Рішення № 101292174, 22.11.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року справа № 580/6909/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення з 90% на 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 24.02.2020 р. №04-381/20 при здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання скасувавши рішення відповідача.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (код за ЄДРПОУ: 21366538) здійснити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 24.02.2020 р. №04-381/20, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020 р.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020р. №2-р/2020, та на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/2278/20

відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак протиправно зменшив відсоткове значення грошового забезпечення з 90% на 50%. Позивач зазначає, що відповідач неправомірно, всупереч діючому законодавству та рішенню Тальнівського районного суду у справі №2-а-10156/11, змінив порядок визначення та обрахунку відсоткового розміру (співвідношення) раніше призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці без врахування встановленого раніше повного стажу роботи на посаді судді з включенням роботи на посадах в органах прокуратури, навчання у вищих юридичних закладах та період проходження військової служби, загалом - 26 років 4 місяці 18 днів. Позивач також вказує, що Пунктом 11 перехідних положень Закону №2453-VІ передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Ухвалою суду від 14.09.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

21.10.2021р., в межах строку встановленого судом, до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому що нормами Закону № 1402-VІІІ не передбачено обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці виходячи з розрахунку суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначеної відповідно до положень цього Закону та, одночасно, застосування відсотків, визначених Законом №2453-VІ. Здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розрахунку 90 відсотків та з урахуванням грошового утримання працюючого судді, визначеного відповідно до норм Закону № 1402-VІІІ ставить у нерівні умови суддів, які вийшли у відставку до та після набрання чинності Законом № 1402-VIII, пройшли кваліфікаційне оцінювання та суддів, які не проходили оцінювання. З урахуванням зазначеного, підстави для перерахунку грошового утримання позивача, як судді у відставці, в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді відповідно до положень ч.3 ст.142 Закону України від 02.06.2016 №1402 "Про судоустрій і статус суддів" - відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 27.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24.02.2020 №04-381/20.

У зв`язку з відмовою здійснити відповідний перерахунок, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд встановив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2020р. у справі №580/2278/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки ТУ ДСА України у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24.02.2020 №04-381/20, з урахуванням раніше проведених виплат.

За наслідками розгляду заяви позивача від 16.08.2021р. щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 90% суддівської винагороди та її виплати без обмеження її максимальним розміром, відповідач листом від 01.09.2021р. №6128-6441/К-03/8-2300/21 повідомив позивача, що відповідно до наказу Тальнівського районного суду Черкаської області від 23.12.2010р. №23/ОС «Про припинення повноважень судді Тальнівського районного суду ОСОБА_1 », стаж роботи на посаді судді становить - 15 років 7 місяців. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 у справі за № 580/2278/20 Вам із 19.02.2020 проведено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-381/20. Відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди визначено згідно із пунктом 3 статті 142 Закону №1402, що діє на дату перерахунку розміру пенсії позивача - 50%. Після зазначеного перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 47 295,00 грн. (94590,00 грн. х 50 %). Зазначено, що на виконання рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 12.10.2011 у справі за № 2-а-10156/11 Вам із 25 грудня 2010 року призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків Вашого заробітку та зараховано у стаж судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців 14 днів та календарний період проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 26 днів. Водночас, зазначене-рішення суду не містить зобов`язань щодо вчинення будь яких інших дій органами Пенсійного фонду України в подальшому, зокрема, проведення подальших перерахунків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від розміру суддівської винагороди, тому, пі

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).

Частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності Законом №1402-VIII пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017р. отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019р. №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019р., виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом №1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).

Отже, судді, які вже перебувають у відставці з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020р. у справі №2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним.

Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017р. №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. №2-р/2020, Закон №1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, тому позов підлягає до задоволення щодо перерахунку довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, саме з 19.02.2020.

Верховний Суд у постановах від 06.03.2019р. у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020р. у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, перерахунок, який просить здійснити позивач обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.

З урахуванням вище викладеного, суд зазначає, що позивач набув право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі вказаної довідки з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 16.06.2020р. у зразковій справі № 620/1116/20.

Щодо перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90%, суд зазначає, що після ухвалення згаданого рішення Конституційного Суду України судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання та судді, які його не проходили, прирівняні у правовому статусі.

Єдина норма, яка регулює розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці - це ст. 142 Закону №1402.

Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VІІІ, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Судом встановлено, що стаж позивача на роботі судді становить 15 років 7 місяців 26 днів, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 та не заперечується відповідачем.

Крім того, судом встановлено, що Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 12.10.2011р. у справі №2-а-10156/11 зарахувано позивачу у стаж судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців 14 днів та календарний період проходження строкової військової служби - 1 рік 11місяців 26 днів. Вказана постанова набрала законної сили, за наслідками апеляційного оскарження - 30.11.2013р.

Таким чином, рішенням суду, що набрало набрало законної сили, зараховано вказані періоди до стажу позивача, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Крім того, відповідно до пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

До набрання чинності Законом №1402 та Законом №2453-VІ, спірні правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ (Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку із закінченням строку повноважень.

Абзацом 2 частини 4 цієї статті (у редакції чинній станом на дату призначення позивача на посаду судді Придніпровського районного суду) передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражі в України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Оскільки позивач призначений на посаду судді до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», за нею зберігається право визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його обрання.

