Ухвала суду № 101301616, 19.11.2021, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 206/4654/21

н/п 2/174/382/2021

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

про відмову у відкритті провадження у справі

19 листопада 2021 року м.Вільногірськ

Суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Борцова А.А., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про скасування арешту, третя особа – Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Романенко П.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська з вказаним позовом та просить скасувати арешт рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 , що був накладений постановою старшого державного виконавця Самарського відділу ДВС Чорного Є.О. від 26.07.2016 року у виконавчому провадженні № 49966247. Вимоги обґрунтовані тим, що вказаною постановою виконавця в межах виконавчого провадження № 49966247 був накладений арешт на його майно і як ним було з`ясовано, що виконання здійснювалось за виконавчим провадженням відкритим 01.02.2016 року на підставі виконавчого листа Вільногірського міського суду Дніпропетровської області № 2-560/11 від 22.11.2012 року про стягнення з нього на користь ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль» заборгованості в розмірі 235766,37 грн., виконавче провадження було завершено 30.01.2018 року на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», а арешт знятий не був. Існування не скасованого арешту за відсутності виконавчого провадження, що було завершене, обмежує права позивача вільно володіти, користуватися та розпоряджатись своїм майном, а будь-які підстави для подальшого існування вказаного арешту відсутні, зокрема у зв`язку з тим, що позивачем пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Посилаючись на ст.317 ЦК України, якою визначено, що власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, ст.319 цього Кодексу, якою передбачено право власника на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, вважає, що арешт має бути скасований за рішенням суду.

Відповідно до ухвали Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20.10.2021 року вказана справа передана за підсудністю та надійшла до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області 16.11.2021 року.

Вивчивши позовну заяву, суддя дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судових рішень.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст.18 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 19, 20 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016 року № 5 роз`яснено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК (який кореспондується з розділом VII ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18).

Частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Як слідує із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, яке перебувало на виконанні і в межах якого державним виконавцем було накладено арешт на належне йому рухоме та нерухоме майно.

Позивач вважає, що оскільки він не має можливості вільно реалізовувати своє право власності щодо належного йому майна та посилаючись на ст. 317, 319 ЦК України, якими передбачено право власника на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, просить скасувати арешт з належного йому майна.

Однак, із змісту ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує порядок та підстави зняття арешту з майна, слідує, що виключне право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна має особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19 (провадження № 61-2484св20).

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 є боржником за виконавчим документом про стягнення з нього заборгованості і арешт на майно позивача накладено державним виконавцем в порядку виконання рішення суду про стягнення вказаної заборгованості, то для позивача законом встановлений інший порядок захисту його майнових прав як сторони виконавчого провадження, а саме шляхом оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При таких обставинах, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити, оскільки даний спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження.

Керуючись ст.ст. 186, 258-259, 261, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про скасування арешту майна, третя особа – Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала складена та підписана суддею 19.11.2021 року.

Суддя: підпис А.А. Борцова