Рішення № 101292181, 22.11.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року справа № 580/6518/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1), Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі-відповідач 2), в якій просить:

- визнати протиправними дії ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області щодо неприйняття та не направлення до Міністерства внутрішніх справ України документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

- зобов`язати ліквідаційну комісію Управління МВС України в Черкаській області прийняти, оформити та надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

- зобов`язати МВС України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.02.2001р. йому встановлено ступінь втрати працездатності 25%. В подальшому 26.11.2018р. позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, безтерміново, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в ОВС, у зв`язку із чим на підставі положень Порядку №850, позивач звернувся до УМВС України в Черкаській області із переліком документів, передбаченим Порядком, про виплату йому одноразової грошової допомоги. Вказано, що згідно норм Порядку №850, повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов`язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів, яким фактично є МВС України, а отже можна зробити висновок, що шляхом надання відмови Відповідач 2 фактично перебрав на себе повноваження МВС України. Вказано, що Відповідачем фактично допустив протиправну бездіяльність, а саме не звертався ні з документами, ні з висновком до Міністерства внутрішніх справ України щодо виплати грошової допомоги позивачу, і відповідно будь-яке рішення з даного питання Міністерством внутрішніх справ України не могло бути прийняте.

Ухвалою суду від 06.09.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

01.10.2021р. до суду надійшов відзив на позовну заяву від УМВС в Черкаській області в якому представник просив суд у задоволенні позову відмовити, зазначивши при цьому, що виплата одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника міліції передбачена ст. 23 Закону України «Про міліцію», а відповідно до ст. 16 Закону України «Про міліцію» до працівників міліції належать особи, які проходили службу в підрозділах міліції, і яким відповідно до чинного законодавства було присвоєно спеціальне звання «міліції». Вказано, що з наданих позивачем матеріалів встановлено, що позивач на службі в міліції не перебував та спеціальне звання міліції не мав. Крім того, вказано, що позивачу 19.02.2001 було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 25%, а інвалідність II групи встановлено 26.11.2018р. Тобто між цими подіями минуло понад два роки, що суперечить умовам пункту 4 Порядку, у зв`язку із чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача 2 оформити та надіслати до МВС України документи щодо для призначення та виплати позивачу спірної грошової допомоги.

12.10.2021р., МВС України також подано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник просив суд у задоволенні позову відмовити, зазначивши при цьому, що особі у якої між первинним та вторинним встановленням групи інвалідності минуло понад два роки, слід відмовляти в призначенні одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Крім того, позовна заява не підлягає задоволенню також і через те, що ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області при вивченні матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 було з`ясовано, що останній проходив службу та звільнений з посади старшого викладача Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МВС України, зі спеціальним званням підполковник внутрішньої служби, таким чином, позивач на службі в міліції не перебував та спеціального звання міліції не мав. Також зазначено, про передчасність вимог до МВС, оскільки заява та інші передбачені Порядком документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у МВС України відсутні, а саме не були надіслані л/к УМВС України в Черкаській області до МВС України для розгляду та прийняття рішення. Також, вказано, що відповідно до Порядку МВС України розглядає заяву з доданими до неї документами щодо призначення одноразової грошової допомоги колишньому працівнику міліції та приймає одне із рішень: про відмову або про призначення одноразової грошової допомоги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.12.2018р., ОСОБА_1 , є пенсіонером МВС України. Відповідно до відомостей трудової книжки позивача НОМЕР_2 та розрахунку вислуги років в ОВС, виданої ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля, позивач в період з 01.10.1980р. по 31.10.2000 року, проходив службу в органах внутрішніх справ та відповідно до наказу ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля МВС України №89 о/с від 02.11.2000 року був звільнений зі служби в ОВС зі спеціальним званням "підполковник внутрішньої служби".

Згідно з даними свідоцтва про хворобу від 10.01.2001 №13, захворювання позивача пов`язані з проходженням служби в ОВС.

Згідно довідки Черкаської кардіологічної МСЕК серії 2-18 АВ 002377 від 19.02.2001 року ступінь втрати працездатності позивача у відсотках, склала 25%, захворювання пов`язано з проходженням служби в ОВС.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №1 серія 12 ААБ №130868 від 26.11.2018р. 26 листопада 2018 року позивачу, за наслідками повторно огляду, встановлено II групу інвалідності безтерміново, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з проходженням служби в ОВС. Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня професійної працездатності у відсотках від 26.11.2018р. серії 12 ААА №023925, ступінь втрати позивачем працездатності визначено на рівні 80% втрати працездатності.

У зв`язку із встановленням позивачу II групи інвалідності, що настала через захворювання, що пов`язане з проходженням служби в ОВС, позивач звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

Листом УМВС України в Черкаській області від 04 серпня 2021 року №К-121 позивачу було повідомлено, що під час розгляду матеріалів встановлено, що позивач проходив службу та звільнений з посади старшого викладача Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МВС України, зі спеціальним званням підполковник внутрішньої служби. Вказано, що Порядок №850 передбачає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі установлення інвалідності виключно для працівників міліції. Відповідно до статті 16 Закону України «Про міліцію» до працівників міліції належали особи, які проходили службу в підрозділах міліції, і яким відповідно до чинного законодавства було присвоєно спеціальні звання «міліції». Вказано, що оскільки позивач мав спеціальне звання підполковника внутрішньої служби, до працівників міліції він не належав, на службі в міліції не перебував, а також спеціального звання міліції не мав. Крім того зазначено, що пунктом 4 Порядку №850 визначено, що працівник міліції має право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності, у зв`язку із чим, оскільки після первинного огляду медико-соціальної експертної комісії, встановлено ІІ групу інвалідності у період понад 2 роки, підстав для оформлення, позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням II групи інвалідності відповідно до умов Порядку відсутні.

Вважаючи такі дії відповідача 2 протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ (далі- Закон № 565-ХІІ) та Порядком № 850.

Так, відповідно до статті 23 Закону № 565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

При цьому, на виконання наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пунктів 7-8 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Пунктом 9 Порядку № 850 передбачено, що в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, саме на Міністерство внутрішніх справ України покладено обов`язок вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги на підставі документів, направлених керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції.

З 07 листопада 2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ, відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Втім, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Судом встановлено, що згідно довідки Черкаської кардіологічної МСЕК серії 2-18 АВ 002377 від 19.02.2001 року ступінь втрати працездатності позивача у відсотках, склала 25%, захворювання пов`язано з проходженням служби в ОВС.

26.11.2018р. позивачу за рішенням МСЕК №1 встановлено ІІ групу інвалідності та 80% втрати працездатності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в ОВС.

Отже, на момент встановлення позивачу за результатами повторного огляду МСЕК 80% втрати працездатності та II групи інвалідності, а також на момент звернення позивача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, був чинний вказаний Порядок, а право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", мало здійснюватись в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Щодо застосування у спірних правовідносинах (до позивача) статті 23 Закону №565-XII та Порядку №850, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №565-XII до працівників міліції належали особи, що проходили державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ у Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МВС України та звільнений зі служби в ОВС у званні "підполковник внутрішньої служби".

Статтею 17 Закону України "Про пожежну безпеку" передбачено, що спеціальні звання внутрішньої служби присвоюються відповідно до чинного законодавства особам рядового та начальницького складу державної пожежної охорони.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про пожежну безпеку" порядок та умови проходження служби в державній пожежній охороні регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991р. №114.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Пунктом 2 Положення передбачено, що спеціальне звання підполковник внутрішньої служби є рівнозначним спеціальному званню підполковник міліції.

Крім того, суд зазначає, що указом Президента України від 27 січня 2003 року №47/2003 "Про заходи щодо вдосконалення державного управління в сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" органи і підрозділи Державної пожежної охорони виведені зі складу МВС і передані до складу МНС України у 2003 році.

Крім того, у рішенні Конституційного суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини сьомої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа щодо права на пільги) Конституційний суд зазначив, що служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У ході судового розгляду встановлено, що позивач у званні підполковника внутрішньої служби проходив службу в Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля, як складової частини структури Управління Міністерства внутрішніх справ, звільнений з органів внутрішніх справ у званні підполковника.

Отже, позивач на час звільнення відносився до працівників міліції.

Таким чином, є безпідставними твердження відповідачів стосовно нерозповсюдження на спірні правовідносини статті 23 Закону України "Про міліцію" в редакції Закону України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" № 208-VІІІ від 13 лютого 2015 року, внаслідок відсутності спеціального звання міліції у позивача.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 2340/4545/18.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби перелік документів.

Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає до Міністерства внутрішніх справ України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

З урахуванням викладеного, вбачається, що відповідач 2, отримавши від позивача заяву про виплату грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності з відповідними доданими до неї документами, зобов`язаний скласти та подати до Міністерства внутрішніх справ України в 15-денний строк з дня реєстрації документів, зазначених в пунктах 6 або 7 цих Порядку №850 та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

При цьому, вирішувати питання щодо наявності чи відсутності підстав для виплати грошової допомоги уповноважено Міністерство внутрішніх справ України, а тому надання відповідачем 2 спірної відмови свідчить про вирішення останнім віднесеного до компетенції Міністерства внутрішніх справ України питання про наявність чи відсутність підстав для проведення позивачу виплати одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, підлягають відхиленню доводи відповідача 2 щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги згідно вимог статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №850, з посиланням на те, що право на таку допомогу має працівник міліції, до яких позивач не відноситься, оскільки вирішення питання щодо правомірності звернення та наявності підстав для виплати грошової допомоги знаходиться поза компетенцією відповідача.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про те, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ України, а на Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в даному випадку, покладено обов`язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (Міністерство внутрішніх справ України), що свідчить про те, що розгляд заяви позивача відбувся із порушенням норм законодавства.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 822/472/17.

З урахуванням зазначеного, слід визнати протиправними дії відповідача 2 щодо неприйняття та ненаправлення до Міністерства внутрішніх справ України документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що в даному випадку наявні підстави для зобов`язання відповідача 2 прийняти та надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІI групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Разом з тим, щодо вимог про зобов`язання МВС України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, суд зазначає про їх передчасність, оскільки заява та інші передбачені Порядком документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги до МВС України не були надіслані УМВС України в Черкаській області, для розгляду та прийняття рішення. Таким чином, їх розгляд МВС України не здійснювався, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача, щодо своєчасного розгляду МВС України питання про призначення позивачу спірної виплати та прийняття ним рішення за наслідками такого розгляду, будуть порушені.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про передчасність вимог до МВС України, у зв`язку із чим у даній частині позовних вимог належить відмовити.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку часткову обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо неприйняття та ненаправлення до Міністерства внутрішніх справ України документів з питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (18002, вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, код ЄДРПОУ - 08592537) прийняти та надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи з питання призначення та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІI групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО