Рішення № 101303528, 03.11.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5612/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«03» листопада 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого – судді Кавацюка В.І.

при секретарі Назаркевич Ю.В.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач ТОВ «ФК «АЛАНД»

треті особи приватний нотаріус Житомирського міського

нотаріального округу Горай О.С.

приватний виконавець виконавчого округу

Львівської області Пиць А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Аланд», третіх осіб – приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ТОВ «ФК «Аланд», третіх осіб – приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог позивач зазначила про те, що 12 серпня 2013 року вона отримала кредитну картку АТ «Дельта Банк», заповнивши анкету, в якій кредитний ліміт визначено у розмірі 15000 грн. строком на 364 дні. Жодного письмового кредитного договору, а тим більше в нотаріальній формі, вона не укладала. Таким чином договір припинив свою дію 11.08.2014 року.

Несподівано через 6,5 років у лютому 2021 року вона отримала постанову від 18.01.2021 р. приватного виконавця Пиця А.А. про відкриття виконавчого провадження №64182894 на виконання виконавчого напису №45189 від 08.09.2020 р., також постанову звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 9.02.2021, постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

З оспорюваного виконавчого напису вбачається, що 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. оформлено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №45189 щодо стягнення з неї начебто безспірної заборгованості за період з 11.08.2020 по 17.08.2020 у розмірі 18942.18 грн, у тому числі: заборгованість по кредиту – 16491,19 грн; нараховані проценти – 2450,99 грн; додатково з неї стягнуто 500 грн плати за вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон України «Про нотаріат») учинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 Закону України «Про нотаріат» та гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 ( далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів (Постанова КМУ від 29 червня 1999 р. № 1172). При чому Розділ «Стягнення з фізичних осіб податкової заборгованості» втратив чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1602 від 29.11.2001, тобто у кредитних відносинах виконавчі написи нотаріуса не вчиняються.

У ст.88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус учиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше ніж 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше ніж рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.

Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами України містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пп.1, 3 гл.16 розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата й місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

У відповідності до Постанові Верховного Суду від 28.08.2019 року (справа № 419/3259/12) для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 29.03.2019 у цивільній справі №137/1666/16-ц.

Крім цього, позивач зазначає, що не згідна із виконавчим написом нотаріуса з тих причин, що вона не укладала жодного кредитного договору з відповідачем, зокрема письмовій нотаріальній формі, заборгованість є спірною та минув строк позовної давності.

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість

Згідно з ст. 88 Закону «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з абз. 1 підп. 2.3 п. 2 гл. 16 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Згідно з абз. 3 підп. 3.1 п. 3 гл. 16 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Нотаріус в оспорюваному виконавчому написі посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Перелік документів, затверджений даною Постановою містить розділ 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, відповідно до якого «Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»

Однак даний розділ був доповнений Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 і дана Постанова в частині іпотечних договорів (Розділ 1-1 та в частині кредитних договорів – Розділ 2 визнана незаконною та нечинною (Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/20084/14 від 20.03.2015, Постанова Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22.02.2017, Ухвала ВАСУ від 1.11.2017 р)).

Зазначає, що жодний кредитний договір нею не підписувався (отже, оригіналу не існує), відповідно нотаріальна форма кредитного договору стягувачем нотаріусу не подана, підстав для оформлення виконавчого напису в нотаріуса не було, а оформивши даний виконавчий напис, нотаріус діяв свавільно, порушуючи вимоги законодавства та її права та інтереси.

Також вказує на те, що оскільки письмового кредитного договору вона з відповідачем не укладала, то стягнення з неї відсотків з значному розмірі також не відповідає вимогам Закону. Їй не зрозуміло чому саме стягнуто за період 11-17.02.2020 року та як могли за 7 днів нарости відсотки у такому розмірі.

Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, вказала, що надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. В даній Постанові Верховний Суд зауважує, що «пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «Приват банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 року N39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача».

Відповідно до п. 1.9. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного Банку України від 12 листопада 2003 року N 492 договір банківського рахунку укладається в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис.

Таким чином, нарахований банком розмір заборгованості є завищеним, а тому спірним. По даному «боргу» банк міг стягувати лише тіло боргу, натомість їй безпідставно нараховано відсотки у значному розмірі.

Відповідач – ТОВ «ФК «Аланд» є фінансовою установою, основними видами діяльності якої є надання інших фінансових послуг (Інші види грошового посередництва), фінансовий лізинг, інші види кредитування, а тому – останній міг, повинен був знати та знав вимоги законодавства в даній сфері, а отже звертаючись за виконавчим написом нотаріуса та подаючи до приватного виконавця діяв незаконно та недобросовісно.

Також зазначає, що борг стягнуто за межами строку позовної давності, що також є незаконно.

У Постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 Верховний Суд України зазначив, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У Постанові від 23.01.2018 у справі № 310/9293/15 (провадження № 61-154св18) Верховний Суд України зазначив що з огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зазначає, що приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. діючи недобросовісно вказав як начебто її адресу: АДРЕСА_1 . Вона ніколи за цією адресою не проживала та не була там. За даними гугл-карти там знаходяться руїни нежитлового будинку.

Щодо особи нотаріуса Горая О.С., то він відомий тим, що за 2020 рік вчинив 115 445 виконавчих написів на кредитних договорах у простій письмовій формі навіть на лікарняному за період з 12.10.2020 по 12.11.2020, нотаріус Горай О. вчинив 1278 написів. На даний час по даному нотаріусу розслідується ряд кримінальних проваджень, Наказом міністра юстиції даному нотаріусу свідоцтво анульоване за численні грубі порушення вимог законодавства при вчиненні нотаріальних дій.

На підставі викладеного, просить позов задовольнити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, та її представник ОСОБА_2 подав заяву про згоду на розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Аланд» в судове засідання не з`явився повторно, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Треті особи, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. та приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. в судові засідання жодного разу не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи.

У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання 03 листопада 2021 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. був вчинений та зареєстрований в реєстрі за № 45189 виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованість за кредитним договором № 004-13087-120813 від 12 серпня 2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Аланд» за період з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року у сумі 18 942,18 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 16 491,19 гривень, прострочена заборгованість за несплаченими відсотками 2 450,99 гривень. За вчинення виконавчого напису отримано плати з ТОВ «ФК «Аланд» у розмірі 500 гривень. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача згідно виконавчого напису складає 19 442,18 гривень.

На підставі вищевказаного виконавчого напису 18 січня 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. відкрито виконавче провадження №64182894 та 09 лютого 2021 року останнім звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.

В п.п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно з п. 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б)документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої Палати Верховного Суду України від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «КБ «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 08.09.2020 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

У разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 08.09.2020 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, вчинив виконавчий напис поза межами встановлених ст.88 Закону України «Про нотаріат» строків, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, згідно з позицією Верховного Суду України, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Аланд», третіх осіб – приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає до виконання виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горайєм Олегом Станіславовичем 08 вересня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 45189, щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за кредитним договором № 004-13087-120813 від 12 серпня 2013 року в розмірі 19 442,18 грн. (дев`ятнадцять тисяч чотириста сорок дві гривні вісімнадцять копійок).

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» в доход держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», ЄДРПОУ 46642578, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 14, офіс 301;

треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, ІПН НОМЕР_2 , адреса: 10008, Житомирська область, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35;

приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, адреса: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 2а.

Суддя В. І. Кавацюк