Рішення № 101291896, 08.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1214/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Хом`якової В.В., при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповдіача Наумової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Херсонської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати бездіяльність Херсонської обласної прокуратури протиправною щодо нездійснення нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні;

- зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку, обчислення якої здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100;

- визнати бездіяльність Херсонської обласної прокуратури протиправною щодо нездійснення нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати з урахуванням посадового окладу згідно ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 26.03.2020 по 29.12.2020;

- зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 виходячи з розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх надбавок до посадового окладу, премій, та виплатити різницю недоотриманої суми заробітної плати за період з 26.03.2020 по 29.12.2020;

- стягнути з Херсонської обласної прокуратури середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 30.12.2020 по день постановляння рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 наказом прокурора Херсонської області від 23.12.2020 № 923к було звільнено з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури. Позивачці не нараховано та не виплачено вихідну допомогу при звільненні, що є порушенням приписів статті 44 КЗпП , яка передбачає , що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1,2 і 6статті 40 Кодексу законів про працю, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Закон України №1697-УІІ є спеціальним законом, що регулює правовідносини у зв`язку із звільненням прокурорів, проте КЗпП регулює трудові правовідносини, що виникли між працівником і роботодавцем в тій частині, що не врегульовано спеціальним законом. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Законом України № 1697-УІІ не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів, у зв`язку з чим позивачка вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП, що не заборонено спеціальним законодавством. В період роботи з 26.03.2020 по 29.12.2020 ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", тобто, з урахуванням положень Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-УІІІ, у розмірі встановленому законом, посадовий оклад позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 становив 5660 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону України № 1697-УІІ, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури має становити 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2020 році встановлено з 01.01.2020 в розмірі 2102 грн., посадовий оклад прокурора окружної прокуратури повинен становити 31530 грн., всі інші складові заробітної плати прокурора у вигляді премій і надбавок за вислугу років формуються відповідно до розміру посадового окладу прокурора. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-УІІ, втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26.03.2020. Позивачка вказує на те, що роботодавець повинен був вчинити дії, а саме: провести розрахунок та здійснити виплату заробітної плати з урахуванням посадового окладу згідно ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" у період з 26.03.2020 по 29.12.2020, але в порушення норм діючого законодавства такий розрахунок не проведено, тому з урахуванням приписів статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, відповідач має нести відповідальність у вигляді виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою від 31.03.2021 судом відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, а розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

23.04.2021 до суду від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Тому приписи КЗпП України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо звільнення прокурора з посади, а питання проходження прокурорами публічної служби та їх звільнення врегульовано спеціальним законодавством. Статтею 44 КЗпП України визначено вичерпний перелік випадків, в яких виплачується вихідна допомога, а саме: звільнення на підставі п. 1, 2, 6 ст. 40 та п. 6 ст. 36 КЗпП України. Проте позивача звільнено з посади в порядку, передбаченому спеціальними нормативно-правовими актами - Законом № 1697-VII та Законом № 113-ІХ, а саме відповідно до п.9 ч.І ст. 51 Закону №1697-VII та п.3 пп. 2 п. 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ, а не з підстав, передбачених п. 1,2,6 ст. 40, п. 6 ст. 36 Кодексу. Звільнення прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII не тотожно звільненню працівника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідач вважає, що не підлягають задоволенню також вимоги позивача про виплату заробітної плати з урахуванням посадового окладу згідно зі ст. 81 Закону № 1697-УІІ за період роботи з 26.03.2020 по 29.12.2020. Відповідно до ч. З ст. 81 Закону № 1697-УІІ посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.07.2015 - 10 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2016 - 11 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2017 - 12 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з відповідним коефіцієнтом. Згідно з ч. 9 ст. 81 Закону № 1697-УІІ, фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Статтею 90 Закону № 1697-УІІ передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Пунктами 1, 2, 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці. Згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. За таких обставин нарахування та виплата заробітної плати позивачу здійснювалась на підставі щорічно затверджених головним розпорядником бюджетних коштів - Генеральною прокуратурою (з 02.01.2020 Офісом Генерального прокурора) штатних розписів, які складено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" зі змінами, внесеними постановою КМУ від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури".

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у вказаній частині втрачає чинність з дня прийняття цього рішення. Отже, п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України втратив чинність з 26.03.2020. Водночас Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури та внесено зміни, у тому числі до Закону № 1697-УІІ. Так, у ч. 1 ст. 7 Закону № 1697-УІІ слова "регіональні" та "місцеві" замінено відповідно на "обласні" та "окружні", а пункт 4 цієї частини 1 та статті стосовно військових прокуратур в системі органів прокуратури виключено. Статтею 15 Закону № 1697-УІІ визначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах (у редакції Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ). Відповідно до п. З розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 окружні прокуратури розпочали роботу з 15.03.2021 . Позивач у період з 26.03.2020 по 29.12.2020 обіймала посаду прокурора окружної прокуратури Херсонської області, а не в окружній прокуратурі Херсонської обласній прокуратурі, яка розпочала роботу, з 15.03.2021. Оскільки оплата праці працівників прокуратури до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласної, окружної прокуратури з огляду на положення п. 3 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, у період з 26.03.2020 по 29.12.2020 позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, виходячи з посадового окладу, встановленого постановою КМУ № 505 від 31.05.2012 (зі змінами). Таким чином, з 25.09.2019 (день набрання чинності Законом № 113-ІХ) оплата праці працівників регіональних прокуратур здійснювалась відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 з огляду на приписи п. 3 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ. У свою чергу, Закон №113-ІХ є чинним та неконституційним у встановленому порядку не визнано. Отже, рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки з 25.09.2019 заробітна плата прокурору нараховувалась та виплачувалась відповідно до положень Закону № 113-ІХ та постанови КМУ № 505 від 31.05.2012. При цьому приписи пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України не враховувались у зв`язку з визнанням їх неконституційними та наявністю іншого правового регулювання. За таких обставин, правові підстави для нарахування та виплати позивачу заробітної плати відповідно до вимог ст. 81 Закону № 1697-УІІ відсутні.

