Рішення № 101292700, 22.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року м. Київ № 640/18573/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі також - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховала її до зазначеного віку, - після 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити пенсію за віком після досягнення ОСОБА_1 50 років, а саме, у період після 06.01.2014 року до 20.07.2016 року.

На думку позивачки, вона має право на пенсію відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки, є матір`ю особи з інвалідністю з дитинства, досягла встановленого законом віку та має достатній стаж.

Крім того, позивачем зазначено, що разом із заявою про призначення пенсії вона надала відповідачу копії відповідних документів, що підтверджують факт призначення такого виду пенсії, на що отримала відмову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через канцелярію суду 21.09.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому порти позовних вимог заперечує, оскільки інвалідність наступила у віці 15 років, що по суті є після досягнення дитиною шестирічного віку.

Через канцелярію суду 16.03.2021 року позивачем подано заяву про прискорення розгляду справи.

Щодо прискорення розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.

Частинами першою, другою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За змістом частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої, частинами першою та третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Таким чином, з метою виконання основних засад здійснення судочинства, враховуючи наявність у матеріалах справи заяв по суті справи, суд дійшов висновку про можливість вирішення питання дотримання строку звернення до суду та вирішення справи по суті за наявними у матеріалах справи документами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 30.06.2020 про призначення повного перерахунку пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 29.07.2020 № 110721 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило про відсутність підстав для призначення дострокової пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Позивач, вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, звернулась з відповідним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі також - Закон № 1058-IV).

Статтею 115 Закону № 1058-IV встановлено право на пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 3 частини першої вказаної статті право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Згідно статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали осіб з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу, що не оспорюється у цій справі). За змістом наведеної норми однією з обов`язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме осіб з інвалідністю з дитинства.

Слід зазначити, що визначення терміну «особа з інвалідністю з дитинства» не міститься ані в Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ані в Законі України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».

При цьому зі змісту абзацу другого пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з пунктом цього Положення причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону).

Згідно із пунктом 2.18 Порядку № 22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Таким чином, з наведених норм права вбачається, що законом не передбачена вимога про те, що сама інвалідність дитини інваліда з дитинства повинна настати саме до 6 років, також не передбачена така вимога для призначення пенсії, як обов`язковість визнання дитини інвалідом саме до 6-ти річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 501/2838/16-а та у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 216/2437/16-а.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії, досягла 50-ти річного віку, має загальний страховий стаж роботи понад 15 років, що не заперечується відповідачем, та є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження останнього.

На підтвердження факту визнання ОСОБА_2 особою з інвалідністю з дитинства позивачем надано довідку Сер. КИО-1 №058576 від 16.11.1998 року до акту огляду медико-соціальною експертною комісією.

Зазначений документ підтверджують той факт, що ОСОБА_2 інвалідність з дитинства установлена вже після досягнення шестирічного віку, проте у довідці зазначено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства, інвалідність встановлена довічно.

В матеріалах справи наявна довідка Бородянського відділу обслуговування громадян Головного управління ПФУ у Київській області, згідно з якою ОСОБА_1 як опікун з 28.01.1997 року отримувала соціальну пенсію по інвалідності на сина ОСОБА_2 в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.

Як встановлено судом та підтверджено наявною в матеріалах справи заявою, позивачем надавались разом із заявою про призначення пенсії наступні документи: копія паспорта ОСОБА_1 , копія реєстраційного номера облікової картки платника податків, копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копія довідки Сер. КИО-1 №058576 від 16.11.1998 року до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, Чорнобильське посвідчення.

Аналізуючи зазначену вище нормативно-правову базу, враховуючи, що позивачем було надано належні та допустимі докази, якими підтверджується, що ОСОБА_2 за медичними показаннями визнаний особою з інвалідністю з дитинства, досягненням позивачкою віку 50 років та з урахуванням достатнього страхового стажу позивача для призначення дострокової пенсії, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Тому, суд приходить до висновку, щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача суми пенсійних виплат за один місяць.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 241-246, 251, 256, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховала її до зазначеного віку, - після 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити пенсію за віком після досягнення ОСОБА_1 50 років, а саме, у період після 06.01.2014 року до 20.07.2016 року.

4. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми пенсійних виплат за один місяць.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: сміщук Ніна Михайлівнп1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40).

Повне рішення суду складено 22.11.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна