Рішення № 101293630, 16.11.2021, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1028/21

Провадження № 2-а/147/17/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року смт.Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

представника позивача – адвоката Новака Д.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Когутовського Сергія Анатолійовича, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

27.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить скасувати постанову інспектора СРПП ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Когутовського С.А. серії БАА №798798 від 27.07.2021, якою до нього застосовано адмністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення; стягнути з відповідача-2 понесені судові витрати. В обгрунтування позову покликається на те, що 27.07.2021 інспектором СРПП ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Когутовським С.А. було винесено постанову серії БАА №798798 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. Вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки правил дорожнього руху він не порушував. 27.07.2021 у вечірній час доби він їхав по вул.Мічуріна в с.Капустяни Гайсинського району Вінницької області керуючи трактором МТЗ-80 номерний знак НОМЕР_1 . При цьому до трактора був причіплений причіп ПСС-12.5, номерний знак НОМЕР_2 . Його зупинили працівники поліції для перевірки документів та попросили надати водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і причепа. Надавши посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу трактора МТЗ-80, та свідоцтво про реєстрацію причепа, інспектор біля свого службового автомобіля сфотографував їх і сказав їхати далі. На вимогу про необхідність правової допомоги, відповіли, що йому не потрібна допомога. В подальшому, не довіряючи працівникам поліції, позивач звернувся до адвоката та розповів дану ситуацію, останній зробивши відповідні запти, отримав копію постанови та відповідь, що ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, тобто за буксування причепа без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, порушує його конституційні права.

Ухвалою судді від 30.09.2021 прийнято адміністративний позов, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

05.11.2021 відповідачем -2 Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вони не визнають позовні вимоги, вважають їх безпідставними та необгрунтованими з тих причин, що при винесенні оскаржуваної постанови інспектором поліції дотримано всіх норм закону, Правил дорожнього руху, та постанова відповідає вимогам передбаченим ст. 283 КУпАП. Дії інспектора поліції щодо виявлення правопорушення є правомірними та законними. Щодо стягнення з ГУНП у Вінницькій області понесених позивачем витрат на правничу допомогу зазначили, що розмір витрат має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову. Тому просили відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

09.11.2021 відповідачем-1 інспектором СРПП ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Когутовським С.А. подано до суду відзив на позов, в якому він зазначив, що при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах своїх повноважень, відповідно до норм закону. Вважає, що наявні всі докази провини ОСОБА_1 , тому постанова є законною. Просив відмовити в позові повністю.

15.11.2021 через систему «Електронний суд» представником позивача – адвокатом Новаком Д.М. подано до суду відповідь на відзив відповідача – 1.

Також 15.11.2021 через систему «Електронний суд» представником позивача – адвокатом Новаком Д.М. подано до суду відповідь на відзив відповідача – 2.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 10.11.2021 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Відповідач -1 - інспектор СРПП Когутовський С.А. в судове засідання не з`явився, 15.11.2021 подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнає.

Представник відповідача-2 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з`явився, причина неявки суду невідома.

Відповідно до ч.1, ч. 5 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати за відсутності позивача, який подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, та відповідачів.

Представник позивача – адвокат Новак Д.М. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Додатково пояснив, що відеозапис наданий відповідачем не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України, тому його не слід приймати як доказ. Жодної постанови чи рахунків про сплату штрафу позивач не отримував, лише після офіційного запиту адвоката, надали копію постанови про накладення стягнення. Вважає, що при винесенні постанови поліцейськими не було дотримно процедури розгляду справи. Не забезпечено порушнику право на захист, тому просив скасувати постанову та закрити справу. Крім того, додав заяву про стягнення судових витрат, відповідно до якої просив стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області всі понесені судові витрати.

Суд, заслухавши виступ представника позивача на підтримку поданого позову, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що 27 липня 2021 року о 21.55 год. інспектором СРПП ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Когутовським С.А. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №798798, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП. (а.с.16).

З вказаної постанови вбачається, що 27.07.2021 близько 21.30год. в с.Капустяни по вул.Мічуріна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - трактором МТЗ-80 державний номерний знак НОМЕР_1 , буксирував причіп саморобний без свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, чим порушив пп.2.1б ПДР.

До позовної заяви позивачем в якості доказів наявності свідоцтва про реєстрацію причепа, надано суду копію свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_3 виданого 23.03.2010 ІДТН Тростянецького району, з якого вбачається найменування: ПРИЧЕП, реєстраційний номер: ВЕ03791, марка ПСЄ-1205, рік випуску 2003, заводський № НОМЕР_4 , власник: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 (а.с.15).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про дорожній рух" цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Стаття 14 вказаного Закону зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

В оскаржуваній постанові серії БАА №798798 від 27.07.2021 водія транспортного засобу притягнуто до відповідальності за порушення ч.1 ст.126 КУпАП, а саме за те, що він буксирував причіп саморобний без свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, чим порушив п.2.1б Правил дорожнього руху.

Відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП настає у випадку керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Пунктом 2.1б Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — технічний талон).

