Рішення № 101292816, 18.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2021 року м. Київ № 640/20022/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вул. Іллінська, 8, Київ 70, 04070, код ЄДРПОУ 20474912)

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Дегтярівська, 11-Г, Київ 119, 04119, код ЄДРПОУ ВП 44082145)

про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2019 №000046502,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач, ПрАТ «СК «АРКС») з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач, Офіс ВПП ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2019 №000046502.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2021 закінчено підготовче провадження у справі № 640/20022/19. Розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про незгоду з викладеними в акті перевірки висновками відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та неповному аналізі наданих до перевірки документів. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

З позиції відповідача, контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України. З огляду на викладене вказано про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Також, згідно клопотання про заміну сторони (вх.№03-14/63201/21 від 20.04.2021) відповідач просить суд здійснити процесуальне правонаступництво у справі, замінивши Офіс великих платників податків ДПС на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Щодо процесуального правонаступництва відповідача у справі, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №893 від 30.09.2020 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної податкової служби згідно визначеного Кабінетом Міністрів України переліку, зокрема, Офіс великих платників податків ДПС.

В той же час, 30.09.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №1000741030008085321 про створення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Відповідно до п.1 Положення про Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 №643, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Враховуючи те, що Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є правонаступником Офісу великих платників ДПС, суд дійшов висновку про обґрунтованість заміни відповідача у справі правонаступником.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 24.05.2019 по 10.09.2019 Офісом великих платників податків ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «СК «АРКС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт перевірки від 17.09.2019 №67/28-10-05-02-01/20474912.

За результатами перевірки встановлено порушення ПрАТ «СК «АРКС», зокрема:

- п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 у частині безпідставного включення до складу витрат на підставі актів виконаних робіт, підписаних фізичними-особами підприємцями, які мають дефектність та логічні неув`язки в частині не підтвердження фактично проведених операцій;

- п.п. 139.2.1 п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст.139 Податкового кодексу України, у частині не відображення у податкових деклараціях з податку на прибуток частину зменшення резерву сумнівних боргів, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 80793444 грн., в тому числі:

півріччя 2016 року - 4213478 грн.;

9 місяців 2016 року - 9736008 грн.;

2016 рік - 16368333 грн.;

9 місяців 2017 року - 47925467 грн.;

2017 рік - 18396259 грн.;

1 квартал 2018 року - 8124989 грн.;

півріччя 2018 року - 21787053 грн.;

9 місяців 2018 року - 31388784 грн.;

2018 рік - 39515025 грн.;

1 квартал 2019 року - 6513827 грн.

За результатами перевірки Офісом ВПП ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №000046502 про збільшення суми грошового зобов`язання на 100 991 805,00 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням - 80 793 444,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 198 361,00 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.10.2019 №000046502 протиправним, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з п.п 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно з п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" посередницькі послуги на ринках фінансових послуг - діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, якщо інше не передбачено законом, що включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про страхування" страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Порядок провадження діяльності страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами) регламентується Постановою Кабінету Міністрів від 18.12.1996 № 1523 "Про порядок провадження діяльності страховими посередниками" (далі - Порядок №1523).

Відповідно до ч. 1 вказаного Порядку, агентська діяльність - діяльність суб`єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов`язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Договір про надання страхових агентських послуг (агентська угода) - письмова угода між страховиком та страховим агентом, в якій визначаються права та обов`язки сторін щодо порядку укладення, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін.

Відповідно до зазначених вище положень агентська діяльність здійснюється суб`єктами підприємницької діяльності, які діють від імені страховика, надаючи послуги на підставі письмового договору. До таких послуг, зокрема, належить рекламування страхових послуг, консультування з приводу страхових послуг, пропонування страхувальникам страхових послуг, проведення роботи, пов`язаної з укладенням та виконанням договорів страхування.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України передбачено, що договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

1. Досліджені судом докази, що містяться в матеріалах справи, свідчать про те, що у період з 01.04.2016 по 31.03.2019 між позивачем та ФОП були укладені договори доручення, а також договори про надання консультаційних послуг в сфері страхування, а також договори доручення, агентські договори, генеральні договори про співробітництво, укладені з юридичними особами - банками, автосалонами та іншими юридичними особами.

Під час перевірки проведено аналіз зазначених договорів та встановлено ідентичність предметів договорів, обов`язків сторін, порядку звітності, умов розрахунків; наявність за одним укладеним договором страхування двох страхових агентів - ФОП та юридичної особи; дефекти в актах виконаних робiт щодо розрахунку вартості агентської винагороди.

