Рішення № 101295584, 19.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7330/21

2/308/2128/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

представника відповідача - Заяць Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до

Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, ЄДРПОУ 2045306, адреса: м. Ужгород, пл. Народна, 4,

про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду за № 260/23/21, яке набрало законної сили 27.04.2021 року, в адміністративній справі за його позовом до ГУ ПФУ в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, визнано дії ГУ ПФУ в Закарпатській області протиправними по відмові у здійсненні обчислення і перерахунку з 01.04.2019 року пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Закарпатського обласного військового комісаріату ХР № 16922 від 19.11.2020 року про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 року за посадою, яку займав ОСОБА_1 перед звільненням з військової служби, які передбачені згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року за № 740 «Про грошове забезпечення військовослужбовців», осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, а також дії щодо повернення до Закарпатського обласного військового комісаріату довідки ХР № 16922 від 19.11.2020 року про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії. При цьому вказав, що позбавлення його органом державної влади України майнових прав та законних інтересів, постійно переслідує його відчуттям, що він не взмозі відновити свій попередній стан, на гідне пенсійне забезпечення. Посилається на те, що внаслідок незаконних дій ГУ ПФУ в Закарпатській області він зазнав душевних страждань, у зв`язку з довготривалими законними сподіваннями на отримання пенсійного забезпечення, у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації. Постійні емоційні, психологічні і нервові навантаження та зриви призводять до погіршення його здоров`я.

На підставі вищенаведеного просить суд стягнути на його користь шляхом списання з рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 300 000,00 гривень моральної шкоди.

Вісімнадцятого серпня 2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому

позовні вимоги не визнав з огляду на те, що судовим рішенням у справі № 260/23/21 були відновлені порушені права позивача в частині здійснення перерахунку його пенсії. Визнання протиправною відмови у здійсненні перерахунку пенсії з 01.04.2019 року не є безумовним доказом неправомірності дій або бездіяльності у розумінні статті 1173 ЦК України, і ця обставина не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, додає, що позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Двадцятого серпня 2021 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, де між іншим зазначив, що жорстоке поводження по відношенню до нього з боку відповідача свідчить про те, що він зруйнував його духовний стержень, на якому вихований позивач, зокрема, віру в те, що він живе в правовій державі, віру в закон і справедливість, здатність до виконання свого обов`язку у вихованні дітей та їх поваги до органів державної влади, любові до Батьківщини, та породив у нього інші переживання, зокрема біль, муку, тривогу, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривалої невизначеності, і одночасно відчуття того, що він вже не взмозі відновити свій попередній стан. Зазначає, що доказом зазначених обставин є медичні документи, які свідчать про те, що стан його здоров`я в період протиправної поведінки відповідача погіршився. Додає, що на його утриманні перебуває родина, яку він не взмозі утримувати.

У судове засідання позивач не з`явився, однак подав заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову з підстав, наведених у раніше поданому відзиві.

Заслухавши представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Двадцять першого квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до голови головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою, в якій просить відповідача прийняти рішення та проінформувати його про нарахований розмір недоотриманої ним суми пенсійного забезпечення.

Дев`ятнадцятого травня 2020 року позивач подає голові ГУ ПФУ в Закарпатській області скаргу, в якій повторно просить прийняти рішення та проінформувати про суму недоотриманого ним пенсійного забезпечення та застосувати по відношенню до нього норми права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду № 160/3586/19.

Другого липня 2020 року ОСОБА_1 надсилає на адресу відповідача інформаційний запит, в якому просить відповідача проінформувати його, чим може він "вважати інформацію, викладену у листах відповідача, як таку, що тотожна рішенню про відмову виконувати ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», яке стосується відновлення частини недоотриманої ним пенсії".

Двадцять сьомого липня 2020 року позивач в черговий раз подає скаргу, адресовану голові ГУ ПФУ в Закарпатській області, в якій просить відповідача "провести перерахунок його пенсійного забезпечення у відповідності до норм права та проінформувати його про розмір суми недоотриманої ним (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року".

Восьмого грудня 2020 року ОСОБА_1 у своїй заяві, адресованій ГУ ПФУ в Закарпатській області, просить прийняти рішення про перерахунок розміру його пенсійного забезпечення з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки з Закарпатського обласного військового комісаріату від 19.11.2020 року за № ХР16922 та скерувати у визначені законодавством терміни на його адресу прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду

України в Закарпатській області рішення відносно перерахунку розміру його пенсійного забезпечення на підставі оновленої довідки.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за № 2818-3178/К-02/8-0700/20 від 21.12.2020 року вбачається, що у відповідь на звернення позивача від 08.12.2020 року за вх. № 3178/К-0700-20, відповідач повідомив позивача про те, що у них немає підстав для перерахунку пенсії позивачу, а також зазначено, що довідка від 19.11.2020 року за № ХР16922, видана Закарпатським обласним військовим комісаріатом до перерахунку пенсії, повернута уповноваженому органу без виконання листом Головного управління від 02.12.2020 року за № 0700-1507-8/44035.

Двадцять восьмого грудня 28.12.2020 року ОСОБА_1 звертається до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою, в якій просить проінформувати його про існування рішень судів, якими визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у здійсненні обчислення та перерахунку з 01 квітня 2019 року пенсії військовослужбовцям на підставі

довідки, виданої уповноваженим органом, про грошове забезпечення станом на 05 березня 2019 року за посадою, яку вони займали перед звільненням з військової служби та проінформувати його про спеціалістів ГУ ПФУ в Закарпатській області, які прийняли рішення про відмову в перерахунку його пенсії та повернення довідки № ХР16922 в Закарпатський ОВК без реалізації.

Сьомого травня 2021 року позивач в черговий раз звертається до відповідача із заявою, в якій просить "прийняти рішення про виконання судового рішення за № 260/23/21 про перерахунок розміру пенсійного забезпечення ОСОБА_1 та здійснити виплату перерахованої пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум)".

Двадцять четвертого травня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надіслало ОСОБА_1 лист за № 2081-1947/К-02/8-0700/21, яким повідомило позивача про те, що його звернення від 07.05.2021 року за вх. № 1947/К-0700-21, розглянуто, та на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду за № 260/23/21 від 05.02.2021 року, яке набрало законної сили 27.04.2021 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області відповідачу здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки № ХР16922 від 19 листопада 2020 року про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року.

З доданої позивачем до позовної заяви копії виконавчого листа, виданого 03.09.2020 року Закарпатським апеляційним судом у цивільній справі № 308/4554/19, вбачається, що 27.02.2020 року розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, суд вирішив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

З копії виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду, виданого 17 травня 2021 року у справі № 260/23/21, вбачається, що суд постановив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняти видану Закарпатським обласним військовим комісаріатом довідку №ХР№16922 від 19.11.2020 року (за формою, передбаченою додатком № 2 до постанови КМУ від 13.02.2008 року № 45) про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року та здійснити обчислення і перерахунок з 01.04.2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №ХР№16922 від 19.11.2020 року про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, що підлягає

врахуванню для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 оку № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положень постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців,

осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також здійснити виплату перерахованої пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум).

Згідно з копією перерахунку пенсії (Пенсійна справа № 0701005246 - Міноборони, Пенсія по інвалідності ОСОБА_1 ), здійсненого на підставі рішення суду, розмір перерахованої пенсії позивача з 01 червня 2021 року становить: підсумок пенсії (з надбавками): 20817,95 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії: 17690,00 гривень.

Відповідно до розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою № 0701005246, пенсіонер ОСОБА_1 , розмір доплати за період з квітня місяця 2019 року становить 119329,65 гривень.

З довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ за № 661196 від 02.03.2020 року та посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Управлінням соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації 02.03.2020 року, вбачається, що позивачу встановлена друга група інвалідності (травма, пов`язана з виконанням обов`язків) та протипоказана робота з нервово-психічним навантаженням та ненормованим робочим днем.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року, яке набрало законної сили 27 квітня 2021 року, вирішено визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063), як державного органу України, залученого до процедури призначення, обчислення, перерахунку пенсій осіб, звільнених з військової служби, по відмові у здійсненні обчислення і перерахунку з 01.04.2019 року пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №ХР№16922 від 19.11.2020 року, виданої Закарпатським обласним військовим комісаріатом (вул. Бородіна, буд. 22, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 08410861), про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 року за посадою, яку займав ОСОБА_1 перед звільненням з військової служби, які передбачені згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 740 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", оформленій листом за вих. № 2818-3178/К-02/8-0700/20 від 21.12.2020 року, а також визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо повернення до Закарпатського обласного військового комісаріату (вул. Бородіна, буд. 22, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 08410861) довідки №ХР№16922 від 19.11.2020 року про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, оформлене листом за вих. № 0700-1507-8/44035 від 02.12.2020 року.

Зазначеним рішенням також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) прийняти видану Закарпатським обласним військовим комісаріатом (вул. Бородіна, буд. 22, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 08410861) довідку №ХР№16922 від 19.11.2020 року (за формою передбаченою додатком № 2 до постанови КМУ від 13.02.2008 року № 45) про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року та здійснити обчислення і перерахунок з 01.04.2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №ХР№16922 від 19.11.2020 року про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, що підлягає врахуванню для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 оку № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положень

постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців,

осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також здійснити виплату перерахованої пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум).

