Рішення № 101290456, 08.11.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/281/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Головчака М. М.,

за участю секретаря судового засідання - Савіцька Д. А.,

розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

В січні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся у Подільський районний суд м. Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Подільської РДА, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні його порушеного права на отримання щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за січень 2016 року із розрахунку 442,0 грн. у місяць з підстав, викладених у листі відповідача від 25.11.2016 №0910109101/З-68/4-915 та зобов`язати відповідача здійснити доплату вказаної допомоги за період з 03.01.2016 року по 31.01.2016 року в сумі 206,74 грн.

В обґрунтування адміністративного позову, вказав, що в грудні 2014 року він був взятий відповідачем на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території АР Крим, про що йому видано довідку № 3007002700 від 04.12.2014.

Рішенням відповідача від 10.11.2015 позивачу у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2016 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі - Порядок № 505) призначено щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 442,0 грн в місяць на період з 03.11.2015 року по 02.05.2016 року.

Станом на день прийняття відповідачем зазначеного рішення позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис від 06.05.2015 № 2 071 000 0000 019036.

У період з 03.01.2016 року по 31.01.2016 року відповідач зменшив призначену позивачу допомогу та виплатив її у сумі 206,74 грн.

У зв`язку з цим 10.11.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив поновити свої порушені права та виплатити недоплачену суму щомісячної адресної соціальної допомоги.

Листом від 25.11.2016 № 0910109101/З-68/4-915 відповідач відмовив позивачу у доплаті щомісячної адресної допомоги з посиланням на пункт 7 Порядку № 505, обґрунтовуючи свою відмову тим, що має інформацію про відсутність сплати єдиного соціального внеску за січень 2016 року.

У подальшому, 03.04.2017, рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Подільській РДА (протокол № 13) позивачу відмовлено в призначенні (відновленні) всіх видів соціальних виплат, а довідку від 04.12.2014 № 3007002700 про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи скасовано.

Вказує, що приписами Порядку № 505 підставою для зменшення розміру призначеної щомісячної адресної допомоги є відсутність працевлаштування на контрольованій державною владою України території протягом двомісячного періоду з дати призначення допомоги, а факт сплати або не сплати єдиного соціального внеску правового значення для визначення розміру соціальної допомоги не має.

З наведених підстав просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти адміністративного позову заперечував.

Вказував, що в нього були відсутні відомості про сплату позивачем єдиного соціального внеску за січень 2016 року, а довідка про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи скасована 03.04.2017 року.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином, не з`явились. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18 липня 2017 року, яка не оскаржена та набрала законної сили, прийнято відмову позивача від позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити позивачу доплату адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі за період з 03.01.2016 року по 31.01.2016 року в сумі 206,74 грн та провадження у справі в цій частині закрито.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 18 липня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2018 року постанову Подільського районного суду міста Києва від 18 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно статтею 4 вказаного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Призначення щомісячної адресної допомоги переміщеним особам визначається Порядком № 505 (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505, грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 3 Порядку № 505 визначалось, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) -884,00 грн. на одну особу (члена сім`ї); для працездатних осіб - 442,00 грн. на одну особу (члена сім`ї).

Відповідно до пункту 7 вказаного Порядку, якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 11.12.2018 у цій справі, зі змісту вказаного положення Порядку № 505 вбачається, що визначальним для зменшення допомоги є наявність або відсутність працевлаштування, а не факт несплати єдиного внеску.

При цьому, в період від дня призначення позивачу допомоги до дня прийняття рішення про її зменшення позивач був зареєстрований як підприємець, тобто був особою, яка самостійно забезпечує себе роботою та відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» відноситься до зайнятого населення.

Крім того, суд враховує, що факт сплати позивачем єдиного внеску за січень 2016 року підтверджується платіжним дорученням від 15.01.2016 № 1.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 від 29.01.2016, на які посилається відповідач, не є належним та допустимим доказом не сплати єдиного внеску у конкретний період часу.

Згідно з Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Мін`юсті 08.07.2014 за № 785/25562, індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 формуються за даними реєстру застрахованих осіб (пункт 6 розділу V Положення).

Джерелом наявної в реєстрі застрахованих осіб інформації про нарахування страхових внесків є подана страхувальниками до органів доходів і зборів звітність, що передається до Пенсійного фонду України в порядку міжвідомчого обміну інформацією (пункт 3 розділу ІІ Положення).

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Мін`юсті 23.04.2015 за № 460/26905, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Аналогічні норми містилися в пункті 3.1. розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454, зареєстрованим в Мін`юсті 20.09.2013 за № 1628/24160, який був чинним в січні 2016 року.

Таким чином відомості про сплату позивачем як фізичною особою-підприємцем єдиного соціального внеску за січень 2016 року можуть бути доступними для відображення в довідці за формою ОК-5 лише в 2017 році - після подання позивачем до органів доходів і зборів відповідного звіту.

За наведеного нормативно-правового регулювання відмова відповідача у здійсненні доплати щомісячної соціальної допомоги з підстав, викладених в листі від 25.11.2016 року № 0910109101/З-68/4-915 є протиправною.

Суд відхиляє посилання відповідача в обґрунтування правомірності своєї відмови в поновленні права позивача на отримання соціальної допомоги у повному обсязі, на той факт, що рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Подільській РДА від 03.04.2017 скасовано довідку від 04.12.2014 № 3007002700 про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 11.12.2018 у цій справі адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення (відмови). Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб`єкта владних повноважень та мотивування спірного рішення (відмови) додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

Листом відповідача від 25.11.2016 року № 0910109101/З-68/4-915 позивачу відмовлено у доплаті щомісячної адресної допомоги з посиланням на те, що за наявною у відповідача інформацією позивачем не сплачено єдиний соціальний внесок за січень 2016 року.

Викладену в листі від 25.11.2016 відмову відповідач не обґрунтовував і не міг обґрунтувати рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Подільській РДА від 03.04.2017 року, а отже таке рішення Комісії не змінює протиправності вказаної відмови.

У відповідності з частинами першою та другою Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, що була чинною на день звернення з позовом до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач вважає свої права порушеними у зв`язку з отриманням відмови, що викладена у листі відповідача від 25.11.2016 № 0910109101/З-68/4-915.

З адміністративним позовом позивач звернувся в січні 2017 року, тобто в межах строку на звернення до адміністративного суду.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, що має наслідком задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем під час подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 551,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Також на підставі укладених позивачем з адвокатом Кочергою Д.О. договору про надання правової допомоги № 4 від 05.05.2016 та додаткової угоди до нього від 30.12.2016 № 1, позивачем понесені витрати на правничу допомогу в сумі 1480,00 грн., детальний опис яких міститься в акті передачі-прийняття наданої правової допомоги № 2 від 16.01.2017, а факт оплати підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 16.01.2017.

Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судові витрати у загальній сумі 2031,20 грн.

Керуючись статтями 77, 139, 243-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації, щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні його порушеного права на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за січень 2016 року із розрахунку 442,00 грн. в місяць з підстав, викладених у листі Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації від 25.11.2016 № 0910109101/З-68/4-915

Стягнути з Управління соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 37393782, місцезнаходження: вул. Ярославська, 31-Б, м. Київ, 04071) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , поштова адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 2031,20 грн (дві тисячі тридцять одну гривню 20 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М. М. Головчак