Ухвала суду № 101292581, 22.11.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/3603/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Заяць О.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України/Офісу Генерального прокурора щодо видання наказу про новий день звільнення позивача, яким є день видачі трудової книжки - 29.08.19, та визнання недійсним раніше внесеного до трудової книжки запису про день звільнення позивача та зобов`язати Офіс Генерального прокурора видати наказ про новий день звільнення позивача, яким є день видачі трудової книжки - 29.08.19, визнати недійсним раніше внесений до трудової книжки запис про день звільнення позивача у порядку, встановленому пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху у повному обсязі для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Позивачем надано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що відповідно до змісту положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 право позивача на визнання недійсним раніше внесеного запису про день звільнення у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції, не обмежено строком.

Відповідач має право видати наказ про новий день звільнення як в день видачі трудової книжки так і в подальшому без обмеження будь-якими часовими вимірами або подіями. Строки виконання такого зобов`язання (видачі наказу про новий день звільнення) нормами Кодексу законів про працю України та Інструкції не встановлені.

Водночас, пунктами 2.6 - 2.8 Інструкції передбачене необмежене строком право вносити такі виправлення до трудової книжки як власника або уповноваженого ним органу, який заповнював та видавав трудову книжку працівнику, так і власника або уповноваженого ним органу (відповідальної особи), який такі дії не проводив (правонаступник, вищестояща організація або органи держархіву).

Також, зазначено, що позовну заяву подано після закінчення строків звернення, крім вказаної, з наступних поважних причин: відповідач до теперішнього часу перебуває у стані бездіяльності та безперервного порушення пункту 4.1 Інструкції щодо видання наказу про новий день звільнення позивача, що є триваючою протиправною бездіяльністю відповідача; тривалий судовий розгляд позову про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді; ненадання відповідачем належно оформленої трудової книжки позивача, підписаної особою, відповідальною за видачу трудових книжок.

Позивач зазначив, що про бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо видачі наказу про новий день звільнення він зміг об`єктивно дізнатись лише 02.04.21 з відповіді відповідача на адвокатський запит від 29.03.21. Просив визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити позивачу строк звернення з позовною заявою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Даний спір стосується звільнення позивача з публічної служби, а відтак строк звернення до суду з даним позовом відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України становить один місяць.

Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

Суд звертає увагу, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19.

Зважаючи на предмет даного спору та наявні у матеріалах справи докази слід вказати про те, що 22.09.2014 Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000947 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

26.09.2014 слідчими на підставі ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та 27.09.2014 повідомлено йому про підозру та в цей же день слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 30.09.2014 відсторонено від займаної посади.

За результатами судового розгляду 23.07.2019 кримінальне провадження в частині обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Як наслідок, ОСОБА_1 13.08.2019 звернувся до Генерального прокурора із заявою про скасування наказу про його звільнення з посади в дисциплінарному порядку та поновлення його на посаді військового прокурора Чернігівського гарнізону Центрального регіону України.

Наказом Генерального прокурора України від 07.11.2014 № 12дк ОСОБА_1 звільнено з посади військового прокурора Чернігівського гарнізону Центрального регіону України з позбавленням класного чину радника юстиції на підставі п. п. 2,6 ч. 2 ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру», ч. 1 ст. 8, п. п. 1,6 ст. ст. 9, 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України.

Підставами видання зазначеного наказу стало проведене Генеральною прокуратурою України службове розслідування від 09.10.2014.

ОСОБА_1 20.10.2014 був особисто ознайомлений із результатами службового розслідування.

Окрім того, 09.09.2019 за № 10/7-23221-19 позивачу надано відповідь про відмову у скасуванні наказу Генерального прокурора України від 07.11.2014 № 12дк та поновленні його на посаді. А також, з даного питання у 2019 році ОСОБА_1 звертався до Окружного адміністративного суду з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу про його звільнення.

Відтак, враховуючи викладене, а також наявність чинного наказу Генерального прокурора України від 07.11.2014 № 12дк про звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Чернігівського гарнізону Центрального регіону України, у суду відсутні підстави вважати, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише 02.04.2021 з відповіді відповідача на адвокатський запит від 29.03.2021.

В той же час, заявляючи клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 не надає доказів поважності причин пропуску цього строку, доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Таким чином, суд вважає, що доводи викладені позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою, є безпідставними, позивачем пропущено строк звернення до суду, а поважних причин пропуску строку судом не встановлено.

За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до вимог частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, підстави пропуску цього строку, які вказані позивачем на виконання ухвали про залишення позову без руху, визнані судом неповажними, відтак позов підлягає залишенню без розгляду.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч. 4 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись статтями 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про залишення позову (заяви) без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу«Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.11.2021.

Суддя О.В. Заяць