Вирок № 101303353, 17.11.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8547/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 року м.Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Лелик О.М.,

розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141380000056 від 02 вересня 2021 року щодо обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, працездатного, не працевлаштованого, раніше судимого, останній раз вироком Залізничного районного суду м. Львова від 29.07.2021 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

за участю прокурора Грецко О.І.,

захисника адвоката Сибаля О.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 26 серпня 2021 року приблизно о 17:45 год., перебуваючи у торговому залі магазину «Близенько» ПП « Мкрежа-Сервіс Львів», код ЄДРПОУ 33617918, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка,14, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу із прилавку торгового залу магазину викрав філе індика «Сяйвір», вагою 1кг, вартістю 139,60 гривень без ПДВ, ікру «Шаланда Лососева Зерниста червона», вагою 100 гр., вартістю 188,10 гривень без ПДВ, загальною вартістю 327,70 гривень без ПДВ, які помістив у свій рюкзак чорного кольору з зеленими вставками.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що він підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті. Він дійсно здійсним крадіжку зазначених продуктів та в подалшому продав за пів ціни, а кошти використав на ласні потреби. Вже більше місяця він працевлаштований тане вичнє правопорушень. Просить його суворо не карати, оскільки він щиро кається.

Представник потерпілого Шолок І.М., який діє на підставі довіреності від 31.12.2020 /арк.спр.20,21/, 05.10.2021 подав заяву про розгляд справи без участі представника потерпілого.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого, а також доказами що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об`єктивно стверджується визнавальними показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 , зібраними та дослідженими в ході судового розгляду доказами та його дії необхідно вірно кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України за ознакою - таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинено повторно.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України повністю та об`єктивно доведена.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засу- дженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у криміналь- ному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.

Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, про те, що він є особою молодого віку, у лікарів нарколога і психіатра на обліку не перебуває, притягувався до кримінальної відповідальності та вчинення ним злочину через незначний проміжок часу після постановлення вироку Залізничним районним судом м.Львова від 29.07.2021 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт, який ОСОБА_2 не виконано, громадські роботи нре відпрацьовані, на шлях виправлення не став.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає і такі не зазначені в обвинувальному акті.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання в межах санкції частини 2 статті 185 КК України у виді арешту.

Врахоючи те, що ОСОБА_1 вчинив новий злочин до повного відбуття покарання, призначеного вироком Залізничного районного суду Львівської області від 29 липня 2021року у виді 80 годин громадських робіт, тому покарання йому потрібно призначити з застосуванням ст.71 КК України і на підставі ч.1 ст.72 КК України менш суворий вид покарання громадські роботи перевести в більш суворий арешт, виходячи зі співвідношення, що одному дню арешту відповідають всім годин громадських робіт.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Питання речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Керуючись ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити обвинуваченому покарання у виді арешту на строк 3 (три) місяці.

На підставі ст. 71 КК України до новообраного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Залізничного районного суду м.Львова від 29 липня 2021 року у виді 80 години громадських робіт, та виходячи зі встановленого ч.1 ст.72 КК України співвідношення покарань остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) місяців 3 (три) дні арешту.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 - не обирався.

Речовий доказ, визнаний постановою про визнання речових доказів від 03.09.2021 слідчого СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області Васильєвої С.М., а саме: рюкзак темного кольору з салатовими вставками, який міститься в поліетиленовому пакеті - повернути власнику ОСОБА_1 .

Речовий доказ, визнаний постановою про визнання речових доказів від 03.09.2021 слідчого СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області Васильєвої С.М., а саме: DVD-R диск, який міститься у паперовому конверті білого кольору - залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя П. С. Невойт