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог, тому обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року № 760/2846/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання належни та достатніх доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу судів на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Звертає увагу, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу принципу презумпції невинуватості, чинної в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оглянувши в судовому засіданні диск з відеозаписом допиту свідка ОСОБА_2 суд не приймає в якості достатніх та допустимих доказів, оскільки суд зауважує, що відповідно до ст. 212 КАС України допит свідка відбувається безпосередньо в судовому засіданні, при цьому головуючий в судовому засіданні з`ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених законом, від давання показань, і під розписку попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань, якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги. В судовому засіданні представник позивача відмовився від клопотання про допит свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні й така відмова прийняьта судом. Оскільки свідок ОСОБА_2 в судове засіданні не викликався й відповіно не був допитаним в судовому засіданні. Таким чином враховуючи наведене, відеозапис допиту ОСОБА_2 не може бути доказом у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

На підтвердження своїх заперечень відповідачем -1 надано суду СD-R диск, на якому місттиться відеозапис з 0000000_00000020210727215607_0087 та WhatsApp Video 2021-10-10 (а.с.36, 82).

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 містить чіткий перелік пристроїв, за допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію.

Із постанови вбачається, що відеофіксація правопорушення не здійснювалася, графа 7 «До постанови додаються» не заповнена.

У постанові від 27.07.2021 відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 по справі № 428/2769/17.

Крім цього з відеофайлу WhatsApp Video 2021-10-10, який міститься на долученому відповачем СD-R диск, не можливо встановити коли і за яких обставин відбувалися події, оскільки такі не містять дати та часу, що в свою чергу ставить під сумнів належність та допустимість зофіксованої інформації до подій, які є предметом розгляду.

Надані відповідачем-1 матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора. Як встановлено судом шляхом огляду змісту оптичного диску, на відеозаписі відсутній цифровий підпис автора. Таким чином, наданий суду відеозапис не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України.

Отже, суд не приймає в якості належного та допустимого доказу запис відеофіксації порушення, наданого відповідачем-1, оскільки даний доказ не відповідає критеріам електронного доказу та безпосередньо не зазначений в оскаржуваній постанові, як прилад з якого велась відеофіксація правопорушення.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення відповідачем не надано, посилання на них у постанові відсутнє.

Відповідно до ст. ст. 72 76, 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Таким чином, обставини, що вказані посадовою особою в оскаржуваній постанові, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Зазначених вимог закону відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не дотримано.

Покликання позивача на те, що при притягненні його до адміністративної відповідальності відповідачем допущені порушення вимог закону суд вважає доведеними.

Враховуючи відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, доказів дотримання інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, доводи відповідача стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, зокрема вони підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно з ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 454,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №26353 від 22.09.2021(а.с.1).

Отже на користь позивача підлягають до стягнення витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч.4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача адвокатом Новаком Д.М. надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 20.09.2021, укладений між адвокатом Новаком Д.М. та Барбарським О.К.(а.с.20,21); копію акта приймання-передачі наданих послуг за договором від 20.09.2021 від 01.11.2021(а.с.58); копію квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 20.09.2021 на суму гонорару 7000грн.(а.с.59); копію Додатку №1 до Договору №б/н від 20.09.2021 від 11.11.2021; копію акта приймання-передачі наданих послуг за договором (Загальний) від 16.11.2021. Крім того, надано суду копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Новака Д.М.

Склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу та/або проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Так, зі змісту заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем оцінено у наступних розмірах: вартість послуг адвоката на загальну суму 11000грн., участь адвоката в судових засіданнях - 1500,00 грн. (500грн. х 3 судових засідання).

Що стосується вартості послуг адвоката слід зазначити наступне.

У акті приймання-передачі наданих послуг сторонами зокрема зазначено перелік послуг: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, вивчення та правовий аналіз матеріалі справи, підготовка та складання адміністративного позову, підготовка та складання процесуальних документів: заява про стягнення судових витрат, попередній розрахунок суми судових витрат, клопотання про відкладення судового засідання, заява про долучення доказів, клопотання про розгляд справи справи у відсутності учасника справи, клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання про визнання доказів недопустимими, відповідь на відзив відповідача, відповідь на відзив відповідача-2, заява про стягнення судових витрат(загальна). Збір доказів, відвідування Тростянецького районного суду.

Дані послуги указані в акті приймання-передачі наданих послуг прямо відносяться до безпосередніх обов`язків при виконанні договору про надання правової допомоги адвокатом від 20.09.2021.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Щодо співмірності заявленої суми судових витрат з ціною позову (розміру суми штрафу за постановою, що оскаржується) суд зазначає, що сума заявлених витрат більш ніж в 26 разів перевищує суму штрафу за постановою, що оскаржується, таким чином вочевидь не є співмірною.

Відсутність розрахунку вартості послуг не надає можливості визначити вартість, обсяг та дійсність наданих послуг, тому є підставою для часткової відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат, пов`язаних з відвідуванням суду адвокатом Новаком Д.М. в розмірі 1500,00грн.

Відповідно до договору від 20.09.2021 про надання професійної правничої допомоги обов`язок представляти інтереси клієнта в судах прямо передбачено в договорі, тобто витрати, пов`язані з відвідуванням суду входять до витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги.

Отже, суд з урахуванням вимог співмірності, розумності, обґрунтованості, складності справи та доведеності обсягу наданої правової допомоги по цій справі, вважає, що слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Керуючись ст. 280 КУпАП, ст. 72-77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Когутовського Сергія Анатолійовича, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №798798 від 27 липня 2021 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області судовий збір у розмірі 454,00 (чотириста п`ядтесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - інспектор СРПП ВП № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Когутовський Сергій Анатолійович, адреса: Вінницька область, Гайсинський район, смт. Тростянець, вул. Соборна, 102;

відповідач - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 40108672.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2021 року.

Суддя А.М. Мудрак