В результаті проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що при формуванні фінансового результату позивачем безпідставно враховано документи, які мають дефекти та логічні неув`язки, як наслідок в порушення п. 134.1 ст.134 ПК України занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 447 330 803 грн.

При цьому суд враховує, що відповідачем в акті перевірки висунені претензії саме до договорів доручення та про надання консультаційних послуг, укладених між позивачем та ФОП.

Відповідно до умов вибірково наданих суду договорів доручення (п.2.1 договору) до обов`язків повіреного (страхового агента - підприємця) входить, зокрема: пошук потенційних споживачів страхових послуг; поширення достовірної інформації про діяльність позивача щодо страхових продуктів, запропонованих позивачем; ознайомлення страхувальників з умовами та правилами страхування позивача; сприяння організації ділових зустрічей і переговорів між потенційними страхувальниками та позивачем з метою укладення договорів страхування; роз`яснення потенційним страхувальникам умови страхування, порядок укладання та виконання умов договорів страхування; забезпечення відповідного документообігу та складання звітності, самостійне ведення обліку потенційних і залучених страхувальників, тощо.

Відповідно до умов укладених договорів про надання консультаційних послуг в сфері страхування ( п.2.1 договору) консультант зобов`язується сприяти в укладенні страховиком договорів (поліс, сертифікатів) страхування шляхом надання консультаційних послуг, а саме: пропонувати страхові послуги особам, що мають бажання і можливість укладати договори (поліси, сертифікати) страхування з страховиком та консультувати цих осіб про страхові послуги, що надаються страховиком; приймати від страхувальників заяви на укладення договорів (полісів, сертифікатів) страхування для подальшої передачі страховику для укладення договорів страховиком на підставі заяв, згідно порядку та умов, визначених договором.

В матеріалах справи наявні копії генеральних довіреностей, виданих позивачем (довірителем) підприємцям (повіреним), з яких вбачається, що останнім надано право на: ведення переговорів, укладення і підписання від імені і на користь товариства договори страхування по видах страхування і в межах страхових сум по окремих договорах.

Додатком №2 до договору доручення визначено розмір основної винагороди повіреного за видами страхування.

На виконання договорів доручення між сторонами складені акти виконаних робіт, в яких зазначені: вид договору страхування, укладеного за сприяння підприємця (повіреного), включаючи реквізити договору страхування та найменування/ПІБ страхувальника, початок дії договору страхування, розмір страхової премії за укладеним договором, дата сплати страхової премії, розмір фактично отриманої на рахунок страховика суми страхової премії, ставка та розмір винагороди повіреного за укладені договори.

Також в матеріалах справ наявні платіжні документи на підтвердження оплати за вказаними договорами.

До матеріалів додано реєстри (звіти) укладених за участі страхових агентів договорів страхування (надані вибірково). Як вбачається з умов договорів доручення (п.п. 2.1.7 або 2.1.15 договору, залежно від типу), реєстри (звіти) про укладені за участі повіреного договори страхування за формами, передбаченими договором, готуються повіреним та надаються позивачу (довірителю). На їх основі довіритель складає акт про виконані роботи. Реєстри (звіти) містять інформацію про вид договору страхування, укладеного за сприяння підприємця, дані страхувальника (ПІБ/ найменування), номер договору страхування (полісу), суму страхової премії, ставку та розмір винагороди повіреного за укладені договори.

В матеріалах справи наявні копії витягів/виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджують реєстрацію фізичних осіб (повірених) як підприємців. З реєстраційних документів вбачається, що серед зареєстрованих видів діяльності підприємців наявний в тому числі КВЕД 66.22 "Діяльність страхових агентів і брокерів".

До матеріалів також додано копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (№ 1-ДФ) за спірний період, відповідно до яких виплати позивачем підприємцям здійснювалися за ознакою доходу "157" .

Також в матеріалах вибірково наявні заяви від підприємців, в яких останні вказали про договори, що були укладені між ними та позивачем, пояснили яким чином ними надавалися послуги позивачеві (щодо місця, де ними надавалися послуги) та підтвердили фактичне надання ними послуг позивачеві. Окремо підприємці підтвердили, що всі доходи, отримані від надання послуг позивачеві, ними відображені в податковій звітності та сплачено податки в повному розмірі.

Таким чином, сторонами за результатами надання послуг складені всі необхідні первинні документи, на підставі яких можна повно та достовірно встановити зміст господарських операцій.

