Ухвала суду № 101295565, 22.11.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/4090/21

Провадження №1-кп/307/399/21

УХВАЛА

22 листопада 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді Ніточко В.В.,

з участю секретаря судового засідання Голубка Н.І., з сторони обвинувачення: прокурора Стефанцова А.М., потерпілого ОСОБА_1 , з сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників Мицика О.В. та Ільтьо А.М., перекладача Куривчака Т.Т.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тячів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 січня 2021 року за №12021070000000031 про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Азербайджан, уродженця Республіки Азербайджан, жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працює, судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

В С Т А Н О В И В:

до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, починаючи з грудня 2020 року до початку березня 2021 року, діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, неодноразово пред`являв незаконні протиправні вимоги громадянину України ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_2 , про незаконну передачу йому грошових коштів у розмірі 1000 доларів США та 1200 Євро, в якості боргу за отриманий потерпілим від ОСОБА_3 , жительки АДРЕСА_3 , аванс за виготовлення кухонної стінки, при цьому погрожуючи фізичною розправою потерпілому та його близьким родичам, які потерпілим були сприйняті як реальні та такі, що можуть бути здійснені щодо нього та його родичам, чим спричинив потерпілому психічне страждання. Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що між ОСОБА_1 в особі - керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Картушвал", видом діяльності його полягає виробництво кухонної та інших видів меблів та ОСОБА_3 , у листопаді 2019 року був укладений та підписаний договір на загальну суму 4200 доларів США, згідно якого потерпілий зобов`язувався виготовити меблеву кухню до червня 2020 року та отримав від замовника ОСОБА_3 аванс у розмірі 1200 Євро та 1000 доларів США. Однак, у зв`язку з пандемією "COVID-19" та введення карантинних обмежень на території України у 2020 році потерпілий виконати умови договору щодо виготовлення меблевої кухні вчасно не зміг з причин, які не залежали від його волі, оскільки не зміг своєчасно завезти сировину із-за кордону для виготовлення меблів та з приводу цього повідомив замовника. Однак, наприкінці грудня 2020 року, невстановлені досудовим розслідуванням особи, не дивлячись на врегульовані вимоги законодавством України норми щодо повернення коштів, звернулися до ОСОБА_2 з метою вчинення тиску на потерпілого та повернення коштів, сплачених ОСОБА_3 . ОСОБА_1 в якості авансу за виготовлення кухонної стінки. Потім, ОСОБА_2 з метою незаконного протиправного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , за надуманим приводом у якості відшкодування неіснуючого боргу, з метою доведення єдиного злочинного умислу до кінця спрямованого на незаконне заволодіння грошовими коштами, у кінці грудня 2020 року та у подальшому 22 січня 2021 року почав неодноразово телефонувати потерпілому з номеру мобільного зв`язку за № НОМЕР_1 та представившись як ОСОБА_2 , вчиняючи щодо потерпілого психологічне насильство, яке виразилось у демонструванні себе авторитетною особою у злочинному середовищі, на підтвердження представився "Смотрящим" за Тячівським районом в Закарпатській області та розуміючи, що вчинив психологічний тиск щодо потерпілого, погрожуючи потерпілому та його сім`ї, пред`явив останньому незаконну вимогу щодо повернення потерпілим грошових коштів ОСОБА_3 , та в разі їх не повернення і невиконання його незаконної вимоги у потерпілого та його сім`ї будуть неприємності, які потерпілий сприйняв ж реальні та дійсні. У наслідок протиправних дій ОСОБА_2 потерпілий отримав психологічні страждання, які згідно висновку експерта за №21 від 20 квітня 2021 року з врахуванням даних консультації обласних спеціалістів та амбулаторної картки з КНП "Хустська центральна лікарня" ім. ОСОБА_5 ", даними консультації лікаря-психіатра КНП "Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежності" являються важким гострим стресом від погроз сторонньої особи. Станом на 25 січня 2021 ОСОБА_1 якими небудь психічними захворюваннями, або тимчасовими розладами психічної діяльності не страждав (про що свідчать дані довідки за №599/05-07 від 20.04.2021 року).

22 листопада 2021 року, через канцелярію суду, від прокурора Закарпатської обласної прокуратури Стефанцова А.М. надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 .

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, з підстав того, що наявні ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування до останнього запобіжного заходу та які на даний час не відпали, а саме обвинувачений перебуваючи на волі з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, може незаконно впливати на потерпілого і свідків, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Зазначає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання настанню вказаних ризиків є недостатнім та є всі підстави для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений та його захисники в судовому засіданні просили в задоволенні клопотання прокурора відмовити та застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною покидати житло в період з 24 години по 06 годину, або при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити ОСОБА_2 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.

