми Покуп ця, за допомогою якої направлена заявка.

Сторони також визнають, що електронне листування, що здійснюється між ни ми з використанням вищевказаних поштових скриньок (e-mail) і зміст такої інформації, мають доказову силу і можуть використовуватися в якості письмового доказу при вирішенні суперечок (п.5.3.договору).

Датою постачання товару вважається дата його передачі Покупцеві Постачаль ником у встановленому в специфікаціях місці (п.5.2 договору).

Відповідно до п.6.1. договору, Постачальник зобов`язується надати Покупцю одночасно з продукцією наступні документи: а) рахунок; б) документ про якість; в) накладну (в накладній обов`язкове посилання на одержувача продукції); г) товарно-транспортну накладну.

Якщо на момент передачі продукції будь-які з вищевказаних документів відсутні, вони повинні бути надані протягом 2 календарних днів після передачі продукції.(п. 6.2 договору).

Дата переходу права власності є дата, проставлена представником Покупця в товарно-транспортній накладній (видатковій накладній), документом, що підтверджує такий перехід, є накладна (видаткова накладна) (п.6.3 договору).

Відповідно до п.п. 9.1. - 9.4. договору оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України. За домовленістю сторін можливі інші види розрахунків. Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного в специфікації. Датою оплати товару (продукції) вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Відповідно до п.10.5 договору, при несвоєчасній оплаті поставленої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення.

23.07.2020 сторонами підписано Специфікацію №1 на поставку продукції в загальній сумі 94500,00грн.

Вказаною специфікацією Сторони погодили умови поставки: строк оплати шляхом відстрочки платежу на 14 календарних днів з дати поставки; строк поставки продукціїї - 20 календарних днів після надіслання заявки з e-mail ІНФОРМАЦІЯ_2 Покупця на партію товару. Заявка на партію товару надсилається на e-mail Постачальника ІНФОРМАЦІЯ_1. Датою відправлення заявки є дата, вказана в скріншоті поштової програми Покупця, за допомогою якої надіслана заявка. Сторони також визнають, що електронне листування, що здійснюється між ни ми з використанням вищевказаних поштових скриньок (e-mail) і зміст такої інформації, мають доказову силу і можуть використовуватися в якості письмового доказу при вирішенні суперечок. Умови відвантажування: на умовах DDP Інкотермс 2010 склад перевізника Нової Пошти у місті Покупця. Перехід права власності настає після отримання продукції на склад Покупця.

Специфікація №1 від 23.07.2020 підписана представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплена відтисками печаток підприємств.

28.09.2020 в порядку передбаченому п.п.5.1.1. договору та Специфікацією №1 від 23.07.2020, від Вадима Литвинова з електронної адреси «ІНФОРМАЦІЯ_2» на електронну адресу «ІНФОРМАЦІЯ_1» направлено лист за темою «заявка на халати» з вкладенням у вигляді файлу «Цех. потребн. на 28.09.xls», що за своїм змістом є заявкою на постачання продукції («халат хлопчатобумажный (белый)» - мовою оригіналу).

Відповідно до видаткової накладної від 23.11.2020 №299 позивачем поставлено товар на загальну суму 21105,00грн.

Товар прийнято відповідачем, що засвідчено підписом на вказаній видатковій накладній представника відповідача - Литвинова (без зазначення ініціалів), підпис скріплено відтиском печатки підприємства відповідача.

Як стверджує позивач, відповідачем не виконано своїх грошових зобов`язань зі сплати поставленого товару, внаслідок чого у останнього наявна заборгованість з розмірі 21105,00грн.

Докази оплати заборгованості в сумі 21105,00грн в матеріалах справи відсутні.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань зі своєчасної та повної оплати за поставленої продукції, пені, 3% річних та інфляційних збитків.

За змістом частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Виходячи зі змісту договору, судом встановлено, що укладений між ТОВ «Румікуб» та ПАТ «Енсргомашспецсталь» за своєю природою є договором поставки.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що відповідно до вимог статті 181 Господарського кодексу України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами договору поставки щодо предмету договору, об`ємів поставки продукції та її якості, ціни та строків поставки. Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсним не визнаний.

