Рішення № 101292832, 09.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року м. Київ № 640/11610/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ Україна"

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001400704 від 12.01.2021

за участі представників сторін:

від позивача: Прищепа М.О.

від відповідача: Бугаєнко С.С

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ Україна" із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001400704 від 12.01.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2021 судом закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом вересня 2020 року між позивачем, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югзернотранс», як продавцем було укладено низку договорів на поставку сільськогосподарської продукції, господарські операції за вказаними договорами позивачем відображено в податковому обліку в повному обсязі, а суми ПДВ, сплачені у складі ціни товару, включені до податкового кредиту в податковій декларації за вересень 2020 року та заявлено до бюджетного відшкодування. У подальшому відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку за наслідками якої відповідачем встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства, а саме порушення вимог п. 185.1. ст. 185, п. 198.1. п. 198.3. ,п. 198.6. ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2020 року на суму 1 870 115 грн., що зафіксовано в акті перевірки № 12598/26-15-07-04-01/33832039 від 16.12.2020. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00001400704 від 12.01.2021. Позивач вважає вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, оскільки аналіз документів, що відображають господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Югзернотранс» дозволяє достовірно встановити походження товару від виробників та весь його подальший рух, що підтверджується договорами, видатковими накладними та транспортними накладними. Крім того, поставка здійснювалась на умовах FCA - склад господарства, відповідно до умов договорів, саме ТОВ «Югзернотранс» зобов`язувалося доставити транспортні засоби з товаром до зернових терміналів, визначених покупцем, що свідчить про відсутність необхідності у складських приміщеннях, як зазначив відповідач. У свою чергу, перевезення здійснювалось частково власним транспортом ТОВ «Югзернотранс», частково - транспортом ТОВ «Бєл-Транс» та ФГ «КМС-Агро» , а відтак твердження відповідача про відсутність транспорту для перевезення вантажу є протиправними. Також відповідач дійшов висновку про недостовірність первинних документів, що були подані позивачем, зокрема банківських виписок, однак вказані твердження не підтверджуються жодними доказами. Також у своїх поясненнях позивач вказав, що платник податків не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів, а тому порушення, зазначені в акті перевірки щодо контрагента позивача не можуть ставитися у провину останньому.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відповідно до п. 1.5.2 Договорів від 03.09.2020 №1078/20, від 08.09.2020 №1102/20, від 09.09.2020 №1136/20, укладених між ТОВ «ОЛАМ Україна», як продавцем та ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС», як покупцем щодо поставки товару, а саме сільськогосподарської продукції, зазначено, що місцем поставки є зерновий термінал ТОВ «ІЗТ», морський торговельний порт «Чорноморськ», у той час, як видаткові накладні, які складені на виконання вимог вищезазначених договорів адреса доставки зазначається: Україна, 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. №22, що свідчить про внесення недостовірної інформації у первинні документи. Крім того, у платіжних дорученнях №5568 від 04.09.2020, №5622 від 07.09.2020, №5725 від 09.09.2020, №5772 від 10.09.2020, №5727 від 09.09.2021, №5765 від 09.09.2020, №5842 від 10.09.2020, №5897 від 15.09.2020, №5827 від 10.09.2020, №5967 від 16.09.2020, №5830 від 10.09.2020, №5968 від 16.09.2020, №5969 від 16.09.2020, №5970 від 16.09.2020, №6221 від 24.09.2020, №6222 від 24.09.2020, №6223 від 24.09.2020 та №6224 від 24.09.2020 відсутні обов`язкові реквізити, а саме: не містять інформації щодо підтвердження проведення банком розрахунку. Крім того, контрагентом позивача - ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС» не відображено в податковому кредиті та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за вересень 2020 року - послуг по зберіганню сільськогосподарської продукції, оренді складських та офісних приміщень. До того ж, згідно даних ІС «Податковий блок» та «Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» контролюючим органом встановлено відсутність будь -яких відомостей щодо перевізника - ТОВ «БЄЛ-ТРАНС», зокрема про наявність власних чи орендованих офісних приміщень, машини для перевезення вантажу, місця зберігання/стоянки машин для здійснення свого основного виду діяльності - вантажний автомобільний транспорт, що свідчить про нереальність господарських операцій.