Потерпілий в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 він ніколи не знав і не бачив до сьогоднішнього судового засідання. Жодних претензій до нього він не має. Зазначив, що стрес він отримав не від телефонних дзвінків ОСОБА_2 , а по іншій причині. Вважає, що відсутні будь-які підстави для тримання ОСОБА_2 під вартою.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, з`ясувавши обставини заявлених клопотань, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. За відсутністю зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 09 червня 2021 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, який продовжений до 27 листопада 2021 року.

Згідно ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Зокрема, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

При судовому розгляді клопотання про застосування чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Про фундаментальність права на свободу та особисту недоторканність свідчить також факт його закріплення у більшості міжнародних правових актів. Зокрема, у Загальній декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання (стаття 9), у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року вказано, що ніхто не повинен бути позбавлений волі інакше, як на підставах і відповідно до такої процедури, які встановлені законом (пункт 1 статті 9).

Право на свободу та особисту недоторканність, як і будь-яке інше право, потребує захисту від свавільного обмеження, для чого вимагається періодичний судовий контроль за обмеженням чи позбавленням свободи та особистої недоторканності, що має здійснюватися у визначені законом часові інтервали.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.

У частині першій статті 183 КК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу.

Вирішуючи питання про обрання, продовження запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини відповідно до статті 178 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Європейський суд у рішенні "Ігнатов проти України" констатував порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість). Зокрема, зазначив про те, що під час процедури розгляду питання про продовження запобіжного заходу "суддя не вказав у чому полягають конкретні ризики щодо кожного обвинуваченого, а отже рішення було свавільним та не відповідає вимозі "законності"; впродовж всього періоду заявник тримався під вартою на підставі припущень щодо можливого тиску на свідків та перешкоджання слідству та суду. В той час як згідно ст. 5 Конвенції органи державної влади повинні надати реальні докази існування таких ризиків". Отже, визнаючи порушення п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод під час розгляду зазначеної справи Європейський суд вкотре повторив позицію щодо того, що відсутність мотивації в судовому рішенні щодо продовження тримання під вартою несумісне з принципом захисту від свавілля, що передбачається п. 1 ст. 5 Конвенції.

При розгляді клопотання суд має ретельно перевіряти дані про особу, щодо якої продовжується строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою (вік, здоров`я, сімейний стан, соціальна зайнятість особи, вид діяльності, місце проживання п.п.3-10 ч. 1 ст. 178 КПК України). Стан здоров`я обвинуваченого може вказувати на меншу вірогідність того, що він може ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі. При обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту необхідно переконатися, що його застосування не призведе до погіршення стану здоров`я особи. Коли обвинувачений тяжко хворий і в умовах слідчого ізолятора не має можливості здійснювати необхідне лікування, до нього не варто застосовувати такий запобіжний захід.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження або обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Суд, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України; його вік та стан здоров`я; має постійне місце проживання.

Прокурором не підтверджено можливість ОСОБА_2 незаконно впливати на потерпілого та свідків, а тому суд дійшов висновку про недоведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України та відсутність підстав вважати, що стосовно ОСОБА_2 дієвим буде лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При розгляді клопотання про обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Крім цього, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 утримується під вартою з 09 червня 2021 року, тобто більше п`яти місяців.

Враховуючи дані, що характеризують особу обвинуваченого, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, а також те, що обвинувачений ОСОБА_2 тривалий час перебуває під вартою без належного доведення стороною обвинувачення підстав обрання стосовно нього виняткового запобіжного заходу, суд приходить до висновку відмовити в задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися без дозволу суду із постійного місця проживання - АДРЕСА_1 ;прибувати по першому виклику до суду у визначений судом час;утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженні; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, у разі наявності паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України в в`їзд в Україну (за наявності); носити електронний засіб контролю.

Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

У відповідності до п.1 ч. 3 ст. 202 КПК України, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий: негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Визначаючи адресу, за якою обирається домашній арешт, суд виходить із того, що згідно матеріалів провадження та пояснення ОСОБА_2 , він постійно проживає в АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 194, 314, 315 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 - відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Азербайджан, уродженця Республіки Азербайджан, жителя АДРЕСА_1 , строком по 22 січня 2022 року включно, запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає в забороні цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 процесуальні обов`язки:

- прибувати за викликом до суду за першою вимогою, а у разі неможливості прибути через поважні причини, завчасно повідомити про це;

- цілодобово не залишати без дозволу суду постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_1 , свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;

- здати прокурору Закарпатської обласної прокуратури Стефанцову А.М. на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

- носити електронний засіб контролю.

Контроль за виконанням ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту покласти на прокурора Закарпатської обласної прокуратури Стефанцова А.М.

Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту та дії обов`язків, покладених судом на обвинуваченого ОСОБА_2 , по 22 січня 2022 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Обвинуваченого ОСОБА_2 негайно доставити до місця його проживання та звільнити з-під варти.

Ухвала підлягає негайному виконанню та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя В.В. Ніточко