Від позивача 27.04.2021 надійшла відповідь на відзив. ч.5 ст. 52 Закону № 1697-УІІ та ч. 4 ст. 40 КЗпП передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень ст. 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання. Виплата вихідної допомоги є однією з гарантій працівнику, який звільняється.

Ухвалою від 05.05.2021 задоволено клопотання Херсонської обласної прокуратури про розгляд справи за правилами загального провадження, продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено підготовче провадження на 17.05.2021.

Ухвалою від 17.05.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено розгляд справи по суті на 31.05.21 о 15:30 год.

Ухвалою від 01.07.2021 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 540/248/21, яким ОСОБА_1 поновлена на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області з 30.12.2020.

Постановою від 29.09.2021 року П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 року про зупинення провадження у справі скасовано в частині зупинення розгляду справи щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про нарахування та виплату заробітної плати з урахуванням посадового окладу згідно ст.81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 26.03.2020р. по 29.12.2020, та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати з урахуванням посадового окладу згідно ст.81 Закону України "Про прокуратуру". В іншій частині ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 про зупинення провадження у справі залишено без змін.

Ухвалою від 13.10.2021 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 08.11.2021.

Таким чином, суд розглядає тільки вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати з урахуванням посадового окладу згідно ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 26.03.2020 по 29.12.2020 та про зобов`язання Херсонської обласної прокуратури здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 виходячи з розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх надбавок до посадового окладу, премій, та виплатити різницю недоотриманої суми заробітної плати за період з 26.03.2020 по 29.12.2020; про стягнення з Херсонської обласної прокуратури середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної сплати з урахуванням посадового окладу згідно ст. 81 Закону України "Про прокуратуру. В решті вимог провадження у справі залишено зупиненим.

Розглянувши в судовому засіданні 08.11.2021 матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що ОСОБА_1 з 01.03.1996 по 29.12.2020 працювала в органах прокуратури Херсонської області на різних посадах, наказом керівника Херсонської обласної прокуратури від 23.12.2020 № 923к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29.12.2020. Заробітна плата позивачки обчислювалась з розміру посадового окладу, визначеного постановою КМУ від 31.05.2012 № 505, - 5660 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону України № 1697-УІІ, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Не погоджуючись із тим, що у період з 26.03.2020 по 29.12.2020 заробітна плата виплачувалась із урахуванням посадового окладу, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", а не посадового окладу, визначеного у відповідності до положень ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивачки про протиправну бездіяльність відповідача, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Так, згідно зі ст. 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України регулюються Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі Закон також - №1697-VII), який містить спеціальні норми організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.).

Статтею 4 Закону №1697-VII визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

До 14.12.2015 порядок матеріального забезпечення прокурорів визначався ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ. За змістом наведеної норми, розмір посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років, що є складовими заробітної плати прокурорів, затверджувався Кабінетом Міністрів України. Схема посадових окладів працівників органів прокуратури визначалась постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" із урахуванням відповідних змін. Постановою КМУ № 505 було надати право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів. Також передбачено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка набрала законної сили 06.09.2017, підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.

Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-УІІ набрав чинності 15.07.2015, крім статті 12 (місцеві прокуратури) та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набрали чинності з 15.12.2015 (абзац 3 п.1 розд. XII "Прикінцеві положення"). З набранням чинності Законом № 1697-УІІ втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ 1991 року, крім, зокрема, ч. 1 ст. 49, яка втрачає чинність з 15.12.2015 (п. 3 розд. XII "Прикінцеві положення").

Згідно статті 12 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №1697-VII) у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

За приписами статті 81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років; виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Законом України № 1697-УІІ визначено нові розміри посадових окладів працівників органів прокуратури. Ч.3 ст. 81 Закону передбачалось, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат (в подальшому розмір окладу змінювався). Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом прокурора регіональної прокуратури - 1,2. В подальшому з 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII, яким внесено зміни до ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та визначено, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а в подальшому посадовий оклад був збільшений до 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (Закон № 113-IX від 19.09.2019). Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 13 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом. Кабінетом Міністрів України на виконання приведених приписів не приведено нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону.

Після прийняття Закону України 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", були прийняті Закон України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закон України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Так, Законом № 79-VIII доповнений розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України , зокрема, п. 26, який передбачив, що норми і положення статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 9 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Аналогічні норми містить ч.2 ст. 8 Закону України "Про оплату праці". Згідно статті 13 зазначеного Закону оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Згідно п.п. 1, 18 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду; головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. За змістом ст. 22 Бюджетного кодексу України бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головний розпорядник бюджетних коштів, згідно з ч. 5 п. 7 ст. 22 Бюджетного кодексу України, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов`язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтею 87 цього Кодексу (ч. 1 ст. 30 Бюджетного кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами статті 89 Закону України "Про прокуратуру" функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Згідно статті 90 вказаного Закону фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Законами України про Державний бюджет України на 2015 рік та подальші періоди видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" не передбачались, з часу набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" розміри окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України про Державний бюджет України, тому відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Органи прокуратури здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених законами про Державний бюджет України на відповідний рік. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, особливістю цього закону є і те, що при здійсненні бюджетного процесу нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать його положенням.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Тому, дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати виходячи з окладів прокурорів, які вказані у ст. 81 Закону № 1697-VІІ у період з 15.07.2015 (дата набрання чинності Закону № 1697-VІІ) по день звільнення позивача не можуть бути визнані протиправними, оскільки вони відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними у зазначений період.

Законом України № 113-ІХ від 19.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", який набрав чинності 25.05.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури та внесені зміни до Закону України "Про прокуратуру" 1697-VІІ від 14.10.2014, зокрема, замість системи органів прокуратури, яка складається з Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, після проведення атестації прокурорів передбачено побудову нової структури: Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (ст. 7 Закону № 1697-VІІ ), ст. 15 Закону "Про прокуратуру" визначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах.

Відповідно до п.3 розділу ІІ "При кінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Таким чином, до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, оплата праці прокурорів здійснюється в порядку, встановленому КМУ. Такий порядок був викладений саме в постанові Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова №505)).

Норма пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ є діючою та не визнана неконституційною.

Відповідно до наказу Генерального прокурора №40 від 17.02.2021 року, днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року. Вказаний наказ опублікований в газеті "Голос України" №38, 27.02.2021 року. Позивачку було звільнено 29.11.2020 з посади та органів прокуратури.

Таким чином, позивач у період роботи в органах прокуратури області по день звільнення не мав статусу прокурора окружної прокуратури, атестацію не проходив, та відповідно на нього не поширювалося положення норм частини 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" щодо розмірів посадових окладів прокурора місцевої прокуратури. Питання оплати праці таких прокурорів визначались частиною 1 статті 49 Закону №1697-VII, а розміри їх посадових окладів були встановлені Постановою КМУ.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Щодо доводів позивача, наведених у поясненні стосовно протиправності не нарахування йому заробітної плати у розмірі, визначеному ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", з огляду на прийняте Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), то суд зауважує наступне.

26 березня 2020 року Конституційний Суд України прийняв рішення у справі № 6-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом другим резолютивної частини рішення встановлено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України та ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Зі змісту наведеної норми слідує, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням. У рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційним Судом України в рішенні № 6-р/2020 від 26.03.2020 прямо вказано про втрату чинності положеннями закону саме з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 26 березня 2020 р. Натомість спірні правовідносини між сторонами виникли щодо заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем за липень 2015 року - квітень 2020 року.

Відповідач, у спірних відносинах, був зобов`язаний і діяв у межах та на підставі того законодавства, яке існувало на час виникнення спірних відносин, а тому висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 26.03.2020 року №6-р/2020 не можуть бути підставою для перерахунку та виплати позивачу заробітної плати за період до 26.03.2020 року відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" відповідно до заявлених позовних вимог. Щодо правовідносин між сторонами, які виникли після рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року № 6-р/2020 щодо нарахування та виплати заборгованості по заробітній платі за період з 27.03.2020 року по 10.09.2020 року, то суд вже зазначив, позивач не займав посаду прокурора окружної прокуратури. атестацію прокурорів, відповідно до Закону №113-ІХ, не проходів, не був переведений до окружної прокуратури (початок роботи яких 15.03.2021 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що в діях відповідача відсутні ознаки протиправності щодо нарахування та виплати заробітної плати в період проходження позивачем служби в органах прокуратури, позовні вимоги в цій частині позову не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 247 КАС України суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог.

Таким чином, провадження у справи щодо вимог про зобов`язання Херсонську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні із стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, залишається зупиненим ло розгляду справи № 540/248/21 П`ятим апеляційним адміністративним судом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 243-246, 247, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Херсонської обласної прокуратури щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати з урахуванням посадового окладу згідно ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 26.03.2020 по 29.12.2020 та про зобов`язання Херсонської обласної прокуратури здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 виходячи з розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх надбавок до посадового окладу, премій, та виплатити різницю недоотриманої суми заробітної плати за період з 26.03.2020 по 29.12.2020; про стягнення з Херсонської обласної прокуратури середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної сплати з урахуванням посадового окладу згідно ст. 81 Закону України "Про прокуратуру. .

Рішення в частині розглянутих позовних вимог може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22 листопада 2021 р.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 106030000