Так, судом встановлено, що згідно відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , позивач працював з 18.07.1988 р. по 27.04.1995р. В органах прокуратури:

- з 18.07.1988р. по на посаді стажиста слідчого Прокуратури Канівського району;

- з 15.11.1988р. переведений на посаду стажиста Прокуратури м. Умань;

- з 01.06.1989р. переведений на посаду стажиста на вакантній посаді слідчого прокуратури Тальнівського району;

- з 20.07.1989р. переведений на посаду слідчого прокуратури Тальнівського району;

- 28.04.1995р. звільнений з органів прокуратури в зв`язку із переводом на виборну посаду-обранням суддею Тальнівського районного суду.

Вирішуючи питання щодо необхідності зарахування вказаних періодів роботи позивача у органах прокуратури, суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 19 серпня 2021 року у справі №369/2234/17, в якій зазначено, що відповідно до роз`яснення поняття «прокурор», яке міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 461, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 501, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Верховний Суд у вказаній постанові звернув увагу на те, що оскільки за змістом ст. 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Роз`яснення поняття «прокурор» міститься у ст. 56 Закону №1789-XII, що стосується поняття "слідчий", то його необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення ст. 43 Закону №2862-ХІІ в цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, який дає право на відставку судді.

Відтак, посада "стажист слідчого" не охоплюється поняттям «слідчого», враховуючи аналогію за посадою прокурора, визначення якого міститься у ст. 56 Закону №1789-XII, тому законних підстав для зарахування періоду роботи на посаді стажиста слідчого прокуратури, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.

За таких обставин, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді з 28.04.1995р. по 24.12.2010р. (15 років 7 місяців 26 днів), а також зарахованих згідно Постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 12.10.2011р. у справі №2-а-10156/11 - половини строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців 14 днів та календарного періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11місяців 26 днів, слід також врахувати стаж роботи на посаді слідчого прокуратури Тальнівського району з 20.07.1989р. по 27.04.1995р. (5 років 9 місяців 7 днів).

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема у постановах 19.08.2021 року у справі №369/2234/17 від 28.11.2019 у справі № 607/5454/17, від 13.05.2020 у справі № 242/1890/17.

Суд також врахував, що Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом та підставами спору. Зокрема, у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17 та від 29.04.2020 у справі 426/12415/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд дійшов наступного висновку:

"<…> невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним".

З урахуванням зазначеного, стаж позивача, що дає право на відставку та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці станом на дату виходу у відставку становить 25 років 04 місяці 13 днів (стаж роботи на посаді судді -15 років 7 місяців 26 днів, половини строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців 14 днів та календарного періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 26 днів, стаж роботи на посаді слідчого прокуратури Тальнівського району (5 років 9 місяців 7 днів).

Отже, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків (20 років роботи) + 10 відсотків (5 років стажу судді понад 20 років х 2).

Саме таке відсоткове значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці мало бути застосовано відповідачем, однак відповідачем під час проведення перерахунку не дотримано вимог Закону №1402.

Отже, зменшуючи стаж роботи позивача на посаді судді, для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 25 років 04 місяці 13 днів до 15 років 7 місяців 26 днів та відсоткове значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 60% на 50% відповідач діяв неправомірно, що є підставою для визнання таких дій протиправними.

Доводи позивача про наявність права на виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% є необгрунтованими з огляду на наступне.

Як зазначалось вище судом, частиною третьою ст. 142 Закону 1402, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Наведена норма неконституційною не визнавалась та є чинною станом на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів.

Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, у зв`язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для виплати позивачу довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% та як наслідок про необгрунтованість даної частини позовних вимог.

Щодо вимог про зобов`язання провести перерахунок та виплату позивачу грошового утримання судді у відставці без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Так, ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є невключення до стажу позивача, що дає право на відставку та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці періодів його навчання, проходження строкової військової служби та роботи на посаді слідчого прокуратури Тальнівського району, що в свою чергу призвело до безпідставного зменшення відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно питання щодо обмеження пенсії максимальним розміром є похідним і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку грошового утримання судді у відставці виходячи із 90% заробітної плати згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 24.02.2020 р. №04-381/20, нарахувавши 50% - у розмірі 47295 грн., тобто без обмеження максимальним розміром.

Відтак, спору щодо обмеження максимальним розміром за наслідками перерахунку згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 24.02.2020 р. №04-381/20 на час звернення позивача до суду у цій справі не існувало.

Також відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

З урахуванням зазначеного, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі ст. 9 КАС України, та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статей 137, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з 25 років стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зарахуванням стажу роботи на посаді слідчого прокуратури Тальнівського району у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 24.02.2020 р. №04-381/20, починаючи з 19.02.2020р., а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами.

Таким чином, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 1816,00 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 07.09.2021р. №32 на суму 1816,00 грн., наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення частини понесених позивачем судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 25 років 04 місяці 13 днів до 15 років 7 місяців та відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 60% до 50%.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ - 21366538) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до статей 137, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII, виходячи з 25 років стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зарахуванням стажу роботи на посаді слідчого прокуратури Тальнівського району, у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 24.02.2020 р. №04-381/20, починаючи з 19.02.2020р., а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ - 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО