Рішення № 101306519, 23.11.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 листопада 2021 року Справа № 903/804/21

Господарський суд Волинської області у складі

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання – Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: Білецька Н.С. – договір про надання правової (правничої) допомоги №5 від 25.01.2021, довіреність від 01.12.2020

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в режимі відеоконференції справу №903/804/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агро” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія Старосілля” про стягнення 123840,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агро” надіслало на адресу суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія Старосілля” про стягнення 123840,54 грн. збитків.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою суду від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ухвалу суду отримав 08.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №4560500209240 (а.с.50).

Строк для подання відзиву - до 25.10.2021 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Протокольною ухвалою від 02.11.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 23.11.2021 о 10:45 год.

Ухвалою від 02.11.2021 повідомлено ТОВ «Мрія Старосілля» про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 23.11.2021 о 10:45 год.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просять позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату призначення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №4560500212314 (а.с.59).

Оскільки неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» (по договору - Покупець, надалі за текстом - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» (по договору - продавець, надалі за тестом - Відповідач) укладено договір №3/19/СГП-ВЛ поставки сільськогосподарської продукції на умовах FCA (надалі – Договір, а.с.5-7).

Згідно п.1.1. договору Продавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцеві продукцію власного виробництва (надалі — Товар, Продукція), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цю продукцію.

Під продукцією в цьому Договорі розуміється передбачена в специфікаціях (Додатках) до цього договору Сільськогосподарська продукція, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. договору, товар поставляється на умовах FCA ( Інкотермс 2010) у відповідності до специфікацій.

Товар передається Покупцю з додатком товаросупровідної документації:

- Рахунок-фактура, з зазначенням ціни одиниці товару і виділенням окремим рядком суми ПДВ.

- Податкова накладна (у вигляді електронної реєстрації в порядку ст.201 ПКУ) - Видаткова накладна,

- Товарно-транспортна накладна.

- Копія Довідки ЄДРПОУ (остання) (п.2.5. договору).

Згідно п.4.3 договору, для одержання оплати за цим Договором Продавець зобов`язаний надати Покупцеві (наступну документацію:

а) рахунок на оплату;

б) видаткова накладна «а відповідну кількість Товару;

в) податкову накладну, належним чином оформлену у відповідності до правил, які і встановлені п.201.1 Податкового Кодексу України, та зареєстровану в Єдиному реєстрі і податкових накладних через систему електронного документообігу в момент першої події (отримання коштів або переоформлення/відвантаження Товару) протягом 1 (одного) робочого дня з дати першої події;

г) перелік документів, зазначених в п. 3.1.4 Договору.

У відповідності до п.5.4 договору, сторона, що порушила цей Договір, зобов`язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням, незалежно від вжиття іншою Стороною будь-яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшення збитків, окрім випадків коли остання своїм винним (умисним або необережним) діянням (дією чи бездіяльністю) сприяла виникненню або збільшенню збитків.

Сторонами 13.09.2019, 23.09.2019, 16.10.2019, 21.11.2019, 22.11.2019, 02.12.2019, 09.12.2012 підписані специфікації до договору №3/19/СПГ-ВЛ від 13.09.2019 (а.с.8-14).

На виконання умов вказаного Договору Відповідач здійснив поставку сільськогосподарської продукції Позивачу на суму 1475635,53 грн., в т.ч.: податок на додану вартість в розмірі 20% - 245939,26 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: №23 від 13.09.2019 на суму 377330,63 грн., №24 від 23.09.2019 на суму 164101,55 грн., №28 від 16.10.2019 на суму 191160,12 грн., №32 від 21.11.2019 на суму 269500,14 грн., №33 від 22.11.2019 на суму 310765,00 грн., №РН-0000034 від 02.12.2019 на суму 73843,04 грн., №35 від 10.12.2019 на суму 88935,05 грн. (а.с.15-21).

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем були складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні №2 від 13.09.2019, №6 від 23.09.2019, №5 від 16.10.2019, №7 від 16.09.2019 на суму 122098,72 грн. (а.с.22-25).

При цьому, відповідач не зареєстрував податкові накладні на загальну суму ПДВ 123840,54 грн. по Договору поставки № 3/19/СГП-ВЛ від 13.09.2019.

12.11.2020 позивач надіслав відповідачу попередження № 334 з вимогою проведення реєстрації ПН на загальну суму ПДВ 123840,54 грн. (а.с.26), а 19.11.2020 до органу Державної податкової служби було подано Заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначені обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) (а.с.27), але станом на дату звернення до суду відповідачем так і не було зареєстровані ПН на загальну суму 123840,54 грн.

Пунктами 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг продавець зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата зарахування коштів від покупця/замовника, як оплата послуг, або дата постачання послуг, в залежності від того, яка подія відбулася раніше (п. 187.1 ст. 187 ПКУ).

Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати Додатку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні "і що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Пунктом 201.10 ПКУ (абз. 14) визначено, що реєстрація ПН та/або розрахунків коригування до ПН у ЄРПН повинна здійснюватися в ям граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отриманій такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

За п. 187.1. ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки уі банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платникам податку по п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як слідує з матеріалів справи, в порушення вищевказаних вимог закону Відповідач не здійснив реєстрацію податкових накладних згідно видаткових накладних №32 від 21.11.2019, №33 від 22.11.2019, №34 від 02.12.2019, №35 від 10.12.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно абз. 2, 3, 19 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником послуг, є для покупця таких послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації продавцем послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п. 14.1.181 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно приписів ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Грошовим вираженням шкоди є збитки, до складу яких згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання;

- наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою;

- вина боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення п. 201.1 ст. 201, абз. 1, 14 п. 201.10 ст. 210 ПК України, Відповідач не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкові накладні за товар, поставлений Позивачу згідно видаткових накладних №32 від 21.11.2019, №33 від 22.11.2019, №34 від 02.12.2019, №35 від 10.12.2019.

Внаслідок чого Позивач позбавлений права на включення податку на додану вартість в розмірі 123840,54 грн.

Таким чином, сума податку на додану вартість в розмірі 123840,54 грн., що не включена до податкового кредиту Позивача внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН, є його збитками.

Протиправна поведінка Відповідач, який порушив зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, полягає в тому, що він знав про те, що він порушив зобов`язання, не повідомив про це Відповідача та прийняв жодної дії щоб уникнути цих збитків чи відшкодувати їх в добровільному порядку.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою Відповідача та збитками полягає в тому, у зв`язку з бездіяльністю відповідача позивач не отримав податковий кредит на суму 123840,54 грн. і в інший спосіб, ніж як реєстрації Відповідачем відповідних ПН в ЄРПН, отримати цей податковий кредит не представляється за можливе.

Вина Відповідача у формі грубої необережності, яка полягає в тому, що Відповідач не вжив всіх залежних від нього заходів, щодо належного виконання зобов`язання.

Правомірність застосування відповідальності до постачальників за порушення порядку складання та реєстрації податкових накладних шляхом відшкодування збитків підтверджується численними судовими рішеннями, а саме: Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.06.2018 у справі № 920/1190/16, Постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018. у справі № 908/76/18.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 123840,54 грн. збитків підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія Старосілля” (вул.Шкільна, 74, с.Боратин, Луцький р-н, Волинська обл., 45605, код ЄДРПОУ 38768183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агро” (вул.Промислова,20, м.Обухів, Київська обл., 08702, код ЄДРПОУ 36348550) збитки в розмірі 123840,54 грн. (сто двадцять три тисячі вісімсот сорок гривень п`ятдесят чотири копійки) та 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.11.2021.

Суддя І. О. Гарбар