Посилання відповідача про те, що за одним укладеним договором страхування не може бути двох страхових агентів суд розцінює критично, оскільки норми чинного законодавства не обмежує страховика, яким є позивач, у кількості страхових агентів, які можуть брати участь у сприянні страховій компанії в укладенні окремого договору страхування.

Наведене також узгоджується з інформацією, викладеною у листі Національного банку України № 33-0006/35121 віл 22.04.2021, що перебуває в матеріалах справи.

Залучення двох страхових агентів (ФОП та юридичну особу) до роботи з укладення договору страхування пояснюється багатоетапністю укладення договору страхування, особливостями страхових програм, тощо. Кількість страхових агентів, які беруть участь в етапах укладення договору страхування, конкретний обсяг повноважень та функцій страхових агентів при виконанні договору доручення зі страховою компанією залежить від виду страхування, програми страхування, програми продажів та інших чинників.

Також не можуть бути прийняті до уваги твердження відповідача про ідентичність предметів укладених позивачем договорів, обов`язків сторін, порядку звітності, умов розрахунків, як підставу визнання вчинених на їх підставі операцій нереальними.

З приводу наявних дефектів в актах виконаних робiт щодо розрахунку вартості агентської винагороди суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що розрахунок винагороди посередника здійснюється від розміру страхової суми, який зафіксовано в договорі страхування (додатковій угоді), копії яких додано до матеріалів справи.

В графі 7 акту виконаних робіт «Розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії в звітному періоді» сума такої страхової премії фіксується виключно довідково для підтвердження сплати її страхувальником в звітному періоді.

Під час перевірки позивачем не надавались письмові роз`яснення з вказаного питання з огляду на відсутність зі сторони контролюючого органу відповідного запиту.

Окрім іншого, мотивуючи правомірність висновків акту перевірки, відповідач здійснив аналіз листів ряду юридичних осіб, трактуючи їх як такі, що нібито підтверджують те, що ФОП не приймали участі в укладанні договорів страхування.

Як вбачається з відповіді AT «Креді Агріколь Банк», ним було зазначено, що «у Банка відсутні договірні відносини з зазначеними ФОПами. Комунікація Банку з АТ «СК «АРКС» стосовно укладених договорів страхування між страховою компанією та страхувальниками в рамках виконання договору доручення на здійснення посередницької діяльності у сфері страхування здійснювалася через уповноваженого представника АТ «СК «АРКС».

Оскільки у відносинах позивача та ФОП останній є його представником, що діє за укладеним договором доручення, суд дійшов висновку, що вказаним листом банк підтвердив, що стосовно укладених договорів страхування між Позивачем та страхувальниками в рамках виконання договору доручення був представник від Позивача.

В іншому листі АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» зазначив, що «у Банка не має даних, щодо участі/ неучасті ФОПів при укладанні договорів страхування».

Аналіз наданих суду договорів доручення свідчить про те, що страхові агенти діють кожен на підставі власного договору доручення, надаючи послуги саме позивачеві (а не агент агенту) кожен в своїй частині. Страхові агенти, в рамках надання послуг позивачеві, діють перед третіми особами - потенційними страхувальниками.

З наведених підстав, на думку суду, висновок про нереальність наданих страховими агентами послуг контролюючим органом здійснено необґрунтовано.

Також суд враховує наявні в матеріалах справи листи юридичних осіб, зокрема, автосалонів - представників «TOYOTA», «Mercedes-Benz», «Renault», «Volkswagen», «Citroеn», в яких останні зазначають ПІБ ФОП та територію, де такі ФОП здійснювали діяльність як страхові агенти позивача (щодо ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ).

Враховуючи наведене, складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентом зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

Натомість, матеріали справи містять копії довідок регіональних управлінь ДПС про результати проведення зустрічної звірки ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків АТ «СК «АРКС» (стара назва АТ «СК« АХА СТРАХУВАННЯ») їх реальності та повноти відображення в обліку за період 2016 - 2019 роки, якими підтверджено господарські операції між вказаними ФОП та позивачем.

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарської операції за укладеним договором, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень про вчинення господарської операції без мети реального настання правових наслідків.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатом договорів доручень позивача з ФОП, останніми укладено страхові договори різних видів (добровільне страхування від нещасних випадків, наземного транспорту, майна, тощо).

Наведене свідчить про наявність ділової мети та розумних економічних причин для здійснення вказаної операції.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що відповідачем ані в акті перевірки, ані до матеріалів справи не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочину позивача нормам цивільного законодавства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Як зазначалося вище, первинні бухгалтерські документи в повному обсязі були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи, а тому правомірність формування витрат підтверджена належними та допустимими доказами.

