Рішення № 101292905, 19.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2021 року м. Київ № 640/24752/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправним та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 липня 2021 року ВП № 65951604;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 липня 2021 року ВП № 65951993;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 липня 2021 року ВП № 65951698.

В обґрунтування позову зазначено, що на момент відкриття виконавчого провадження рішення суду не набрало законної сили та оскаржувалось в суді апеляційної інстанції. Після закінчення апеляційного оскарження, позивачем (Боржником у спірних виконавчих провадженнях) самостійно та у встановлений судом строк виконано рішення суду про звільнення у місячний строк приміщення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 14 вересня 2021 року. Зобов`язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву та належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження.

У судовому засіданні 14 вересня 2021 року розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року зобов`язано Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчих проваджень № 65951604, № 65951993 та № 65951698.

Відповідачем не подано відзиву на позов, на вимогу суду надано копії матеріалів спірних виконавчих проваджень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать, що 01 листопада 2011 року між позивачем та ОСББ «ТВК-2000» укладено Договір оренди приміщення загальною площею 32 м2 на технічному поверсі будинку АДРЕСА_1 на строк до 01.11.2060.

Згідно умов договору позивач зобов`язувався здійснити поточний ремонт приміщення, зокрема, замінити двері, вікна, здійснити оздоблення стін та ін.

09 листопада 2018 року ОСББ «ТВК-2000» звернулось до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом про визнання незаконним зайняття приміщення за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язання ОСОБА_1 звільнити таке приміщення в місячний термін з моменту набрання рішення законної сили (справа № 760/29289/18).

Рішенням Солом`янський районний суд м. Києва від 23 вересня 2020 року задоволено позов частково. Зокрема, вимогу про визнання незаконним зайняття ОСОБА_1 технічного приміщення - залишено без задоволення, а вимогу про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити приміщення в місячний термін з моменту набрання рішення законної сили - задоволено (витяг рішення з ЄРДР).

В силу ст. 273 ЦПК України рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2020 року у справі № 760/29289/18 набрало законної сили 03 листопада 2020 року та повинно було б бути добровільно виконаним до 03 грудня 2020 року.

Разом з тим, як зазначає позивач, інших доказів на спростування цього не надано, ОСОБА_1 отримав повний текст рішення 16 грудня 2020 року, що дало змогу подати апеляційну скаргу на рішення у лютому 2021 року (вказане підтверджується ухвалою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року у справі № 760/29289/18).

14 грудня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва видав виконавчий лист на примусове виконання рішення (копія додана до матеріалів справи).

18 січня 2021 року ОСББ «ТВК-2000» звернувся до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження.

01 лютого 2021 року за результатом звернення представника ОСОБА_1 із апеляційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2020 року у справі № 760/29289/18 винесено ухвалу про її повернення (витяг ухвали з ЄРСР доданий до матеріалів справи).

08 лютого 2021 року державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження № 64396777 та стягнення з Позивача виконавчого збору/основну винагороду у розмірі 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок. Слід також зазначити, що державний виконавець встановив таким рішенням (постановою) десятиденний строк для добровільного виконання рішення суду першої інстанції (копія додана до матеріалів справи).

12 лютого 2021 року Київським апеляційним судом прийнято рішення про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження та зупинено дію рішення Солом`янського районного суду м. Києва.

Таким чином, у зв`язку із розглядом апеляційної скарги рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2020 року не набрало законної сили.

19 травня 2021 року державний виконавець направив позивачу вимогу про добровільне виконання рішення та про призначення перевірки виконання зобов`язання на 28 травня 2021 року.

Позивач зазначає, що про наявність такої вимоги представник позивача дізнався під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

19 травня 2021 року винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 195,30 (сто дев`яносто п`ять) гривень 30 копійок.

20 травня 2021 року Київським апеляційним судом прийнято рішення у справі № 760/29289/18 про відмову у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 , відтак, рішення Солом`янського районного суду м. Києва набрало законної сили та встановлено місячний термін для його виконання (копія постанови міститься в матеріалах справи).

Таким чином, позивач повинен був звільнити приміщення у буд. АДРЕСА_1 у строк до 20 червня 2021 року.

28 травня 2021 року державним виконавцем Марків Я.С., складено акт про те, що приміщення у буд. АДРЕСА_1 позивачем не звільнено (копія акту міститься в матеріалах справи).

У зв`язку з цим, 31 травня 2021 року державний виконавець у виконавчому провадженні № 64396777 прийняв рішення про накладення на Позивача штрафу за невиконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва (копія постанови додана до матеріалів справи).

04 червня 2021 року складено акт на виконання рішення у справі № 760/29289/18 про добровільне звільнення позивачем приміщення, яке було виконане в присутності керуючого справами ОСББ «ТВК-2000» ОСОБА_3, голови правління ОСББ «ТВК-2000» ОСОБА_4 члена правління ОСББ «ТВК-2000» та представника ОСОБА_1, - ОСОБА_2 (копія акту додана до матеріалів справи).

З наведеного вбачається, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2020 року у справі № 760/29289/18 виконано ОСОБА_1 добровільно у межах строку, встановленого Київським апеляційним судом у постанові від 20 травня 2021 року.