У відповіді на відзив, позивач вказав, що зазначення значення в графі «Адреса доставки» адреси реєстрації позивача замість місця поставки не є обов`язковим реквізитом, у розмінні частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», щодо вказаних відповідачем платіжних доручень, то останні були роздруковані із електронної системи «банк-клієнт», яка не передбачає наявність штампу банку про проведення операції, у той же час оригінали платіжних доручень було додано до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 19.11.2020 № 1140/26-15-07-04-01, № 1142/26-15- 07-04-01, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 12.11.2020 № 383-п, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ УКРАЇНА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.10.2020 №9271026491 з урахуванням уточнюючих розрахунків від 30.10.2020 № 9283012343, від 10.11.2020 № 9293560782, від 20.11.2020 № 9306703528 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку.

19.11.2020 посадовими особами контролюючого органу вручено копію наказу від 12.11.2020 №383-п та ознайомлено з направленням на право проведення перевірки від 19.11.2020 №1140/26-15-07-04-01, №1142/26-15-07- 04-01 під особистий підпис головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ УКРАЇНА» Домарєвій Анастасії Вікторівні.

За результатами проведеної перевірки виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, які відображені в Акті перевірки від 16.12.2020 №12598/26-15-07-04-01/33832039, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» (податковий номер 33832039) в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за вересень 2020 року на суму 2 051 545,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2021 №00001400704, форми «В4» , яким встановлено зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість на суму 2 051 545, 00 грн.

20.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ УКРАЇНА» оскаржило в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 12.01.2021 №00001400704.

23.03.2021 рішення Державної податкової служби України №6510/61/99-00-06-08-08-06 в задоволенні скарги відмовлено.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно вимог п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 78.1.8 цієї статті підставою проведення перевірки є подання платником податків декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом була проведена документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Олам Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2020 року.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Як встановлено положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності зі статтею 198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України, згідно з положеннями якої:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

В акті перевірки, податковий орган вказав, що на виконання умов договорів №1078/20 від 03.09.2020, №1102/20 від 08.09.2020, №1136/20 від 09.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГЗЕРНОТРАНС» виписало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ Україна» податкові накладні: №5 від 03.09.2020, №6-7 від 04.09.2020, №9-10 від 06.09.2020, №8 від 05.09.2020, №№11-13 від 08.09.2020, №16-18 від 09.09.2020, №№19-20 від 11.09.2020 та №21 від 12.09.2020 на загальну суму 2 051 545,19 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛAM УКРАЇНА» у свою чергу включено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГЗЕРНОТРАНС» за вересень 2020 року суму ПДВ у розмірі 2 051 545,19 гривень.

Відповідно до п. 1.5.2 Договорів від 03.09.2020 №1078/20 від 08.09.2020 №1102/20 від 09.09.2020 №1136/20, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ Україна», як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГЗЕРНОТРАНС», як постачальником зазначено, що місцем поставки товару є зерновий термінал Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗТ», морський торговельний порт «Чорноморськ».

В той же час, у видаткових накладних: №5 від 03.09.2020, №6-7 від 04.09.2020, №9-10 від 06.09.2020, №8 від 05.09.2020, №№11-13 від 08.09.2020, №16-18 від 09.09.2020, №№19-20 від 11.09.2020 та №21 від 12.09.2020 вказано адресу доставки: Україна, 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. №22, що, на думку контролюючого органу свідчить про внесення недостовірної інформації у первинні документи, а отже зазначені первинні документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ УКРАЇНА» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) при складенні первинних документів: договорів поставки, змісту операції - її вид (купівля, транспортування, зберігання, оплата тощо), найменування (номенклатура, асортимент), інші характеристики товару та одиниця виміру, обсягу операції - кількість, ціна та загальна вартість або сума перерахування коштів без урахування ПДВ і сума ПДВ, всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за №168/704.

Відповідно до п. 1.5.2 Договорів від 03.09.2020 №1078/20 від 08.09.2020 №1102/20 від 09.09.2020 №1136/20, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГЗЕРНОТРАНС» щодо поставки товару - сільськогосподарської продукції, зазначено, що місцем поставки товару є зерновий термінал Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗТ», морський торговельний порт «Чорноморськ».

Однак, у всіх без виключення видаткових накладних, які складені на виконання вимог вищезазначених договорів адреса доставки зазначається, як: Україна, 01011, м. Київ, вул. Рибальська, будинок №22, що свідчить про внесення недостовірної інформації у первинні документи, а отже зазначені первинні документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Крім того, у платіжних дорученнях №5568 від 04.09.2020, №5622 від 07.09.2020, №5725 від 09.09.2020, №5772 від 10.09.2020, №5727 від 09.09.2021, №5765 від 09.09.2020, №5842 від 10.09.2020, №5897 від 15.09.2020, №5827 від 10.09.2020, №5967 від 16.09.2020, №5830 від 10.09.2020, №5968 від 16.09.2020, №5969 від 16.09.2020, №5970 від 16.09.2020, №6221 від 24.09.2020, №6222 від 24.09.2020, №6223 від 24.09.2020 та №6224 від 24.09.2020 відсутні обов`язкові реквізити, а саме: не міститься інформації щодо підтвердження проведення банком розрахунку на підставі цих платіжних доручень, оскільки відсутні ідентифікатори платника та реквізити банку, через який проведено перерахунок коштів на виконання договорів поставки сільськогосподарської продукції.

А тому зазначені платіжні доручення не можуть прийматись як первинний документ у розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть враховуватися як підтвердження здійснення господарської діяльності з контрагентом, тобто позивачем не підтверджено перерахунок коштів за отримання від постачальника товару на виконання укладених договорів постачання сільського господарської продукції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для віднесення відповідних сум до складу ПДВ.

Абзацом 1 пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 передбачено, що місцезнаходження (податкова адреса) продавця та місцезнаходження (податкова адреса) покупця вказуються з урахуванням вимог статті 45 глави I розділу II Кодексу та статей 29 і 93 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з абзацом 1 пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Досліджуючи обставини заповнення Товариством у спірних податкових накладних реквізиту «місцезнаходження юридичної особи - покупця», суд встановив, що вказана адреса відповідає відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У своїх поясненнях до позовної заяви, представник позивача вказав, що вказана обставина не зазначалася позивачем в акті перевірки, а відтак не може бути пред`явлена позивачу, до того ж, зазначення у видаткових накладних виключно адреси місця реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ Україна" пов`язано із програмними налаштуваннями постачальника.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не висуває вимоги щодо зазначення конкретної адреси доставки, достатнім є зазначення адреси продавця та покупця, а відтак наявні у справі податкові накладні оформлені належним чином та є первинним документом, який підтверджує оформлення господарської операції.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а, від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а та від 06.02.2018 у справі №802/4940/14, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, від 08.08.2018 у справі №820/4428/17, від 06.11.2018 у справі №822/551/18.

Також відповідач посилався на те, що надані до перевірки платіжні доручення №5568 від 04.09.2020, №5622 від 07.09.2020, №5725 від 09.09.2020, №5772 від 10.09.2020, №5727 від 09.09.2021, №5765 від 09.09.2020, №5842 від 10.09.2020, №5897 від 15.09.2020, №5827 від 10.09.2020, №5967 від 16.09.2020, №5830 від 10.09.2020, №5968 від 16.09.2020, №5969 від 16.09.2020, №5970 від 16.09.2020, №6221 від 24.09.2020, №6222 від 24.09.2020, №6223 від 24.09.2020 та №6224 від 24.09.2020 не містять інформації щодо підтвердження проведення банком розрахунку на підставі цих платіжних доручень, однак у судовому засідання представником позивача було надано суду платіжні доручення, які проведені та завірені банком, а також містять код платника - ЄДРПОУ 33832039, що спростовує твердження представника відповідача про відсутність в платіжних дорученнях ідентифікаторів платника.

Враховуючи встановлені судом обставини та наявні у справі докази, суд прийшов до висновку про передчасність висновків контролюючого органу в частині того, що позивачем не підтверджено перерахунок коштів за отримання від постачальника товару на виконання укладених договорів постачання сільського господарської продукції.

Також в акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що контрагентом позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГЗЕРНОТРАНС» (код ЄДРПОУ 42770324) не відображено в податковому кредиті послуг по зберіганню сільськогосподарської продукції, орендних, складських та офісних приміщень.

Крім того, згідно даних ІС «Податковий блок» та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про власні чи орендовані виробничі потужності, складські приміщення, офісні приміщення для здійснення свого основного виду діяльності - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

У своїх поясненнях, представник позивача вказав, що відповідно до договорів між продавцем - Товариства з обмеженою відповідальністю «Югзернотранс» з його постачальниками, поставка здійснювалась на умовах FCA - склад господарства.

Відповідно до умов поставки FCA (Incoterms в редакції 2020 року) зберігання Товару та навантаження його на транспортні засоби, надані покупцем, відносяться до обов`язків постачальника.