2. З приводу виявлених перевіркою порушень позивачем п.п. 139.2.1 п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст.139 Податкового кодексу України, у частині не відображення у податкових деклараціях з податку на прибуток частину зменшення резерву сумнівних боргів, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 80793444 грн.

Відповідно до акту перевірки, у перевірений період АТ «СК «АРКС» формувало резерв сумнівних боргів. Відповідно до отриманих у ході перевірки документів, вхідне сальдо по резерву сумнівних боргів, станом на 01.04.2016 складало 13 490 234 грн.

Перевіркою встановлено, що АТ «СК «АРКС» протягом періоду, що перевірявся, здійснювало доформування резерву сумнівних боргів та відображало відповідне доформування у додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідні звітні періоди.

Згідно з отриманими у ході перевірки документів (картка бухгалтерського рахунку 38) за період, що перевіряється, АТ «СК «АРКС» доформувало резервів сумнівних боргів на загальну суму 27 368 235 грн. Відповідна сума збільшення резерву сумнівних боргів зазначено за Кт бухгалтерського рахунку 38.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що АТ «СК «АРКС» протягом періоду, що перевіряється, невідображено у податкових деклараціях з податку на прибуток частину збільшення резерву сумнівних боргів на загальну суму 9 805 280 грн, у т.ч. по періодах: за 2018 рік - 9 805 280 грн.

Згідно пп. 139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (пп. 139.2.2 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що сума, на яку перевіряючи вважають за необхідне збільшити фінансовий результат до оподаткування, складається із двох сум:

1. 2 724 596,39 грн., яка була відображена за кредитом рахунку 387 (резерв знецінення дебіторської заборгованості) за рахунок нерозподіленого прибутку у зв`язку із першим застосуванням МСФЗ 9.

Відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності та положень Облікової політики позивача на 2018 рік, АТ «СК «АРКС» із 01.01.2018 почав застосовувати до оцінки та обліку дебіторської заборгованості Міжнародний стандарт фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти» (далі - «МСФЗ 9»).

Пункт 5.5 МСФЗ 9 передбачає, що за фінансовими активами (в тому числі дебіторською заборгованістю) створюються резерви під збитки для очікуваних кредитних збитків. Такі резерви впливають (зменшують) на оцінку балансової вартість дебіторської заборгованості відповідно до положень МСФЗ.

У розглядуваному випадку, у зв`язку зі змінами підходу до обліку дебіторської заборгованості, знецінення дебіторської заборгованості на суму резерву на покриття збитків у розмірі 2 724 596,39 грн. було здійснено позивачем через нерозподілений прибуток шляхом наступних проводок: Дт 441 (Нерозподілений прибуток) Кт 3872 (Резерв знецінення іншої короткострокової дебіторської заборгованості) у сумі 2 068 868, 20 грн.; Дт 441 (Нерозподілений прибуток) Кт3871 (Резерв знецінення іншої довгострокової дебіторської заборгованості) у сумі 655 728,19 грн.

Таке відображення підтверджене наданими бухгалтерськими довідками №261 від 01.01.2018, звітом по проводкам (картка рахунку 387) за 2018 рік та аналізом рахунку 387 за 2018 рік.

Оскільки, вказане ретроспективне відображення було проведено за рахунок зменшення нерозподіленого прибутку позивача, що утворився за наслідками попереднього звітного періоду, це не призвело до формування витрат у звітному періоді 2018 року.

Як наслідок, дана операція не мала жодного впливу на фінансовий результат Позивача до оподаткування за звітний період 2018 року.

2. 7 080 682, 24 грн., яка була відображена одночасно за кредитом і за дебетом рахунку 387 (резерв знецінення дебіторської заборгованості).

З метою уніфікації принципів обліку, Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій, затвердженого позивачем, та облікових даних у 2018 році позивачем було відкориговано аналітику на субрахунках 3871 та 3872 в межах субрахунку 387 (Резерв знецінення дебіторської заборгованості) на суму 7 080 682, 24 грн.

Таке коригування відобразилося шляхом наступних проводок: Дт 3871 (Резерв знецінення іншої довгострокової дебіторської заборгованості) аналітика (« ») Кт3871 (Резерв знецінення іншої довгострокової дебіторської заборгованості) аналітика (Контрагент, Договір) загальною сумою 541 248,34 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою № 1120 від 31.12.2018 (копія додана до матеріалів справи); Дт 3872 (Резерв знецінення іншої короткострокової дебіторської заборгованості) аналітика (« ») Кт 3872 (Резерв знецінення іншої короткострокової дебіторської заборгованості) аналітика (Контрагент, Договір) загальною сумою 6 539 433,90 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 1121 від 31.12.2018 (копія додана до матеріалів справи).

Відповідно, дані проводки разом дорівнюють нулю (=0) і не вплинули на кінцеве сальдо субрахунку 387, що підтверджується аналізом рахунку 387 за 2018 рік, що додано до матеріалів справи.

Отже суд погоджується з доводами позивача про те, що вказана операція не призвела до збільшення розміру витрат у звітному періоді 2018 року і, відповідно, не вплинула на фінансовий результат позивача до оподаткування за звітний період 2018 року.

Оскільки сума у розмірі 2 724 596,39 грн. та сума у розмірі 7 080 682, 24 грн. не враховувались у витратах тому не вплинули на фінансовий результат до оподаткування (не повинні були враховуватись при його визначенні у бухгалтерському обліку), відповідно, дії відповідача із збільшення на ці суми фінансового результату для цілей визначення об`єкта оподаткування суд визнає неправомірними.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1,2 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

За приписами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми, суд також бере до уваги долучений до матеріалів справи висновок експерта за результатами судово-економічної експертизи від 13.11.2019 №33/19.

Так перед судовим експертом були поставлені наступні питання:

1. Чи підтверджуються документально та нормативно висновки акту від 17.09.2019 № 67/28-10-05-02-01/20474912 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «СК «АРКС» (податковий номер 20474912, тел.: + 380443911121) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2019» щодо неправомірного формування ПрАТ «СК «АРКС» (раніше ПрАТ «СК «АХА Страхування») витрат з огляду на дефекти та логічні неув`язки в актах виконаних робіт, підписаних з фізичними особами- підприємцями, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 447 330 803 грн.?

2. Чи підтверджуються документально витрати ПрАТ «СК «АРКС» за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, сформовані ПрАТ «СК «АРКС» (раніше ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування») на підставі актів виконаних робіт, складеними з фізичними особами-підприємцями, перелік яких наведено в Додатку № 8 до акту перевірки від 17.09.2019 № 67/28-10-05-02-01/20474912?

3. Чи повинна була ПрАТ «СК «АРКС» (раніше ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування») збільшувати фінансовий результат до оподаткування за 2018 рік на суму у розмірі 9 805 280 грн. відповідно до п.п. 139.2.1 Податкового кодексу України, як це зазначено у акті від 17.09.2019 № 67/28-10-05-02-01/20474912 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (податковий номер 20474912, тел.: + 380443911121) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2019»?

Згідно висновків експерта ТОВ «Адвайзорі та Ресьорч» Вавілової В.В. (що діє на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України №1091):

1. Висновки акту від 17.09.2019 № 67/28-10-05-02-01/20474912 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» (податковий номер 20474912, тел.:+380443911121) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2019» щодо неправомірного формування ПрАТ «СК «АРКС» (раніше ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування») витрат з огляду на дефекти та логічні неув`язки в актах виконаних робіт, підписаних з фізичними особами-підприємцями, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 447 330 803 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

2. Витрати ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 року, сформовані ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» (раніше ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування») на підставі актів виконаних робіт, складеними з фізичними особами-підприємцями, перелік яких наведено в Додатку № 8 до акту перевірки від 17.09.2019 № 67/28-10-05-02- 01/20474912, підтверджуються документально.

3. ПрAT «Страхова компанія «АРКС» не повинна була збільшувати фінансовий результат до оподаткування за 2018 рік на суму в розмірі 9 805 280 грн., відповідно до п.п. 139.2.1. Податкового кодексу України, як це зазначено у акті від 17.09.2019 № 67/28-10-05-02-01/20474912 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (податковий номер 20474912, тел.: +380443911121) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 та правильності нарахування та обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2019».

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на це, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №000046502 підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 19210 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2019 №605 023.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягають понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 19 210 грн.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вул. Іллінська, 8, Київ 70, 04070, код ЄДРПОУ 20474912) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Дегтярівська, 11-Г, Київ 119, 04119, код ЄДРПОУ ВП 44082145) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2019 №000046502, - задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 08.10.2019 №000046502.

3.Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вул. Іллінська, 8, Київ 70, 04070, код ЄДРПОУ 20474912) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.,

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська