Рішення № 101289558, 16.11.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4561/21

16 листопада 2021 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши у письмовому провадженнів порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Просить суд винести рішення, яким визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо не надання публічної інформації за запитом від 29.06.2020 р., щодо недотримання встановленого законом п`яти денного строку надання інформації на запит про інформацію та щодо неповідомлення його про направлення запиту від 29.06.2021 р. до Тернопільської міської ради. Визнати протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо не надання публічної інформації за запитом від 29.06.2021 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 29.06.2021 р. звернувся (надіслав лист) до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради з запитом про надання публічної інформації.

Запитувалася наступна інформація: Надати інформацію про наявність на території м. Тернопіль вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель i споруд з місцями (оріентирами) розташування станом на 29.06.2021 р. та на час розгляду залиту.

21.07.2021 р., ним отримано лист-відповідь від Тернопільської міської ради за вихідним N 15199-Ф від 16.07.2020 в якій зазначалось: «Матеріали затверджених міською радою містобудівних документацій оприлюдненні на офіційному веб-сайті Тернопільської міської" ради в розділі «Містобудівна документація». Вважаючи, таку відповідь Тернопільської міської ради - протиправною, оскільки оприлюднення інформації розпорядником не звільняє його від обов`язку надати публічну інформацію па запит.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10.08.2021 року від представника відповідачів надійшов відзив на адміністративний позов в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю у зв`язку із їх безпідставністю.

Позивач ОСОБА_1 не скористався своїм правом подачі відповіді на відзив.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року в даній справі призначено судове засідання на 21 жовтня 2021 року о 10:15 год..

31 серпня 2021 р. електронною поштою від позивача надійшла письмова заява про проведення судового засідання у його відсутності.

21 жовтня 2021 року по справі оголошено перерву до 16 листопада 2021 року 10:15 год. та зобов`язано представника відповідачів надати суду додаткові докази.

28.10.21 р. через канцелярію суду представником відповідача подано письмові пояснення в справі до яких долучено копію листа позивачу №46/25 від 08.07.21 р..

15.11.21 р. від представника відповідача електронною поштою направлено письмові пояснення в справі.

16.11.21 р. від представника відповідачів надійшла заява про його згоду на перехід розгляду справи за правилами письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

ОСОБА_1 29.06.2021 р. звернувся (надіслав лист) до Виконавчого комітету Терпопільської міської ради з запитом про надання публічної інформації.

Запитувалася наступна інформація: Надати інформацію про наявність на території м. Тернопіль вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель i споруд з місцями (оріентирами) розташування станом на 29.06.2021 р. та на час розгляду залиту.

21.07.2021 р., ним отримано лист-відповідь від Тернопільської міської ради за вихідним N 15199-Ф від 16.07.2020 в якій зазначалось: «Матеріали затверджених міською радою містобудівних документацій оприлюдненні на офіційному веб-сайті Тернопільської міської" ради в розділі «Містобудівна документація». Вважаючи, таку відповідь Тернопільської міської ради - протиправною, оскільки оприлюднення інформації розпорядником не звільняє його від обов`язку надати публічну інформацію па запит.

Вважаючи дану відповідь такою, що порушує його права та охоронювальні законом інтереси позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо не надання публічної інформації за запитом від 29.06.2020 р., щодо недотримання встановленого законом п`яти денного строку надання інформації на запит про інформацію та щодо неповідомлення його про направлення запиту від 29.06.2021 р. до Тернопільської міської ради. Визнати протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо не надання публічної інформації за запитом від 29.06.2021 року.

Встановлений статтею 22 Закону № 2939-VI перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Натомість у листі від 21.07. 2021 року відповідач в порушення частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VI не навів установлених у цій статті підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію, що свідчить про очевидну необґрунтованість відмови та, відповідно, її протиправність.

При цьому суд вказує на помилковість доводів відповідача про те, що відповідь на інформаційний запит позивача була надана, оскільки вона міститься на офіційному веб-сайті Тернопільської міської" ради в розділі «Містобудівна документація», про що позивачу повідомили листом, тобто надано інформацію, яка вже існує та розпорядником якої є відповідач.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 34 Конституції України закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За змістом частин першої, другої статті 7 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (надалі - Закон № 2657-XII) право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

За приписами статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (надалі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом

Право на доступ до публічної інформації гарантується, з поміж іншого, обовязком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI).

Частинами першою-третьою статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

За змістом частин першої, другої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов"язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. 20. Частиною четвертою цієї ж статті закріплено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка в силу ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, закріплює, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров"я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у пунктах 47, 48 Рішення від 28 листопада 2013 року у справі "Австрійська асоціація за збереження, зміцнення і створення економічно здорової сільськогосподарської і лісової власності проти Австрії" (заява № 39534/07) зазначив таке. Суд встановив, що причини, на які покликалися місцеві органи влади, пояснюючи відмову в запиті асоціації-заявника про доступ до рішень Комісій, були хоча і "відповідними", проте не "достатніми". У той час як до завдань Суду не входить визначення того, у який спосіб Комісія мала і могла надати доступ до своїх рішень, Суд визнає, що повна відмова надати доступ до будь-якого з її рішень була диспропорційною. Комісія, яка за власним вибором мала інформаційну монополію щодо рішень, позбавила асоціацію-заявника можливості проводити дослідження щодо однієї з дев`яти австрійських земель, а саме - землі Тіроль, і у в ефективний спосіб брати участь у законодавчому процесі, що передбачав внесення поправок у законодавство з операцій щодо нерухомого майна у землі Тіроль. Таким чином, Суд дійшов висновку, що втручання у право заявника на свободу вираження є таким, яке є необхідним у демократичному суспільстві. Отже відбулось порушення ст. 10 Конвенції.

Таким чином, незаконна відмова відповідача у задоволенні запиту на інформацію позивача становить порушення гарантованих статтею 34 Конституції України на статтею 10 Конвенції право на інформацію.

Аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону № 2657-XII свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.

Отже, відповідач був зобов`язаний задовольнити вказаний запит позивача та надати йому запитувану інформацію, а не повідомляти, що вона міститься на офіційному веб-сайті Тернопільської міської ради в розділі «Містобудівна документація», а тому вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Щодо решти вимог позивача, зокрема визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо не надання публічної інформації за запитом від 29.06.2020 р., щодо недотримання встановленого законом п`яти денного строку надання інформації на запит про інформацію та щодо неповідомлення його про направлення запиту від 29.06.2021 р. до Тернопільської міської ради та визнати протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо не надання публічної інформації за запитом від 29.06.2021 року., то вони до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними.

Зокрема судом встановлено, що після отримання відповідачем запиту позивача з огляду на те, що формування відповіді на запит потребувала пошуку інформації, відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" листом від 08.07.2021 року позивача було повідомлено про продовження розгляду його запиту і листом від 16.07.2021 року № 15199 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради йому надано відповідь, а відтак строки розгляду запиту ОСОБА_1 не порушені..

Не знайшло свого підтвердження і посилання позивача на те, що його запит було переадресовано Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради до Тернопільської міської ради, оскільки сам по собі наявний лист №46/95 Відділу земельних ресурсів Тернопільської міської ради від 08 липня 2021 року про продовження строку розгляду даного запиту на інформацію до 20 робочих днів не є доказом цього.

Ч. 1 ст. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Слід зазначити, що відмова в наданні інформації є обґрунтованою тільки в тому випадку, коли розпорядник у листі конкретизує якому саме інтересу загрожує розголошення запитуваної інформації та всебічно обґрунтовує істотність шкоди цим інтересом від її розголошення.

Не підлягає обмеженню в наданні за запитом інформація, яку запитував позивач, зокрема щодо наявності на території м. Тернопіль вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель i споруд з місцями (оріентирами) розташування станом на 29.06.2021 р. та на час розгляду залиту.

Стаття 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» дає право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації і детально регламентує ситуації, коли це можливо:

відмова в задоволенні запиту на інформацію;

відстрочка задоволення запиту на інформацію;

ненадання відповіді на запит на інформацію;

надання недостовірної або неповної інформації;

несвоєчасне надання інформації;

невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію;

інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушують законні права та інтереси запитувача.

За змістом статті 22 Закону України № 2939-VI відповідь розпорядника

інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел вважається неправомірною відмовою в наданні

інформації.

При цьому під визначенням «загальнодоступні джерела інформації», зокрема

розуміються: довідники, адресні книги, реєстри, списки, друковані засоби масової інформації, засоби телерадіомовлення та інші подібні джерела інформації, в тому числі з використанням мережі Інтернету.

Слід зазначити, що Закон України № 2939-VI забезпечує два шляхи доступу до інформації: шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації і надання інформації за запитами на інформацію. Тому оприлюднення інформації розпорядником не звільняє його від обов`язку надати публічну інформацію на запит.

Таким чином відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із мережі Інтернету на сторінці розпорядника інформації як із загальнодоступного джерела, тому, суд вважає неправомірною відмовою в наданні інформації з цих підстав.

Оскільки судом встановлено, що відповідач є розпорядником інформації, яку запитує позивач, то звідповідач обов`язаний не лише оприлюднювати публічну інформацію на своєму офіційному веб-сайті, проте й надавати таку інформацію за запитами на інформацію.

Отже, з врахуванням того, що позивачем надано належні докази порушення його прав та не доведення відповідачем під час судового розгляду повної правомірності своїх дій, даний адміністративний позов слід задовольнити частково, зобов`язавши виконавчий комітет Тернопільської міської ради повторно розглянути запит позивача від 29.06.2021 року та надати йому повну та вичерпну відповідь на нього.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні решти позовних вимог, оскільки не встановлено порушення відповідачем Закону «Про доступ до публічної інформації» та відсутні належні докази протиправності дій відповідача.

Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Підстави для розподілу судових витрат у даній справі відсутні, оскільки до суду не надано доказів на підтвердження понесення позивачем будь-яких судових витрат.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково. Зобовязати Виконавчий коміткт Тернопільської міської ради повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 29 червня 2021 року та надати йому відповідь на нього.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 23 листопада 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Виконавчий комітет Тернопільської міської ради (місцезнаходження/місце проживання: вул. Листопадова, 5,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04058344);

- Тернопільська міська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Листопадова, 5,м.Тернопіль,Тернопільська область,46001 34334305);

Головуючий суддя Подлісна І.М.