Рішення № 101301725, 12.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13551/20

Провадження № 2/638/477/21

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2021 року

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Цвіри Д.М.,

за участю секретаря – Варданян К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського районного суду м. Харкова, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 завернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, Приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксани Анатоліївни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому просила суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3992, вчинений 03 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., за яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», заборгованість у розмірі 24028,79 грн.

- зупинити вчинення виконавчих дій на підставі виконавчого провадження №62635831 від 23 липня 2020 року.

Позов обґрунтований протиправністю спірного виконавчого напису нотаріуса №3992, від 03 липня 2020 року, з огляду на те, що він був вчинений після спливу трирічного строку з дня виникнення права вимоги у стягувача за кредитним договором № 008-20001-040214 від 04 лютого 2014 року, яким першочергово був ПАТ «Дельта Банк». При цьому, жодних вимог а ні від ПАТ «Дельта Банк», а ні від його правонаступника ТОВ «ФК «Аланд», щодо сплати заборгованості за вищевказаним кредитним договором, із зазначенням суми такої заборгованості, позивачка не отримувала, що не може свідчити про безспірність спірної суми заборгованості. Водночас вчинення нотаріусом виконавчого напису можливе виключно якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості, або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Крім того, за вказаною у виконавчому написі адресою місця проживання позивачки: АДРЕСА_1 , позивачка ніколи не проживала, та жодного майна в межах виконавчого округу м. Києва не має.

Посилаючись на те, що на час вчинення спірного виконавчого напису, у розпорядженні нотаріуса не було всіх необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, зокрема виписок з рахунків боржника із зазначенням суми заборгованості, та відміткою стягувача про її непогашення, у зв`язку із чим нотаріус не мав передбачених законом підстав для вчинення такого напису, до того ж, поза межами трирічного строку з моменту виникнення права вимоги у стягувача, наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 01 грудня 2020 року провадження у справі було відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02 квітня 2021 року, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивачки про долучення письмових доказів.

Ухвалою суду від 07 липня 2021 року з числа учасників справи виключено Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича та Приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксану Анатоліївну, задоволено клопотання представника позивачки від 05 травня 2021 року про долучення письмових доказів, та закрито підготовче провадження у справі.

Позивачка та її представник, – адвокат Юрко О.Г., яка діє на підставі ордера, серія: АН № 1019241, від 30.09.2020 року, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явились. В матеріалах справи міститься заява представника позивачки про розгляд справи за відсутності сторони позивачки, в якій також зазначено проте, що позивачка не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання в черговий раз не з`явився, про причини неявки та їх поважність суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Клопотань про відкладення судового засідання, чи будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заяв про поновлення або продовження процесуальних строків, встановлених нормами ЦПК України, у зв`язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, або з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, - від відповідача до суду також не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

03 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. був вчинений виконавчий напис №3992, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 008-20001-040214 від 04 лютого 2014 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 340/К від 23 березня 2018 року, є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи 35234236, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 14/05/2020-ФА від 14 травня 2020 року є ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», ідентифікаційний код юридичної особи 42642578, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301, далі іменований - Стягувач, заборгованість за Кредитним договором 008-20001-040214 від 04 лютого 2014 року.

Строк платежу за Кредитним договором 008-20001-040214 від 04 лютого 2014 року настав. Боржником допущено прострочення платежів.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 14 травня 2020 року по 25 травня 2020 року.

Сума заборгованості складає 23 528,79 грн., в тому числі:

прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 23 526,51 грн.

прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн.

прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 2,28 грн.

строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн.

строкова заборгованість за комісією становить 0,00 грн.

строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 0,00 грн.

Загальні сума, що підлягає стягненню - 24 028,79 грн.

Боржник: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», ЄДРПОУ: 42642578, адреса місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301.

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко О.А. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 31 липня 2020 року ВП №62635831, при примусовому виконанні виконавчого документа, - виконавчого напису № 3992 виданого 03 липня 2020 року, про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», заборгованості у розмірі 24028,79 грн., ухвалено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків.

Відповідно до заяви № 008-20001-040214 від 04 лютого 2014 року, між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого, позивачка запропонувала (надала оферту) (надалі –Пропозиція) ПАТ «Дельта Банк», на умовах визначених в цій пропозиції, та відповідно до правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради Директорів Банку від 20 березня 2013 року протокол №14 (надалі – Правила), які є невід`ємною частиною цієї пропозиції, укласти з нею договір (про надання кредиту на купівлю Товару (послуг) та прийняття цього товару в заставу Банку), в рамках якого надати їй споживчий кредит у розмірі, зазначеному в п. 2.1 Частини 2 цієї Пропозиції.

