Рішення № 101302498, 23.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 р. Справа№200/11130/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкове повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкове повідомлення-рішення за неподання податкових рахунків з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І та IV квартали 2018 року, І та IV квартали 2019 року № 17/05-99-04-07 від 18 березня 2021 року на суму штрафу 12240,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що податковим органом неправомірно застосовано до підприємства штрафні санкції за неподання податкових декларацій з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Позивачем в адміністративному порядку було оскаржено спірне рішення, однак висновки акту камеральної перевірки залишено без змін. Позивач зазначає, що у відповідності до Указу Президента України від 14.04.2014 №405/2014, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”, Розпоряджень КМУ від 30.10.2014 №1053-р та від 02.12.2015 №1275-р, Підприємством отримано Сертифікати Торгово-промислової палати України, якими засвідчено настання форс-мажорних обставин з 10.06.2014 при дотриманні норм законодавчих актів України та здійсненні господарської діяльності на території Донецької області. Вважає, що сертифікат Торгово-промислової палати України є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань.

12 жовтня 2021 року на адресу суду, засобами електронного зв`язку, надійшов відзив на адміністративний позов зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що в ході камеральної перевірки податковим органом встановлено неподання позивачем податкових декларацій з рентної плати (розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин) за І-ІV квартали 2018 року, І-ІV квартали 2019 року та І-ІV квартали 2020 року та складено акт № 12/05-99-04-07/00191678. На підставі Акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції у розмірі 12240,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку ,проте рішенням про результати розгляду скарги залишено дану скаргу без розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви: десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 27 вересня 2021 року відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено ха правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” (ідентифікаційний код 00191678) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває. Місцезнаходження юридичної особи: Донецька область, м. Маріуполь, вул.. К. Лібкнехта, б. 177А.

Відповідач - Головне управління ДПС Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Головним державним ревізором-інспектором Краматорського відділу податків і зборів з юридичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування юридичних осіб Головного управління ДПС у Донецькій області на підставі пп.19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 19-1.1.2 п.19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 та п. 75.1 ст. 75, ст.. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань своєчасного подання податкових декларацій з рентної плати (розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин) за за І-ІV квартали 2018 року, І-ІV квартали 2019 року та І-ІV квартали 2020 року КП «Компанія «Вода Донбасу», за результатами якої складено акт від 02.03.2021 року № 12/05-99-04-07/00191678.

В ході проведення перевірок контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 252.23 ст. 252, п. 255.12 ст. 255, п. 257.1 ст. 257, п. 257.2 ст. 257, п.п. 257.3.2 п. 257.3 ст. 257, 5.5.257.3.4 п. 257.3 ст. 257, п.п. 258.1.1 п. 258.1 ст. 258 Податкового кодексу України, а саме неподання декларації з рентної плати (розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин) за за І-ІV квартали 2018 року, І-ІV квартали 2019 року та І-ІV квартали 2020 року.

Вказаний акт був направлений на адрес позивача та отриманий 09.03.2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

18 березня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки № 12/05-99-04-07/00191678 від 02.03.2021 року, за порушення п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 252.23 ст. 252, п. 255.12 ст. 255, п. 257.1 ст. 257, п. 257.2 ст. 257, п.п. 257.3.2 п. 257.3 ст. 257, 5.5.257.3.4 п. 257.3 ст. 257, п.п. 258.1.1 п. 258.1 ст. 258 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми “ПС” № 17/05-99-04-07, яким до Позивача застосовано штрафні санкції на суму 12240,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу позивача та отримано 24.03.2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Не погодившись з податковим рішенням, позивач 07.04.2021 року направив скаргу на рішення.

Рішенням ДПС України від 01.07.2021 року № 14764/6/99-00-06-03-01-06 податкове повідомлення-рішення від 18.03.2021 року № 17/05-99-04-07 залишено без змін.

Позивач отримав сертифікати (висновок) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 1735 від 25.11.2014 та № 1736 від 25.11.2014, якими відповідно до пп. 100.4, 100.5 ст. 100 та пп. 102.6-102.7 ст. 102 Податкового кодексу України позивачу засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подання податкової звітності та які стосуються оправлення та сплати податкових обов`язкових платежів; також зазначено, що на момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Спірним у цій справі є питання правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за вчинені правопорушення за не подання податкових рахунків з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Спірним питанням даного позову є правомірність нарахування Позивачу штрафних санкцій за неподання податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води. Підпунктом 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 47.1 ст. 47 ПК України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить.

За приписами п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з вимогами п. 49.2 цієї статті, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Пунктом 257.3.4 ст. 257 ПК України визначено, що платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки, з рентної плати за спеціальне використання води - за місцем податкової реєстрації.

Відповідно до п. 258.1.1 ст. 258 ПК України, на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Разом з тим позивач зазначає, що порушення приписів податкового законодавства сталось через настання обставин непереборної сили (форс-мажору). При цьому позивач посилався на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII, на наявність у нього Сертифікатів Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 1735 від 25.11.2014 року та № 1736 від 25.11.2014.

Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Приписами ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» занотовано: цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Унормуванням статті 10 Закону № 1669-VII передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Пунктом 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.

Зазначеним переліком місто Маріуполь Донецької області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Позивачем надано Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 1735 від 25.11.2014 та № 1736 від 25.11.2014, якими відповідно до пп. 100.4, 100.5 ст. 100 та пп. 102.6-102.7 ст. 102 Податкового кодексу України позивачу засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подання податкової звітності та які стосуються оправлення та сплати податкових обов`язкових платежів; також зазначено, що на момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо

Так, статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014 року) передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону встановлено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 року та чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.)

Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.

Аналізуючи вищезазначені норми, суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом, що затверджений рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року № 44(5), який і має застосовуватись до спірних правовідносин.

Вказаним Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів, проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Натомість, сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє тим більше без обмеження строком. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.

Таким чином надані позивачем Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України не є належними доказами, які посвідчують обставини непереборної сили відносно порушення приписів податкового законодавства, оскільки такі видані більше, аніж за кілька років до спірних правовідносин, і фактично засвідчують обставини непереборної сили у період з 10.06.2014 року до моменту їх видачі - 25.11.2014.

Крім того, як вбачається з Сертифікатів № 1735 від 25.11.2014 року та №1736 від 25.11.2014 року, вони стосуються пунктів 100.4 і 100.5 статті 100, 102.6-102.7 ст. 102 Податкового кодексу України та про засвідчення неможливості своєчасного вчинення дій щодо подання податкових рахунків з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин в них не йдеться.

Зазначення у вказаних Сертифікатах того, що на момент їх видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо, не є доказом того, що такі Сертифікати засвідчують відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє. Навпаки, враховуючи, що у грудні 2014 року Порядок засвідчення форс-мажорних обставин був затверджений в новій редакції, який має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому фактично було уточнено, що якщо на момент видачі Сертифікату обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то, заявник має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату.

Отже, позивач у спірних правовідносинах мав би звернутись до ТПП України після виникнення відповідних обставин, оскільки засвідченню підлягають обставини непереборної сили по кожному окремому податковому зобов`язанню та відносно обов`язку, виконання якого вже настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03 вересня 2020 року (справа № 805/1693/17-а).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами у справі письмові докази та пояснення в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 241-247, 255, 295-297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкове повідомлення-рішення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова