Рішення № 101292705, 15.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року м. Київ № 640/18939/21

10:07

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Поліщук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6)

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

(01001, м. Київ, вул. Городецького, 13)

третя особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

за участю сторін:

представника позивача - Гром А.М.

представника відповідача - Кушнір Л.В.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Міністерство оборони України (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі по тексту також - відповідач), у якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, винесену в рамках виконавчого провадження (ВП №63581393) від 15 червня 2021 року про накладення штрафу на Міністерство оборони України у розмірі 10 200,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно прийнято постанову про накладення штрафу, без врахування вимог частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» без урахування резолютивної частини судового рішення в частині встановленого законом для працездатних осіб на час виплати допомоги та в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

Представник позивача зазначав також, що на виконання рішення суду в справі №280/3690/20 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум вирахувано розмір одноразової грошової допомоги з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2021 року прийнято справу №640/18939/21 до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що постанова про накладення штрафу прийнята в рамках чинного законодавства, оскільки дії Міністерства оборони України в частині прийняття рішення щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 суперечать статті 129-1 Конституції України, вимогам судового рішення та є протиправними. Як стверджував представник відповідача, дії комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині прийняття рішення щодо неналежного призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 суперечать статті 129-1 Конституції України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист №280/3690/20, виданий 28 жовтня 2020 року Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України, у розмірі 150-кратного прожитковою мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на момент встановлення інвалідності з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання вимог статей 3, 4, 24. 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем, державним виконавцем 12 листопада 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів.

25 березня 2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Берегових В.С. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100.00 гри., та зобов`язано Міністерством оборони України викопати рішення протягом десяти робочих днів.

В подальшому, 15 червня 2021 року керуючись ст. 63, 75 Закону державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Берегових В.С. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн. у зв`язку з тим, що боржником повторно не вжито жодних заходів на виконання рішення суду, у строки, визначені законом та постановою державного виконавця.

В обґрунтування вказаної постанови державним виконавцем зазначено, що дії Міністерства оборони України в частині прийняття рішення щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 суперечать статті 129-1 Конституції України, вимогам судового рішення та є протиправними.

Незгода позивача із вказаною постановою про накладення штрафу зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII, визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статі 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною четвертою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З викладених норм вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

З аналізу норм слідує, що Законом №1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин.

При цьому, поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Вимогами частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Суд враховує, що постанова про відкриття виконавчого провадження №63581393 прийнята 12 листопада 2020 року.

Відповідно, в силу вимог частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII позивач як боржник зобов`язаний був виконати рішення суду в десятиденний строк, однак відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Факт обізнаності позивача як боржника у виконавчому провадженні №63581393 про відкриття виконавчого провадження не заперечується.

Зі змісту заяви від 16 грудня 2020 року №25978 вбачається, що Міністерством оборони України заявлено про відкладення проведення виконавчих дій, оскільки уповноваженим органом Міноборони (Запорізький ОТЦК) вживаються заходи щодо підготовки необхідних документів для подання їх Комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Водночас, відкладення проведення виконавчих дій є правом державного виконавця, яке реалізовується за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом.

При цьому, державним виконавцем проведення виконавчих дій не відкладалось, а дії щодо відмови або ж бездіяльність щодо розгляду заяви позивача не є предметом оскарження в межах даного спору. Крім того, матеріали справи не містять доказів такого оскарження в судовому порядку.

В той же час, матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що листом від 27 січня 2021 року №2649 позивач повідомив орган виконавчої влади, що 14 січня 2021 року розглянуто комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум та прийнято рішення про повернення документів на доопрацювання у зв`язку із відсутністю довідки про розмір грошового забезпечення.

В подальшому, 18 лютого 2021 року представник позивача звертався до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкладення проведення виконавчих дій, зі змісту якої вбачається, що після надходження доопрацьованих документів із Запорізького ОТЦКСП їх буде повторно розглянуто комісією Міноборони, про що буде проінформовано встановленим порядком.

04 березня 2021 року відповідачу повідомлено, що 04 лютого 2021 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в сумі 57 793,23 грн., що підтверджується витягом із протоколу від 05 лютого 2021 року №17.

Також, листом №5516 від 04 березня 2021 року зазначено, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України вжито заходів щодо виплати зазначеному громадянину коштів шляхом фінансування військової частини А0105, що підтверджується копіями розподілу від 11 лютого 2021 року №4 та листа від 12 лютого 2021 року №248/139/огд.

Наведені обставини в сукупності свідчать, що позивачем як боржником у ВП №63581393 вживались заходи щодо виконання виконавчого документа.

При цьому, в частині посилань відповідача, наведених у відзиві на адміністративний позов, на те, що дії комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині прийняття рішення щодо неналежного призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 суперечать статті 129-1 Конституції України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підставою прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 15 червня 2021 року державним виконавцем вказано повторне невиконання боржником рішення суду. При цьому, оцінку прийнятого комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не надавалось.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає і про безпідставну відмову позивача ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, і про прийняття рішення щодо неналежного призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , що свідчить про наявні суперечності в його правовій позиції.

В той же час, відповідно до правової оцінки, наданої судом в рішенні №280/3690/20 вказано, що слід застосовувати установлений порядок, що діяв на 04 червня 2013 року. Відтак, у зв`язку з тим, що станом на дату встановленої інвалідності третьої групи діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні або перевірочні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, з урахуванням внесених змін постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2011 року №815, відповідно до якої у разі настання інвалідності третьої групи у період проходження військової служби (крім військовослужбовців строкової служби), а також особам звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасно випадку, що мали місце в період її проходження у розмірі - 27 місячного грошового забезпечення.

Згідно пункту 4 вищезгаданого Порядку№499 одноразова грошова допомога для звільнених осіб обраховується на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На думку суду, Запорізький окружний адміністративний суд зокрема, фактично, не втручаючись у дискреційні повноваження Міністерства оборони України зобов`язував повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групі з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Із змісту судового рішення слідує, що механізм призначення та виплати судом визначений таким, що повинен відповідати ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року.

Згідно частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб і в порядку, встановленому виконавчим документом.

На переконання суду, державний виконавець, у разі незгоди із порядком та способом виконання судового рішення уповноважений відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України звернутися до суду, який видав виконавчий документ із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. При цьому, суд враховує, що позивач як боржник виконавчого провадження таким правом не наділений.

Таким чином, аналізуючи вказані вище норми та матеріали справи, підсумовуючи вищенаведене, керуючись приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, адже позивачем як боржником вжито заходів щодо виконання рішення суду, а тому постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, винесена в рамках виконавчого провадження (ВП №63581393) від 15 червня 2021 року про накладення штрафу на Міністерство оборони України у розмірі 10 200,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Міністерства оборони України задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, винесену в рамках виконавчого провадження (ВП №63581393) від 15 червня 2021 року про накладення штрафу на Міністерство оборони України у розмірі 10 200,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук