Рішення № 101286573, 22.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9860/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач, з врахуванням заяви від 22.07.2021 про зміну позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті з 18.12.2013 пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 із 18.12.2013 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі пенсії за вислугу років у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що згідно з розрахунком вислуги років для призначення пенсії по інвалідності, наданим Адміністрацією Держприкордонслужби, вислуга років позивача станом на 17.12.2013 (час призначення пенсії) становила 30 років 01 місяць 07 днів, у тому календарна - 20 років 05 місяців 19 днів, пільгова - 09 років 07 місяців 18 днів. Відтак, відповідно до ст.23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач на час призначення пенсії мав право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років. Звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, тобто з 80% розміру грошового забезпечення замість 40%, пенсійний орган відмовив у перерахунку пенсії, мотивуючи відмову відсутністю у ОСОБА_1 на час призначення пенсії по інвалідності достатньої календарної вислуги для виплати пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років. Вважаючи своє право на отримання пенсійних виплат у належному розмірі порушеним, а відмову відповідача про здійснення перерахунку протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив право позивача на отримання пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу, оскільки на час звільнення зі служби 17.12.2013 вислуга років у календарному обчисленні становила лише 20 років 05 місяців 19 днів при необхідній календарній вислузі-21 рік 06 місяців та більше. Крім того, пенсійний орган звертає увагу суду, що позивач пропустив встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду з вимогами про перерахунок пенсії з 18.12.2013. Простить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Ухвалою судді від 18.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 22.11.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в частині вимог за період з 18.12.2013 по 18.12.2020 залишено без розгляду.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив наступне.

Наказом начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (І категорії) (Мостиський прикордонний загін (93 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України) (військова частина 1494)) від 12.12.2013 № 246-ос1 старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за статтею 26 частиною 6 пункт «б» (за станом здоров`я) Закону України «Про військовий обв`язок і військову службу» та наказом керівника цієї ж установи від 17.12.2013 № 247-осІ ОСОБА_1 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення.

ОСОБА_1 із 18.12.2013 призначено пенсію по інвалідності відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Далі Закон № 2262) на умовах і у розмірі, визначеному ст. ст. 18, 21 цього Закону як інваліду III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення, яку останній отримує до даного часу на зазначених умовах та розмірі.

З наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протоколу за пенсійною справою № 1310010196 від 18.12.2013 вбачається, що при призначенні пенсії по інвалідності вислуга позивача становила понад 30 років.

Вважаючи, що має право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, оскільки така вислуга відповідно до пункт «а» статті 12 Закону № 2262 при звільненні особи з військової служби у період із 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року повинна була становити 21 календарний рік та 6 місяців, а пенсія, відповідно, 80% грошового забезпечення, а не 40%, адвокат позивача 14.04.2021 звернувся до пенсійного органу з запитом щодо перерахунку та виплати пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років.

Листом від 14.05.2021 № 5528- 4496/М-52/8-1300/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у перерахунку пенсії, мотивуючи відмову відсутністю у ОСОБА_1 на час призначення пенсії по інвалідності достатньої кількості календарної вислуги років для виплати пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років.

Позивач, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині нарахування та виплати пенсії по інвалідності з часу її призначення без врахування наявної вислуги років для виплати пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугою років, тобто у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення протиправними, звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд керується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, визначає умови, норми і порядок пенсійного громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до пункту «а» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.

Частиною першою статті 2 вказаного Закону встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону, призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше.

Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Поряд з цим, вказаний Закон містить відсильну норму, а саме - ст. 17-1, якою встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, статтею 17-2 Закону №2262-ХІІ визначено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

У частині 2 вказаної статті зазначено, що перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції. Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах, визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказана норма прямо передбачає обчислення вислуги років для призначення пенсії у календарному порядку або на пільгових умовах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ, Кабінетом Міністрів України постановою від 17.07.1992 № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393). Вказаним Порядком № 393 також визначаються періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена Порядком № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону 2262 і положенням цього закону не суперечить.

Правові висновки щодо застосування ст. ст. 12, 17, 17-1 Закону № 2262 у аналогічних спірних правовідносинах щодо наявності у осіб, на яких поширюється дія вказаного Закону права на пенсію за вислугою років з урахуванням пільгового (кратного) обрахунку вислуги років для призначення пенсії обчисленої (вислуги) відповідно до Порядку № 393 викладено у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, від 10.03.2021 у справі №812/1100/17, від 16.03.2021 у справі №826/16811/18 та від 14.04.2021 по справі № 480/4241/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню при розгляді даної справи.

Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Матеріалами справи підтверджується, що вислуга років позивача станом на 18.12.2013 (час призначення пенсії) становила 30 років 01 місяць 07 днів, у тому числі календарна - 20 років 05 місяців 19 днів, пільгова - 09 років 07 місяців 18 днів.

При цьому, відповідно до норм ст. 23 Закону №2262-ХІІ у разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

Як зазначалося судом вище, вислуга, необхідна для призначення пенсії за вислугу років для осіб, звільнених зі служби зокрема, з жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року, становила 21 календарний рік та 6 місяців і більше.

Враховуючи наведені вище висновки ВС щодо врахування до вислуги років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до норм Закону №2262-ХІІ як календарної, так і пільгової вислуги, суд дійшов висновку, що маючи на час звільнення зі служби та призначення пенсії по інвалідності станом на 18.12.2013 загальну вислугу 30 років 01 місць 07 днів, позивач на підставі норм ст. 23 Закону №2262-ХІІ мав право на призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13), тобто у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43) та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Тобто, наявна у ОСОБА_1 вислуга понад 30 років надавала право на призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення (п. «в» ст.13 Закону №2262-ХІІ в редакції, чинній на час призначення пенсії по інвалідності).

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1 -2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Статтею 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262 регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до п. 1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Вказаним Порядком передбачено також право пенсіонера звертатися за перерахунком пенсії безпосередньо до пенсійного органу (п.23).

Беручи до уваги обставини справи, а саме те, що пенсія є періодичним платежем та таку позивач отримував з 2013 року, не ставлячи при цьому питання про виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій пенсійного органу щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років та зобов`язавши відповідача провести такий перерахунок з дати подання ним відповідної заяви, а саме - з 14.04.2021.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргумента (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахок та виплати пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з дати подання заяви - 14.04.2021.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.