Рішення № 101292674, 22.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року м. Київ № 826/15495/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві,

2) Головного управління Національної поліції в м. Києві,

3) Міністерства внутрішніх справ України

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання

вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 00032684), Головного управління Національної поліції в м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583), Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 22.08.2018 № 36 о/с в частині звільнення з посади ОСОБА_1

- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві,

- зобов`язати відповідачів відправити ОСОБА_1 на переатестацію для продовження служби в Національній поліції України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона, як працівник міліції, який був незаконно звільнений з правоохоронного органу, а згодом судовим рішенням поновлений на службі в посаді, що формально скорочена, має всі законні права та підстави для отримання від держави роботи за фахом шляхом прийняття роботодавцем (державою) рішення про призначення її на відповідну посаду в поліції, якою заміщена вказана скорочена посада.

Відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки позивача було заздалегідь попереджено про те, що її посаду, на яку її поновлено, скорочено. Роз`яснено неможливість подальшого використання на службі в органах внутрішніх справ, а також роз`яснено її право взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад у будь-якому органі поліції, але позивач не скористалась таким правом впродовж двох місяців з дня попередження, у зв`язку з чим позивача було звільнено за скороченням штатів.

Відповідач-2 також заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки позивач не перебуває у трудових відносинах з Головним управлінням Національної поліції у м. Києві, а тому поновлення позивача до підрозділів поліції є неможливим.

Відповідач-3 у встановлений судом строк не надав відзиву на позовну заяву.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якому заперечує проти викладених відповідачами доводів та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

Наказом начальника ГУ МВС у м. Києві від 06.11.2015 № 1007 о/с капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з посади дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.

У подальшому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі № 826/11746/16, яке було залишено в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 та постановою Верховного Суду від 10.05.2019, зазначений наказ скасовано, ОСОБА_1 поновлено на посаді, стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 14.07.2017.

На виконання вказаного рішення, наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 04.08.2017 № 28 о/с позивача поновлено на посаді.

Листом від 15.06.2018 № ЛК-1861/125/05/26-2018 Головне управління МВС України в м. Києві запросило ОСОБА_1 для вирішення питання щодо подальшого проходження служби.

26.06.2018 ОСОБА_1 зачитано зміст попередження, що посаду дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві скорочено, а тому можливе майбутнє звільнення. Роз`яснено право ОСОБА_1 взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі поліції.

ОСОБА_1 відмовилась ознайомитися з попередженням, у зв`язку з чим складено акт від 26.06.2018 про відмову від підпису попередження.

Наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 22.08.2018 № 36 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ згідно підпункту «г» (через скорочення штатів) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 27.08.2018.

Позивач, вважаючи протиправним звільнення позивача, звернулась з цим позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 визначено порядок проходження служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до статті 1 Закону № 565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно зі статтею 4 Закону № 565-XII правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

У відповідності до частини першої статті 18 Закону № 565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою, другою, п`ятою та шостою статті 21 Закону № 565-XII визначено, що працівники міліції перебувають під захистом держави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом.

Держава гарантує захист життя, здоров`я, честі, гідності, житла, майна працівника міліції, членів його сім`ї та близьких родичів від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемлюють його гідність і особисті права, які не пов`язані із службовою діяльністю.

Звільнення працівника міліції зі служби у зв`язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.

Відповідно до підпункту "а" пункту 62 Положення № 114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби.

Отже, підпункт "а" пункту 62 Положення № 114, лише передбачає можливість звільнення у запас Збройних Сил та не встановлює підстав звільнення службових осіб з органів внутрішніх справ.

Перелік спеціальних звань, які присвоюються особам, що перебувають на службі в органах внутрішніх справ, міститься у пункті 2 Положення № 114, зокрема, серед середнього начальницького складу - молодший лейтенант міліції, лейтенант міліції, старший лейтенант міліції, капітан міліції,.

Пунктом 7 Положення № 114 встановлено вік перебування на службі в органах внутрішніх справ для осіб середнього, старшого начальницького складу - до 45 років.

Згідно пункту 8 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

При необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п`яти років, (окрім інших): особи середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно - начальниками, яким надано право призначати їх на посаду.

Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться:

за станом здоров`я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії;

у зв`язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі;

за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків;

у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;

за службовою невідповідністю;

у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення;

через сімейні обставини, або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

у зв`язку з не проходженням випробування в період іспитового строку;

у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі.

У пункті 64 Положення № 114 зазначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;

в) через обмежений стан здоров`я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв`язку з відсутністю відповідних вакантних посад;

г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;

д) через службову невідповідність;

є) за порушення дисципліни;

ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків;

з) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;

и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

і) у зв`язку з непроходженням випробування в період іспитового строку;

ї) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;

й) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка перебуває у спеціальному званні полковника міліції, на дату винесення оскарженого наказу, не досягнув 50 років, тобто граничного віку перебування на службі, встановленого пунктом 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Суд звертає увагу на те, що позивачем висловлювалося бажання продовжити проходження служби, зокрема, і у новоствореному органі - Національній поліції України, та наголошувалося про її відповідність всім вимогам, визначеним в Законі України «Про Національну поліцію» до поліцейських.

Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон № 580-VIII опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за № 141-142, набрав чинності 07.11.2015.

Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону набирають чинності з 07.08.2015.

Пунктами 8, 9, 10 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положень Закону № 580-VIII передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Отже, працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва і така ініціатива є обов`язковою. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції.

У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

З наведеного вбачається, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону № 580-VIII.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №825/3636/15-а, від 12.08.2018 у справі №826/26698/15, від 27.02.2020 у справі №826/27239/15.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з моменту поновлення її в органах внутрішніх справ на підставі рішення суду, висловлювала своє бажання продовжити проходження служби у Національній поліції України та просила вирішити питання про призначення її для проходження служби в Національній поліції на рівнозначну посаду, яку вона обіймала під час проходження служби в міліції до свого звільнення.

Суд також звертає увагу на факт відсутності у ОСОБА_1 об`єктивної можливості реалізувати відповідне право на продовження проходження служби в органах поліції упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону № 580-VIІI, визначених пунктом 9 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону № 580-VIII, у зв`язку з незаконним звільненням з посади, оскільки на час ліквідації органів МВС України та утворення органів Національної поліції України тривав розгляд адміністративної справи за її позовом про поновлення на посаді в органах МВС, що унеможливило звернення ОСОБА_1 про прийняття на службу до поліції з незалежних від нього підстав.

Оскільки позивач на час звільнення, проходила службу в органах внутрішніх справ, то могла висловити бажання щодо переведення її до органів Національної поліції України лише після вирішення спору щодо законності прийнятого відносно неї наказу про звільнення та поновлення на посаді в органах внутрішніх справ. До поновлення на відповідній посаді, підстав звертатися з заявою про переведення до органів Національної поліції позивач не мала.

В порушення вимог пункту 9 розділу ХІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону № 580-VIII, з моменту поновлення позивача в органах внутрішніх справ на підставі рішення суду та до прийняття наказу про повторне звільнення позивача з посади, позивачу не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, та не було перевірено можливості його подальшого використання на службі, відповідності вимогам до поліцейського та не вирішено питання про можливість переведення позивача до будь-якого підрозділу Національної поліції України.

Суд звертає увагу, що жоден з відповідачів не надав суду належних, достовірних, достатніх письмових доказів, визначених статтями 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України, які б підтверджували, що ОСОБА_1 пропонувалися будь-які посади в новостворених органах поліції, а також в органах внутрішніх справ та її відмову від них.

При цьому, суд враховує висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 28.10.2014 у справі №21-484а14, з яким погодився Верховний Суд у своїх постановах від 16.05.2019 у справі № 823/5361/15 та від 16.05.2019 у справі №820/10744/15, згідно з яким встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а навпаки включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

У постанові від 11.10.2019 по справі № 821/73/16 Верховний Суд дійшов висновку, що аналізуючи приписи пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону № 580-VIII, суд зауважує, що працівнику міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання згоди на призначення на дану посаду, або у разі успішного проходження конкурсу.

Наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду в органах поліції, а саме - ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу, і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва і така ініціатива є обов`язковою.

Проте, надання згоди працівником міліції на призначення на посаду в органі поліції, неможливе без його обізнаності з переліком усіх наявних вакантних посад в даному органі.

У даному випадку, відповідачі і не заперечують факту відсутності з їх боку пропозицій позивачу посад в будь-якому органі поліції, а згідно відзивів на позов, які містяться в матеріалах справи, на думку відповідачів чинним законодавством визначено порядок прийняття на службу до поліції лише на конкурсній основі.

Суд вважає, що доводи відповідачів стосовно того, що у випадку не прийняття особи до Національної поліції України шляхом видання наказу про призначення, вона може бути прийнята лише за результатами проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, не є прийнятними, оскільки лише в разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону №580-VІІІ (постанова Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 821/73/16).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відсутність пропозицій позивачу вакантних посад в органах поліції є фактичним порушенням відповідачами процедури звільнення за скороченням штатів, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу про звільнення та наявність підстав для його скасування та поновлення позивача на посаді.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідачів направити позивача на переатестацію до органів поліції, оскільки такий обов`язок не визначений у жодному нормативно-правовому акті.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає до негайного виконання відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про праці України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При цьому, згідно з пунктом 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Однак, суд зазначає, що при визначенні суми коштів, яка підлягає стягненню в якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягають врахуванню суми, які були нараховані позивачу за два останніх місяці, що передують звільненню.

Проте, згідно наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 грошове забезпечення (заробітна плата) не нараховувалась. Відтак, належні позивачу до виплати кошти нараховані не були, з огляду на що у суду відсутня можливість належним чином розрахувати суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню.

Натомість, з огляду на повноваження суду при вирішенні справи, закріплені статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи неправомірність дій відповідача, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві здійснити нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з наступного після звільнення дня по день прийняття рішення про поновлення на посаді відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Керуючись статтями 241, 24-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 00032684), Головного управління Національної поліції в м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583), Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 22.08.2018 № 36 о/с в частині звільнення з посади ОСОБА_1 .

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.

4. Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.08.2018 по день ухвалення цього рішення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов