Рішення № 101303262, 22.11.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/848/21

Провадження №2/443/1097/21

РІШЕННЯ

іменем України

22 листопада 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради Львівської області про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ходорівської міської ради Львівської області, у якому просить визнати за нею право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її сестра - ОСОБА_2 , після смерті якої позивач звернулася до Жидачівської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини на своє ім`я, однак, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, який знаходиться у АДРЕСА_1 . Відтак, позивачка змушена звертатися до суду із вказаним позовом з метою захисту своїх майнових прав.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 11.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 22.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Крім того, в порядку витребування доказів зобов`язано Жидачівську державну нотаріальну контору в особі завідувача в строк до 20 жовтня 2021 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінал спадкової справи №237/2020, яка заводилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.10.2021 року завідувачем Жидачівської державної нотаріальної контори Матусеком В.В. надіслано копію спадкової справи №237/2020, яка була заведена Жидачівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач та її представник позивача в судове засідання не з`явилися, однак від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності позивача, позовні вимоги просить задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав відзив на позовну заяву, згідно якої повідомляє про відсутність на час розгляду даної справи у суді інформації, яка була б підставою щодо заперечення позовних вимог, а також просить проводити розгляд справи без його участі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла сестра позивачки - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 (а.с.10).

Згідно довідки КП «Ходорівської УКГ»№335 від 20.07.2020 року, ОСОБА_2 до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею по вищевказаній адресі зареєстрованих осіб не було (а.с.85).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла сестра позивачки - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4 (а.с.45).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Серія НОМЕР_5 , її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.6).

Згідно посвідки про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 Серії НОМЕР_6 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , Серія НОМЕР_7 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с.8).

Як видно з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, 09.05.1964 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.90).

Згідно свідоцтва про одруження Серіїї НОМЕР_8 , 11.01.1986 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с.9).

Також в матеріалах справи наявне свідоцтво про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_9 , про те, що 11.12.2001 року шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №152. Після реєстрації розірвання шлюбу присвоюється прізвище йому « ОСОБА_16 », їй « ОСОБА_17 » (а.с.12).

Предметом спору у даній справі є житловий будинок по АДРЕСА_1 , у якому була зареєстрована та проживала ОСОБА_2 та яка фактично прийняла вказаний будинок у спадок після матері - ОСОБА_7 , оскільки постійно проживала у вказаному будинку, а відтак у відповідності до ст. 549 ЦК УРСР (чинної на момент відкриття спадщини) визнається такою, що спадщину прийняла, однак юридично не оформила.

Факт належності вказаного будинку ОСОБА_7 на праві власності підтверджується такими доказами:

-ухвалою Ходорівського районного суду Дрогобицької області від 30.10.1954 року, відповідно до якої визнано право власності на будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_7 (а.с.97);

-висновком на реєстрацію домоволодіння виконавчого комітету Ходорівської міської ради від 1955 року, з якого видно, що будинковолодіння, яке розташоване по АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_7 (а.с.98);

-копією інвентаризаційної справи №2/с, з якої вбачається, що власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 (а.с.99-100).

Відповідно до рішення Ходорівської міської ради №159 від 29.10.2015 року про затвердження перейменованого списку вулиць (стара і нова назва) м.Ходорова, вул.Котовського перейменовано на вул. Коновальця (а.с.102-104).

З метою оформлення права власності на спадкове майно, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва.

Однак, постановою завідувача Жидачівською ДНК Матусека В.В. №135/02-31 від 13.04.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.14).

З матеріалів спадкової справи №237/2020, яка заводилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , видно, що із заявою про прийняття спадщини звернулася лише її сестра - ОСОБА_1 (а.с. 79).

Крім того, в матеріалах даної спадкової справи наявна заява ОСОБА_5 , згідно якої остання повідомила, що спадщини, яка належить їй за законом вона не приймає, на її оформлення не претендує та відмовляється від належної їй частки за законом в користь ОСОБА_1 (а.с.81).

Відповідно до положень ст. ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч.1 ст.1273 ЦК України).

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною (ч.5 ст.1273 ЦК України).

Згідно ч.6 ст.1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Крім того, згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно роз`яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо нерухомого майна - житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_7 , що підтверджено наявними у справі доказами, які перелічені вище.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з-за відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відсутність у позивача правовстановлюючого документу на вказане вище нерухоме майно, що фактично належало померлій ОСОБА_2 в порядку спадкування після ОСОБА_7 , перешкоджає їй в реалізації спадкових прав, зокрема оформленню спадщини нотаріусом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І Сливка