За приписами частин першої, другої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, отримавши у встановленому договором порядку заявку щодо поставки продукції, на виконання умов договору відповідно до специфікації позивач поставив продукцію на загальну суму 21105,00грн, що підтверджується відповідним первісним документом, складеним внаслідок проведення господарської операції - видатковою накладною від 23.11.2020 №299.

Суд вважає видаткову накладну належним доказами на підтвердження поставки продукції, оскільки остання підписана представниками сторін без зауважень та застережень, скріплена відтисками печаток підприємств.

Накладна не містить безпосереднього посилання на договір, однак перелік продукції та її ідентифікаційні дані (розмір, зріст) відповідають умовами специфікації до договору та заявці.

Доказів на підтвердження того, що між сторонами наявні будь-які інші договірні правовідносини відносно поставки даного виду продукції (халати бавовняні) матеріали справи не містять.

Відповідач своїм правом на подання відзиву до суду не скористався, жодних заперечень відносно викладених обставин справи суду не надав, факт дотримання встановленого договором порядку поставки продукції, передачі документів у порядку п.6.1 договору або факт отримання продукції не спростував.

Суду інформації відносно наявності претензій щодо кількості та якості поставленої продукції при її прийнятті у порядку розділу 8 договору відповідачем не надано.

У п.п.9.1. - 9.4. договору сторони погодили, що оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України. За домовленістю сторін можливі інші види розрахунків. Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного в специфікації. Датою оплати товару (продукції) вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Специфікацією від 23.07.2020 №1 встановлений строк оплати шляхом відстрочки платежу на 14 календарних днів з дати поставки.

Матеріали справи не містять рахунку на сплату поставленої позивачем відповідачу продукції, тоді як умови п. 6.1 договору визначають обов`язок Постачальника передати Покупцю одночасно з продукцією,зокрема, рахунок.

Разом з тим, згідно порядку оплати, встановленого умовами Специфікації строк оплати вираховуються саме з дати поставки, при цьому згідно п. 6.3 договору датою переходу права власності на продукцію є дата, проставлена представником Покупця в товарно-транспортній накладній (видатковій накладній), документом, що підтверджує такий перехід, є накладна (видаткова накладна). Аналогічні умови містить Специфікація.

У даному випадку у графі «Отримав(ла)» видаткової накладної міститься підпис та печатка, дата відсутня, тому суд приходить до висновку, що дата складання вказаної накладної - 23.11.2020 - відповідає даті фактичного здійснення поставки. Іншого не доведено.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за поставлений товар, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплати отриманої продукції.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

З урахуванням наведено, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити поставлену продукцію за видатковою накладною від 23.11.2020 №299 до 07.12.2020 (включно).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов`язання по оплаті за поставлену продукцію за видатковою накладною від 23.11.2020 №299 бере початок з 08.12.2020.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за поставлену продукцію за видатковою накладною від 23.11.2020 №299 у розмірі 21105,00грн матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов`язань зі своєчасної та повної оплати поставленої позивачем продукції та встановленим наявність заборгованості Покупця перед Постачальником за договором постачання від 23.07.2020 №15/556 у розмірі 21105,00грн.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з ПАТ «Енсргомашспецсталь» суми основної заборгованості підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі в сумі 21105,00грн.

Предметом спору в даній справі також є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих ним інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

У випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме, норми статті 625 ЦК України.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Згідно розрахунку, зазначеного позивачем в позовній заяві, останнім нараховано до стягнення 3% річних на заборгованість в розмірі 21105,00грн за період з 09.12.2020 по 07.07.2021 на суму 366,00грн.

Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних на заборгованість за визначений період, судом встановлено останній здійснено позивачем методологічно правильно, однак арифметично невірно, згідно здійсненого судом за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН, розрахунку за вказаний позивачем період, сума 3% річних нарахованих на заборгованість в розмірі 21105,00грн становить 365,90грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних задовольняються частково в сумі 365,90грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Також, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат в загальному розмірі 1667,35грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19.