В подальшому, 18 червня 2021 року державним виконавцем складено акт, яким встановлено, що ОСОБА_1 виконано виконавчий лист № 760/29289/18 в примусовому порядку.

18 червня 2021 року державний виконавець Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) шляхом винесення постанови прийняв рішення закінчити виконавче провадження № 64396777, а постанови про стягнення з боржника (позивача) витрат на проведення виконавчих дій, виконавчого збору та накладення штрафу виділити в окреме провадження.

Таким чином, 02 липня 2021 року відповідачем винесені оскаржувані постанови в даному провадженні:

ВП № 65951604 про стягнення витрат на виконавче провадження у розмірі 195,30 грн.;

ВП № 65951993 про стягнення штрафу в сумі 1700,00 грн;

ВП № 65951698 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12000,00 грн.

Незгода із вказаними постановами зумовила звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Цивільний кодекс України, Закон України «Про виконавче провадження» та зазначає про протиправність постанов головного державного виконавця про стягнення витрат на виконавче провадження, про стягнення виконавчого збору та про стягнення штрафу, оскільки на час відкриття виконавчого провадження та прийняття вказаних постанов рішення суду не набрало законної сили.

Суд зазначає, що оскільки оскаржується три постанови державного виконавця, які за своє правовою природою та характером стягнення є відмінні, суд надає оцінку кожному оскаржуваного рішенню окремо.

Щодо постанови від 02 липня 2021 року ВП № 65951993 про стягнення штрафу в сумі 1700,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника поклали штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №821/1568/16.

В даному випадку, судом встановлено, що дійсно рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року, яким зобов`язано ОСОБА_1 звільнити приміщення площею 32,0 кв.м., яке розташоване на технічному поверсі 4 під`їзду, 2-го поверху в будинку ОСББ «ТВК-2000» за адресою: АДРЕСА_1 в місячний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили набрало законної сили за результатом перегляду у Київському апеляційному суді (постанова від 20 травня 2021 року у справі № 760/29289/18).

04 червня 2021 року складено акт на виконання рішення у справі № 760/29289/18 про добровільне звільнення позивачем приміщення, яке було виконане в присутності керуючого справами ОСББ «ТВК-2000» ОСОБА_3, голови правління ОСББ «ТВК-2000» ОСОБА_4. члена правління ОСББ «ТВК-2000» та представника ОСОБА_1, - ОСОБА_2 (копія акту додана до матеріалів справи).

З наведеного вбачається, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2020 року у справі № 760/29289/18 виконано ОСОБА_1 добровільно у межах строку, встановленого Київським апеляційним судом у постанові від 20 травня 2021 року.

Відтак, постанова від 31 травня 2021 року ВП № 6439777 про накладання штрафу за невиконання рішення суду є протиправною.

Разом з тим, суд роз`яснює, що в даному провадженні позивачем оскаржується постанова Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 липня 2021 року ВП № 65951993 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31 травня 2021 року № 64396777.

Тобто, в даному випадку, позивачем обрано не дієвий спосіб захисту порушеного права, а тому, з урахуванням встановленої протиправності та передчасності винесення постанови від 31 травня 2021 року ВП № 6439777 про накладання штрафу, суд вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та скасувати також і постанову Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31 травня 2021 року № 64396777.

Щодо вимоги про скасування постанов від 02 липня 2021 року ВП № 65951604 про стягнення витрат на виконавче провадження у розмірі 195,30 грн. та ВП № 65951698 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

При цьому, суд зазначає, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

З огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача санкції відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання, враховуючи відсутність обов`язку у боржника по виконанню судового рішення.

В даному випадку, державним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 64396777 від 19 травня 2021 року та про стягнення виконавчого збору ВП № 64396777 від 18 червня 2021 року до набрання рішенням Солом`янського районного суду міста Києва законної сили та при обставині, що матеріали справи свідчать про своєчасне та добровільне виконання позивачем (Боржником) рішення суду, щ свідчить про протиправність вказаних рішень.

Разом з тим, суд роз`яснює, що в даному провадженні позивачем оскаржуються не вищевказані рішення, а постанови Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 липня 2021 року ВП № 65951604 про стягнення витрат на виконавче провадження у розмірі 195,30 грн. та ВП № 65951698 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12000,00 грн.

Тобто, в даному випадку, позивачем обрано не дієвий спосіб захисту порушеного права, а тому, з урахуванням встановленої протиправності та передчасності винесення спірних постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 64396777 від 19 травня 2021 року та про стягнення виконавчого збору ВП № 64396777 від 18 червня 2021 року, суд вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та скасувати також і постанови Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 64396777 від 19 травня 2021 року та про стягнення виконавчого збору ВП № 64396777 від 18 червня 2021 року.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03036, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, буд. 76-Б, код ЄДРПОУ 35008087) про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19 травня 2021 року ВП № 64396777 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

3. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31 травня 2021 року ВП № 64396777 про накладання штрафу.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18 червня 2021 року ВП № 64396777 про стягнення виконавчого збору.

5. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 липня 2021 року ВП № 65951604 про відкриття виконавчого провадження;

6. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 липня 2021 року ВП № 65951993 про відкриття виконавчого провадження;

7. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 липня 2021 року ВП № 65951698 про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Аверкова