Згідно п. 2.1 Частини 2 цієї Пропозиції (Заяви № 008-20001-040214 від 04 лютого 2014 року) зазначена сума кредиту: 36713,00 грн.

За змістом договору відступлення прав вимоги № 14/05/2020-ФА від 14 травня 2020 року, ТОВ ФК «Кредит-Капітал» відступило, а ТОВ «ФК «Аланд» набуло право вимоги, як новий кредитор, за кредитними договорами, право вимоги за якими ТОВ ФК «Кредит-Капітал», було відступлено АТ «Дельта Банк», зокрема на підставі договору 340/К від 23 березня 2018 року відступлення прав вимоги за кредитними договорами.

Згідно заяви представника ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», на вчинення виконавчого напису, адресованої приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Гораю О.С., заявником було зазначено про те, що у зв`язку із несплатою позичальником ОСОБА_1 , мінімальних платежів, передбачених Договором № 008-20001-040214 від 04 лютого 2014 року, ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», зверталось з письмовою вимогою до позичальника про погашення заборгованості. Вимога стягувача була проігнорована позичальником, заборгованість у вказаний не була погашена, тому стягувач, відповідно до умов договору набув право дострокового стягнення заборгованості. Зазначено, що загальна заборгованість позичальника перед стягувачем за кредитним договором № 008-20001-040214 від 04 лютого 2014 року, становить 23 528,79 грн.

Згідно Виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 008-20001-040214 ПІБ: ОСОБА_1 , за підписом ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» за кредитним договором № 008-20001-040214 від 04.02.2014 року станом на 25.05.2020 року (включно) складає 23528,79 грн. Зазначено, що станом на дату 25.05.2020 року, заборгованість за кредитним договором № 008-20001-040214 від 04.02.2014 року, не погашена.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України Про нотаріат та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України Про нотаріат). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України Про нотаріат та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України Про нотаріат, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 03 липня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Укладений між банком та позивачкою кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Крім того, за результатами аналізу вищенаведених норм суд також зазначає наступне.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

При цьому, дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.

Враховуючи зазначені норми закону та той факт, що кредитний договір у вигляді заяви був укладений 04 лютого 2014 року, зі строком кредиту 37 місяців, виконавчий напис нотаріуса вчинений 03 липня 2020 року, із зазначенням про те, що стягнення заборгованості проводиться за період з 14 травня 2020 року по 25 травня 2020 року, тобто поза межами строку позовної давності, суд приходить до висновку про те, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено у порушення вимог Закону України Про нотаріат, оскільки за ним була стягнута заборгованість за кредитним договором, яка розрахована поза межами строку позовної давності, вимога до боржника не була безспірною, у зв`язку з чим у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення спірного виконавчого напису.

Як вбачається з копії листа Приватного нотаріуса ЖМНО Горая О.С., від 23.09.2020 року №238/01-16 на запит представника позивачки, - адвоката Юрко О.Г., нотаріусом було зазначено про врахуванням ним судової практики Вищого господарського суду у постанові від 07 вересня 2016 року, відповідно до якої при вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевіряє безспірність заборгованості перед кредитором.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).

Суд зазначає, що дійсно, на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України Про нотаріат.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Отже, вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд, враховуючи відсутність доказів направлення ТОВ ФК Аланд, як правонаступником позичальника, листа-вимоги про повернення боргу, та отримання боржником ОСОБА_1 такого листа, приходить до висновку про те, що встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року по справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблений висновок про те, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про визнання виконавчого напису № 3992, вчиненого 03 липня 2020 року приватним нотаріусом ЖМНО Гораєм О.С., таким, що не підлягає виконанню, і, відповідно задоволення позовних вимог в цій частині.

Позовні вимоги в частині зупинення вчинення виконавчих дій на підставі виконавчого провадження №62635831 від 23 липня 2020 року, задоволенню не підлягають, оскільки як було встановлено в ході судового розгляду, виконавче провадження № 62635831 з примусового виконання виконавчого напису № 3992 закрите, що виключає можливість вчинення у ньому будь-яких виконавчих дій.

Як вже було зазначено вище, відповідач у судове засідання не з`явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі, не надав відзив на позовну заяву, та жодних належних і допустимих доказів на спростування доводів і вимог позивача, та вищевказаних висновків суду.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов судом задоволений частково, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею витрати зі сплати судового збору, у сумі - 420,40 грн., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 223, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3992, вчинений 03 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», заборгованості у розмірі – 24 028,79 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301, ЄДРПОУ: 42642578) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір у сумі – 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», ЄДРПОУ: 42642578 (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301).

Суддя Д.М. Цвіра