Ухвала суду № 101305182, 11.11.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа 752/20127/21

провадження № 2/752/8678/21

УХВАЛА

11.11.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін повторне клопотання представника позивача про витребування доказів від 10.11.2021 року, подане в рамках розгляду справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Берті» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Рідна», Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Міністерство юстиції України, Приватне акціонерне товариство «Азовкабель» про стягнення шкоди, завданою бездіяльністю, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Берті» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Рідна», Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Міністерство юстиції України, Приватне акціонерне товариство «Азовкабель» про стягнення шкоди, завданою бездіяльністю.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.08.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10.11.2021 року до суду від представника позивача надійшло повторне клопотання про витребування доказів у справі, а саме: інформацію від банківських установ щодо ПрАТ «Азовкабель». В обґрунтування повторного клопотання зазначено, що ухвалою суду від 28.09.2021 року у даній справі в задоволенні аналогічного клопотання про витребування доказів із банківських установ щодо ПрАТ «Азовкабель», подане позивачем у вересні 2021 року, - було відмовлено. Однак, відповідач вважає за необхідне подати повторне клопотання про витребування доказів щодо вказаного товариства, посилаючись на те, що наявність банківської таємниці і є об`єктивною неможливістю отримання необхідних доказів, та, на думку позивача, те, що товариство не звернулось до банку із заявою, в якій просило б надати запитувану інформацію і не отримало від банку лист, де була б зазначена відмова з посиланням на банківську таємницю, не свідчить про те, що позивачем не дотримані вимоги ЦПК України. Оскільки запитувані докази необхідні для реалізації позивачем права стягнути значно більші збитки, а відтак позивач вимушений звернутися до суду із даним клопотанням повторно.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання слід залишити без розгляду за наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.09.2021 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів у справі, а саме: інформацію від банківських установ щодо ПрАТ «Азовкабель».

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2021 року, у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів у даній справі, було відмовлено.

Із мотивувальної частини зазначеної ухвали суду вбачається, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на те, що стороною позивача не надано суду доказів, які б вказували на те, що у позивача виникли складнощі в отриманні від банківських установ доказів, та позивачем вживались дієві заходи щодо отримання відповідних доказів, та те, що стороною позивача не доведено та достатньо не обґрунтовано необхідність та доцільність витребування цих доказів з огляду на предмет та підстави позову.

Разом з тим, в стороною відповідача повторно було подано клопотання про витребування доказів а саме: інформацію від банківських установ щодо ПрАТ «Азовкабель», із посиланням на те, що наявність банківської таємниці і є об`єктивною неможливістю отримання необхідних доказів, та, на думку позивача, те, що товариство не звернулось до банку із заявою, в якій просило б надати запитувану інформацію і не отримало від банку лист, де була б зазначена відмова з посиланням на банківську таємницю, не свідчить про те, що позивачем не дотримані вимоги ЦПК України.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду повторного клопотання сторони відповідача про витребування доказів, суд приймає до уваги те, що у відповідності до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

У відповідності до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до принципу 2 Рекомендацій № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 367 засіданні заступників міністрів 28 лютого 1984 року, коли в ході судового провадження сторона поводиться недобросовісно і явно зловживає процедурою з очевидною метою затягти провадження, суд має бути наділений повноваженнями або невідкладно винести рішення по суті справи, або застосувати санкції, такі як накладення штрафу, відшкодування завданих збитків або позбавлення права на процесуальну дію; в особливих випадках суд має бути у змозі стягнути судові витрати з адвоката.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Зацікавлена особа має лише демонструвати належне виконання всіх процесуальних заходів, які її стосуються з метою запобігання затримок, і отримання доступу до заходів національного законодавства щодо скорочення проваджень (рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07 липня 1989 року, заява № 11681/85, § 35).

За приписами пункту 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що судом вирішувались подане стороною відповідача клопотання у відповідності до вимог закону, наведені обставини в обґрунтування повторного клопотання сторони позивача не спростовують наведених висновків в ухвалі суду, яка була постановлена за результатами розгляду первісного клопотання сторони позивача про витребування доказів.

Враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, зважаючи на процесуальну поведінку сторони відповідача, та на те, що сторона відповідача мала можливість заявити відповідне клопотання про витребування доказів із наведенням всіх доводів, обгрунтувань та наданням відповідних доказів складнощів в їх отриманні, - до розгляду першого клопотання про витребування доказів, а тому суд вважає, що сторона відповідача своїми діями не дає можливим вирішити пред`явлені позовні вимоги у встановлений законом строк, зловживає своїми процесуальними правами шляхом затягування процесу.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги розумні строки розгляду справ, суд розцінює подання стороною відповідача повторного клопотання про витрубування доказів, як зловживання процесуальними правами, а тому вважає, що повторне клопотання слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 13, 43, 44, 84, 91-93, 120, 141, 209-210, 258, 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

повторне клопотання представника позивача про витребування доказів від 10.11.2021 року, подане в рамках розгляду справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Берті» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Рідна», Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Міністерство юстиції України, Приватне акціонерне товариство «Азовкабель» про стягнення шкоди, завданою бездіяльністю, - залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.П. Чередніченко