При цьому, відповідно до умов договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олам Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югзернотранс» до обов`язків останнього входило доставити товар на термінал ТОВ «ІЗТ», морський торговельний порт «Чорноморськ», таким чином, у ТОВ «Югзернотранс» не було необхідності у складських приміщеннях для здійснення поставки сільськогосподарської продукції на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олам Україна».

Як вбачається зі змісту п. 7.1 Договорів від 03.09.2020 №1078/20, від 08.09.2020 №1102/20, від 09.09.2020 №1136/20, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ Україна», як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГЗЕРНОТРАНС», сплата коштів за цим Договором здійснюється в національній валюті України шляхом переведення коштів на банківській рахунок отримувача відповідного до реквізитів, зазначених у цьому договорі, якщо інше не передбачено домовленістю Сторін.

Мінімальна кількість Товару для оплати - 100 тон (для поставок на умовах FCA - власний склад господарства - 20 тон.) або вся договірна кількість Товару, якщо загальна кількість товару, що підлягає сплаті поставці є меншою, ніж 100 тон.

Відповідно до п. 1.5.6, п. 1.5.7 Договорів від 03.09.2020 №1078/20, від 08.09.2020 №1102/20, від 09.09.2020 №1136/20 вбачається, що транспортування та навантаження товару здійснюється за рахунок продавця.

Отже, з аналізу первинних документів вбачається, що у вищевказаних договорах сторони дійшли згоди, що умови поставки будуть здійснюватися за правилами FCA з місцем поставки склад «Покупця».

Факт поставки товару на зерновий термінал Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗТ» підтверджується також наявними у справі товаро-транспортними накладними.

Крім того, в матеріалах справи міститься доручення №987-1 на відвантаження експортних товарів, зі змісту якого вбачається, що автомобільним транспортом було здійснено поставку товару на вантажний склад Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗТ».

Довідкою від 27.09.2020 №4/27-09/20, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗТ» підтверджено, що у період з 25.09.2020 по 27.09.2020 на судно «IVS Knot» з квоти Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ Україна» було завантажено 2 417 665 кг пшениці.

Аналізуючи первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено належними й допустимими доказами факт реального здійснення господарської операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГЗЕРНОТРАНС» товару (пшениці), а відсутність в останнього складських приміщень для зберігання товару, з огляду на положення укладених договорів, домовленість сторін та подальшу мету використання такого товару не є умовою, яка свідчить про нереальність такої господарської операції.

Також, як на підставу нереальності господарські операції представник відповідача вказав, що в Єдиному реєстрі податкових накладних за вересень 2020 року встановлено, що послуги по перевезенню товару до зернового терміналу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗТ» здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС» (37136296).

Згідно ІС «Податковий блок» та «Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» вбачається, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 37136296) відсутні відомості про власні чи орендовані офісні приміщення, машини для перевезення вантажу, місця зберігання/стоянки машин для здійснення свого основного виду діяльності - вантажний автомобільний транспорт.

У своїх поясненнях представник позивача вказав, що з відкритих державних реєстрів вбачається, що у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» (код ЄДРПОУ 37136296) знаходяться 9 вантажних транспортних засобів. Крім того, в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» є додатково 4 сідлові тягачі DAF.

Оцінивши пояснення та заперечення сторін, суд приходить до висновку, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення такої аналітичної інформації будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, про що свідчить відсутність актів зустрічної звірки контрагентів позивача з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Враховуючи викладене, будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 805/5017/15-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дані отримані з автоматизованих систем ІС «Податковий блок» не є належними доказами в суді.

Крім того, суд звертає увагу, що відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дають інформацію лише про речове право на нерухоме майно, відомості про рухоме майно у такому реєстрі відсутні, а відтак, посилання контролюючого органу на даний реєстр в контексті наявності чи відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС» автомобільних засобів є недоречним.

Також, під час розгляду даної справи, представником відповідача не надано суду будь-яких даних до акту перевірки, які б підтверджували вищевказані висновки контролюючого органу.

Окрім цього, суд звертає увагу, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі № 811/217/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 00001400704 від 12.01.2021 та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ Україна" (01001, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код ЄДРПОУ 33832039) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві податкове повідомлення-рішення № 00001400704 від 12.01.2021, форми "В4" на суму 2 051 545, 00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ Україна" (01001, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код ЄДРПОУ 33832039) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст складено: 19.11.2021

Суддя А.С. Мазур