Рішення № 101295448, 23.11.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. Мукачево Справа №303/6014/21

2/303/1697/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево

про визнання права на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання і зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачв про:

-визнання за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Квартира) та право на забезпечення нею для постійного проживання;

-зобов`язання відповідача подати до виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області клопотання разом з належно оформленими документи для виключення з числа службового житла Квартири.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що він є військовослужбовцем та має вислугу понад 20 років. З 01.09.2005 по 29.12.2017 він разом з дружиною та сином перебував на квартирному обліку при військовій частині А1556. 15.06.2021 за наслідками розгляду його рапорту, ним отримана відповідь, що на теперішній час у нього немає підстав для вирішення питання щодо зняття статусу «службова» з Квартири. Вказану відмову вважає незаконною, оскільки він має вислугу більше 20 років, і житлом, для постійного проживання, не забезпечувався.

Поданий відповідачем відзив на позовну заяву суд до уваги не бере, оскільки до такого не додано доказів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Клопотання про долучення документів суд до уваги не приймає з огляду на приписи частин третьої та дев`ятої статті 83 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

2. В контексті хронології існуванням спірних правовідносин суд наводить наступні обставини справи.

ОСОБА_1 призваний на військову службу 26 липня 2000 року Іршавським районним військовим комісаріатом Закарпатської області.

Позивач проходив військову службу: 14.07.2000 по 18.06.2005 - курсант з 18.06.2005 по 02.11.2005 – в 161 топогеодизичному центрі Західного ОК, з 28.04.2007 по 26.12.2013 – у 128 гвардійській механізованій бригаді 13 АК СВ ЗСУ, з 26.12.2013 по 18.04.2014 – у 34 окремій гірсько-піхотній бригаді 13 АК СВ ЗСУ, з 18.04.2014 по 19.10.2017 – у 128 окремій гірсько-піхотній бригаді ОК Захід СВ ЗСУ, з 19.10.2017 – відряджений до Державного космічного агентства України, з 27.02.2018 – в Західному центрі радіотехнічного спостереження (а.с. 14-15).

30 жовтня 2008 року ОСОБА_1 видано ордер на службове жиле приміщення №186 серії СЖ на Квартиру (а.с. 16).

Відповідно до витягу з протоколу №12 засідання житлової комісії військової частини 1556 від 29 грудня 2017 року (а.с. 20) в зв`язку з вибуттям майора ОСОБА_1 до нового місця служби – м.Київ та на підставі п.3 ст. 40 Житлового кодексу України, п. 2.18 «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщення» постановлено зняти з квартирного обліку з 29.12.2017 при військовій частині А1556 майора ОСОБА_1 зі складом сім`ї три особи, в загальній черзі перебував з 01.09.2005 року.

З протоколу засідання житлової комісії Західного центру радіотехнічного спостереження від 10 березня 2021 року №2 підполковника ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік в ЗЦРС з 10 березня 2021 року зі складом сім`ї три чоловіка та включено до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, як учасника бойових дій.

2 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з рапортом (заявою) щодо зняття статусу «службова» з службової Квартири (а.с. 25).

З відповіді від 15.06.2021 №208 (а.с. 26) вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено в знятті статусу «службова» з Квартири.

3. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Так, відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається з підстав, що не заборонені законом.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

За змістом статті 118 Житлового кодексу Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

В свою чергу, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзаців першого, четвертого пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

При цьому, за військовослужбовцями, які вступили на військову службу за контрактом, зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за попереднім місцем проживання (частина 2 статті 12 Закону).

На виконання приписів статті 12 Закону постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (надалі - Порядок).

Пунктом 3 Порядку встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Таким чином, позивач має право обрати будь-який спосіб для забезпечення житлом, оскільки вказаним Порядком не передбачено, що Квартирно-експлуатаційний відділ повноважний вирішувати, яким чином забезпечити військовослужбовців житлом.

Бездіяльність відповідача має наслідком унеможливлення реалізації права на житло, передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України.

Так, пунктом 11 Порядку встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Відповідно до п. 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 № 380 (надалі – Інструкція) військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Оскільки позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має на момент звернення до суду вислугу на військовій службі понад 20 років, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій, перебував на квартирному обліку при військовій частині А1556 в загальній черзі з 01.09.2005 та перебуває в першочерговій черзі (ЗЦРС) з 10 березня 2021 року, тому має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності клопотання командира військової частини з цього приводу. Немотивована бездіяльність відповідача обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, провадження № 61-19985св19.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.

2. Визнати за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 та право на забезпечення нею для постійного проживання.

3. Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділу міста Мукачева Міністерства оборони України подати до виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області клопотання разом з належно оформленими документи для виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 , жилою площею 14,95/24,4 кв.м.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

6. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево (м.Мукачево, вул. Берегівська-об`їзна, 1-А, код ЄДРПОУ 08439994).

Суддя В.В. Кость