Згідно з витягом № 328/65 із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Перечинська ЦРЛ» Перечинсько районної ради, ОСОБА_1 у період з

18.02.2020 року по 02.03.2020 року знаходився на стаціонарному лікуванні з основним діагнозом: наслідки після перенесеної /05.2003 р./ важкої ЗЧМТ у вигляді хронічого посттравматичного арахноідіту з легким правобічним геміпарезом, з вестибулярними порушеннями, стійким цефальгічним синдромом, частими лікворо-гіпертензивними кризами 4-5 рази на тиждень, органічним стійким помірно-вираженим астенічним емоційно-лабільним розладом та помірним когнітивним дефіцитом.

З консультації терапевта від 23.12.2020 року вбачєаться, що ОСОБА_1 поставлений діагноз "ІХС. Фібриляція пересердь, персистуюча, тахісистологічний варіант. Атеросклеротичний кардіосклероз. СН І ст."

З довідки № 306 від 05.03.2020 року, виданої Перечинським районним військовим комісаріатом, вбачається, що на утриманні позивача знаходяться сім`я у складі: дружини ОСОБА_2 , 1970 року народження, доньки ОСОБА_3 , 1991 року народження, сина ОСОБА_4 , 2005 року народження, матері ОСОБА_5 , 1934 року народження, внука ОСОБА_6 , 2013 року народження, внучки ОСОБА_7 , 2016 року народження.

Оцінивши належним чином докази, зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх

повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого

самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування у випадках визнання рішень, дій або бездіяльності вказаних органів чи їх посадових осіб незаконними.

Як встановлено вище, протиправність дій відповідача встановлена Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі за № 260/23/21 від 05 лютого 2021 року, яке набрало законної сили 27 квітня 2021 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт протиправності дій відповідача щодо відмови у здійсненні обчислення і перерахунку з 01.04.2019 року пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки за № ХР№16922 від 19.11.2020 року, виданої Закарпатським обласним військовим комісаріатом (вул. Бородіна, буд. 22, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 08410861), про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 року за посадою, яку займав ОСОБА_1 перед звільнення з військової служби, які передбачені згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 740 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", оформленій листом за вих. № 2818-3178/К-02/8-0700/20 від 21.12.2020 року, а також щодо повернення до Закарпатського обласного військового комісаріату (вул. Бородіна, буд. 22, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 08410861) довідки №ХР№16922 від 19.11.2020 року про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, оформлене листом за вих. № 0700-1507-8/44035 від 02.12.2020 року, встановлено рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду за № 260/23/21 від 05.02.2021 року, яке набрало законної сили 27.04.2021 року, та не потребує доведення.

При цьому слід зазначити, що на виконання зазначеного рішення, відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 01.04.2019 року на підставі довідки № ХР16922 від 19 листопада 2020 року про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, про що його повідомлено листом ГУ ПФУ в Закарпатській області від 24.05.2021 року за № 2081-1947/К-02/8-0700/21.

У пунктах третьому та четвертому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивач має зазначити, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Моральна шкода є категорією об`єктивною, тому, встановлюючи факт наявності такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які зумовлюють суб`єктивне сприйняття

потерпілого (почуття, емоції), а й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення усталеного для даної особи способу життя, життєдіяльності.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивач зазначає про позбавлення його відповідачем майнових прав та законних інтересів, що його постійно переслідує відчуття, що він не взмозі відновити свій попередній стан, на гідне пенсійне забезпечення. Посилається на те, що внаслідок незаконних дій ГУ ПФУ в Закарпатській області він зазнав душевних страждань, у зв`язку з довготривалими законними сподіваннями на отримання пенсійного забезпечення, у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації. Постійні емоційні, психологічні і нервові навантаження та зриви призводять до погіршення його здоров`я. Стверджує, що поводження відповідача слід кваліфікувати як нелюдське поводження (катування), про що, на думку позивача, свідчить те, що він не тільки умисно позбавив його майна, чим призвів до страждань та принижень, а й зруйнував його духовний стержень, на якому він вихований, а саме віру в те, що він живе в правовій державі, віру в закон і справедливість, здатність виконання свого обов`язку у вихованні дітей в дусі поваги до органів державної влади, любові до Батьківщини, та породив у нього інші переживання, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність і відчуття того, що він вже не взмозі відновити свій попередній стан.

На підтвердження вищевказаних обставин, позивач надав витяг з медичної карти стаціонарного хворого з КНП «Перечинська районна лікарня», консультацію терапевта, довідку про склад сім`ї.

