Рішення № 101289601, 18.11.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/3462/21

18 листопада 2021 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Семеха В.Т.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Остафійчука І.Б.

представників відповідача Берлізеву Х.Я., Алексанян С.Ж.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2021 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 8747,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач в період з 28.02.1996 по 23.02.2021 перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді державного службовця в органах соціального захисту Підволочиської районної державної адміністрації, що підтверджується записами у трудовій книжці серія НОМЕР_1 .

26.01.2021 позивач звернулася із заявою про надання їй частини основної щорічної відпустки тривалістю 5 календарних днів з 27.01.2021 по 31.01.2021 та виплату одноразової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно дану заяву було погоджено наказом від 26.01.2021 №3-Від, з яким ознайомлена під особистий підпис, із наступним формулюванням: ОСОБА_1 - головному спеціалісту відділу фінансово - господарського забезпечення, надати частину основної щорічної відпустки тривалістю 5 календарних днів з 27 по 31 січня 2021 року за відпрацьований період роботи з 14.01.2020 по 13.01.2021 з виплатою одноразової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати.

23.02.2021 позивач звільнена із посади головного спеціаліста відділу фінансово - господарського забезпечення у зв`язку зі скороченням штату згідно наказу №36-к від 22.02.2021.

Однак, ні у січні 2021 року ні при повному розрахунку в лютому 2021 року в день звільнення зазначена вище одноразова грошова допомога на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати виплачена відповідачем не була, що, на думку позивача є грубим порушенням законодавства про працю, та стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 18.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

15.07.2021 від Тернопільської районної державної адміністрації до суду поступив відзив на позовну заяву. Заперечуючи щодо позовних вимог, відповідач серед іншого зазначає, що згідно табелю обліку робочого часу працівники управління праці та соціального захисту Підволочиської районної державної адміністрації, у січні 2021 року було 19 робочих днів, позивачем відпрацьовано 19 робочих днів, 152 робочі години, за які, згідно відомостей нарахування та виплат заробітної плати нараховано до виплати та виплачено заробітну плату у сумі 6791,19 грн. Відділом фінансово-господарського забезпечення проведено повний розрахунок із громадянкою ОСОБА_1 при звільненні. Так за січень 2021 року позивачу виплачена заробітна плата у повному обсязі, упродовж зазначеного періоду ОСОБА_1 не перебувала у щорічній відпустці, у зв`язку із чим не належить до виплати грошова допомога, передбачена статтею 57 Закону України "Про державну службу".

21.07.2021 позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив.

Від відповідача 26.07.2021 до суду поступили заперечення.

25.08.2021 ухвалою суду визначено розгляд справи №500/3462/21 проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення судове засідання на 16.09.2021.

В судовому засіданні 16.09.2021 позивач і представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог з мотивів, наведених у відзиві і запереченнях.

Ухвалою суду від 16.09.2021 витребувано в Управління Держпраці у Тернопільській області матеріали проведеної перевірки по зверненню ОСОБА_1 09.02.2021 на "Урядову гарячу лінію" стосовно порушень законодавства про працю у діяльності Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації щодо не виплати у січні 2021 року заробітної плати у тому числі за весь час щорічної основної відпустки, грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, передбаченої статтею 57 Закону України "Про державну службу", оголошено перерву до 06.10.2021, в подальшому до 10.11.2021.

10.11.2021 розгляд справи не проводився у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, судове засідання відкладено на 18.11.2021, про що складено довідку секретарем судового засідання.

18.11.2021 в судовому засіданні заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши подані сторонами докази, судом встановлено наступні обставини.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 з 28 лютого 1996 року по 23 лютого 2021 року працювала в органах соціального захисту Підволочиської районної державної адміністрації.

Відповідно до наказу голови комісії з реорганізації управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації від 22.02.2021 №36-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу фінансово - господарського забезпечення управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Позивач вважаючи що їй протиправно не виплачено одноразову грошову допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ "Про державну службу".

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

За змістом частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За нормами статі 2 Закону України "Про оплату праці" структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У відповідності до частини другої статі 4 Закону України "Про оплату праці" джерелом коштів на оплату праці працівників для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Статтею 98 Кодексу законів про працю України передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Статтею 59 Закону України "Про державну службу" передбачено, що щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

Надання працівникам щорічної оплачуваної відпустки є реалізацією їх права на відпочинок, яке закріплене статтею 45 Конституції України.

Умови, тривалість і порядок надання працівникам відпусток визначають Кодекс законів про працю України та Закон України "Про відпустки".

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також ті громадяни України, які працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Щорічна відпустка є одним з важливих видів часу відпочинку працівників, протягом якого вони не виконують своїх обов`язків за трудовим договором.

Збереження за працівниками на період відпустки місця роботи (посади) і заробітної плати (допомоги) є важливою умовою для реального використання ними щорічної відпустки.

Законом України "Про відпустки" встановлено, що щорічні відпустки складаються з основної та додаткових відпусток.

Основна відпустка - це така відпустка, право на яку мають всі працівники. Це є відмінністю основної відпустки від усіх інших. Для одержання інших видів відпусток необхідні спеціальні підстави для їх одержання.

Вихід у щорічну основну відпустку для держслужбовців супроводжується наданням грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Зазначена допомога виплачується один раз на календарний рік.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про відпустки" черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:

1) особам віком до вісімнадцяти років;

2) особам з інвалідністю;

3) жінкам перед відпусткою у зв`язку з вагітністю та пологами або після неї;

4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

9) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;

10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Так, згідно статті 11 Закону України "Про відпустки" щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:

1) порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (частина десята статті 10 цього Закону);

2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (частина перша статті 21 цього Закону).

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;

2) виконання працівником державних або громадських обов`язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

3) настання строку відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами;

4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв`язку з навчанням.

Згідно матеріалів справи щорічна основна відпустка позивача ОСОБА_1 тривалістю 30 календарних днів запланована на липень 2021 року згідно з графіком надання відпусток на 2021 рік затвердженого начальником управлінням праці та соціального захисту Підволочиської районної державної адміністрації від 28 грудня 2020 року.

Відповідно до статті 57 Закону України "Про державну службу" державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Згідно підпункту 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 №268 із змінами та доповненнями надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Таким чином матеріальна допомога на оздоровлення може бути надана працівникові лише при реалізації права на щорічну відпустку.

Частиною другою статті 30 Закону України "Про оплату праці" визначено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

У постанові від 16.01.2020 (справа №2040/7558/18) Верховний Суд дійшов до висновку, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи шляхом ведення табеля обліку робочого часу.

Таким чином, враховуючи табель обліку робочого часу, вважається належним документальним відображенням обліку робочого часу в установі.

Згідно табелю обліку робочого часу працівників Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації, у січні 2021 року було 19 робочих днів, позивачем відпрацьовано 19 робочих днів, 152 робочі години, за які, згідно відомостей нарахування та виплат заробітної плати нараховано до виплати та виплачено заробітну плату у сумі 6791,19 грн.

Крім того, на підставі пункту 2 наказу від 22.02.2021 №36-к "Про звільнення ОСОБА_1 " Відділом фінансово-господарського забезпечення проведено повний розрахунок із ОСОБА_1 при звільнені :

- виплату грошової компенсації, відповідно до статті 24 Закону України "Про відпусти" - 46 (сорок шість) календарних днів щорічної основної відпустки за період 13 календарних днів з 14.01.2019 по 13.01.2020, 30 календарних днів з 14.01.2020 по 13.01.2021 та 3 календарних дні з 14.01.2021 по 23.02.2021 та додаткову оплачувану відпустку державного службовця за 2018, 2019, 2020, 2021 тривалістю по 15 календарних днів - 60 календарних днів.

- виплату вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Таким чином за січень 2021 року позивачу виплачена заробітна плату у повному обсязі, при цьому належних і допустимих доказів про перебування у щорічній відпустці ОСОБА_1 в ході розгляду справи не здобуто.

Також суд звертає увагу, що Управлінням Держпраці у Тернопільській області розглянуто звернення позивача ОСОБА_1 з приводу можливих порушень законодавства про працю у діяльності Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації щодо не виплати за січень 2021 року заробітної плати, у тому числі - за весь час щорічної грошової основної відпустки, грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати передбаченої статтею 57 Закону України "Про державну службу".

Листом Управління Держпраці у Тернопільській області 01.03.2021 позивачу надано відповідь, в якому зазначено, що упродовж січня 2021 року позивач згідно табелю обліку робочого часу відпрацювала 152 робочі години, за які, згідно відомостей нарахування та виплати заробітної плати, їй нараховано до виплати та виплачено заробітну плату у загальній сумі 6791,19 грн. За січень 2021 року виплачено заробітну плату у повному обсязі, а відтак, упродовж зазначеного періоду позивач не перебувала у щорічній основній відпустці, у зв`язку з чим їй не належить до виплати заробітна плата за весь час щорічної основної відпустки та грошова допомога, передбачена статтею 57 Закону України "Про державну службу". Окрім того надання у січні 2021 року щорічної основної відпустки за графіком відпусток позивачу також не передбачено.

Суд також зазначає, що згідно Журналу реєстрації наказів щодо основного складу Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації на 2021 рік наказ про надання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки з виплатою грошової допомоги на оздоровлення не видавався та не зареєстрований у січні 2021 року.

З урахуванням вище викладеного, судом не встановлено реалізації наказу від 26.01.2021 №3-Від про надання частини основної щорічної відпустки ОСОБА_1 тривалістю 5 календарних днів з 27.01.2021 по 31.01.2021, тому доводи та аргументи позивача про стягнення заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 8747,49 грн, покладені в основу позову, є безпідставними.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 8747,49 грн відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 23 листопада 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідач:

- Тернопільська районна державна адміністрація (місцезнаходження: майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, 46009, код ЄДРПОУ: 04058284).

Головуючий суддя Мартиць О.І.