Ухвала суду № 101290416, 11.11.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-1434/10

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Водважко Д.Д., представника заявника - Южди С.М., представника зацікавленої особи - Хахановського А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву про перегляд заочного рішення суду по справі № 2-1434/10 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

Заочним Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16.06.2010 року у справі №2-1434/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11132232000 від 23 березня 2007 року в розмірі 5921049,51 грн.

26.08.2020 року представник відповідача звернувся до Подільського районного суду м. Києва із заявою про перегляд заочного рішення від 16 червня 2010 року.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 28.08.2020 року вказану заяву залишено без руху.

04.11.2020 року від адвоката Южди С.М. надійшла заява про усунення недоліків, квитанція про сплату судового збору.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04.11.2020 року призначено заяву про перегляд заочного рішення до судового розгляду.

02.08.2021 року до суду звернувся ОСОБА_3 із заявою про залучення правонаступника по цивільній справі за заявою представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Южди Сергія Миколайовича про перегляд заочного рішення по справі № 2-1434/10 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, яка обґрунтована тим, що з 29.07.2021 року він є новим кредитором ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №11132232000 від 23 березня 2007 року зі всіма додатковими угодами та договорами про внесення змін.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02.08.2021 року замінено кредитора у зобов`язанні- товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) на правонаступника - ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Южда С.М. підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник зацікавленої особи не заперечував щодо задоволення заяви про перегляд заочного рішення суду.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.06.2010 року було задоволено позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19.08.2010 року було залишено без задоволення заяву про перегляд заочного Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2010 року, подану представником відповідачки ОСОБА_1 .

Інший відповідач ОСОБА_2 , в особі представника, також звертався до суду із заявою про перегляд заочного Рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року, та ухвалою цього суду від 18.08.2016 року його заяву було залишено без задоволення.

У вересні 2010 року від ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на заочне Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16.06.2010 року та клопотання про поновлення строку на його апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.10.2010 року поновлено представнику ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , строк на апеляційне оскарження заочного Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16.06.2010 року.

Ухвалою Апеляційного суду містаКиєва від 11 січня 2011 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , відхилено, а заочне Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16.06.2010 року залишено без змін.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18.08.2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26.09.2016 року було відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2

27.11.2019 року представник відповідача звернувся до Подільського районного суду міста Києва із заявою про перегляд заочного рішення від 16.06.2010 року.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16.04.2020 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Южди С.М. про перегляд заочного рішення суду від 16.06.2010 року у справі № 2-1434/10 повернено заявнику без розгляду.

Не погоджуючись із винесеною Ухвалою суду представником заявника подано апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.02.2021 року, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16.04.2020 року без змін.

Вирішуючи заяву про перегляд заочного рішення, суд керується наступним.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали заяви про перегляд заочного рішення, доводи та заперечення у їх сукупності, вважає, що заява представника відповідача про перегляд заочного рішення не обґрунтована, обставини, викладені в заяві не підтверджуються наявними в матеріалах справи та встановленими в ході судового засідання доказами.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За правилами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до п.п.1, 2 ч. 3 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загальному чи спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 статті 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, суд зазначає, що ОСОБА_2 вже скористався процесуальним правом на перегляд заочного рішення, подавши відповідну заяву, яку 18.08.2016 року було залишено без задоволення.

Згідно зі ст. 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст. 282 ЦПК України за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Із матеріалів справи убачається, що 16.06.2010 року Подільський районний суд міста Києва ухвалив заочне Рішення у справі № 2-1434/10, відповідно до якого з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнено заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року в розмірі 5 921 049 грн 51 коп.

19.08.2010 року Ухвалою Подільського районного суду міста Києва було залишено без задоволення заяву про перегляд заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 16.06.2010 року, подану представником відповідачки ОСОБА_1 .

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18.08.2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, суд зазначає, що ОСОБА_2 реалізував своє право на перегляд заочного Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16.06.2010 року у 2016 році та Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18.08.2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення.

Більш того, суд звертає увагу сторони заявника, що Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16.04.2020 року, яка залишена без змін Постановою Київського апеляційного суду від 23.02.2021 року, заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Южди С.М. про перегляд заочного рішення суду від 16.06.2010 року у справі № 2-1434/10 повернено заявнику без розгляду.

Згідно з роз`ясненнями Київського апеляційного суду, викладеними в Узагальненні практики судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства при розгляді цивільних справ у порядку заочного розгляду, скасування заочного рішення можливе при наявності двох обставин: 1) поважні причини неявки в судове засідання, про які відповідач не міг завчасно повідомити суд; 2) наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на ухвалене заочне рішення. Поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці в судове засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами (додаватись до заяви про перегляд заочного рішення). Крім того, відповідач також повинен вказати докази, які мають значення для справи, та можуть призвести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Наявність вищенаведених обставин мусить бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що стороною відповідача не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про наявність підстав для скасування ухваленого заочного рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 183,259 - 261, 284 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника заявника ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення суду від 16.06.2010 року у справі № 2-1434/10 - залишити без задоволення;

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає;

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК