Рішення № 101301406, 22.11.2021, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1518/21

Провадження №2/155/779/21

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2021 м.Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Санакоєва Д.Т., при секретарі судового засідання Федонюк О.М., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бохонкович Василь Євгенійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання, третя особа на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» в якому просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 28 червня 2021 року зареєстрованого в реєстрі за №245398, таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 28.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис №245398, яким запропоновано стягнути з неї заборгованість за кредитним договором №3378215 на користь ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» у розмірі 20353,00 грн.

Позивач зазначає, що вказаний виконавчий напис всупереч вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» був пред`явлений на виконання до Локачинського відділу державної виконавчої служби у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) попри те, що боржник зареєстрована в смт. Сенкевичівка Луцького району. Копію виконавчого напису позивач отримала 12 жовтня 2021 року у Локачинському ВДВС у Володимир-Волинського району Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Позивач вважає, що вчинення вищевказаного виконавчого напису було здійснено нотаріусом за відсутності необхідних умов, які передбачені законодавством, а саме не перевірено безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, грубе порушення процедури прийняття рішення та вчинення виконавчого напису, порушено норми діючого Закону України «Про виконавче провадження».

В підготовче судове засідання позивач та її представник не явилися, проте подав до суду письмове клопотання з проханням розгляд справи здійснювати у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився, однак скерував до суду письмове клопотання в якому позовні вимоги визнав не заперечує щодо визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 28 червня 2021 року зареєстрованого в реєстрі за №245398, таким, що не підлягає виконанню та стягнення судового збору за подання позовної заяви в розмірі 454 грн. та заяви про забезпечення позову в розмірі 227 грн.

Окрім цього від представника відповідача надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді, однак, відповідної згоди від позивача на адресу суду не надходило, а тому суд не вбачає підстав для задоволення вищевказаного клопотання.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, будь яких клопотань, заяв чи заперечень від них на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, проаналізувавши встановлені обставини справи в їх сукупності, приходжу до наступного висновку.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною першою статті 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З матеріалів справи вбачається, що 28.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис №245398, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором 3378215 на користь ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» у розмірі 20353,00 грн., що складається заборгованості за тілом кредиту - 6000,00 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами - 14328,00 грн. та плати за вчинення виконавчого напису 25,00 грн. (а.с.9).

26 серпня 2021 головним державним виконавцем Локачинського відділу державної виконавчої служби у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Шмідт О.О. на підставі вищевказаного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження №66624749 (а.с.11).

За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.1 ЗУ від 02.08.1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до ст.87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст.88 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п.1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п.2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Такими документами можуть бути: зокрема, документи первинної бухгалтерської документації, оформлені відповідно до вимог ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року із змінами та доповненнями, а саме: платіжні доручення, меморіальні ордери, виписки з рахунків, на які боржник перераховує кошти, розписки, чеки тощо. Приймаючи рішення про звернення до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису, стягувачу необхідно надати документи, які б підтверджували наступні умови, зокрема, чи підпадає заявлена вимога під вид заборгованості, визначений Постановою Кабінету Міністрів України; чи є в наявності та оформлені належним чином документи, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України, чи підтверджують наявні документи безспірність заборгованості боржника перед стягувачем та прострочення виконання зобов`язання; чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

З матеріалів справи вбачається, що при вчиненні виконавчого напису №245398 від 28.06.2021 року, нотаріусом не перевірено безспірність суми заборгованості, яку запропоновано стягнути, що є порушенням ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993 року із змінами та доповненнями та Глави 16 Розділу ІІ Наказу МЮУ «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» 22.02.2012 року № 296/5.

Враховуючи визнання позову відповідачем, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що посилання ОСОБА_1 щодо вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем виконавчого напису від 28.06.2021 року, що зареєстрований в реєстрі за №245398 з порушенням вимог закону є обґрунтованими, у зв`язку з чим його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладають у разі задоволення позову - на відповідача.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч.1 ст.142 ЦПК).

В даному випадку судовий збір за подання позовної заяви становить 908 грн. 00 коп. та заяви про забезпечення позову становить 454 грн. 00 коп.

Враховуючи, що позові вимоги задоволені повністю, до початку розгляду справи по суті відповідач визнав позов, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору плаеченого за подання позовної заяви у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. та 50 відсотків судового збору сплаченого за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 00 коп.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить наступного висновку.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст.59 Конституції України та ст.15 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги від 21 жовтня 2021 року, ордер серії АС №1027858 на надання правничої (правової) допомоги від 22.10.2021, виданий на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 21.10.2021 року, попередній розрахунок вартості наданої правової допомоги за договором б/н від 21.102021 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 21.10.2021.

З вищевказаного (орієнтовного) розрахунку вартості наданої правової допомоги за договором №1 від 21.10.2021 вбачається, що загальна вартість виконаних робіт становить 5625 грн., з яких: 1250 грн. - укладення договору з клієнтом, попереднє опрацювання матеріалів (доказів) наданих клієнтом; 1250 грн. - підготовка адвокатського запиту до державної виконавчої служб, отримання та опрацювання інформації; 1250 грн. - підготовка та подання до суду позовної заяви; 1875 грн. - участь у судовому розгляді (орієнтовно 3 засідання).

Враховуючи те, що у судовому засідання представник позивача адвокат Бохонкович В.Є. участі не приймав, оскільки подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1875,00 грн.

Окрім того, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1250,00 грн. за підготовку адвокатського запиту до державної виконавчої служби, отримання та опрацювання інформації, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надсилання такого адвокатського запиту.

На підставі наведеного, беручи до уваги визнання відповідачем позву, з відповідача в користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

На підставі ст.ст.15, 16 ЦК України, ст. ст.87, 88 ЗУ «Про нотаріат», керуючись ст. ст.10, 12, 27, 77-81, 141, 200, 247, 259, 263-265, 280 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бохонкович Василь Євгенійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання, третя особа на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович - задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 28 червня 2021 року зареєстрованого в реєстрі за №245398, таким, що не підлягає виконанню.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору за подання позовної заяви у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. сплаченого згідно з квитанцією №0.0.2316650955.1 від 25 жовтня 2021 року (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи №155/1518/21, провадження №2/155/779/21.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 00 коп. сплаченого згідно з квитанцією №.0.2316650955.1 від 25 жовтня 2021 року (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи №155/1518/21, провадження №2-з/155/38/21.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» (ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в повному обсязі складено 22.11.2021 року.

Cуддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв