Рішення № 101291728, 22.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3945/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі -відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 15.02.2021 № 212850006334 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію з 15.02.2021 за вислугою років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до поданої заяви від 10.02.2021, зарахувавши до її спеціального стажу роботи період навчання з 01.09.1988 до 27.02.1992 у Херсонському медичному училищі, та період роботи з 25.07.2016 до 31.12.2019 на посаді помічника лікаря - гігієніста Нижньосірогозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу лаборатних досліджень ДУ "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України".

Ухвалою від 09.08.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, на підставі ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач, маючи спецільний стаж роботи 28 років, звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії на підставі п. "е" ст. 55 "Про пенсійне забезпечення" № 1788 від 05.11.1991. Однак, відповідач рішенням від 15.02.2021 № 212850006334 відмовив позивачу в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю достатнього спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Позивач зазначає, що пенсійний орган не зарахував до її спеціального стажу період роботи з 25.10.2015 до 31.12.2019 на посаді помічника лікаря - епідеміолога Нижньосірогозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ "Херсонський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України" та період навчання в з 01.09.1988 до 27.09.1992. Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, вважає його незаконним, зазначивши, що стаж роботи у період з 25.10.2015 до 31.12.2019 підтверджується записами в трудовій книжці, яка надана пенсійному органу під час звернення із заявою про призначення пенсії. Також, відповідно до положення ст. 38 Закону України "про професійну (професійно-технічну) освіту" відповідач повинен був зарахувати до її спеціального стажу період навчання в медичному училищі. Із врахуванням викладеного, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

19.08.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке. 10.02.2021 позивач звернулась до відділу обслуговування громадян № 3 (сервісного центру) із заявою про призначення пенсії за вислугу років та надала необхідні документи, в тому числі трудову книжку. Одночасно позивачем надана окрема заява щодо зарахування періоду навчання в Херсонському медичному училищі до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників відповідно до статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту". Відповідач зазначає, що згідно із пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я при наявності спеціального стажу роботи від 25 років до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Натомість, періоди навчання (за денною формою) вищих навчальних закладах до 01.01.2004 зараховують на підставі підтверджуючих документів (атестат, диплом, довідка). Зазначена стаття застосовується при призначенні пенсій за віком на пільгових умовах (списки 1, 2). Покликаючись на викладене, відповідач стверджує про відсутність підстав для зарахування періоду навчання позивача до спеціального стажу роботи при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону № 1788. Отже, за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний стаж позивача склав 31 рік 11 місяців 3 дні, спеціальний стаж склав 24 роки 2 місяці 23 дні, який не дає право на призначення пенсії за вислугою років до 24.07.2016 включно. З огляду на вище викладене, 15.02.2021 Головним управлінням Фонду прийняте рішення №212850006334, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за відсутності необхідного пільгового стажу. Із наведених підстав, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

26.08.2021 позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 не погоджується із позицією пенсійного органу щодо відсутності спеціального стажу для призначення пенсії, вважає її необгрунтованою, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Таким чином, суд розглядає дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

10.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до відділу обслуговування громадян № 3 (сервісного центру) із заявою про призначення пенсії за вислугу років та надала необхідні документи, в тому числі трудову книжку, в якій зазначені наступні періоди роботи:

- з 01.04.1992 до 29.12.2012 на посаді помічника санітарного лікаря з гігієни харчування (з 01.04.2005 згідно Класифікатора професій-помічник лікаря-гігієніста) в Нижньосіргозькій санепідемстанції (з 12.09.2007 - Державний заклад "Нижньосірогозька районна санітарно-епідеміологічна станція");

- з 02.01.2013 до 31.01.2013 на посаді помічника лікаря-гігієніста Нижньосірозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ "Херсонський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України";

- з 01.02.2013 до 31.07.2015 на посаді помічника лікаря-гігієніста (з 30.12.2013 - фельдшер санітарний відділу соціально-гігієнічного моніторингу) і з 01.08.2015 по 22.10.2015 на посаді фельдшера санітарного санітарно-гігієнічного відділу Горностаївського міжрайонного управління ГУ Держсанепідемслужби у Херсонській області;

- з 23.10.2015 до 31.12.2019 на посаді помічника лікаря-гігієніста Нижньосірозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ "Херсонський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України".

Також трудова книжка ОСОБА_1 містить запис № 13 про перейменування з 25.07.2016 ДУ "Херсонський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України" на ДУ "Херсонський лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України".

Одночасно позивачем до пенсійного органу 10.02.2021 надана окрема заява про зарахування до спеціального стажу період навчання в Херсонському медичному училищі в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників відповідно до статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту».

15.02.2021 Головним управлінням ПФУ в Херсонській області прийняте рішення №212850006334 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, з підстав відсутності такого права передбаченого п. "е" ст. 55 Закону України " Про пенсійне забезпечення".

Відповідач листом від 24.02.2021 № 2100-0304-8/9094 повідомив позивача про прийняте рішення від 15.02.2021 № 212850006334 із зазначенням такого.

"...Вами надана окрема заява щодо зарахування періоду навчання в Херсонському медичному училищі в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників відповідно до статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту". Зазначена стаття застосовується при призначенні пенсій за віком на пільгових умовах (списки 1, 2). Тобто підстав для зарахування періоду навчання до спеціального стажу при призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до статті 55 Закону №1788, (не має). Отже, за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Ваш загальний стаж становить 31 рік 11 місяців 3 дні, спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років (по 24.07.2016 включно) склав 24 роки 2 місяці 23 дні. З огляду на вищезазначене, 15 лютого 2021 року прийнято рішення № 212850006334, відмовити Вам в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за відсутності необхідного пільгового стажу...".

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом "е" ст. 55 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі-Закон № 1788-ХІІ) в редакції, чинній до 01.04.2015, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015, який набув чинності з 01.04.2015 пункт "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015 до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 01.01.2016 внесені зміни в пункт "е" вказаної статті, який викладено в наступній редакції: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року- не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України врахував те, що законодавець, змінюючи відносини у сфері пенсійного забезпечення з метою удосконалення соціальної політики держави шляхом перерозподілу суспільного доходу, не може убезпечити людину від зміни умов її соціального забезпечення. Зміни у цій сфері мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Конституційний Суд України визнав зміни, внесені до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015, та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015 - неконституційними.

Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з 04.06.2019 положення п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" слід застосовувати у редакції, що діяла до 01.04.2015.

Так, відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Як зазначено вище, рішенням від 15.02.2021 № 212850006334 ГУ ПФУ в Херсонській області ОСОБА_1 відмолено в призначенні пенсії.

Відповідач не зарахував до страхового та спеціального стажу позивача період роботи з 25.07.2016 до 21.12.2019 на посаді помічника лікаря - гігієніста Нижньосірогозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу лаборатних досліджень ДУ "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України".

При цьому, при дослідженні листа пенсійного органу від 24.02.2021 № 2100-0304-8/9094 (а.с. 43) суд встановив, що лист не містить покликання на підстави не зарахування вищевказаного періоду роботи позивачки до її спеціального стажу. Також, таких підстав не містить і відзив відповідача на позовну заяву.

Відтак, відповідач, приймаючи рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, не зазначив жодних підстав для незарахування до спеціального стажу періоду роботи позивачки з 25.07.2016 до 21.12.2019 на посаді помічника лікаря - гігієніста Нижньосірогозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу лаборатних досліджень ДУ "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства Охорони Здоров`я України".

Розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) наступних закладів охорони здоров`я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

При цьому, за змістом примітки 3 до Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі-Порядок № 637).

Відповідно до п. 1-2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно із п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 25.04.2019 у справі № 497/472/17 (провадження № К/9901/45490/18, К/9901/45487/18), упостанові від 04.06.2019 у справі № 497/198/17 (провадження № К/9901/43392/18).

Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка ОСОБА_1 містить, зокрема, запис № 12 від 23.10.2015 про прийняття позивачки на посаду помічника лікаря - гігієніста Нижньосірогозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу лаборатних досліджень ДУ "Херсонський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України", запис № 13 про перейменування з 25.07.2016 ДУ "Херсонський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України" на ДУ "Херсонський лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" та запис № 14 від 31.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади помічника лікаря - гігієніста, із зазначенням підстав для внесення даних записів (відповідні накази, договори) та проставленням штампів та печаток установи, де працював позивач.

Крім того, матеріали справи містять довідку за формою ОК-5 № 1276272483 від 11.02.2021 за звітний період 2016 - 2019 роки (а.с. 41), в якій зазначені відомості по спеціальному стажу ОСОБА_1 , зокрема, в період з липня 2016 року по грудень 2019 рік код підстави для обліку спецстажу - "ЗП3055Е2".

Відповідно до Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 1 розділу І) затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435, а саме, довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (додаток 3), до коду № ЗП3055Е2 відносяться працівники охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Тобто, дослідивши надану відповідачем довідку ОК-5 № 1276272483 від 11.02.2021, суд дійшов висновку, що в період з 2016 року по 2019 рік включно до спеціального стажу роботи позивача зараховувася стаж її роботи на посаді помічника лікаря - гігієніста Нижньосірогозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу лаборатних досліджень ДУ "Херсонський лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", про що свідчить зазначений у довідці спецкод №ЗП3055Е2.

Також, слід зазначити, що 25.07.2016 ДУ "Херсонський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України" перейменована на ДУ "Херсонський лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України".

Державна санітарно-епідеміологічна служба України (Держсанепідслужба України) - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовувалась і координувалась Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я України.

29.03.2017 Кабінетом Міністрів України було прийняте рішення про ліквідацію Держсанепідслужби, оскільки її функції виконують МОЗ, Держпраці та Держпродспоживслужба. Тобто, із викладеного слідує, що функції, які були покладені на Держсанепідслужба України до 2017 року, передані, зокрема, Міністерству охорони здоров`я України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ДУ "Херсонський лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" включений до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а тому відповідачем протиправно не зарахований до спеціального стажу період роботи позивачки з 25.07.2016 до 31.12.2019 на посаді помічника лікаря - гігієніста Нижньосірогозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу лаборатних досліджень ДУ "Херсонський лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України".

Отже, позовні вимоги в частині зарахування до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи з 25.07.2016 до 31.12.2019 на посаді помічника лікаря - гігієніста підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зарахування до спеціального стажу позивачки періоду навчання з 01.09.1988 до 27.09.1992 у Херсонському медичному училищі, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 38 Закону України "Про професійну-технічну освіту" від 10.02.1998 №103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, законодавцем прямо визначено, що період навчання у професійно- технічному навчальному закладі може бути зараховано до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, лише за умови зарахування на роботу за набутою професією.

Крім того, згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII та п. 1-2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто, додаткові підтверджуючі довідки необхідно надавати у разі відсутності в трудовій книжці відповідних записів.

Отже, відповідно до довідки форми РС-право та диплому серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01.09.1988 навчалась у Херсонському медичному училищі за спеціальністю санітарно-фельдшерський та рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 27.02.1992 присвоєна кваліфікація санітарного фельдшера.

Після закінчення навчання 27.02.1992, позивачка в межах встановленого строку 3 місяці 01.04.1992 була прийнята за набутою професією на посаду помічника санітарного лікаря з гігієни харчування (з 01.04.2005 згідно Класифікатора професій-помічник лікаря-гігієніста) в Нижньосіргозькій санепідемстанції (з 12.09.2007 - Державний заклад "Нижньосірогозька районна санітарно-епідеміологічна станція"), що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Відтак, на переконання суду, наявні підстави для зарахування до спеціального стажу періоду навчання позивачки з 01.09.1988 до 27.02.1992 у Херсонському медичному училищі.

Також судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні від 15.02.2021 пенсійний орган дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 загального стажу роботи - 31 рік 11 місяців 3 дні, що не заперечується позивачем.

Разом із тим, відповідач зазначив, що на момент звернення позивачки з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років - 10.02.2021 відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" спеціальний стаж складав 24 років 2 місяці 23 дні.

Таке обчислення спеціального стажу здійснене відповідачем без врахування періодів роботи від 25.07.2016 до 31.12.2019 (3 роки 6 місяців), та навчання з 01.09.1988 до 27.02.1992 (3 роки 5 місяців 27 дні), що свідчить про протиправність прийнятого пенсійним органом рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 15.02.2021 № 212850006334.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення - 10.02.2021, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. ст. 80-82 Закону № 1788-XII заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статі 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії, не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Відповідно до ст. 83 Закону № 1788-XII пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності; б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.

За правилами ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно із п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру копія якої зберігається у пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Документи про призначення пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Відтак, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах з дня звернення з заявою про призначення пенсії - 10.02.2021, оскільки суд не може перебирати на себе функції пенсійного органу та обраховувати загальний та спеціальний стаж роботи позивача на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове пенсійне забезпечення, з урахуванням вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення" на день звернення із заявою про призначення пенсії.

Суд відмічає, що у даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту "е" частини першої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням спірного стажу, з дати звернення - з 10.02.2021.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 15.02.2021 №212850006334 та зобов`язання відповідача зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.07.2016 до 31.12.2019 на посаді помічника лікаря - гігієніста Нижньосірогозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу лаборатних досліджень ДУ "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" та період навчання у Херсонському медичному училищі з 01.09.1988 до 27.02.1992 та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту "е" частини першої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням зазначених періодів, з дати звернення - 10.02.2021.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з наказами голови суду від 29.07.2021 № 05-06/63 та від 27.10.2021 № 05-06/86 головуюча суддя Кисильова О.Й. у періоди з 20.08.2021 до 20.09.2021 включно та з 29.10.2021 до 01.11.2021 включно перебувала у відпустці, у зв`язку з чим рішення у даній справі ухвалене 22.11.2021.

Керуючись ст. ст. 9, 12, 73-78, 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 15.02.2021 № 212850006334 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, буд. 6; код ЄДРПОУ 21295057) зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) період роботи з 25.07.2016 до 31.12.2019 на посаді помічника лікаря - гігієніста Нижньосірогозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу лаборатних досліджень ДУ "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" та період навчання у Херсонському медичному училищі з 01.09.1988 до 27.02.1992 та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту "е" частини першої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням зазначених періодів, з дати звернення - 10.02.2021.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 606 (шістсот шість) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, буд. 6; код ЄДРПОУ 21295057).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 112010201