Так, суд погоджується, що діями відповідача, який допустив протиправну бездіяльність, яку у встановленому порядку визнано незаконною, що підтверджується

рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року у справі № 260/23/21, яке набрало законної сили, позивачу завдано моральну шкоду, оскільки це призвело до переживань, нервозності, моральних страждань позивача та порушило його нормальний життєвий устрій.

Разом з цим, оцінюючи визначений позивачем розмір моральної шкоди, яку він просить стягнути на свою користь, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до принципу змагальності сторін, встановленого ст. 2 ЦПК України, необхідним є доведення обставин, які покладені в основу обґрунтування відповідних вимог про відшкодування моральної шкоди. Доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд установлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги й заперечення сторін та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами (наприклад медичними довідками, висновками) та іншими документами тощо, що підтверджують обставини, що мають значення для доказування факту заподіяння моральної шкоди, обґрунтування визначеного позивачем розміру компенсації тощо. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Водночас, розмір відшкодування, що присуджується, не може бути надмірним і має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв`язку із порушенням його прав, а також відповідати поведінці завдавача шкоди.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, позивач повинен надати достатні та допустимі докази на підтвердження доводів про заподіяння йому органом державної влади моральної шкоди.

Оцінюючи доводи позивача та докази, якими він обґрунтовує наявність у нього моральних страждань, суд вважає за необхідне зазначити, що виписка з медичної карти

позивача під час його перебування в КНП «Перечинська ЦРЛ» Перечинської районної ради не є належним доказом того, що погіршення стану здоров`я позивача відбулось безпосередньо внаслідок протиправних дій відповідача. Так, з виписки вбачається, що діагноз позивача, у зв`язку з лікуванням якого він звернувся до лікарні, пов`язаний з наслідками травми, перенесеної в травні 2003 року. Окрім цього, позивач хворів на низку супутніх захворювань. Разом з цим, станом на дату поступлення позивача в лікарню, рішення суду, яким визнано протиправними дії відповідача, вже було винесене, хоч і не набрало законної сили. Тільки те, що погіршення стану здоров`я відбулося приблизно у той самий період, тобто з моменту винесення рішення суду, яким визнано протиправними дії відповідача та датою набрання законної сили даним рішенням після апеляційного перегляду, не свідчить про причинний зв`язок між вказаними явищами.

З аналогічних підстав суд не вважає належним доказом заподіяння моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн і консультацію терапевта від 23.12.2020 року.

Що стосується твердження позивача, що протиправними діями відповідача порушено структуру його існування, а також те, що на його утриманні перебуває родина, яку він не може утримувати так, як він рахує за необхідне, суд оцінює його критично, з огляду на те, що довідка, про те, що на утриманні позивача знаходиться шестеро осіб, видана Перечинським районним військовим комісаріатом, який не є володільцем інформації про доходи осіб, зазначених в довідці.

Твердження позивача, що поводження відповідача слід кваліфікувати як умисне нелюдське поводження (катування), суд вважає перебільшеним, та таким що не підтверджене належними доказами.

Позивач також не довів належними доказами та не навів аргументів та підстав вважати, що протиправними діями відповідача принижено його честь та гідність, у зв`язку з чим суд вважає дане твердження також не доведеним.

Не заслуговують на увагу і твердження позивача про те, що протиправними діями відповідача принижено ділову репутацію позивача, з огляду на те, що в контексті звернення до державного органу пенсіонера, не працюючої особи, особи, яка не наділена притаманними для певного виду діяльності навичками та авторитетом, що визначають професійність та якість надання послуг чи діяльності, не можна стверджувати про наявність у відносинах між зазначеними учасниками такого явища як ділова репутація, та її приниження.

У пункті дев`ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі»,

Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Таким чином, визнання Закарпатським окружним судом у відповідному рішенні дій відповідача протиправними та зобов`язання останнього вчинити на користь позивача дії, спрямовані на відновлення порушеного права та здійснення перерахунку розміру пенсії, з виплатою донарахованих сум за весь період, протягом якого було порушено право позивача, а також усунення наслідків протиправних дій відповідача спрямоване на відновлення порушених прав позивача свідчать про отримання позивачем справедливої сатисфакції та згладження понесених ним душевних страждань.

З врахуванням наведеного, керуючись принципом розумності та справедливості, враховуючи характер, тяжкість, тривалість і глибину моральних страждань позивача, яких він зазнав у зв`язку із вчиненням щодо нього протиправних дій, характер протиправних дій та можливість повного відновлення порушених прав, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн, що відповідатиме з врахуванням всіх обставин справи тим моральним стражданням, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 141, 211, 228, 258, 259, 264, 265, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174, 526, 549-551, 611, 612, 625, 651, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 копійок).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду можу бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Повне рішення складене 25.10.2021 року.

Головуюча суддя Н.І. Зарева