Ухвала суду № 101292918, 22.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

22 листопада 2021 року м. Київ № 640/7850/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києвіпровизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся громадянин ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків - НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ - 42098368), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01 червня 2016 року із розрахунку 80 відсотків грошового забезпечення і усіма видами підвищення та надбавок до пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві перерахувати та виплати пенсію з 01 червня 2016 року без обмеження її максимального розміру із розрахунку 80 відсотків грошового забезпечення посади начальника Управління державної охорони країни з усіма видами підвищення та надбавок до пенсії.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01 червня 2016 року із розрахунку 80 відсотків грошового забезпечення і усіма видами підвищення та надбавок до пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві перерахувати та виплати пенсію з 01 червня 2016 року без обмеження її максимального розміру із розрахунку 80 відсотків грошового забезпечення посади начальника Управління державної охорони країни з усіма видами підвищення та надбавок до пенсії.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі №640/7850/19, в якій останній просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 по справі N 640/7850/19, із встановленням терміну для надання відповідного звіту.

Враховуючи те, що справа розглядалася у спрощеному провадженні, розгляд заяви проводиться відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 6 ст. 12, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України, оскільки справа є незначної складності.

Розглянувши матеріали справи та заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Слід зауважити, що вказаною нормою КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №826/18826/14, від 19.11.2018 у справі № 804/10264/15.

Як зазначено позивачем, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було проведено перерахунок пенсії в порядку встановленому судовим рішенням.

У подальшому, після проведення наступного перерахунку пенсії в порядку встановленому Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2021 по справі № 640/648/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві провести перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 05.11.2020 року № 308 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням виплачених сум, Головним управлінням було знову зменшено відсотковий розмір моєї пенсії з 80% до 70% і обмежено мою пенсію максимальним розміром, про що мене було повідомлено листом від 10.09.2021 № 24269-24131/Г-02/8-2600/21 (додається) та рекомендовано, у разі незгоди, оскаржити зазначене питання до суду.

Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві зумовили припинення дії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 р. у справі № 640/7850/19, в частині перерахунку моєї пенсії без обмеження її максимального розміру, виходячи з 80% сум грошового забезпечення.

Позивач наголосив, що зазначені дії ГУ ПФУ у м. Києві призвели до залишення без змін розміру його пенсії після перерахунку з 01.12.2019 року, а саме: відповідно до наданого ГУ ПФУ у м. Києві розрахунку, пенсія становить після перерахунку з 01.01.2016 року та з 01.04.2019 року - 29 322,50 грн.

Суд зауважує, що в даному випадку враховуючи сукупність дій, які відповідач вчинив на виконання рішення суду у справі № 640/7850/19, суд не вбачає підстав для висновку, що відповідачем допущено бездіяльність при виконанні судового рішення.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, суд звертає увагу й на те, що особа яка вважає, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення вправі звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. При цьому, реалізація цього права позивачем жодним чином не залежить від встановлення судом судового контролю за виконанням судового рішення.

Крім того, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Підсумовуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в порядку ст.382 КАС України шляхом зобов`язання відповідача подати звіт у встановлений судом строк.

Керуючись ст. ст. 2, 44, 45, 119, 248, 249, 253, 256, 293- 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа