Рішення № 101292176, 22.11.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року справа № 580/6910/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградської сільської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся із позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Виноградської сільської ради (далі - відповідач) в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.06.2021 №9-123/VІІІ в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2,00 га розташованої за межами с.Виноград Лисянського району Черкаської області на території Виноградської сільської ради.

- зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності у приватну власність, яка розташована за межами с.Виноград Лисянського району Черкаської області на території Виноградської сільської ради площею земельної ділянки до 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

- зобов`язати відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили про задоволення даного позову подати до суду звіт про його виконання.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, яка розташована за межами с.Виноград Лисянського району Черкаської області на території Виноградської сільської ради, однак отримала відмову, викладену у оскаржуваному рішенні з підстав того, що на запитувану земельна ділянка надано дозвіл на виготовлення проектної документації із землеустрою учаснику АТО. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що не відповідає вичерпному переліку підстав встановленому ст. 118 ЗК України для відмови в наданні такого дозволу.

Звернуто увагу, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки є стадійним.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18.10.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши при цьому, що Земельний кодекс України та інші законодавчі акти в цій сфері не встановлюють обов`язку відповідача з поміж декількох осіб, які мають намір отримати одну земельну ділянку, передати землю першому, хто щодо неї звернувся. Зазначено, що органи місцевого самоврядування діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь - яких правомірних цілей, у зв`язку із чим зазначено, що відповідачем очевидних ознак протиправності оскаржуваних позивачами дій, рішень не проводилось.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16.04.2021р. року позивач звернулась до відповідача із заявою (вх. 255 від 19.04.2021р.) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею до 2,00 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с.Виноград Лисянського району Черкаської області на території Виноградської сільської ради. В заяві зазначено, що позивачем не використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

До заяви додано наступні документи: копія паспорта, копія реєстраційного номеру картки платника податків, графічні матеріали бажаної земельної ділянки.

Рішенням відповідача від 29.06.2021р. №9-123/VIІI "Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 ", позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки до 2,00 га із земель колективної власності, 01.03 - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Виноград на території Виноградської сільської ради, так як на запитувану земельну ділянку надано дозвіл на виготовлення проектної документації із землеустрою учаснику АТО.

Позивач, вважаючи вказану відмову протиправною, звернулась з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 83 Земельного Кодексу України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ (далі - ЗК України), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012р.№5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 27.05.1997р. №280/97-ВР, Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п.п. «а», «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п. «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначає ст. 121 Земельного кодексу України. Зокрема, відповідно до п. «в», вказаної статті передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що громадянин із земель комунальної власності має право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Для цього він подає до відповідної сільської, селищної, міської ради клопотання, за результатами якого у місячний строк рада дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Судом враховано, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Суд зазначає, що спірним рішенням позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з таких підстав: на запитувану земельну ділянку надано дозвіл на виготовлення проектної документації із землеустрою учаснику АТО.

Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» не встановлено заборону надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та не заборонено передавати інші, ніж у переліку земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації для осіб, які не є учасниками антитерористичної операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019р. у справі №808/2200/18.

Суд зазначає, що оскільки порядок надання земельних ділянок врегульовано безпосередньо Земельним Кодексом України, посилання відповідача на обставину надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо запитуваної позивачем земельної ділянки учаснику бойових дій, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є неправомірним.

Вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 28.10.2020р. у справі №808/2625/17.

Судом також враховано, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 р. у справі №380/624/16-ц.

З урахуванням зазначеного, надання відповідачем дозволу на розробку проекту землеустрою на запитувану позивачем земельну ділянку третім особам жодним чином не гарантує їм набуття такого права.

Враховуючи вищевстановлені обставини, суд зазначає, що відповідач хоча і прийняв рішення, проте дане рішення не відповідає вимогам вмотивованості, що визначені в частині 7 ст. 118 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Як встановлено вище судом, позивач звернулась до відповідача із заявою (вх. 255 від 19.04.2021р.) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею до 2,00 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с.Виноград Лисянського району Черкаської області на території Виноградської сільської ради. В заяві зазначено, що позивачем не використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

До заяви додано наступні документи: копія паспорта, копія реєстраційного номеру картки платника податків, графічні матеріали бажаної земельної ділянки.

Таким чином, подана позивачем заява відповідає вимогам ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 цього Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно ч.ч.3,4 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Так, згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997р. №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частинами 1 та 2 ст.59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Таким чином, орган місцевого самоврядування наділений виключними повноваженнями щодо вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, на пленарних засіданнях ради шляхом прийняття розпорядчого індивідуального правового акта - рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.09.2019р. в адміністративній справі №320/5699/15-а та від 10.09.2019р. в адміністративній справі №820/2632/17.

З урахуванням вищевказаного та беручи до уваги встановлену протиправність оскаржуваного рішення, а також те, що вирішення питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарному засіданні сільської ради, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача (вх. 255 від 19.04.2021р.) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею до 2,00 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с.Виноград Лисянського району Черкаської області на території Виноградської сільської ради, на черговій сесії Виноградської сільської ради з урахування висновків суду, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивачки, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині належить задовольнити частково.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги є частково обгрунтованими з огляду на що належать до часткового задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 908,80 грн, що підтверджується квитанцією від 07.09.2021р. №0.0.2257196904.1 наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення частини понесених позивачем судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 454,00 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виноградської сільської ради від 29.06.2021р. №9-123/VІІІ в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2,00 га розташованої за межами с.Виноград Лисянського району Черкаської області на території Виноградської сільської ради.

Зобов`язати Виноградську сільську раду (19340, Черкаська область, Звенигородський район, с. Виноград, вул. Центральна, буд. 46а, код ЄДРПОУ - 34207683) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (вх. 255 від 19.04.2021р.) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею до 2,00 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с.Виноград Лисянського району Черкаської області на території Виноградської сільської ради, на черговій сесії Виноградської сільської ради, з урахуванням висновків суду в даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виноградської сільської ради (19340, Черкаська область, Звенигородський район, с. Виноград, вул. Центральна, буд. 46а, код ЄДРПОУ - 34207683) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО