Рішення № 101293900, 22.11.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 120/8660/21-а

Провадження № 2-а/127/233/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2021 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичук М. М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області, в особі начальника 1-го міського відділу у місті Вінниці УДМС у Вінницькій області Прудиус Ірини Валеріївни про визнання дій посадових осіб протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

25.08.2021 року з Вінницького окружного адміністративного суду за підсудністю надійшли матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління ДМС у Вінницькій області, в особі начальника 1-го міського відділу у місті Вінниці УДМС у Вінницькій області Прудиус І.В. про визнання дій посадових осіб протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позов мотивований тим, що 17.07.2021 року позивач перебував на території ринку «Урожай» в м. Вінниця, до нього підійшли уповноважені посадові особи управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області з вимогою пред`явити документи.

Однак позивач не мав при собі документів, оскільки від його звернення 2017 року до Управління із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, строк дії його паспортного документу прострочений та на разі він перебуває в Україні без реєстрації.

ОСОБА_1 зазначає, що звертався до Управління ДМС України у Вінницькій області для отримання статусу біженця, як громадянин Сирії і йому було відмовлено у визнанні його біженцем.

Термін дії національного паспорту закінчився 04.06.2017 року, а для його продовження йому необхідно подати до посольства документ, що він знаходиться на території України легально.

Працівники УДМС України у Вінницькій області складаючи протокол про адміністративне правопорушення, серії ПР МВН № 001039 від 17.07.2021 року за виявленням правопорушення ч. 3 ст. 3 і ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не з`ясували та не зазначили в протоколі причини проживання позивача в Україні без реєстрації та строк його проживання без реєстрації.

17.07.2021 року начальник 1-го міського відділу у місті Вінниця УДМС України у Вінницькій області Прудиус І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення та на підставі протоколу про адміністративне правопорушення склала постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Разом з тим, працівники УДМС України у Вінницькій області не роз`яснили йому права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема право на користування правничою допомогою, а також послугами перекладача, оскільки він не розуміє державну мову на які було складено протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувану постанову.

У зв`язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду та просив визнати дії уповноважених осіб 1-го міського відділу у місті Вінниці УДМС України у Вінницькій області протиправними та скасувати дану постанову.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали.

Представник УДМС України у Вінницькій області заперечив в задоволенні позову, надавши суду відзив, який мотивовано тим, що відповідно до даних інтегрованої міжвідомчої інформаційно – телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «АРКАН», станом на 17.07.2021 року, строк тимчасового перебування на території України громадянина ОСОБА_1 становив перевищення дозволеного строку тимчасового перебування. Останній звертався із заявою про отримання статусу біженця чи додаткового захисту. На що ДМС України було прийнято рішення про відмову у наданні відповідного статусу за № 477 від 08.12.2017 року. Дану відмову позивач оскаржував, однак рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.04.2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2021 року було прийнято рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Таким чином, підстав для подальшого перебування в Україні в позивача немає.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Порядок перебування, в`їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства врегульовано визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

При цьому, частинами 1 та 3 статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно паспорту громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (терміном дії до 04.06.2017 року).

17.07.2021 року громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП в зв`язку з перебуванням (проживанням) в Україні без оформлення документів на право перебування (проживання) та порушенням правил перебування в Україні іноземців, що визначені ч. 3 ст. 3, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року. Згідно постанови від 17.07.2021 року на громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 накладене стягнення за ч. 1 ст. 203 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Можливість продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України передбачена статтею 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», при цьому, частинами 1-4 вказаної статті встановлено, що:

Іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов`язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ № 150 від 15.02.2012, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС. Для продовження строку перебування на території України іноземець та особа без громадянства і приймаюча сторона разом із заявою подають вказані у п. 9 зазначеної постанові документи.

Згідно п. 8 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ № 150 від 15.02.2012, заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання.

Перелік документів, які іноземець та особа без громадянства і приймаюча сторона подають разом із заявою про продовження строку перебування на території України зазначено в пункті 9 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ № 150 від 15.02.2012.

Судом встановлено, що громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 перебував (проживав) в Україні без документів на право перебування (проживання) в Україні.

Диспозицією частини 1 статті 203 КУпАП передбачена відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України.

При чому, частиною 3 статті 203 КУпАП встановлено, що дія цієї статті не поширюється на випадки, коли іноземці чи особи без громадянства з наміром отримати притулок чи бути визнаними в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнули державний кордон України і перебувають на території України протягом часу, необхідного для звернення із заявою про надання притулку чи заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Згідно листа сектору з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції УДМС України у Вінницькій області від 31.07.2021 року № 0511/4176-21, за обліками УДМС України у Вінницькій області знаходиться громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 18.08.2017 року звертався до УДМС України у Вінницькій області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. В результаті розгляду його заяви Державною міграційною службою України прийнято рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 08.12.2017 року № 477-17. Громадянин Сирії ОСОБА_1 звертався до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до УДМС України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення ДМС України, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року по справі № 802/72/18-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 року громадянину ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Пунктом 1 ст. 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За складом частини 1 статті 203 КУпАП вбачається, що в діях винної особи має міститись прямий умисел як форма вини.

За змістом статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Як вбачається з постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 року ОСОБА_1 перебував на території України фактично з 2012 року по 2017 рік в Україні нелегально.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинено адміністративне провопорушення передбачене частиною 1 статті 203 КУпАП, а саме порушення правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України порушення іноземцями та особами без громадянства.

При цьому суд зазначає, що позивача було повідомлено про час та місце розгляду адміністративної справи, забезпечено можливість користуватися послугами перекладача, накладено мінімальнйи штраф.

Судом не приймаються до уваги посилання позивача щодо ненадання можливості позивачу скористатися послугами перекладача. Суд вважає вказані аргументи надуманими та такими що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення, серії ПР МВН 001039 від 17.07.2021 міститься відмітка «перекладача не потребую», також містяться підписи позивача в розділах про роз`яснення прав позивачу та про отримання примірника протоколу.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 17.07.2021 року та згоди на обробку персональних даних останній претензій до працівників міграційної служби України не має, перекладача не потребує.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України під час розгляду оскаржуваної постанови суд має з`ясувати, чи прийнята остання, зокрема розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Авшар проти Туреччини» в оцінці доказів Суд встановив стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Таке доказування передбачає співіснування досить вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій факту, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Статтею 5 КАС України регламентовано право на судовий захист, яке передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до УДМС у Вінницькій області, в особі начальника 1-го міського відділу у місті Вінниці УДМС у Вінницькій області Прудиус І.В. про визнання дій посадових осіб протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задоволенню не підлягають, постанова винесена правомірно, та існували всі підстави притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72 - 77, 241 - 246, 286 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Рішення суб`єкта владних повноважень залишити без змін.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області, в особі начальника 1-го міського відділу у місті Вінниці УДМС у Вінницькій області Прудиус Ірини Валеріївни про визнання дій посадових осіб протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 .

Відповідач Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області, в особі начальника 1-го міського відділу у місті Вінниці УДМС у Вінницькій області Прудиус Ірина Валеріївна, місцезнаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37836770.

Суддя