Рішення № 101293334, 23.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 року м. Київ № 640/16314/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося з позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ДПС у місті Києві) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) в якому просило стягнути з відповідача податковий борг в сумі 46 154,89 грн. по сплаті єдиного податку з фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем обліковується податковий борг в розмірі 46 154,89 грн., який останнім в добровільному порядку не сплачений.

Ухвалою суду від 03.09.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та подав 09.10.2020 року до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову з огляду на те, що податковий борг останнім погашений в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини, встановлені судом:

ГУ ДПС у місті Києві звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 податковий борг в розмірі 46 154,89 грн., який останнім не був сплачений в добровільному порядку.

Як вбачається з довідки № 15482/9/26-15-17-03-16 від 13.06.2019 року про розрахунок податкового боргу, станом на момент подання даного позову, за ФОП ОСОБА_1 обліковується борг у сумі 46 154,89 грн., а саме: з єдиного податку з фізичних осіб.

Як зазначає в позовній заяві податковий орган, вказана сума податкового боргу виникла на підставі самостійно узгоджених зобов`язань.

Так, на підставі податкової декларації, яка містяться в матеріалах справи, ГУ ДПС у місті Києві сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 05.03.2018 року №42174-17, яка не отримана відповідачем.

Вважаючи податковий борг узгодженим, ГУ ДПС у місті Києві звернулося до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до ст. п. 14.1.137 ст. 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «грошове зобов`язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Правовими положенням пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.

Відповідно до п. 59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Підпунктом 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що на підставі даних інтегрованої картки та поданих відповідачем податкових декларацій, ГУ ДПС у місті Києві нараховано відповідачу податкове зобов`язання в розмірі 46 154,89 грн., а саме: з єдиного податку з фізичних осіб.

Між тим, як вбачається з доданого до відзиву на позовну заяву ФОП ОСОБА_1 та роздруківки з електронного кабінету платника податків, відповідачем погашено наявний податковий борг, на загальну суму 46 154,89 грн., призначення платежу: сплата суми податків і зборів.

Тобто, станом на момент розгляду даної справи по суті, у відповідача відсутній податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб, який просить стягнути з останнього контролюючий орган.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява ГУ ДПС в м. Києві від 31.12.2020 року (вх. 0314/199590/20) про залишення позовної заяви, на підставі ст. 240 КАС України, в які позивач зазначає, що відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційних систем органів ДПС, станом на поточну дату (31.12.2020 року), у платника податків ФОП ОСОБА_1 заборгованість по сплаті податків не обліковується.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2021 року відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви ГУ ДПС в м. Києві, оскільки строк подання зазначеної заяви закінчився 03.10.2019 року, а відповідачем обрано невірний спосіб вирішення вказаного процесуального питання.

Таким чином, суд зазначає, що ГУ ДПС в м. Києві підтверджено вказаною заявою відсутність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 46 154,89 грн., який в даному випадку є предметом спору, у зв`язку з чим, вказана суму податкового боргу не підлягає стягненню на користь позивача у судовому порядку.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Келеберда