Згідно розрахунку, зазначеного позивачем в позовній заяві, останнім нараховано до стягнення інфляційні нарахування на заборгованість в розмірі 21105,00грн за період з 09.12.2020 по 07.07.2021 на суму 1667,35грн.

Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат нарахованих на заборгованість за визначені періоди, судом встановлено, що у своєму розрахунку позивач зазначає періоди нарахування в календарних датах, а не місяцях, як то передбачено законодавчо, однак з змісту розрахунку вбачається, що позивач застосовує індекси інфляції за період: грудень 2020 - червень 2021.

При цьому, суд вбачає, що розмір застосованих позивачем індексів фактично не відповідає встановленому розміру вказаних індексів, що містяться в відкритому доступі на офіційному сайті Міністерства фінансів України за посиланням https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/. Зокрема, позивач за квітень 2021 вказує індекс 101,7% - вірним є 100,7%, за червень 2021 - 100%, вірним є 100,2%.

Згідно здійсненого судом за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН розрахунку інфляційні втрати на заборгованість в розмірі 21105,00грн за період з грудня 2020 по червень 2021 становлять 1543,26грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат задовольняються частково в сумі 1543,26грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 1389,40грн за період з 09.12.2021 по 09.06.2021.

Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).

Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд зауважує, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Зі змісту пункту п.10.5 договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченного платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення.

Умови договору не містять особливостей щодо визначення періоду нарахування пені, як наслідок, слід застосовувати приписи ч.6 ст. 232 ГК України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, законом передбачено нарахування пені починаючи від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, протягом шести місяців.

Згідно ч.4 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, кінець періоду нарахування вираховується шляхом арифметичного плюсування шести місяців до дати початку та не переводиться у календарні дні.

Як вбачається з наданого позивачем у позовній заяві розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором, позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану на заборгованість в розмірі 21105,00грн за період з 09.12.2021 по 09.06.2021.

Контррозрахунок відсутній.

Враховуючи, встановлений приписами ч.6 ст. 232 ГК України спеціальний шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання від дня коли зобов`язання мало бути виконано, встановлений судом строк виконання зобов`язання 07.12.2020 включно, тобто прострочка має місце з 08.12.2020, суд встановив, що позивач має право на нарахування пені на заборгованість в сумі 21105,00грн за період з 08.12.2020 по 08.06.2021.

Водночас, згідно п.7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19» від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

В подальшому, Кабінетом Міністрів України було винесено ряд постанов, а саме - постанови № 239 від 25.03.2020, № 392 від 20.05.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020 та № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, відповідно до яких термін карантину неодноразово подовжувався та станом на момент розгляду даної справи термін карантину продовжено до 31 грудня 2021 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно визначено шестимісячний строк нарахування пені до 09.06.2021, вірно - до 08.06.2021, однак період, визначений позивачем, охоплюється дією карантину на території України, тому суд вважає, що строк визначений ч.6 ст. 232 ГК України, є продовженим в силу п.7 Прикінцевих положень ГК України та позивач має право на нарахування пені на заборгованість до 09.06.2021 включно.

Згідно здійсненого судом розрахунку з огляду на встановлення у договорі, що сума пені не може бути більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, нарахована пеня на заборгованість в розмірі 21105,00грн за період з 09.12.2020 по 09.06.2021 становить 1388,63грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення пені задовольняються частково в сумі 1388,63грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2258,44грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Румікуб» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення 24527,75грн, з яких: основна заборгованість - 21105,00грн, пеня - 1389,40грн, 3% річних - 366,00грн, інфляційні втрати - 1667,35грн- задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (адреса місцезнаходження: 84306, Донецька обл., місто Краматорськ, ПАТ «Енергомашспецсталь»; код ЄДРПОУ: 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Румікуб» (адреса місцезнаходження: 42006, Сумська обл., місто Ромни, вулиця Прокопенка, будинок 106; код ЄДРПОУ: 38976418) 24402,79грн, з яких: основна заборгованість - 21105,00грн, пеня - 1388,63грн, 3% річних - 365,90грн, інфляційні втрати - 1543,26грн, судовий збір - 2258,44грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 18.11.2021.

Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2021.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова